№ 480/7873/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 480/7873/23

адміністративне провадження № К/990/12328/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Кириленка Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року (суддя: Воловик С.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року (судді: Подобайло З.Г., Ральченко І.М., Присяжнюк О.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70 000,00 грн за квітень 2022 року, за період серпень-грудень 2022 року, а також за січень-травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду в розмірі 70 000,00 грн за квітень 2022 року, за період серпень-грудень 2022 року, а також за січень-травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначив, що у зв`язку з проходженням служби у військовій частині НОМЕР_1 на посадах старшого контролера (навідника) групи бронетанкової техніки взводу спеціального призначення та авіаційного техніка групи застосування безпілотних авіаційних комплексів взводу спеціального призначення, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28 лютого 2022 року (далі - Постанова №168) він має право на отримання додаткової винагороди в сумі до 30 000, 00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць. Втім, всупереч приписів цієї постанови, відповідач за квітень 2022 року, березень, квітень та травень 2023 року вказану додаткову винагороду не виплатив. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 у квітні 2022 року, у період з серпня по грудень 2022 року, а також з січня по травень 2023 року він брав участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони. У зв`язку з цим, на виконання пункту 1 Постанови № 168, відповідач був зобов`язаний виплатити йому додаткову винагороду у розмірі до 70 000,00 грн пропорційно дням участі у таких діях, чого не здійснив.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке судове рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи з положень пункту 1 Постанови 168, наказу Командувача Національної гвардії України від 29 березня 2022 року № 89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», а також наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37 «Про затвердження Порядку та умовах виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», вважали, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, в розмірі до 30 000,00 грн виплачується військовослужбовцям Національної гвардії України за час проходження служби в період дії воєнного часу.

Право на отримання збільшеної до 100 000, 00 грн винагороди виникає у випадку виконання такими військовослужбовцями бойових завдань, пов`язаних з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Таке право має бути підтверджене належними документами, зміст яких повинен містити відомості про виконання завдань, які зумовлюють виникнення права на отримання збільшеної винагороди.

На підставі доказів, наявних у матеріалах справи, суди встановили, що ОСОБА_1 у квітні 2022 року проходив службу на посаді старшого контролера (навідника) групи бронетанкової техніки взводу спеціального призначення, а у березні-травні 2023 року - на посаді авіаційного техніка групи застосування безпілотних авіаційних комплексів взводу спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Виходячи з наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій погодилися, що за вказані періоди позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Разом із тим, з пояснень відповідача, наданої довідки та наказів про виплату винагороди у розмірі до 30 000, 00 грн, суди встановили, що додаткова винагорода у розмірі до 30 000,00 грн була виплачена позивачу у поточному місяці за попередній, зокрема, за березень 2023 року - у квітні 2023 року, за квітень 2023 року - у травні 2023 року, за травень 2023 року - у червні 2023 року. Також у червні 2023 року були здійснені доплати за квітень, травень і червень 2023 року.

Ураховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій вважали позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 в розмірі до 30 000,00 грн за квітень 2022 року, березень, квітень та травень 2023 року пропорційно в розрахунку на місяць та зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії необґрунтованими.

Крім того, суди попередніх інстанцій вважали необґрунтованими й позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 70 000,00 грн за квітень 2022 року, серпень-грудень 2022 року, січень-травень 2023 року та зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.

Пояснюючи свою позицію, суди зазначили, що для підтвердження права на отримання збільшеної до 70 000,00 грн додаткової винагороди позивач надав суду копії наказів командира військової частини НОМЕР_1 про вибуття останнього для ведення бойових дій та виконання бойових завдань. Проте ці накази не містять конкретизації дій та завдань, які мали виконуватися позивачем.

Суд апеляційної інстанції також звернув увагу, що підставою для видання вказаних наказів були відповідні бойові накази командира військової частини НОМЕР_1 . Водночас сам факт наявності бойового наказу не є достатнім доказом безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Окрім того, суди зазначили, що інших документів, зокрема, журналів бойових дій, рапортів командира тощо, які б підтверджували участь ОСОБА_1 у спірний період у бойових завданнях, виконання яких зумовлює виникнення права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди позивач не надав. Матеріали справи таких доказів також не містять.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Адвокат Кириленко Андрій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права. Скаржник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме пункт 1 Постанови № 168, в цілому Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, в цілому наказ Командувача Національної гвардії України від 29 березня 2022 року № 89 в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Національної гвардії України та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168;

пункт 2-1 Постанови №168 в аспекті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Національної гвардії України та командуванням військових частин у зв`язку із застосуванням положень зазначеного наказу Командувача Національної гвардії для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови №168, визначення переліку документів, достатніх для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди.

Скаржник стверджує, що наказ Командувача Національної гвардії України від 29 березня 2022 року № 89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України» та наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», на які послалися суди обох інстанцій, не є актом Національної гвардії України у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», якими визначені умови застосування відмови у виплаті додаткової винагороди під час участі в бойових діях. На підставі таких актів позивача не може бути позбавлено права на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції проігнорував наявні в матеріалах справи належні, допустимі та достатні докази, як підтверджують факт участі позивача у бойових діях та несенні служби при забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за спірний період, а саме: витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 13 серпня 2022 року №227, від 18 серпня 2022 року №232, від 25 серпня 2022 року №239, від 06 вересня 2022 року №251, від 19 вересня 2022 року №267, від 17 жовтня 2022 року №298, від 22 жовтня 2022 року №303, від 26 жовтня 2022 року №307, від 01 листопада 2022 року №313, від 07 листопада 2022 року №319, від 14 листопада 2022 року №326, від 20 листопада 2022 року №334, від 26 листопада 2022 року №343, від 02 грудня 2022 року №350, від 08 грудня 2022 року №358, від 14 грудня 2022 року №366, від 21 грудня 2022 року №375, від 26 грудня 2022 року №381, від 01 січня 2023 року №1, від 07 січня 2023 року №7, від 13 січня 2023 року №14, від 19 січня 2023 року №21, від 25 січня 2023 року №28, від 31 січня 2023 року №34, від 03 лютого 2023 року №37, від 12 лютого 2023 року №47, від 18 лютого 2023 року №53, від 24 лютого 2023 року №59, від 05 березня 2023 року №68, від 11 березня 2023 року №78, від 17 березня 2023 року №84, від 23 березня 2023 року №91, від 01 квітня 2023 року №105, від 07 квітня 2023 року №111, від 15 квітня 2023 року №120, від 25 квітня 2023 року №133, від 28 квітня 2023 року №136, від 03 травня 2023 року №141, від 05 травня 2023 року №143, від 11 травня 2023 року №149, від 16 травня 2023 року №154 про вибуття позивача для виконання бойових завдань. Тим часом, суд апеляційної інстанції безпідставно поклав на позивача обов`язок доказування факту прийняття участі у бойових діях або безпосередньої особистої участі у заходах з оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Позиція інших учасників справи

Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 16 квітня 2024 року (судді: Губська О.А., Білак М.В., Мацедонська В.Е.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 480/7873/23.

Розпорядженням № 1383/0/78-24 від 10 грудня 2024 року заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А., з метою дотримання строків розгляду справ, призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 10 грудня 2024 року визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Єресько Л.О., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 29 квітня 2025 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 у квітні 2022 року проходив службу на посаді старшого контролера (навідника) групи бронетанкової техніки взводу спеціального призначення, а у березні-травні 2023 року - на посаді авіаційного техніка групи застосування безпілотних авіаційних комплексів взводу спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

23 травня 2023 року представник позивача, діючи в його інтересах, направив до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України адвокатський запит про надання обґрунтованої відповіді про підстави і причини ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, військовослужбовцю ОСОБА_1 за його безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24 лютого 2022 року по теперішній час, та надати відповідні документи.

У відповідь на адвокатський запит, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 17 червня 2023 року № 2/22/12-1054 повідомила представника позивача, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць при збільшенні до 100 000,00 грн пропорційно виконаних завдань. Вказано, що при вирішенні питання щодо виплати коштів військова частина керувалася Постановою № 168, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», роз`ясненнями та вказівками командування вищого рівня.

Уважаючи, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України допустила протиправну бездіяльність щодо виплати відповідно до Постанови №168 додаткової винагороди в розмірі до 30 000,00 грн за квітень 2022 року, березень, квітень та травень 2023 року пропорційно в розрахунку на місяць та в розмірі 70 000,00 грн за квітень 2022 року, серпень-грудень 2022 року, а також січень-травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Національної гвардії України додаткової винагороди, у період квітень 2022 року-травень 2023 року не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України від 13 березня 2014 року № 876-VII «Про Національну гвардію»(далі - Закон № 876-VII) безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.

Безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України - це діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Національної гвардії України, її технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ її застосування, а також управління нею під час виконання службово-бойових завдань.

Відповідно до пункту 10 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014 «Питання головного органу військового управління Національної гвардії України» командувач Національної гвардії України у межах повноважень видає накази, директиви, розпорядження та доручення, організовує і контролює їх виконання.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» і № 69 «Про загальну мобілізацію» та Постанови № 168 командувач Національної гвардії України Наказом № 89 затвердив: Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України; Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Пунктом 1 цього Порядку визначено, що під безпосередньою участю військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів, у зв`язку з чим виникає право на отримання додаткова винагорода у розмірі 100 000, 00 грн, слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в районах ведення воєнних (бойових) дій, що визначаються Головнокомандувачем Збройних Сил України; бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями, із всебічного забезпечення військових частин (підрозділів) в районі ведення воєнних (бойових) дій; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях України; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів в разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань із знешкодження (знищення) незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсійно-розвідувальних сил та інших збройних формувань агресора (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання завдань підрозділами артилерії з вогневого ураження противника; виконання завдань підрозділами протиповітряної оборони з ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій; ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання групами розмінування завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях.

Відповідно до пункту 2 Порядку, для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходах використовуються такі документи: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, бойове донесення, книга службових нарядів та подій, що відбувалися або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо) на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про підтвердження безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходах; рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань); до рапорту долучаються списки особового складу (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання прізвища, ім`я та по батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця; інші документи, які можуть підтверджувати безпосередньо участь в бойових діях або заходах.

Згідно з пунктом 4 Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, підставою для включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди, зокрема, є рапорт командира (начальника) підрозділу, що має містити інформацію про військове звання, прізвище, ім`я та по-батькові, кількість днів та дати участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця та підстави залучення цих військовослужбовців до бойових дій або заходів із зазначенням реквізитів конкретних документів, що підтверджують участь військовослужбовців у бойових діях або заходах.

У подальшому, Міністерство внутрішніх справ України видало Наказ від 18 серпня 2022 року № 504 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України».

Відповідно до пункту 9 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, з метою забезпечення єдиного підходу під час реалізації положень пункту 2-1 Постанови № 168, зазначений наказ було скасовано на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ від 21 вересня 2022 року № 602.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37 (який почав діяти з 01 лютого 2023 року) з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану було затверджено «Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» (далі - Порядок № 37).

Пунктом 1 Порядку № 37 передбачено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується:

1) у розмірі до 30 000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань: у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ; у складі розгорнутих пунктів управління органів військового управління Національної гвардії України, що здійснюють безпосереднє управління військовими частинами (підрозділами), які залучаються до виконання завдань у межах операційних зон діючих угруповань військ (сил); в оперативному підпорядкуванні, під оперативним контролем, оперативною взаємодією визначених органів військового управління Збройних Сил України, командувачів діючих угруповань військ (сил) та/або в межах їх зон відповідальності (операційних зон); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; з охорони та оборони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні; з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, перевезення військовополонених ворогів;

2) у розмірі, збільшеному до 50 000 гривень, у порядку, визначеному абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки);

3) у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 3 Порядку №37, до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належить виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; 2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення військових частин (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовими розпорядженнями в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником (взаємного вогневого контакту); 3) завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки; 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових завдань з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням; 8) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; 9) бойових завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії.

Згідно з пунктом 3 Порядку №37 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку), на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовця в бойових діях або заходах.

Підтвердження виконання бойових завдань, визначених підпунктом 7 пункту 3 цих Порядку та умов, здійснюється на підставі таких документів: витягу з наказу (бойового розпорядження) командувача Національної гвардії України, штабу оперативного (оперативно-тактичного) угруповання, начальника територіального управління, командира військової частини про виконання завдання з розмінування; акта виконаних робіт з розмінування місцевості (акваторії, об`єкта) від вибухонебезпечних предметів (знешкодження та (або) знищення виявлених вибухонебезпечних предметів) та/або формуляра загороджень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Національної гвардії України, додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, у розмірі до 30 000,00 грн за квітень 2022 року, березень, квітень та травень 2023 року, та у розмірі до 70 000,00 грн за квітень 2022 року, серпень-грудень 2022 року, січень-травень 2023 року.

Суди попередніх інстанцій, спираючись на наказ Командувача Національної гвардії України від 29 березня 2022 року № 89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України», наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», а також Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37 «Про затвердження Порядку та умовах виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», дійшли висновку про наявність у позивача права на додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, але в задоволенні позов у в цій частині відмовили, оскільки встановили, що зазначена винагорода була йому виплачена на підставі відповідних наказів відповідача.

Що стосується додаткової винагороди у збільшеному до 70 000,00 грн розмірі, суди вважали, що у позивача відсутнє право на її отримання, оскільки позивач не надав доказів, які б підтверджували його участь у спірний період у бойових завданнях, виконання яких зумовлює виникнення права на отримання збільшеної додаткової винагороди.

Позивач не погоджується висновками судів попередніх інстанцій, вказуючи на неправомірність поширення наказу Командувача Національної гвардії України від 29 березня 2022 року № 89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України» (далі - Наказ № 89) та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» (далі - Наказ № 504) на спірні правовідносини.

Касаційне провадження відкрито за підставою, передбаченою пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень зазначених нормативних актів в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Національної гвардії України та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, а також в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Національної гвардії України та командуванням військових частин у зв`язку із застосуванням положень Наказу № 89 для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови №168, визначення переліку документів, достатніх для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд зазначає таке.

У постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 520/117/23 Верховний Суд вже розглядав питання правомірності застосування положень Інструкції № 89 та Порядку № 89 для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн) та дійшов висновку, що це застосування має як юридичне підґрунтя, так і раціональне пояснення.

Командувач Національної гвардії України відповідальний за очолюване ним військове формування і Наказ № 89, який він видав в умовах дії воєнного стану на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 і № 69 та Постанови № 168, має правну основу.

У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу, що приписи пункту 1 Постанови № 168 пов`язують виплату військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 щодо умов для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав.

Для належного виконання пункту 1 Постанови № 168 і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям з урахуванням їхньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, командувач Національної гвардії України своїм наказом затвердив не тільки Інструкцію № 89, але також Порядок № 89, у якому, серед іншого, написано, що треба розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів».

Отже, командувач Національної гвардії України, який здійснює безпосереднє військове керівництво Національною гвардією України, організовує виконання покладених на неї завдань і функцій, затверджує кошториси, плани використання бюджетних коштів, штатні розписи територіальних управлінь Національної гвардії України, з`єднань, військових частин (підрозділів), своїм Наказом № 89 затвердив акти, якими мало б керуватися командування військових частин для належного підтвердження участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях і заходах, за що цим військовослужбовцям належить виплатити додаткову винагороду, що ніяким чином не звужує прав військовослужбовців на її отримання.

Ураховуючи, що Національна гвардія України є військовим формуванням і виконує свої завдання в умовах дії воєнного стану, Верховний Суд вважав, що не має підстав заперечити обов`язковість дотримання вимог Наказу № 89 і затверджених ним актів, які націлені, насамперед, на те, щоб розкрити/роз`яснити зміст положень пункту 1 Постанови № 168, з уваги на основні функції Національної гвардії України, і організувати порядок їх виконання/реалізації, оскільки йдеться про військовослужбовців та публічні кошти.

Верховний Суд також зазначив, що Наказ № 89 був виданий до того, як була ухвалена Постанова № 793, а редакція пункту 1 (абзац другий) Постанови № 168 (на дату видання Наказу № 89) передбачала, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Після того, як набрала чинність Постанова № 793, якою Постанова № 168 була доповнена пунктом 2-1, умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, відтак, мали бути визначені відповідним міністерством і такі спроби - протягом спірного в цій справі періоду - були.

На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану Міністерство внутрішніх справ України видало наказ від 18 серпня 2022 року № 504 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» (Наказ/Порядок № 504).

Відповідно до пункту 3 зазначеного наказу, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

На основі інформації щодо публікації Наказу № 504, яка є на вебсайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/), стало відомо, що цей Наказ, відповідно і затверджений ним Порядок, опубліковані 21 жовтня 2022 року в Офіційному віснику України від 21 жовтня 2022 року (№ 82, стор. 482, стаття 5087, код акта 113634/2022). Водночас за допомогою того самого ресурсу суд з`ясував, що 21 жовтня 2022 року набрав чинності також наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2022 року № 602 «Про скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504» (також був опублікований в Офіційному віснику України від 21 жовтня 2022 року (№ 82, стор. 485, стаття 5088, код акта 114188/2022).

Відтак, Порядок № 504 фактично не набрав чинності, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що не має підстав для того, щоб застосовувати цей нормативний акт до спірних правовідносин.

Зважаючи також на те, коли були затверджені наступні порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, Верховний Суд констатував, що протягом спірного періоду (у цій справі серпень-грудень 2022 року, січень 2023 року) Міністерство внутрішніх справ України не затвердило порядку, який би визначав умови виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

Крім того, Наказ № 89, до якого згодом вносилися також зміни, зокрема згідно з наказом командувача від 19 грудня 2022 року № 481 щодо впорядкування виплати додаткової винагороди, залишається чинний і щонайменше протягом спірного періоду регулював ті питання, які необхідні для належного виконання пункту 1 Постанови № 168.

Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 520/117/23 дійшов висновку, що протягом спірного періоду командування військової частини діяло правомірно, коли у свій діяльності та в умовах дії воєнного стану дотримувалося затверджених Наказом № 89 вимог Інструкції і Порядку та діяло відповідним чином

Тотожна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23 та від 23 січня 2025 року у справі №520/16481/23.

Повертаючись до обставин справи Суд нагадує, що звернення позивача з цим позовом було зумовлене тим, що відповідач не виплатив військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі до 30 000,00 грн за квітень 2022 року, березень, квітень та травень 2023 року та у збільшеному розмірі до 70 000,00 грн за квітень 2022 року, серпень-грудень 2022 року, січень-травень 2023 року.

Обґрунтовуючи правомірність невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 70 000,00 грн розмірі, відповідач посилався на відсутність підстав для здійснення позивачу такої виплати з тих причин, що виконання обов`язків військової служби позивачем не було пов`язане з безпосередньою участю в бойових діях та/або забезпеченню здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, на які розповсюджується виплата підвищеної додаткової винагороди.

Натомість позивач наполягав, що він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, на підтвердження чого надав витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 про вибуття його для виконання бойових завдань відповідно до бойових наказів командира.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині виплати додаткової винагороди у збільшеному до 70 000,00 грн розмірі, мотивували свої судові рішення тим, що позивач не надав доказів безпосередньої участі у бойових діях та заходах у квітні 2022 року, серпні-грудні 2022 року, січні-травні 2023 року, які би підтверджували його право на збільшену додаткову винагороду за вказаний період, а матеріали справи таких не містять.

Суд апеляційної інстанції додатково вказав, що надані позивачем витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 не є належним документом для підтвердження факту безпосередньої участі позивача в бойових діях або заходах у період, що охоплюється цим позовом, оскільки такі не визначають конкретних дій та завдань, що мали виконуватися позивачем.

Вказавши на відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, Верховний Суд вважає, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, дійшли під час розглядую вказаної частини позовних вимог передчасного висновку, адже без відповіді так і залишилося питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, перебуваючи на військовій службі упродовж спірного періоду (квітень 2022 року, серпень-грудень 2022 року, січень-травень 2023 року) та чим це підтверджується.

Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час.

Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі №600/747/22-а наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати, а які завдання/заходи у такому разі виконував/здійснював позивач упродовж квітня 2022 року, серпня-грудня 2022 року, січня-травня 2023 року, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 70 000,00 грн.

Власне завданням суду в цій адміністративній справі в окресленій частині вимог позивача є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які слугують підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі, як про це зазначає позивач.

Нез`ясування судами зазначених обставин цієї справи вказує на передчасність зробленого ними висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди підвищеному до 70 000,00 грн розмірі за квітень 2022 року, серпень-грудень 2022 року, січень-травень 2023 року.

Згідно з положеннями статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Наведене свідчить про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, суд касаційної інстанції, керуючись статтею 341 КАС України, позбавлений повноважень додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях.

З огляду на викладене Суд уважає наявними підстави для нового розгляду справи в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі до 70 000,00 грн за квітень 2022 року, серпень-грудень 2022 року, січень-травень 2023 року.

Щодо позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі до 30 000,00 грн за квітень 2022 року, березень, квітень та травень 2023 року Суд зазначає таке.

За приписами пункту 1 Постанови №168 встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Як установили суди попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи витягів командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було здійснено виплату додаткової винагороди за вказаний спірний період, зокрема за березень 2023 року - у квітні 2023 року, за квітень 2023 року - у травні 2023 року, за травень 2023 року - у червні 2023 року. Також у червні 2023 року відповідачем були здійснені доплати позивачу додаткової винагороди за квітень, травень і червень 2023 року.

Заперечень проти того, що вказані обставини встановлені судами на підставі допустимих, достатніх чи належних доказів, касаційна скарга позивача не містить.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 в розмірі до 30 000,00 грн за квітень 2022 року, березень, квітень та травень 2023 року пропорційно в розрахунку на місяць та зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій за результатом розгляду вказаної частини позовних вимог та не дають підстав для їх скасування чи зміни.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої цієї статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі до 70 000,00 грн за квітень 2022 року, серпень-грудень 2022 року, січень-травень 2023 року скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Кириленка Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 480/7873/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70 000,00 грн за квітень 2022 року, за період серпень-грудень 2022 року, а також за січень-травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду в розмірі 70 000,00 грн за квітень 2022 року, за період серпень-грудень 2022 року, а також за січень-травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та направити в цій частині справу № 480/7873/23 на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Сумського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 480/7873/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов