ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 480/7180/23
адміністративне провадження № К/990/2928/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Юсан Інни Олександрівни
на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року (головуючий суддя - Соп`яненко О.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (головуючий суддя - Любчич Л.В., судді: Присяжнюк О.В., Спаскін О.А.)
у справі №480/7180/23
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Конотопської міської ради, Конотопської міської ради
про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У липні 2023 року представник ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Конотопської міської ради від 22 липня 2022 року № 106-ОС "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити на посаді адміністратора центру надання адміністративних послуг міської ради виконавчого комітету Конотопської міської ради з 25 липня 2022 року;
- стягнути із Виконавчого комітету Конотопської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 липня 2022 року в сумі 58 792,59 грн.
2. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
3. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року, відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву повернуто позивачу.
4. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями представник позивача - адвокат Юсан І.О. подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказував на те, що позивач оскаржує розпорядження Конотопської міської ради від 22 липня 2022 року, а до суду звернулась 05 липня 2023 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
7. При цьому позивачем не надано суду заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду із зазначенням поважних причин його пропуску.
8. Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції вважав, що отримання 08 червня 2023 року представником позивача оскаржуваного розпорядження від 22 липня 2022 року не змінює моменту, з якого позивач міг і повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не підтверджують об`єктивну неможливість чи ускладнення для звернення до суду з позовом у встановлений законом строк та не можуть бути визнані поважними.
9. Суд вбачав, що про порушення свого права позивачу стало відомо не після отримання відповіді на адвокатські запити у червні 2023 року, а раніше, оскільки за правовою допомогою вона звернулась у квітні 2023 року, а позов подано у липні 2023 року.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду та повернення позовної заяви.
11. Звертав увагу нате, що відповідно до копії особової картки ОСОБА_1 , яка була надана відповідачами до відзиву, трудову книжку нею було отримано 14 квітня 2023 року. Разом з тим, представник позивача стверджує, що про порушення своїх прав позивач дізналась лише 08 червня 2023 року, отримавши відповіді на адвокатські запити.
12. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
13. Заявляючи клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та їх поновлення, позивач не надала доказів поважності причин його пропуску, доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від її волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, починаючи з моменту, коли вона дізналася про порушення своїх прав, а саме з 14 квітня 2023 року, день коли отримала трудову книжку.
14. З огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо скасування розпорядження про звільнення та поновлення на роботі охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), то відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
15. У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права - статтю 233 КЗпП України без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 жовтня 2023 року у справі №990/139/23.
16. З початком бойових дій у зв`язку зі збройною агресією РФ, задля збереження свого життя та життя своєї дитини, позивач виїхала за кордон, а після повернення в Україну отримала трудову книжку з відміткою про звільнення з займаної посади 25 липня 2022 року. Тобто з моменту звільнення та до моменту повернення, позивач не знала та не могла знати про своє звільнення.
17. У той же час, видавши трудову книжку, відповідач не надав копію розпорядження, а тому фактично позивач зі змістом оскаржуваного розпорядження не була ознайомлена, оцінку чи є підстави для його оскарження надати вчасно не змогла.
18. Тільки на повторний адвокатський запит 08 червня 2023 року було отримано запитувану інформацію, в тому числі копію оскаржуваного розпорядження від 22 липня 2022 року № 106-ОС.
19. Ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не врахували той факт, що у цій справі до трудових відносин необхідно застосувати положення статей 47 та 233 КЗпП України, відповідно до якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
20. Лише після отримання документу та ознайомившись з оскаржуваним розпорядженням, позивач зробила його аналіз та зрозуміла, що воно є незаконним та безпідставним, а її трудові права порушені.
21. Вважає, що застосовані судом апеляційної інстанції висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 лютого 2021 року (справа №240/532/20) та від 09 листопада 2023 року (справа №520/12478/22), не підлягають застосуванню у зв`язку з неподібністю правовідносин.
22. Представник Конотопської міської ради надіслав відзив на касаційну скаргу та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.
23. Звертав увагу на те, що у відзиві на апеляційну скаргу додавав скріншоти з роздруківки листування у месенджері Viber між позивачем та завідувачем сектору з управління персоналом міської ради, що підтверджує обізнаність позивача і з фактом її звільнення, і зі змістом розпорядження про звільнення.
24. Адвокатський запит № 73 від 21 квітня 2023 року представника позивача уповноважені особи відповідачів не отримували, а позивач не змогла надати підтвердження його направлення.
25. На думку відповідача укладення договору про надання правової допомоги № 158 від 19 квітня 2023 року підтверджує факт обізнаності скаржника про її звільнення.
26. Виконавчий комітет Конотопської міської ради підтримав позицію, висловлену представником Конотопської міської ради у відзиві на касаційну скаргу.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
28. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (частини другої статті 233 КЗпП України).
29. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
30. За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
31. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
32. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя цієї статті).
33. Отже КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
34. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України.
35. Варто зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
36. З аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
37. У категорії справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
38. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10 листопада 2022 року у справі №500/1185/21, від 25 січня 2024 року у справі №120/4609/22, від 12 квітня 2024 року у справі №640/10147/22.
39. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
40. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 800/30/17 (9901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
41. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
42. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
43. У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
44. Частина перша статті 121 КАС України встановлює, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
45. Звернення до суду поза межами строків, визначених статтею 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
46. При цьому звернення до суду з пропуском строку, визначеного приписами статті 122 КАС України, за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
47. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.
48. Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.
49. Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
50. Отже, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
51. Згідно із пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
52. Відповідно до статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
53. Статтею 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
54. Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 , 17 травня 2019 року їй присвоєний черговий 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 категорії посад.
55. Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб?єктним складом цей спір є публічно-правовим спором щодо проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів та положення КАС України, зокрема в частині строку звернення до суду.
56. Як встановлено судами, предметом позовних вимог є визнання протиправним та скасування розпорядження Конотопської міської ради від 22 липня 2022 року № 106-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 », яким позивача звільнено 25 липня 2022 року з посади адміністратора центру надання адміністративних послуг міської ради виконавчого комітету Конотопської міської ради у зв`язку з відсутністю на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (пункт 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України).
57. Водночас, до суду представник позивача звернулася 05 липня 2023 року та не просила поновити строк звернення до суду.
58. Суд першої інстанції ухвалою від 17 липня 2023 року позовну заяву залишив без руху та зобов`язав подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску такого строку, обґрунтований відповідними доказами, а також зазначити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
59. На виконання вимог вказаної ухвали представник позивача подала заяву з викладом обставин та заяву про поновлення процесуального строку, в якій вказала на отримання позивачем документів (фактичне ознайомлення з їх змістом), які стали підставою для звільнення, тільки 08 червня 2023 року та звернення до суду у місячний строк, рахуючи з цієї дати.
60. Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції зазначив, що отримання 08 червня 2023 року представником позивача розпорядження Конотопської міської ради від 22 липня 2022 року № 106-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » не змінює моменту, з якого позивач міг і повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Також врахував те, що оскільки за правовою допомогою позивач звернулась у квітні 2023 року, то і про порушення своїх прав їй стало відомо не після отримання відповіді на адвокатські запити, а раніше.
61. Суд апеляційної інстанції вказував на те, що відповідно до матеріалів справи та пояснень представника позивача, про порушення своїх прав позивач дізналася після отримання трудової книжки. Згідно з копією особової картки, наданої відповідачами до відзивів, трудову книжку було отримано 14 квітня 2023 року, а до суду позивач звернулася 05 липня 2023 року.
62. У той же час представник позивача зауважував, що надавши трудову книжку, відповідач не надав копію оскаржуваного розпорядження, а тому фактично позивач зі змістом розпорядження ознайомлена не була. Про порушення своїх прав позивач дізналася лише 08 червня 2023 року після отримання відповіді на повторний адвокатський запит. Відповідно, без ознайомлення з оскаржуваним документом позивач не могла надати оцінку чи є підстави для його оскарження та звернення до суду.
63. З цього приводу Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині того, що факт отримання 08 червня 2023 року відповіді на адвокатський запит не змінює часу, з якого позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.
64. Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізналася або повинна була дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізналася про порушення такого права.
65. Таким чином, позивач дізналася про порушення свого права 14 квітня 2023 року після отримання трудової книжки, де здійснено запис № 36 про її звільнення 25 липня 2022 року з займаної посади у зв`язку з відсутністю на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підстава - розпорядження міського голови від 22 липня 2022 року № 106-ОС. Тобто 14 квітня 2023 року позивачу стало відомо про причини, підстави та день її звільнення.
66. Звернення уваги у касаційній скарзі на те, що без ознайомлення з документом та без надання йому оцінки, учасник справи не може його оскаржити в судовому порядку, не впливає на правильність наданої судами оцінки діям позивача та її представника, а також поважність причин пропуску процесуального строку.
67. У аспекті вказаних висновків слід зауважити що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
68. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
69. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
70. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
71. Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позову, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
72. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
73. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
74. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
75. Отже, жодних належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача звернутись із зазначеними позовними вимогами не зазначено, а судами не встановлено.
76. Представник позивача у касаційній скарзі звертала увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23, щодо застосування статті 233 КЗпП України, які не були враховані судом апеляційної інстанції та у зв`язку з цим зроблено помилкові висновки про недотримання строку звернення до суду.
77. Так, відповідно до статті 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
78. Частинами першою та другою статті 233 КЗпП, регламентовано, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
79. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
80. У той же час, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновків, що оскільки правовідносини щодо порядку та строків повідомлення (доведення до відома) позивача про прийняття Верховною Радою України оскаржуваної Постанови врегульовано нормами спеціального закону, то ці відносини не можуть бути одночасно врегульовані й загальними нормами. У такому випадку перевага надається саме нормам спеціального законодавства, до яких статті 47 та 233 КЗпП не належать.
81. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2024 року у справі №990/135/22 наголошувала на тому, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах, а саме у місячний строк.
82. У справі, що розглядається, спірні правовідносини пов`язані з проходженням публічної служби, а тому врегульовані вимогами частини п`ятої статті 122 КАС України.
83. Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з судовими рішеннями щодо оцінки поважності підстав пропуску скаржником строку звернення до суду і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.
84. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, доходить висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права.
85. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
86. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юсан Інни Олександрівни залишити без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі №480/7180/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду