№ 480/6934/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року

м. Київ

справа № 480/6934/23

адміністративне провадження № К/990/36133/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №480/6934/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Макаренко Я.М., суддів - Жигилія С.П. , Любчич Л.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської обласної прокуратури, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні на підставі наказу керівника Сумської обласної прокуратури від 19 жовтня 2021 року №405к вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку;

- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячної заробітної плати 7 631 грн 00 коп.;

- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 23 жовтня 2021 року по день постановлення судового рішення.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що наказом керівника Сумської обласної прокуратури №405к від 19 жовтня 2021 року, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», позивача з 22 жовтня 2021 року звільнено з посади прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області, однак, при звільненні позивачу не було виплачено всіх належних сум, а саме вихідної допомоги при звільненні.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 на підставі наказу керівника Сумської обласної прокуратури від 19 жовтня 2021 року №405к вихідної допомоги при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку;

- стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку, що становить 7631 грн 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зазначив, що частиною п`ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, до такого переліку не включені питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

5. Суд вважав, що на час звільнення з посади прокурора позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

6. Водночас, суд першої інстанції вирішив, що заявлені позивачем вимоги в частині позову, яка стосується стягнення середнього розміру заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, є передчасними, оскільки на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачем при виплаті позивачу вихідної допомоги за цим рішенням суду не буде виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а тому права позивача у цій частині не є порушеними.

7. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У цій частині прийнято нову постанову, якою позовну вимогу задоволено частково:

- стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі 5 328 (п`ять тисяч триста двадцять вісім) гривень 49 (сорок дев`ять) копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні - відмовлено.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №480/6934/23 залишено без змін.

8. Суд апеляційної інстанції, урахувавши висновки Верховного Суду у цій категорії спорів зазначив, що вимоги про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України можуть вирішуватися одночасно з вирішенням спору про виплату вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, у зв`язку з чим є помилковими висновок суду першої інстанції про передчасність стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

9. Апеляційний суд установив, що право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у позивача виникло з наступного дня після звільнення, тобто 23 жовтня 2021 року, тоді як із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся лише 29 червня 2023 року.

10. Суд урахував, що указана виплата (вихідна допомога) не була здійснена позивачу при його звільненні не через зволікання відповідача з виконанням своїх обов`язків, регламентованих статтею 116 КЗпП України, а внаслідок існування спору між сторонами щодо наявності правових підстав для здійснення такої виплати, який був вирішений судовим рішенням у цій справі.

11. У зв`язку із тривалим строком між порушенням права позивача та ініціюванням питання про захист своїх порушених прав, суд апеляційної інстанції при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі взяв до уваги період затримки з 29 червня 2023 року [день звернення до суду з цим позовом] по день ухвалення судового рішення судом першої інстанції, тобто по 30 жовтня 2023 року.

12. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, застосувавши принцип пропорційності, вважав належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 5 328 грн 49 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст касаційної скарги

13. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню на користь позивача, у вересні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, задовольнити повністю.

14. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

15. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, постановах Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23, від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 29 лютого 2024 року у справі № 460/42448/22.

16. Указує, що на момент звернення до суду з цим позовом в Україні діяв карантин, що указує на те, що позивач своєчасно, в установлений законом строк реалізував своє право на звернення до суду з цим позовом, а тому має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 23 жовтня 2021 року (день, наступний після дня звільнення).

17. Зауважує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що протягом періоду затримки були чинними дві редакції статті 117 КЗпП України, а тому при вирішенні питання про розмір стягнення слід урахувати висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Позиція інших учасників справи

18. 18 жовтня 2024 року до касаційного суду надійшов відзив Сумської обласної прокуратури на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим та прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

19. 23 вересня 2024 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2024 року для розгляду судової справи №480/6934/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.

21. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі №480/6934/23 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

22. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2025 року закінчено підготовчі дії; справу №480/6934/23 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

23. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 31 жовтня 2001 року по 04 травня 2016 року працював в органах прокуратури на різних посадах, а з 20 червня 2019 року по 22 жовтня 2021 року працював на посаді прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області.

24. Наказом керівника обласної прокурори №405к від 19 жовтня 2023 року на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», позивача з 22 жовтня 2021 року звільнено з прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області.

25. Підставою для прийняття цього наказу стало рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №79 від 13 вересня 2021 року, за наслідками складання ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

26. 16 червня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати йому інформацію, разом з копіями підтверджуючих документів, про те, чи виплачувалась йому вихідна допомога відповідно до статті 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку при звільненні 22 жовтня 2021 року з посади прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області. Якщо вихідна допомога не виплачувалась, просив зазначити причини такої невиплати.

27. Листом від 27 червня 2023 року відповідач повідомив позивача, що його звільнено з посади прокурора Шосткинскої місцевої прокуратури Сумської області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», згідно з наказом прокурора Сумської області від 19 жовтня 2021 року №405к, тому виплата вихідної допомоги прокурорам, яких звільнено відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» у зв`язку з неуспішним проходженням атестації не передбачені, правові підстави відсутні.

28. Вважаючи, що Сумською обласною прокуратурою безпідставно не здійснено нарахування і виплату вихідної допомоги при звільненні, передбаченої статтею 44 КЗпП України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

29. За змістом частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Звертаючись до суду касаційної інстанції позивач висловив незгоду із розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на його користь. Разом з тим, касаційна скарга не містить доводів щодо права ОСОБА_1 на указану виплату, тому Суд не надає оцінку оскаржуваному судовому рішенню у цій частині.

32. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

33. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керувався приписами статті 117 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, та, застосувавши висновки Верховного Суду щодо визначення критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5 328 грн 49 коп. за період з 29 червня 2023 року [день звернення до суду з цим позовом] по 30 жовтня 2023 року [день ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі].

34. Зокрема, апеляційний суд звернув увагу на тривалий строк між порушенням права позивача та ініціюванням питання про захист своїх порушених прав, а тому вирішив, що період затримки розрахунку слід обчислювати з дня звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, тобто з 29 червня 2023 року.

35. Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

36. Судами попередніх інстанцій установлено, що право на виплату вихідної допомоги при звільненні виникло у ОСОБА_1 у день звільнення 22 жовтня 2021 року, та вважається порушеним з 23 жовтня 2021 року, оскільки така виплата не була проведена у день звільнення.

37. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

38. Отже, позивач мав право звернутись до суду із позовом про стягнення вихідної допомоги при звільненні без обмеження будь-яким строком і реалізував таке право 29 червня 2023 року, звернувшись до суду з цим позовом.

39. З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності обмеження періоду затримки розрахунку.

40. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

42. Згідно зі статтею 117 КЗпП України (у редакції чинній на момент звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

43. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» текст статті 117 КЗпП України викладено у такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».

44. Указана редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

45. Як зазначалося вище, в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин приписи статті 117 КЗпП України у редакції чинній до 19 липня 2022 року, та висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц щодо застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, за період з 29 червня 2023 року по 30 жовтня 2023 року.

46. Переглядаючи оскаржувану постанову у цій справі колегія суддів ураховує посилання скаржника на висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 22 лютого 2024 року у справі №560/831/23, від 29 лютого 2024 року у справі №460/42448/22, де Суд висловив правову позицію щодо застосування приписів статті 117 КЗпП України у подібних правовідносинах. Указані висновки підлягають урахуванню і при вирішенні цього спору.

47. Застосовуючи висновки, викладені у наведених вище справах, колегія суддів констатує, що період затримки з 23 жовтня 2021 року (наступний день після звільнення) до 18 липня 2022 року (до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, суд може застосувати принцип співмірності і зменшити розмір такої виплати.

48. Проте, період з 19 липня 2022 року до 30 жовтня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. При визначенні суми заборгованості до указаного періоду не застосовується принцип співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

48.1. Такий висновок підтримано у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22, де Судова палата сформувала єдиний підхід щодо можливості розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №761/9584/15-ц [про застосування принципу співмірності], на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

49. Судом апеляційної інстанції установлено, що загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 44 709 грн 76 коп. (100%), з яких: виплачено позивачу в момент звільнення (жовтень 2021 року) з урахуванням податків та зборів 37 078 грн 76 коп. (82,93%), а невиплачений розмір вихідної допомоги, з приводу якої і виник спір у справі, складає 7 631 грн 00 коп. (17,06%).

50. Згідно з довідкою Сумської обласної прокуратури від 27 червня 2023 року №21-246 вих-23 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 354,93 грн (том 1, а.с.41).

51. Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 жовтня 2021 року по 18 липня 2022 року, згідно з нормами Порядку №100, складає 66371 грн 91 коп. (354,93 грн х 187 робочих днів).

52. Застосовуючи наведені вище висновки Верховного Суду, з урахуванням принципу співмірності, колегія суддів уважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 11 323 грн 05 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 жовтня 2021 року по 18 липня 2022 року (обчисленого як 17,06% від 66371 грн 91 коп.).

53. Як зазначалось вище, період з 19 липня 2022 року до 30 жовтня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. При визначенні суми заборгованості до указаного періоду не застосовується принцип співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

54. З урахуванням викладеного за період з 19 липня 2022 року до 30 жовтня 2023 року на користь позивача слід стягнути 46850 грн 76 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, розрахованого як 354,93 [середньоденний заробіток] х 132 робочі дні [за 6 місяців].

55. Підсумовуючи, Верховний Суд констатує, що загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 58 173 грн 81 коп.

56. Указана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено податковим агентом при виплаті доходу з урахуванням раніше виплачених сум.

57. За таких обставин Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин одну з редакцій статті 117 КЗпП України, неправильно застосував норми матеріального права та, відповідно, неправильно розрахував суму, що підлягає стягненню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

59. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

60. Ураховуючи викладене Верховний Суд уважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та викласти у новій редакції її резолютивну частину. Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

IV. Висновки щодо судових витрат

61. Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

62. За подання касаційної скарги у цій справі сплачено судовий збір у розмірі 4294 грн 40 коп., що підтверджується копією квитанції №KDBE-BU8T-1DKE.

63. Водночас, у касаційному порядку переглядалась лише одна вимога майнового характеру, за перегляд якої, відповідно, необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 2147 грн 20 коп.

64. З урахуванням наведеного, за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі 2147 грн 20 коп. за звернення до суду касаційної інстанції.

65. Інша частина судового збору у розмірі 2147 грн 20 коп., сплачена за подання касаційної скарги, може бути повернута як надміру сплачена у порядку, установленому частиною першою статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.

Керуючись статтями 139 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі №480/6934/23 - змінити, доповнивши її мотивувальну частину мотивами цієї постанови.

3. Абзац 4 резолютивної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі №480/6934/23 викласти у такій редакції:

«Стягнути з Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м.Суми, Сумська область, 40000; код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі 58 173 (п`ятдесят вісім тисяч сто сімдесят три) гривні 81 (вісімдесят одна) копійка, з урахуванням раніше виплачених сум.»

4. У іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі №480/6934/23 залишити без змін.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, Сумська область, 40000; код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду