ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 480/816/25
адміністративне провадження № К/990/13323/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 480/816/25
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Перцова Т. С., Макаренко Я. М., Жигилій С. П.) від 18 березня 2025 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 31 січня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління ДПС у Сумській області за № 9492/18-28- 24-09-03 від 17 грудня 2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 );
- зобов`язати Головне управління ДПС у Сумській області поновити ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку з 30 вересня 2024 року.
2. Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій він просить суд забезпечити позовну заяву шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 17 грудня 2024 року № 9492/18-28-24-09-03 з дати його винесення до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
3. В обґрунтування вимог заяви зазначив, що у разі не забезпечення позову до розгляду справи по суті відповідач виключить позивача з реєстру платників єдиного податку, що матиме наслідком покладення обов`язку на ОСОБА_1 зареєструватись платником ПДВ, відповідно така реєстрація буде здійснена з суттєвим простроченням, у зв`язку з чим Головним управлінням ДПС в Сумській області нарахує за попередні періоди по всім видам податків недоїмки, штрафи, пеню та для забезпечення стягнення заборгованості може накласти арешт на рахунок позивача, що призведе до дефіциту оборотних коштів, оскільки тарифи для споживачів та витрати на зовнішні канали доступу до мережі інтернет вже визначені з бази податку 5 %.
Тобто, на думку заявника, прийняття рішення про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % має наслідком зміни системи оподаткування позивача, а відтак, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення його господарської діяльності внаслідок застосування штрафних санкцій до ухвалення рішення суду у даній справі.
4. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року скасовано ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року та прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію рішення Головного управління ДПС в Сумській області за № 9492/18-28-24-09-03 від 17 грудня 2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі № 480/816/25.
6. Не погодившись з постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, Головне управління ДПС в Сумській області через систему «Електронний суд» 29 березня 2025 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права просило скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, та прийняти нову постанову, якою відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпеченні позову, в повному обсязі.
7. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Витребувані матеріали справи. Також за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», Судом було витребувано електронну справу, яка формувалась судами попередніх інстанцій інстанції.
8. 26 травня 2025 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу Головного управління ДПС в Сумській області залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року - без змін.
9. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Суд першої інстанції відмовляючи позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач.
11. Такий висновок суду першої інстанції мотивований тим, що протиправність оскаржуваного рішення відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
12. У той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
13. Суд апеляційної інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку та пред`явлення його до виконання, позивач буде зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, що імовірно зумовить застосування штрафних санкцій та може об`єктивно призвести до зупинення його діяльності, розірвання договірних відносин і матиме наслідком ускладнення або неможливість відновлення господарської діяльності, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
14. Крім того апеляційний суд зауважив, що враховуючи специфіку діяльності ФОП ОСОБА_1 , зокрема, надання послуг доступу до мережі інтернет, як побутовим споживачам, так і, зокрема, Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором надання послуг № 23-ВЗ від 27 січня 2024 року, накладення на позивача непередбачуваних додаткових витрат матиме наслідком обмеження сталості послуг доступу до мережі Інтернет для споживачів, що є неприпустимим в умовах воєнного стану та може поставити під загрозу життя споживачів.
15. Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. Крім того, суди зазначили, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, а вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення не є вирішенням спору по суті.
16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
17. Підставою касаційного оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) України.
18. Зокрема, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми статей 150 151 КАС України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі № 840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19.
19. На переконання скаржника, обраний апеляційним судом вид забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Сумській області за № 9492/18-28-24-09-03 від 17 грудня 2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі № 480/816/25, є неправильним, оскільки фактично вирішує спір по суті до ухвалення рішення у справі, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
20. При цьому скаржник наголошує, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Відтак, у межах цієї справи відповідних доказів позивач не надав, а самого лише твердження про можливе настання негативних наслідків для суб`єкта господарювання недостатньо.
21. З огляду на предмет спору, Головне управління ДПС у Сумській області вважає, що вищевикладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
23. Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Рішенням Головного управління ДПС у Сумській області за № 9492/18-28- 24-09-03 від 17 грудня 2024 року анульовано реєстрацію та виключено з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5 відсотків.
24. З посиланням на положення процесуального законодавства позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив зупинити дію Рішення № 9492/18-28- 24-09-03 до набрання законної сили рішенням суду у справі.
25. В аспекті наведених у касаційній скарзі доводів Суд звертає увагу на таке.
26. Частинами першою та другою статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
27. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
28. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
29. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
30. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
31. Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
32. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
33. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
34. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
35. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів у конкретній справі з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
36. Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 705/4587/17, від 16 квітня 2024 року у справі № 120/15171/23 сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
37. За сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 140/8127/22, від 16 квітня 2024 року у справі № 120/15171/23, від 4 грудня 2024 року у справі № 500/3027/24, від 4 лютого 2025 року у справі № 280/8758/24, 20 лютого 2025 року у справі № 280/9044/24, 15 січня 2025 року у справі № 520/20854/24, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
38. В постанові від 13 березня 2025 року у справі № 160/23707/24 Верховним Судом зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
39. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
40. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
41. В постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
42. При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оспорюваного рішення відповідач виключив позивача з Реєстру платників єдиного податку.
43. Так, правові засади, на підставі яких здійснене відповідне виключення з Реєстру платників єдиного податку та відповідно анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями ПК України.
44. Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
45. Згідно з підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
46. Підпунктом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
47. Відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
48. Згідно з пунктом 183.4 статті 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.
49. Пунктом 181.1 статті 181 ПК України визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
50. Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
51. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
52. Позивач, як в заяві про забезпечення позову, так і у відзиві на касаційну скаргу покликається на те, що основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є діяльність у сфері проводового електрозв`язку (КВЕД 61.10). Водночас в разі не забезпечення адміністративного позову, ДПС до розгляду справи по суті виключить позивача з реєстру платників єдиного податку, і він змушений буде зареєструватись платником ПДВ, реєстрація буде суттєво прострочена, в зв`язку з цим ДПС нарахує за попередні періоди по всім видам податків недоїмки, штрафи, пеню (ПДВ, податку на дохід фізичних осіб, військовий збір) та для забезпечення стягнення «заборгованості» може накласти арешт на вказану суму на рахунках позивача.
53. При цьому вказує, що враховуючи що тарифи для споживачів та витрати на зовнішні канали доступу до мережі інтернет визначені з бази податку 5%, вже за 4 квартал 2024 року сформується дефіцит оборотних коштів. Зобов`язання по сплаті додаткових нарахованих зобов`язань суттєво ускладнить, а арешт сум заборгованості взагалі унеможливить в повному обсязі виконувати зобов`язання по сплаті поточних податкових зобов`язань, заробітної плати, оренді зовнішніх каналів зв`язку, оренди об`єктів інфраструктури для розміщення обладнання. Ускладнить покриття доволі суттєвих непередбачуваних додаткових витрат в розрізі вимог НКЕК та Спецзв`язку по забезпеченню безперебійної роботи мережі протягом 72 годин при блекаутах (відключеннях електроенергії, додаткові транспортні витрати, та витрати на пальне для резервних електрогенераторів). Як наслідок послуга доступу до мережі Інтернет для споживачів, втратять сталість та можуть бути обмежені а деяких секторах покриття взагалі припинені на не визначений час, що як наслідок призведе до втрати абонентської бази, яка може сягнути до 100%.
54. З огляду на викладене за наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову. Так, при анулюванні реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить покладення на нього додаткового податкового навантаження у вигляді збільшеної ставки податку на прибуток. Також у позивача може виникнути необхідність реєстрації платником податку на додану вартість та виконання визначених ПК України обов`язків для платників податку на додану вартість, зокрема, зі сплати відповідного податку (збільшення податкового навантаження на 20% від всієї суми прибутку), складання податкових накладних. При цьому апеляційним судом обґрунтовано прийнято до уваги покликання позивача на те, що не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в цьому випадку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та матиме наслідком заподіяння також шкоди правам, свободам та інтересам третіх осіб.
55. Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано вважав, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
56. Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
57. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 160/11784/23, від 14 січня 2025 року у справа № 280/9045/24, від 04 лютого 2025 року у справі № 280/8758/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 280/9044/24, від 06 березня 2025 року у справі № 420/25688/24.
58. Відповідач, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, покликається на правові висновки Верховного Суду та вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд апеляційної інстанції їх безпідставно не врахував.
59. Втім, підстав вважати, що апеляційний суд при ухваленні оскарженого судового рішення не врахував позиції Верховного Суду щодо застосування положень КАС України, які визначають правила забезпечення позову, немає.
60. Висновки Верховного Суду щодо відсутності передбачених підстав для забезпечення позову, на які зробив відповідач посилання в касаційній скарзі, фактично стосуються відмінних в порівнянні з цією справою обставин та ґрунтуються на іншому правовому регулюванні спірних правовідносин. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.
61. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.
62. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
63. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі № 480/816/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов