№ 480/685/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 480/685/18

провадження № 61-16120св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , фермерське господарство «АВН»,

треті особи: управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, Михайлівська сільська рада Миколаївської області Миколаївського району,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , фермерського господарства «АВН»

на постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року

у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Коломієць В. В.,

Колосовського С. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , фермерського господарства «АВН», треті особи: управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, Михайлівська сільська рада Миколаївської області Миколаївського району, про зобов`язання вчинити дії, знесення незаконної самобудови та звільнення земельної ділянки від сільськогосподарської техніки,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , фермерського господарства «АВН» (далі - ФГ «АВН») про зобов`язання вчинити дії, знесення незаконної самобудови та звільнення земельної ділянки від сільськогосподарської техніки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що поруч з її домоволодінням зведено споруду типу ангар, розташовано сільськогосподарську техніку та споруджено огородження навколо території земель громадського користування. Цей ангар збудовано за адресою:

АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстрований ОСОБА_2 та зареєстроване фермерське господарство «АВН». Ангар збудовано самовільно з грубим порушенням будівельних норм. Крім того,

ОСОБА_2 самовільно споруджено огородження навколо значної території земель громадського користування, розміщено сільськогосподарську техніку та зберігаються паливно-мастильні матеріали, отрутохімікати та мінеральні добрива.

Позивач вказувала, що їй як людині з інвалідністю 3-ї групи та її сім`ї доводиться дихати чадними газами, пилом від обробки зернових культур, пилом від сільськогосподарської техніки, ядохімікатами, мінеральними добривами, пестицидами, що негативно впливає на її здоров`я та здоров`я її сім`ї.

Позивач неодноразово зверталася до відповідних органів із заявами стосовно неправомірних дій ОСОБА_2 , проте вирішити вказане питання в досудовому порядку не вдалося.

Протиправність дій відповідача підтверджується листом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області

від 08 лютого 2018 року № 1014-550-15, згідно з яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, надано припис про усунення порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності з терміном виконання до 07 лютого 2018 року, проте відповідач не виконав вказаного припису. Також у справі № 814/534/18 встановлено правомірність видачі припису.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог

(а. с. 61-64, т. 1, а. с. 24-31, т. 2), позивач просила суд:

- зобов`язати ОСОБА_3 знести самочинно збудований ангар;

- зобов`язати ОСОБА_2 та ФГ «АВН» вивезти сільськогосподарську техніку на відстань не менше 100 метрів від житлової забудови

с. Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області;

- заборонити ОСОБА_2 та ФГ «АВН» зберігати паливно-мастильні матеріали, отрутохімікати та мінеральні добрива на відстані не менше

200 метрів від житлової забудови с. Михайлівка.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області

від 14 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у справі відсутній предмет спору між позивачем та відповідачами оскільки незаконна, на думку позивача, самозабудова та земельна ділянка, на якій знаходиться цей об`єкт нерухомості, на відповідних правових підставах належать ОСОБА_3 , яка не порушувала вимог законодавства, пов`язаних із будівництвом та експлуатацією житлового будинку та господарських споруд, які знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 4824284600:11:026:0015.

На думку суду першої інстанції, позивачем не доведено, що вона є власником або ж користувачем земельної ділянки на якій збудовано сарай, загальною площею 266,5 кв. м або користувачем чи власником суміжної земельної ділянки. Крім того, позивачем не доведено, що внаслідок протиправних дій відповідачів їй доводиться дихати чадними газами, пилом від обробки зернових культур, пилом від сільськогосподарської техніки, ядохімікатами, мінеральними добривами, пестицидами, що негативно впливає на стан її здоров`я та завдає істотної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 за власний рахунок знести збудований ангар, який розташований за адресою: квартира

АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 та ФГ «АВН» вивезти сільськогосподарську техніку на відстань не менше 100 метрів від житлової забудови

с. Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області.

Заборонено ОСОБА_2 та ФГ «АВН» зберігати паливно-мастильні матеріали, отрутохімікати та мінеральні добрива на відстані не менше

200 метрів від житлової забудови с. Михайлівка.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка, на якій розташовано ангар, не відводилася ОСОБА_3 для виробничої сільськогосподарської діяльності, відсутній дозвіл та належним чином затверджений проект на будівництво такої споруди, що встановлено рішенням адміністративного суду у справі № 814/534/18, ангар збудований з істотними порушеннями будівельних норм та правил, а доказів про можливість перебудови ангару відповідачами не надано, а тому наявні підстави для знесення самочинно збудованого об`єкта.

При цьому суд відхилив посилання відповідачів на те, що вказаний об`єкт не є самочинним будівництвом, оскільки вказані обставини встановлені у справі № 814/534/18, а 16 вересня 2019 року Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за фактом внесення недостовірних даних до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 , зареєстрованої Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області

№ МК 181190861624 27 березня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.

Встановивши, що сільськогосподарське підприємство використовує у своїй діяльності агропродукти, техніку, найману працю, пальне, агрохімікати, тощо, колегія суддів вважала за необхідне покласти на відповідачів обов`язок вивезти сільськогосподарську техніку на відстань не менше 100 метрів від житлової забудови с. Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області; та заборонити ОСОБА_2 та ФГ «АВН» зберігати паливно-мастильні матеріали, отрутохімікати та мінеральні добрива на відстані не менше 200 метрів від житлової забудови с. Михайлівка відповідно до вимог законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ФГ «АВН» подали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, в якій просять скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Зупинено дію постанови Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У січні 2021 року справу № 480/685/18 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження скаржники посилаються на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказують, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 376 ЦК України, оскільки не враховано правові висновки Верховного Суду та Верховного Суду України щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 22 квітня 2020 року у справі

№ 725/5630/15-ц та від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14.

В оскаржуваному судовому рішенні апеляційний суд зобов`язав

ОСОБА_3 знести об`єкт нерухомості (ангар), якого взагалі не існує, та не врахував положення статті 376 ЦК України, якою передбачено, що вимоги про знесення самочинного будівництва особа може заявити за умови доведеності факту порушення її прав самочинною забудовою.

Крім того, апеляційним судом порушено норми процесуального права в частині прийняття доказів, які не були подані до суду першої інстанції, зокрема, витягу про реєстрацію права власності від 03 вересня 2019 року, витягу про реєстрацію права власності від 15 березня 2019 року, довідки щодо результатів участі у комісії від 16 травня 2020 року, рішення Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 22 лютого 2019 року, листа Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Миколаївської області від 19 вересня 2019 року, листа Управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА від 08 травня 2020 року, та судом не наведено обґрунтування прийняття відповідних доказів.

Доводи інших учасників справи

У січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Відзив мотивовано тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів у справі, а оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

Доводи касаційної скарги про відсутність об`єкта самочинного будівництва та наявність сараю не відповідають дійсності та спростовуються встановленими обставинами у рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 814/534/18.

Розміщення ангару, сільськогосподарської техніки та використання пального, агрохімікатів поблизу житлового будинку та дитячого садка є грубим порушенням будівельних норм та прав позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01 грудня 1997 року

ОСОБА_1 є власником житлового будинку

АДРЕСА_3 та власником земельної ділянки площею 0,0987 га, розташованої за цією ж адресою, яка була передана у власність останній на підставі рішення Михайлівської сільською ради Миколаївського району Миколаївської області від 22 лютого 2019 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 131, 132, т. 3).

Відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 березня 2017 року належить квартира

АДРЕСА_1 (а. с. 193, т. 1).

За вказаною адресою також зареєстровано ФГ «АВН», керівником якого є відповідач ОСОБА_2 . Вид діяльності підприємства - вирощування зернових культур і насіння олійних культур.

ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_5 неодноразово зверталися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів щодо порушення ОСОБА_2 прав та законних інтересів її та членів її сім`ї.

З відповідей Миколаївського РВ Очаківського ВП ГУНП у Миколаївській області встановлено, що за заявою ОСОБА_5 зареєстровано кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 241 КК України, за фактом забруднення навколишнього середовища, по якому триває досудове розслідування (а. с. 20, 24, т. 1).

Комісією Михайлівської сільської ради у складі ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , землевпорядника ОСОБА_9 встановлено, що біля домоволодіння ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться ангар, який розташований на земельній ділянці, на яку відсутні документи, що встановлюють право власності та право користування цією земельною ділянкою. Складено акт та рекомендовано ОСОБА_2 сплатити збитки за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (а. с. 14, 15, т. 1).

У ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, встановлено, що земельна ділянка огороджена парканом, на території розміщена сільськогосподарська техніка та побудована нежитлова споруда. Вказану ділянку використовує ОСОБА_2 . Також повідомлено, що вживаються заходи щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності (а. с. 37-38, т. 1).

Управлінням ДАБІ у Миколаївській області неодноразово проводилися перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: кв. АДРЕСА_1 , за результатами яких ОСОБА_2 надано приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

ОСОБА_2 за вчинене правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності. За наслідком позапланових перевірок встановлено, що ОСОБА_2 не виконано вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме: вищевказаний об`єкт не приведено у стан, що передував самочинному виконанню будівельних робіт (а. с. 26, 27, 33, т. 1).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, у справі № 814/534/18 встановлено факти порушення ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва ним будівлі невизначеного призначення за адресою: АДРЕСА_4 .

У вказаній справі встановлено, що ОСОБА_2 у 2017 році виконав будівельні роботи з будівництва будівлі невизначеного призначення арочного профілю (по металевим фермам змонтовано покриття з металопрофільних листів, фундамент та цоколь поштукатурені, виконана бетонна підлога в приміщенні та замощення по периметру будівлі, змонтовано двоє воріт з протилежних сторін будівлі; на момент перевірки використовується як ангар для зберігання зернових культур), геометричними розмірами в плані 12х27 (м), висотою 6 (м) без документів, що дають право виконувати такі роботи.

в ангарі для зберігання зернових культур виконують роботу наймані працівники з навантаження зерна в автомобілі, там знаходиться змонтоване обладнання та сільгосптехніка, що підтверджується фото фіксацією

(а. с. 105-111, т. 2).

Судами також встановлено, що 06 грудня 2018 року ОСОБА_3 було отримано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель комунальної власності не наданих у власність і користування ОСОБА_3 орієнтовною площею 0,25 га в АДРЕСА_1 (а. с. 188, т. 1).

На виконання цього рішення ОСОБА_3 було виготовлено технічну документацію на земельну ділянку, якій відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4805623072019 від 23 січня 2019 року присвоєно кадастровий номер 4824284600:11:026:0015 (а. с. 189,

т. 1).

На підставі рішення Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 22 лютого 2019 року № 1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо надання у власність та встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 в межах

АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2500 га, з кадастровим номером 4824284600:11:026:0015 в межах території Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області із земель не наданих у власність і користування (землі комунальної власності).

На підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 4824284600:11:026:0015 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (а. с. 193, т. 1).

Відповідно до довідки Головного управління Держпродспоживслужби у Миколаївській області від 06 травня 2020 року територія ФГ «АВН» розташована на земельній ділянці прилеглій до житлового будинку на

АДРЕСА_4 . Площа земельної ділянки 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку.

Територія підприємства огороджена, на території розташований ангар орієнтовно розміром 27x7м, значна кількість сільськогосподарської техніки: трактори, кузова для бортових машин, техніка для орання, техніка для приготування розчинів та обприскування полів, тощо.

Фактично межа підприємства співпадає з межею садибної ділянки, де мешкає ОСОБА_1 , а відстань до житлового будинку (у південному напрямку) орієнтовно становить 20 м, у північному напрямку відстань до водойми орієнтовно складає 40-45 м, у західному та східному напрямках розташовані території, вільні від забудови, але у західному напрямку, за пустирем, на відстані орієнтовно 150 м розташовано дитячий садок (а. с. 133-134, т. 3).

16 вересня 2019 року Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за фактом внесення недостовірних даних до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області за № МК 181190861624 27 березня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України (а. с. 139-141, т. 3). На час розгляду справи триває слідство.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Звертаючись до суду із позовом про зобов`язання відповідачів знести самочинно збудований ангар, вивезти сільськогосподарську техніку на відстань не менше 100 метрів від житлової забудови с. Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області та заборонити відповідачам зберігати паливно-мастильні матеріали, отрутохімікати та мінеральні добрива на відстані не менше 200 метрів від житлової забудови

с. Михайлівка, ОСОБА_1 посилалася на те, що спірний ангар збудовано самовільно з грубим порушенням будівельних норм, самовільно споруджено огородження навколо значної території земель громадського користування, розміщено сільськогосподарську техніку та зберігаються паливно-мастильні матеріали, отрутохімікати та мінеральні добрива, що порушує її права та права її родини на безпечне довкілля.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того,

що земельна ділянка, на якій розташовано ангар, не відводилася

ОСОБА_3 для виробничої сільськогосподарської діяльності, відсутній дозвіл та належним чином затверджений проект на будівництво такої споруди, що встановлено рішенням адміністративного суду у справі

№ 814/534/18, ангар збудований з істотними порушеннями будівельних норм та правил, а доказів про можливість перебудови ангару відповідачами не надано, а тому наявні підстави для знесення самочинно збудованого об`єкта.

Встановивши порушення Державних санітарних правил планування забудови населених пунктів, порушення будівельних норм, санітарно-захисної смуги, посилаючись на положення частини сьомої статті 376 ЦК України, апеляційний суд вважав наявними правові підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 ,

є власником житлового будинку АДРЕСА_3 та власником земельної ділянки площею 0,0987 га, розташованою за цією ж адресою.

Відповідачеві ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 березня 2017 року належить квартира

АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстровано ФГ «АВН», керівником якого є відповідач

ОСОБА_2 . Вид діяльності підприємства - вирощування зернових культур і насіння олійних культур.

Управлінням ДАБІ у Миколаївській області неодноразово проводилися перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами яких ОСОБА_2 надано приписи (від 07 грудня 2017 року № 224, від 26 лютого 2018 року № 15, від 12 червня 2018 року № 20) щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. ОСОБА_2 за вчинене правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності. За наслідком позапланових перевірок встановлено, що ОСОБА_2 не виконано вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме: вищевказаний об`єкт не приведено у стан, що передував самочинному виконанню будівельних робіт.

Правомірність видачі вказаних приписів була предметом розгляду у справі № 814/534/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування приписів від 07 грудня 2017 року № 224, від 26 лютого 2018 року № 15, постанови від 12 червня 2018 року № 20.

Документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, на якій знаходиться вищезазначений об`єкт, не надано. Будівельні роботи виконувалися на об`єкті без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації. Самочинно збудований у 2017 році об`єкт (ангар) не прийнятий в експлуатацію, та експлуатується, а саме: в ангарі для зберігання зернових культур виконують роботу наймані працівники з навантаження зерна в автомобілі, там знаходиться змонтоване обладнання та сільгосптехніка, що підтверджується фотофіксацією.

Таким чином, протиправність дій ОСОБА_2 у частині побудови ангара, який є самочинно збудованим об`єктом, встановлено у судовому рішенні, що набрало законної сили.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про відсутність ангара взагалі є безпідставними та суперечать встановленим фактичним обставинам.

Статтею 104 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт «б» частини третьої статті 152 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Наслідки здійснення самочинного будівництва встановлені статтею 376 ЦК України, згідно з частиною сьомою якої у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, а якщо така є неможливою або особа відмовляється від її проведення, нерухоме майно підлягає знесенню.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Встановивши, що земельна, на якій розташовано ангар, не відводилася ОСОБА_3 для виробничої сільськогосподарської діяльності, відсутній дозвіл та належним чином затверджений проект на будівництво такої споруди, ангар збудований з істотними порушеннями будівельних норм та правил, доказів про можливість перебудови ангару відповідачами не надано, повно та всебічно дослідивши обставини, що мають значення для справи, надавши належну оцінку доказам, які підтверджують протиправність дій при будівництву ангара як об`єкта самочинного будівництва (листи

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, приписи Управлінням ДАБІ

у Миколаївській області, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року у справі № 814/534/18, тощо), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідачів знести самочинно збудований ангар.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів вивезти сільськогосподарську техніку на відстань не менше 100 метрів від житлової забудови с. Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області та заборонити відповідачам зберігати паливно-мастильні матеріали, отрутохімікати та мінеральні добрива на відстані не менше 200 метрів від житлової забудови с. Михайлівка, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року

№ 173 затверджено Державні санітарні правила планування забудови населених пунктів (далі - ДСП № 173).

Відповідно до п. 5.4. ДСП № 173 сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Відповідно до додатку 5 ДСП № 173 розмір санітарно-захисної зони гаражів та підприємств по ремонту, технічному обслуговуванню, зберіганню сільськогосподарських машин та автомобілів при числі двигунів до

100 одиниць повинна складати 100 м.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що відповідно до довідки Головного управління Держпродспоживслужби у Миколаївській області

від 06 травня 2020 року територія ФГ «АВН» розташована на земельній ділянці прилеглій до житлового будинку на АДРЕСА_4 . Площа земельної ділянки 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку.

Таким чином, встановивши порушення санітарно-захисної смуги як для підприємства, яке спеціалізується на технічному обслуговуванні та зберіганні сільськогосподарських машин та техніки, оскільки від ангару, що розташований на території підприємства, до житлового будинку

ОСОБА_1 відстань складає орієнтовно становить 20 м, у північному напрямку відстань до водойми орієнтовно складає 40-45 м, а в західному напрямку на відстані орієнтовно 150 м розташовано дитячий садок, апеляційний суд обґрунтовано вважав наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у зазначеній частині.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правового висновку, викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року

у справі № 725/5630/15-ц, та Верховного Суду України від 19 листопада

2014 року у справі № 6-180цс14, є безпідставними, оскільки фактичні обставини у цих справах є відмінними від обставин у справі,

яка переглядається.

Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Так, у справі № 725/5630/15-ц, на яку в касаційній скарзі посилаються відповідачі, предметом позову було визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету про надання містобудівних умов та обмежень для завершення будівництва житлового будинку, визнання незавершений будівництвом індивідуальний житловий будинок самочинним будівництвом; усунення перешкод у користуванні квартирою. У вказаній справі зроблено висновок про те, що побудова об`єкта нерухомості з істотним порушенням будівельних норм та правил є самостійною ознакою самочинного будівництва, а виникнення на нього права власності не позбавляє права зацікавленої особи, права якої порушено, на знесення такого будівництва та обов`язку особи, що здійснила таке будівництво, його знесення при порушені прав інших осіб та при неможливості його перебудови.

Аналіз змісту доводів касаційної скарги свідчить про відсутність достатнього обґрунтування, в чому полягало неврахування судом апеляційної інстанції вказаного висновку. Незазначення постанови Верховного Суду чи номера справи не означає, що апеляційний суд розтлумачив і застосував норму права не у спосіб, визначений Верховним Судом.

У справі № 6-180цс14 Верховний Суд України дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а отже, й остаточного формування правового висновку

у справі. За результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження судами обставин, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у ній.

Доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявників із висновками суду, а вказане не призвело до неправильного вирішення справи по суті спору. Разом із тим, не може бути скасоване правильне та законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо клопотань ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про розгляд справи в режимі відеоконференції

02 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду клопотання про відкритий судовий розгляд справи за участю сторін у режимі відеоконференції.

15 лютого 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскільки колегією суддів не приймалося рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для проведення судового засідання в режимі відеоконференції немає.

Щодо поновлення дії постанови Миколаївського апеляційного суду

від 24 вересня 2020 року

Згідно із частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року зупинено дію постанови Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Оскільки колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін, наявні правові підстави для поновлення дії постанови Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 212 400 401 409 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , фермерського господарства «АВН»залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук