ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 480/5508/24
провадження № К/990/44219/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року, постановленої у складі головуючого судді Прилипчук О. А., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Мінаєвої О. М., суддів: Калиновського В. А. , Кононенко З. О.
І. Обставини справи
1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року;
1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року перерахунок, а Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
1.3. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року;
1.4. зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року перерахунок, а Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови № 704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
1.5. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року;
1.6. зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок, а Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2023 роки ОСОБА_1 відповідно до Постанови № 704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.
2. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху з підстав частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом та надано позивачу семиденний строк для усунення недоліків шляхом надання:
доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме на підтвердження обставин, що відповідачем порушено право позивача на отримання грошового забезпечення із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням;
доказів звернення позивача до Військової частини НОМЕР_2 про надання відомостей щодо нарахування та виплати йому з 24 лютого 2022 року по 20 травня 2023 року основних видів грошового забезпечення із зазначенням який саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовувався при здійсненні даних нарахувань та виплат, зазначити заходи, яких позивач вжив для їх отримання, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.
3. На виконання вказаної ухвали суду позивач подав заяву про усунення недоліків у зв`язку з чим Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 липня 2024 року відкрито провадження у справі. Разом з цим суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 надати суду розрахунки грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року.
4. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків поданої позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.
5. Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду з позовом визнано неповажними та позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2022 року; зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 здійснити з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року перерахунок, а Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови № 704, із врахуванням розміру прожиткового мінімум) для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2022 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2023 року; зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 здійснити з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року перерахунок, а Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови № 704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2023 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року; зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок, а Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік ОСОБА_1 відповідно до Постанови № 704 повернуто позивачеві відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, з підстав, визначених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , зазначаючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. На обґрунтування касаційної скарги автор вказує, що частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) надає право звернутись до суду в тримісячний строк після звільнення.
Автор касаційної скарги стверджує, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 08 червня 2024 року №178 його звільнено та виключено зі списків Військової частини НОМЕР_2 . Втім до суду звернувся 24 червня 2024 року, тобто у межах тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
7. Верховний Суд ухвалою від 09 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції, підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права.
ІІІ. Нормативне врегулювання
8. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
9. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
10. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
11. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
12. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
13. Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
14. Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
15. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
16. Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
17. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
18. Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
19. Відповідно до нової редакції статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
ІV. Оцінка Верховного Суду
20. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу перерахунку грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 20 травня 2023 року.
21. Ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви в частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертаючись з цим позовом 24 червня 2024 року в частині позовних вимог, які стосуються періоду, починаючи з 19 липня 2022 року, пропустив тримісячний строк звернення до суду з цим позовом, при цьому поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначив.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій констатували, що позивач пропустив тримісячний строк на звернення до суду з цим позовом, адже спірні правовідносини виникли вже під час дії норм статті 233 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX.
22. Перевіряючи правильність застосування судами норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, Суд зазначає таке.
23. Заробітна плата в розумінні частини першої статті 94 КЗпП України означає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
24. Варто зазначити, що норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
25. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
26. Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
27. Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
28. Так, частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Разом із цим, другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
29. Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.
30. Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.
31. У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
32. З огляду на те, що вказаним Рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.
33. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
34. Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
35. У справі ж, що розглядається, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 08 червня 2024 року № 178 призваного за мобілізацією ОСОБА_1 , оператора 2 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06 червня 2024 року № 64-РС, позивача з 08 червня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. (а.с. 5)
Варто зазначити, що на обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду позивачем 20 серпня 2024 року подано клопотання про усунення недоліків, в якому він зазначає, що предметом спору у цій справі є невиплата позивачу усіх сум, що йому належать при звільненні. Водночас порушення відповідача, яке полягає у невиплаті грошового забезпечення у належному розмірі стосується періоду з 24 лютого 2022 року по 20 травня 2023 року. При цьому, правовідносини з військовою частиною у позивача припинились після його звільнення 08 червня 2024 року. Саме з цієї дати позивач дізнався про порушення своїх прав, отримавши письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільнення, а тому з позовною заявою звернувся 24 червня 2024 року, тобто у межах тримісячного строку звернення до суду.
36. Наведене свідчить, що позивач пов`язує тримісячний строк звернення до суду з цим позовом з датою звільнення, вважаючи, що саме на день звільнення з військової служби (08.06.2024) дізнався про порушення своїх прав, у зв`язку з чим 24 червня 2024 року звернувся до суду з цим позовом.
37. Повертаючи позовну заяву в частині вимог, які стосуються перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо поновлення строку, не надали оцінку вказаним у заяві від 20 серпня 2024 року доводам позивача.
Таким чином, суди попередніх інстанцій не встановили день коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, а тому без встановлення наведених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про необхідність повернення позовної заяви в частині вказаних позовних вимог є передчасним.
38. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
39. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
40. Ураховуючи те, що вказані порушення норм процесуального права під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа належить направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
VІ. Судові витрати
41. З огляду на результат касаційного розгляду у силу частини шостої статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 480/5508/24 скасувати, а справу направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська