ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Київ

справа № 480/7781/23

адміністративне провадження № К/990/39238/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, постановлену у складі судді Шевченко І.Г., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ральченка І.М. (доповідач), Чалого І.С., Катунова В.В.,

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просила:

1.1. визнати протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця Ковпаківського ВДВС у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) Ясенок І.Ю. від 23 березня 2020 року НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 81680,21 грн та від 23 березня 2020 року № 20379630 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 55609,19грн;

1.2. визнати протиправними та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Ричкаля С.П. від 16 грудня 2020 року № 63947797 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 81680,21 грн виконавчого збору та від 16 грудня 2020 року № 63947462 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 55609,19 грн виконавчого збору.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній інших підстав та наданням доказів поважності його пропуску.

2.1. В мотивувальній частині вказаної ухвали зазначено, що згідно даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" представник позивача у цій справі - ОСОБА_3 також представляв інтереси ОСОБА_2 , як позивача, в Сумському окружному адміністративному суді у справі №480/6070/21 щодо оскарження постанов Ковпаківського відділу Державної виконавчої служби м.Суми від 23.03.2020 ВП 30448538 та від 23.03.2020 ВП №20379493 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 81680,21 грн. та 55518,19 грн. відповідно, а також постанов відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 16.12.2020 року № ВП 63947885 та від 18.12.2020 року № ВП 63950053, позовні вимоги якого було задоволено. При цьому, у вказаному рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі №480/6070/21 зазначено, що ОСОБА_3 подавалися письмові пояснення, в яких останній вказував, що незважаючи на наявність постанов про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 , виконавчим органом виносились аналогічні постанови про стягнення виконавчого збору із його дружини - ОСОБА_1 , солідарного боржника за виконавчими листами Ковпаківського районного суду м. Суми №1806-2-345/11 від 22.01.2011 та № 2-1342/2010 від 17.01.2020. Тобто, стягується виконавчий збір у подвійному розмірі, що є прямим порушенням норм чинного законодавства України. Таким чином, ОСОБА_3 ще під час розгляду справи №480/6070/21 знав про стягнення також з ОСОБА_1 виконавчого збору. Відтак позивач мала можливість дізнатися від свого представника - ОСОБА_3 про існування спірних постанов щонайменше під час укладення з ним договору про надання правової допомоги - 26.06.2023, у зв`язку з чим посилання представника позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду на те, що позивач дізналася про оскаржувані у цій справі від ОСОБА_2 лише 12.07.2023 суд оцінює їх критично та не приймає до уваги.

3. На виконання вказаної ухвали представник позивача подав заяву про поновлення строку на судове оскарження, в якій наголосив, що відносини між позивачем та ним виникли 26 червня 2023 року після підписання договору про надання правової допомоги, однак, вказане не означає, що інформація по справі №480/6070/21, де адвокатом здійснювалось представництво інтересів іншого клієнта - ОСОБА_2 , підлягала розголошенню, а обставини справи та документальні докази, які збирає адвокат, не можуть ґрунтуватися на спогадах, та на матеріалах справи, що стосуються іншого клієнта. У зв`язку з цим стверджує, що про спірні виконавчі провадження позивач дізналась лише після ознайомлення її представника з матеріалами спірних виконавчих проваджень та зняття з них фотокопій. Відмітив, що процесуальна дія, як отримання даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" щодо справ, які супроводжував представник позивача в статусі адвоката за попередні періоди, нормами КАС України, що регулюють порядок прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, не передбачено. Таким чином, з посиланням на ухвалу у справі №480/4837/21, в якій суддею було заявлено самовідвід, просив, з метою недопущення сумнів у неупередженості та об`єктивності судді під час розгляду цієї справи, поновити позивачу пропущений строк звернення до суду з цією позовною заявою.

4. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

5. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не був позбавлений права звернення до суду у строк, передбачений положеннями ст. 287 КАС України, а наведені у заяві про поновлення строку обставини пропуску строку звернення до суду не є поважними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

7. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що про існування оскаржуваних постанов державного виконавця Позивачка дізналась лише 12 липня 2023 року від свого представника - адвоката Петрищева О.О. після ознайомлення останнього з матеріалами виконавчих проваджень. До цього моменту у жодний спосіб вона не отримувала будь-якої інформації про них (ні безпосередньо від державних виконавців, ні з даних АСВП), а відповідно не знала про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачем було здійснено добровільне погашення боргу безпосередньо на рахунок стягувача - ТОВ «КАРГО ПРОМ», жодних заходів примусового стягнення боргу, передбачених ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи добровільність погашення боргу, за вказаними виконавчими провадженнями проведено не було. Правомірність і обґрунтованість сподівання позивачки на закінчення вказаних виконавчих проваджень без стягнення виконавчого збору підтверджується і тим фактом, що державними виконавцями оскаржувані постанови щодо стягнення виконавчого збору у строки, встановлені законом, винесені не були. Так, зазначені вище постанови про стягнення виконавчого збору були прийняті не одночасно з постановами про відкриття виконавчого провадження (31.05.2010 року та 04.05.2013 року), а лише 23.03.2020 року. При цьому, постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.12.2020 року НОМЕР_2 та НОМЕР_1 були винесені на підставі п.9 .1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з виконанням рішення суду боржником у повному обсязі. Позивачці державним виконавцем вказані оскаржувані постанови нарочно не вручалися, поштовим відправленням чи у будь-який інший спосіб вона їх не отримувала.

8.1. Також позивач зазначає, що за відсутності у сторін виконавчого провадження нормативно закріпленого обов`язку відстежувати самостійно стан виконавчого провадження, в тому числі за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження, а також за відсутності доказів направлення боржнику виконавцем оскаржуваних постанов (документів виконавчого провадження), висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неповажність наведених позивачкою причин пропуску відповідного процесуального строку є неправомірними. Ненаправлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав Позивачки бути обізнаною про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню її прав та інтересів.

8.1.1. Скаржник звертає увагу, що предметом оскарження у даній справі є саме рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, безпосередньо пов`язані з порушенням прав боржника щодо своєчасного інформування про вчинені виконавчі дії. Відсутність такого інформування є підставою для поновлення строку на оскарження дій виконавця у судовому порядку. Також, на стадії прийняття рішення про відкриття провадження у справі у суду першої інстанції відсутній доступ до матеріалів вказаних виконавчих проваджень, а отже він фактично не мав можливості перевірити обставини належного інформування сторони виконавчого провадження державним виконавцем. Однак, суди першої та апеляційної інстанцій обмежились лише посиланням на те, що неотримання скаржником відповідних постанов державного виконавця не перешкоджало своєчасному зверненню за захистом своїх порушених прав з огляду на відкритий доступ до АСВП, та дійшли необгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання наведених

8.2. Крім того, скаржник зазначила, що висловлена судами імовірна можливість ОСОБА_1 отримати від свого адвоката відомості про оскаржувані постанови державних виконавців саме 26.06.2023 року (в день укладання договору про надання правової допомоги) жодним чином не означає, що Позивачка в цей день «дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав та свобод», оскільки така можливість не залежала від її волі. Також зазначила, що представництво адвокатом інтересів чоловіка позивачки в іншій справі №480/6070/21 та його обізнаність щодо наявності спірних постанов, не свідчить про можливість адвоката розголошувати адвокатську таємницю. При цьому, скаржник звертає увагу, що Укладення договору про надання правової допомоги було здійснено саме у зв`язку із окремим виконавчим провадженням №70956962 (щодо стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг), що не стосується даної справи. На виконання вказаного договору адвокатом було направлено відповідний запит до органів ДВС - для отримання інформації про виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 . Отримання інформації щодо інших спірних проваджень (за якими були винесені оскаржувані постанови державних виконавців щодо стягнення виконавчого збору) по цьому запиту мало випадковий характер. Тому оцінка судами першої та апеляційної інстанції даних обставин як незрозумілих та таких, що піддаються сумніву, є помилковою, необґрунтованою і не повинна покладатися в основу правової позиції суду у справі.

8.3. Також, позивач зазначає, що позиція суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху у зв`язку із наявністю даних В комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» про участь її представника у інших судових засіданнях, де згадувалось про наявність аналогічних виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 , не відповідає принципам адміністративного судочинства України та явно порушує принцип рівності усіх учасників справи перед законом і судом, принципи змагальності та диспозитивності.

8.4. Крім того, скаржник звертає увагу, що при розгляді іншої справи № 480/4837/21 суддею Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г. було постановлено ухвалу про самовідвід у зв`язку з дружніми стосунками з в.о. заступника начальника Управління начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Тимофєєвою Тетяною Іванівною, що в свою чергу викликає сумнів у неупередженості судді при розгляді клопотань про поновлення строку на звернення до суду по даній справі за позовом ОСОБА_1 .

9. Відповідачі своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду.

IV. Джерела права й акти їх застосування

10. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

11. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

12. Згідно з частиною другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

13. Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

15. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).

16. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

17. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

18. Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

19. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

V. Оцінка Верховного Суду

20. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

21. Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

22. Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

23. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

24. Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити день коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду.

25. Вираз «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

26. Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та мав можливість вчинити дії, направлені на їх відновлення.

27. У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач мала можливість дізнатися про порушення своїх прав оскаржуваними постановами 26.06.2023, оскільки в цей день вона уклала договір про надання правової допомоги із своїм представником ОСОБА_3 . Так, судами встановлено, що згідно даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" представник позивача у цій справі - ОСОБА_3 також представляв інтереси ОСОБА_2 , як позивача, в Сумському окружному адміністративному суді у справі №480/6070/21 щодо оскарження постанов Ковпаківського відділу Державної виконавчої служби м.Суми від 23.03.2020 ВП 30448538 та від 23.03.2020 ВП №20379493 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору, та визнати протиправними та скасувати постанов відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 16.12.2020 № ВП 63947885 та від 18.12.2020 № ВП 63950053, позовні вимоги якого було задоволено. При цьому, у вказаному рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №480/6070/21 зазначено, що ОСОБА_3 подавалися письмові пояснення, в яких останній вказував, що незважаючи на наявність постанов про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 , виконавчим органом виносились аналогічні постанови про стягнення виконавчого збору із його дружини - ОСОБА_1 , солідарного боржника за виконавчими листами Ковпаківського районного суду м. Суми №1806-2-345/11 від 22.01.2011 та № 2-1342/2010 від 17.01.2020. Таким чином, ОСОБА_3 ще під час розгляду справи №480/6070/21 знав про стягнення також з ОСОБА_1 виконавчого збору.

28. Проте вказані твердження про можливість позивача дізнатися про порушення своїх прав оскаржуваними постановами 26.06.2023 є лише припущеннями судів попередніх інстанцій.

29. Разом з тим, у аспекті вказаних висновків Суд зазначає, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження можуть бути належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»

30. Так, судячи зі змісту судових рішень, касаційної скарги, змісту заяви позивача щодо поновлення строків на звернення до суду, оскаржувані постанови в порядку, передбаченому статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження», їй не надсилалися.

31. Так, відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

32. Відсутність доказів направлення виконавцем вказаних постанов боржнику свідчить про порушення прав останньої бути обізнаною про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.

33. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 910/22695/13, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16, від 30.11.2023 у справі №380/9077/22.

34. Окремою засадою виконавчого провадження є його гласність та відкритість. Гласність виконавчого провадження стосується його відкритості для широкої громадськості, а власне відкритість означає відкритість інформації про виконавче провадження для його учасників.

35. Важливим проявом відкритості у виконавчому провадженні є відкритість для його сторін інформації стосовно тих виконавчих дій, які вчиняються або вчинятимуться у ньому, забезпечена правом бути завчасно повідомленим виконавцем про час і місце вчинення цих дій. У аспекті забезпечення відкритості цієї інформації також є важливим доступ сторін до автоматизованої системи виконавчого провадження, який, окрім іншого, надає їм (чи принаймні створює відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасників виконавчого провадження.

36. Зрештою здійснення виконавчого провадження з дотриманням принципу відкритості впливає на забезпечення іншої засади такої діяльності - права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.

37. Отже, першочерговим у цьому випадку, є встановлення із матеріалів виконавчих проваджень факту вчинення державним виконавцем належних дій щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчих проваджень у відповідності до частини першої статті 28 Закону № 1404-VІІІ), із яким ці положення спеціального законодавства пов`язують момент обізнаності боржника про його наявність.

38. Водночас суди попередніх інстанцій сфокусували свою оцінку щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, лише на обізнаності представника позивача про оскаржувані постанови на момент укладення договору про надання правової допомоги з позивачем.

39. Проте, судами попередніх інстанцій не було досліджено та не надано оцінки матеріалам виконавчих провадження щодо наявності доказів на підтвердження належного повідомлення державним виконавцем позивача про відкриття відповідних виконавчих проваджень та про винесені ним постанови в межах цих виконавчих проваджень, що є предметом оскарження у цій справі.

40. Разом із тим, оцінка доводам позивачки щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду має здійснюватися у сукупності і взаємозв`язку із перевіркою судом належного повідомлення боржника про відкриття виконавчих проваджень та вчинення ним дій щодо примусового виконання судових рішень, в тому числі шляхом прийняття відповідних постанов.

41. Водночас у вказаній справі обставини повідомлення чи обізнаності про наявність виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4 не були предметом дослідження та оцінки судами попередніх інстанцій.

42. У цьому аспекті Суд зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.03.2021 у справі № 580/2465/20, саме із встановленням судом дати отримання учасником виконавчого провадження постанов, винесених у межах виконавчого провадження, тобто часу, з якого йому стало відомо про їх існування, можливо обчислювати строки звернення до суду із позовом про оскарження цих постанов.

43. Крім того, Суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року у справі №910/22695/13 дійшов висновку, що за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду. Ненаправлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав скаржника бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.

44. Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили наявні у справі матеріали виконавчих проваджень на предмет направлення державним виконавцем на адресу боржника постанов, прийнятих у межах цих виконавчих проваджень, не надали оцінки доводам позивача у їх сукупності щодо моменту виникнення права на пред`явлення позову та дійшли передчасних висновків в частині визначення дати коли позивачка дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

45. При цьому, Суд зазначає, що не оцінює поважність наведених позивачкою причин пропуску строку звернення до суду, проте доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися процесуального порядку вирішення питання щодо поважності їх пропуску.

46. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

47. Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

48. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття позовного провадження.

VІ. Судові витрати

49. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

50. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3 344 345 349 353 355 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №480/7781/23 скасувати, а справу направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття позовного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська