ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
14 листопада 2023 року
справа № 480/5762/22
адміністративне провадження № К/990/34546/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Олендера І. Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Халдая Іллі Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року (суддя - Кунець О. М.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року (судді: Любчич Л. В., Спаскін О. А., Присяжнюк О. В.)
у справі №480/5762/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2021 року № 5772/18282406 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 5 095 327 гривень 50 копійок та сплату штрафних санкцій у сумі 509 532 гривні 75 копійок;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2021 року № 5773/18282406 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 61143930 гривень 00 копійок та сплату штрафних санкцій у сумі 6114393 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду у справі №480/5762/22, клопотання представника Головного управління ДПС у Сумській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі №480/5762/22 - задоволено. Позовну заяву залишено без розгляду.
16 жовтня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Халдая Іллі Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі №480/5762/22, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року.
09 листопада 2023 року справа №480/5762/22 надійшла до Верховного Суду.
14 листопада 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Колегія суддів Верховного Суду розглянула заявлене клопотання і дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій. Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, після її перегляду в апеляційному порядку.
Доводи касаційної скарги
В касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржує ухвалу суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, в тому числі статей 121 122 242 КАС України.
За висновками заявника касаційної скарги помилки судів попередніх інстанцій при застосуванні норм права полягають у наступному:
- суд першої інстанції фактично двічі вирішував питання щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновлював строк, у зв`язку з чим позивач, сподіваючись на принцип правової визначеності, вважав це питання остаточно вирішеним;
- суд першої інстанції в подальшому повністю змінив свою думку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, чим порушив принцип правової визначеності;
- суди попередніх інстанцій безпідставно вважали, що строк звернення позивача до адміністративного суду розпочав свій відлік 25 серпня 2021 року, тобто з дня прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в не з дня, коли про їх прийняття дізнався позивач;
- суди попередніх інстанцій неповно встановили обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Зокрема, суди не врахували, що позивач проживає в Королівстві Іспанія з серпня 2021 року. Перебування країни у стані війни вплинуло на можливість розумно оцінювати ситуацію та планувати свої дії, зв`язок між Королівством Іспанія та Україною був довгий час неможливий, пізніше - значно утруднений, у зв`язку з чим позивач не міг подати позов поштою (кабінету в Електронному суді позивач не мав і не зобов`язаний його мати). У позивача станом на дату початку війни не було адвоката в Україні і лише 03 серпня 2022 року позивач зміг укласти договір про надання правової допомоги із адвокатом Халдаєм Іллею Віталійовичем. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій зробили необґрунтоване припущення про те, що станом на 27 лютого 2023 року фактично договірні правовідносини щодо надання правової допомоги позивачу адвокатами Верем`юком та Афанасієвим не є припиненими або розірваними в розумінні норм гл. 53 книги 5 Цивільного кодексу України. Позивач повідомляв суд першої інстанції про те, що до війни у нього були інші представники, однак ще задовго до звернення до суду з позовом вони припинили надавати йому правову допомогу. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідні адвокати надавали правову допомогу позивачу в рамках цієї справи, що позивач сплачував їм гонорар тощо.
Скаржник доводить, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у зв`язку з війною існували і інші обставини, які вплинули на можливість звернутися до суду з позовом раніше, зокрема те, що Сумський окружний адміністративний суд не здійснював приймання вхідної кореспонденції в період з 24 лютого 2022 року по 03 травня 2022 року.
Представник позивача зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки іншим доводам позивача, що детально описано в тексті касаційної скарги.
На думку заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 16 листопада 2022 року у справі № 360/4479/19, від 30 січня 2023 року у справі № 280/9223/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 560/11700/21, від 28 листопада 2022 року у справі №140/11951/21, зокрема, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, за позицією скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 21 травня 2021 року у справі №1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20, від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а, зокрема про те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом, надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Скаржник просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду від 27 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі № 480/5762/22 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач 03 листопада 2023 року надав суду відзив на касаційну скаргу позивача, у якому зазначає, що позовна заява є такою, що подана з пропуском строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, а тому була правомірно залишена без розгляду. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Висновки судів попередніх інстанцій
Ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду 02 вересня 2022 року, тобто з пропуском передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку. Щодо посилання позивача на пункт 3 Прикінцевих положень Розділу VI КАС України, суд зазначив, що фактично позивач у клопотанні про поновлення строків звернення до суду не навів жодних обґрунтованих обставин та не подав жодних доказів, які б вказували на те, що обмеження, впровадженні у зв`язку з карантином, перешкоджали позивачу реалізувати своє право на оскарження спірних рішень з дати прийняття таких до початку збройної агресії Російської Федерації проти України. Сам лише факт запровадження воєнного стану на території України, без обґрунтування неможливості звернення позивача до суду у передбачені КАС України строки без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, не може вказувати на наявність об`єктивних причин та перешкод для своєчасної подачі позовної заяви. Проживання позивача закордоном не свідчить про неможливість звернення ним до суду, починаючи з 01 вересня 2021 року (дата отримання представником позивача оскаржуваних податкових повідомлень-рішень). У разі неможливості безпосередньої участі у справі, особа має можливість здійснювати захист своїх прав через представника. Факт перебування за межами країни не може свідчити про відсутність можливості своєчасного звернення до суду з позовом. Альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи з використанням підсистеми «Електронний суд».
Процесуальні строки у даній справі суд першої інстанції аналізував в таких проміжках часу:
- з 25 серпня 2021 року по 25 лютого 2022 року (шість місяців після прийняття оскаржуваних ППР);
- з 25 лютого 2022 року по 03 серпня 2022 року (25 лютого 2022 року - останній день, коли позивач міг звернутися до суду з даним позовом з дотриманням строків звернення до суду, 03 серпня 2022 року - дата укладення договору з адвокатом Халдаєм І. В.);
- з 03 серпня 2022 року по 02 вересня 2022 року (період, який минув з дня, коли було укладено договір з адвокатом Халдай І. А. та до фактичної дати подачі позову до суду у 2022 році).
Суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, як саме дія карантину та введення воєнного стану вплинуло на позивача та не вказано жодної іншої обставини, яка б об`єктивно унеможливила звернення до суду за захистом своїх прав протягом визначеного законом шестимісячного строку (до 25 лютого 2022 року). Суд вважає, що лише 25 лютого 2022 року припадає на дату початку збройної агресії Російської Федерації на території України, тобто стверджувати ту обставину, що ОСОБА_1 планував звернутись до суду саме 24 лютого 2022 року або 25 лютого 2022 року неможливо, навіть з огляду на те, що повторний адміністративний позов було подано суттєво пізніше, навіть після виведення м. Суми з зони активних бойових дій у квітні 2022 року.
Суд першої інстанції щодо періодів часу з 25 лютого 2022 року по 03 серпня 2022 року та з 03 серпня 2022 року по 03 вересня 2022 року, коли позивач мав, але не звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 серпня 2021 року, зазначив, що 27 лютого 2023 року, представник відповідача - Шинкаренко І. Ю. надав суду копії адвокатського запиту від 15 липня 2021 року №311/07 з копією ордеру адвоката та договору про надання правової допомоги від 20 червня 2015 року (підписаний адвокатом Афанасієвим Р. В.), адвокатського запиту від 13 грудня 2021 року №493/12 (підписаний адвокатом Афанасієвим Р. В.), заяви про ознайомлення з матеріалами справи від 27 травня 2022 року б/н з копією договору про надання правничої допомоги від 07 вересня 2021 року (підписаний адвокатом Дмитром Верем`юком), копії повідомлення від 22 серпня 2022 року б/н з копією апеляційної скарги на рішення суду від 20 червня 2022 року по справі №480/8796/21 та документів на підтвердження повноважень підписанта (підписаний адвокатом Дмитром Верем`юком). Аналізуючи зміст наданих представником відповідача копій документів та в тому числі договорів про надання правової допомоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що договори про надання правової допомоги є ідентичними за своєю правовою природою, змістом, суттю, жоден договір не є строковим, а тобто станом на 27 лютого 2023 року фактично договірні правовідносини щодо надання правової допомоги позивачу адвокатами Верем`юком та Афанасієвим не є припиненими або розірваними, в розумінні норм гл.53 книги 5 Цивільного кодексу України. Дослідивши зміст апеляційної скарги у справі №480/8796/21, яка підписана адвокатом Верем`юк Д. та подана до Другого апеляційного адміністративного суду 21 липня 2022 року, про що адвокат Ткаченка М. С. повідомив Головне управління ДПС у Сумській області повідомленням від 22 серпня 2022 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що починаючи з 25 лютого 2022 року та до серпня 2022 року, у позивача була можливість вчасно звернутись до суду задля захисту своїх прав та інтересів.
З вищенаведених підстав суд першої інстанції не визнав поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
В свою чергу колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання поважними вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а відтак наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Позиція Верховного Суду
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою цієї статті встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частинами третьою і четвертою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За змістом частини другої статті 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Колегія суддів Верховного Суду визнає безпідставними доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції вже вирішував питання поважності пропуску строку звернення на користь позивача, у зв`язку з чим останній сподівався на те, що вказане клопотання остаточно вирішено на його користь, а зміна позиції суду першої інстанції є порушенням принципу правової визначеності.
Положення частини четвертої статті 123 КАС України надають суду право після відкриття провадження у справі залишити позовну заяву без розгляду, за умови якщо суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Колегія суддів Верховного Суду не вбачає порушень процесуального права в діях суду першої інстанції щодо визнання свого попереднього висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду позивачем передчасним. Суд першої інстанції діяв в межах своїх повноважень, наданих процесуальним законом, надав позивачу строк для подання заяви про поновлення строку з зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду та для спростування доводів податкового органу. Вказане не може бути розцінене як порушення принципу правової визначеності.
При цьому, колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі з огляду на таке.
Верховний Суд в своїх постановах неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, граничним строком звернення позивача до суду слід вважати 02 березня 2022 року, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення від 25 серпня 2021 року отримані позивачем 01 вересня 2021 року.
Отже, сплив строку звернення до суду припав на час, коли в Україні був запроваджений воєнний стан. Слід враховувати, що розташування у безпосередній близькості до кордону з Російською Федерацією, посилення артилерійських та ракетних обстрілів зумовили тривалі повітряні тривоги на території міста Суми та Сумської області, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя громадян, в тому числі працівників судів, органів державної влади, які змушені були покинути робочі місця, перейти до бомбосховища, або взагалі залишити область з метою захисту життя і здоров`я себе і своїх сімей. Відповідно ці події зумовили певні зміни в процесі здійснення судочинства, зокрема, Сумським окружним адміністративним судом (тимчасове зупинення розгляду судових справ, не здійснення прийому вхідної кореспонденції тощо), що підтверджено інформацією, опублікованою на офіційному веб-сайті суду.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що введення воєнного стану на території України об`єктивно унеможливило виконання позивачем вимог процесуального закону щодо строків звернення до суду у період з 24 лютого 2022 року по 02 березня 2022 року (з дотриманням шестимісячного строку) та в подальшому (у більш стислі строки) до відносної стабілізації роботи суду та державних органів.
Висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності договірних відносин про надання правової допомоги позивачу адвокатами Верем`юком та Афанасієвим, які представляли інтереси ОСОБА_1 в іншій справі, колегія суддів Верховного Суду визнає безпідставними. Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є цивільно-правовим. Свобода договору є одним з основоположних принципів сучасного цивільного права, який передбачає відсутність будь-яких примусів, щодо того, вступати суб`єктам в договірні відносини, чи ні. Тобто, наявність договорів, укладених між позивачем і адвокатами, які надають правову допомогу в іншій судовій справі, не свідчить про намір сторін цих договорів, а тим більше про їх обов`язок, представляти інтереси особи (в даному випадку позивача) в інших судових провадженнях.
Висновок суду першої інстанції щодо альтернативного звернення до суду шляхом подання процесуальних документів в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом з використанням підсистеми «Електронний суд» спростовуються тим, що частиною шостою статті 18 КАС України визначено обов`язок адвокатів, нотаріусів, державних та приватних виконавців, судових експертів, органів державної влади та інших державних органів, зареєстрованих за законодавством України як юридичні особи, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, реєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Отже позивач як фізична особа не має обов`язку реєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, це є його правом.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 36 рішення «Беллет проти Франції» (Bellet v. France № 23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom № 8225/78), пункт 96 рішення у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v. France № 29731 /96).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме, статті 122 КАС України, а тому підлягають скасуванню, касаційна скарга - задоволенню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 3 122 123 242 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу адвоката Халдая Іллі Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року скасувати, справу №480/5762/22 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: Л. І. Бившева
І. Я. Олендер