№ 480/907/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №480/907/21

адміністративне провадження №К/990/15470/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 у інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду у складі судді Опімах Л.М. від 27.05.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Курило Л.В., Бегунца А.О., Рєзнікової С.С. від 04.04.2023,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

У оскаржуваних судових рішеннях вирішувалось питання про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) на підставі заяви, поданої відповідачем.

Суди попередніх інстанцій вказували на відсутність передбачених законом підстав для задоволення такої заяви, у тому числі з огляду на те, що виконавче провадження з примусового виконання судового рішення, ухваленого у цій справі по суті спору, не відкривалось.

Встановлено, що внаслідок змін у законодавстві повноваження, реалізація яких вимагається для виконання ухваленого у цій справі рішення по суті спору, перейшли до іншого суб`єкта, тобто має місце публічне правонаступництво у відносинах щодо яких виник спір.

Зважаючи на це у суді касаційної інстанції належить дати відповідь на такі питання: 1) чи відбулось у спірних правовідносинах правонаступництво? 2) чи допускається заміна сторони у виконавчому провадженні, якщо виконавчий лист судом не видавався?

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

І.І Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 у інтересах ОСОБА_2 (далі також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідно, позивачка) звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі також ГУ Держгеокадастру, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в наказі від 22.01.2021 №18-812/16-21-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2021, яке набрало законної сили, позов задоволено, а саме:

- визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в наказі від 22.01.2021 №18-812/16-21-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області;

- зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

3. Головне управління Держгеокадастру у Сумській області звернулось до Сумського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просило замінити сторону у виконавчому провадженні, а саме: боржника - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області на Синівську сільську раду Роменського району Сумської області (42533, Сумська обл., Роменський р-н, с. Синівка, вул. Спортивна, буд. 2, код ЄДРОУ 04388455).

4. Заява обґрунтовувалась тим, що внаслідок внесення змін до Земельного кодексу України боржник втратив повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, яка є предметом спору в цій справі, оскільки в межах адміністративно-територіальної реформи України Колядинецька сільська рада Липоводолинського району Сумської області увійшла до Синівської сільської ради Роменського району Сумської області.

5. Заявник вважав, що оскільки землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, перейшли до земель комунальної власності, а Синівська сільська рада Роменського району Сумської області наділена повноваженнями розпоряджатися вказаними земельними ділянками, то наявні підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні.

І.ІІ Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2022, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023, у задоволенні заяви відмовлено.

7. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, та пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України повноважень стосовно розгляду заяв про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок, раніше поданих зацікавленими особами до органів виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, сільським, селищним, міським радам Земельним Кодексом України (із змінами, що набрали чинності з 27.05.2021) не надано.

8. Суд першої інстанції вважав, що сільським, селищним, міським радам надано лише повноваження щодо прийняття рішень про затвердження документації із землеустрою, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом.

9. Окрім цього суди попередніх інстанцій зазначали, що вищевказаними актами законодавства не передбачено порядок передачі заяв та матеріалів, що перебували на розгляді органів виконавчої влади станом на 27.05.2021, до відповідних місцевих рад.

10. Суди попередніх інстанцій також відзначали, що заявником не було надано жодних доказів правонаступництва Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Синівською сільською радою Роменського району Сумської області, а також існування обставин, які зумовлюють правонаступництво, оскільки відповідача як юридичну особу не припинено та не реорганізовано. Тому, на переконання судів, ГУ Держгеокадастру є належною стороною виконавчого провадження.

11. Згідно з викладеними у оскаржуваних судових рішеннях мотивами перехід повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою до Синівської сільської ради Роменського району Сумської області не може зумовлювати покладання на неї обов`язку виконати рішення суду, яке щодо неї не ухвалювалось, оскільки рада не була учасником спірних правовідносин та не створювала передумов для їх виникнення.

12. Також наголошено, що представником Головного управління Держгеокадастру у Сумській області не надано доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду в цій справі.

13. У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій подану відповідачем заяву відхилили.

І.ІІІ Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 в особі законних представників - батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_1 - звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області. До заяви були додані графічні матеріали земельної ділянки, копія свідоцтва про народження, копія паспорту та ідентифікаційного номеру батьків, а також нотаріально засвідчена заява землекористувача - СВК «Колядинець» - про надання згоди на передачу у власність частини земельної ділянки площею 2,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

16. Наказом від 14.04.2020 №18-15676/16-20-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди в іншої особи. Зазначений наказ був оскаржений до суду й за наслідками судового розгляду його визнано протиправним та скасовано, та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

17. Наказом від 22.01.2021 №18-812/16-21-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та зазначив, що відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. При цьому зі згоди ТОВ «БЕЄВЕ» від 22.10.2019 неможливо визначити, на яку саме частину земельної ділянки надана згода на вилучення та чи сформована вона як об`єкт цивільних прав в порядку, встановленому законодавством.

18. Таку відмову ОСОБА_1 у інтересах ОСОБА_2 оскаржила до суду й просила зобов`язати ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою на вищевказану земельну ділянку.

19. За результатом розгляду справи рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2021, яке набрало законної сили, позов задоволено.

20. У подальшому відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою, у якій просив замінити його у виконавчому провадженні як сторону - боржника на Синівську сільську раду Роменського району Сумської області, оскільки у зв`язку зі змінами у законодавстві повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, яка є предметом спору в цій справі, перейшли до Синівської сільської ради Роменського району Сумської області.

ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

21. У касаційній скарзі наголошується, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, про що вказано у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №6-1355/10 й узгоджується з висновком Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладеним у постановах від 09.10.2019 №711/10368/2012 та від 20.11.2013 №6-122цс.

22. Відповідач вважає, що сама лише відсутність виконавчого листа не є та не могла бути перешкодою у правонаступництві, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеною в постанові від 16.06.2021 №0417/7776/2012.

23. ГУ Держгеокадастру звертає увагу на й на те, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання (постанови Верховного Суду від 14.06.2021 у справі №2-а-1411/11 та від 29.01.2020 у справі №815/1303/17).

24. Окрім цього, у касаційній скарзі відповідача акцентується увага на висновках щодо застосування норм права, зазначених у постанові Верховного Суду від 14.06.2021 у справі №2-а-1411/11, у пунктах 14, 15, 16 якої відзначено, що за приписами частини п`ятої статті 15 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження, незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

25. Також зазначається, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №2а/0612/649/11, від 03.05.2018 у справі №2-а-1864/10, від 13.12.2018 у справі №2-а-1710/11, від 29.01.2020 у справі №815/1303/17 та від 29.08.2022 у справі №160/10978/20.

26. Крім того, скаржник вважає, що виникнення підстав для заміни сторони боржника у виконавчому провадженні у цьому випадку пов`язані саме з фактом публічного правонаступництва у зв`язку з переходом повноважень від одного органу до іншого внаслідок відповідних змін у законодавстві, з огляду на що відповідач наголошує на безпідставності наведених у оскаржуваних судових рішеннях тверджень про відсутність підстав для задоволення поданої ним заяви через неподання доказів припинення або реорганізації ГУ Держгеокадастру як юридичної особи.

27. Посилаючись на вищевикладене, відповідач переконаний, що ухвалені у цій справі судові рішення з питання заміни сторони боржника у виконавчому провадженні не відповідають закону та правозастосовчій практиці Верховного Суду, Верховного Суду України у подібних правовідносинах.

28. Відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали Верховного Суду від 24.05.2023 про відкриття касаційного провадження у справі вручена позивачці особисто 30.05.2023, однак відзиву на касаційну скаргу не надходило.

29. Разом з тим, згідно з частиною четвертою статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

30. Так, відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

31. Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

32. Частиною четвертою статті 372, частиною першою статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

33. Згідно з частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

34. Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником

35. За наведеним у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначенням, поняття виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

36. За правилами частини п`ятої статті 15 цього ж Закону у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

37. Частинами першою, п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V.І. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

38. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

40. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку висловленим у касаційній скарзі аргументам, Верховний Суд виходить з такого.

41. Аналіз наведених у попередньому розділі цієї постанови Верховного Суду норм права дає колегії суддів підстави для висновку про те, що обов`язковою умовою для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття однієї із сторін виконавчого провадження та правонаступництво сторони, що вибула, іншим суб`єктом з переходом прав та обов`язків.

42. Питання, пов`язані з правонаступництвом у публічно - правових відносинах, досліджувалось Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, де зазначено таке:

43. «Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа №524/4478/17), від 20.02.2019 (справа №826/16659/15).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №2а-23895/09/1270.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень».

44. Беручи до уваги обставини, встановлені судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, а також зважаючи на приписи вищенаведених норм законодавства та висновків Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах після ухвалення судового рішення по суті спору відбулася зміна суб`єкта, уповноваженого розпоряджатися землями і, як наслідок - процесуальне правонаступництво у справі.

45. Зокрема, Законом України від 28.04.2021 №1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021, розділ X «Перехідні положення Земельного кодексу України» доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»). У разі, якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

46. Матеріалами справи підтверджується, що місце розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, знаходиться на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області за межами населеного пункту, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюється дія положення пункту 24 розділу Х «Перехідні положення Земельного кодексу України».

47. При цьому встановлено, що Колядинецька сільська рада Липоводолинського району Сумської області у результаті здійснення адміністративно-територіальної реформи України увійшла до складу Синівської сільської ради Роменського району Сумської області, що сторонами не заперечується.

48. Згідно з абзацами другим, третім пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

49. Як вбачається з матеріалів справи та змісту ухвалених у ній судових рішень, у спірних відносинах позивачка реалізовувала право на відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області, яка увійшла до складу Синівської сільської ради Роменського району Сумської області.

50. З установлених у справі обставин вбачається, що місце розташування вказаної земельної ділянки - за межами населеного пункту й така не сформована (відсутній кадастровий номер), у зв`язку з чим, на переконання колегії суддів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 24 розділу Х «Перехідні положення Земельного кодексу України», відповідно до якого спірна земельна ділянка перейшла у комунальну власність Синівської сільської ради Роменського району Сумської області.

51. Отже, оскільки у спірних відносинах відбулася зміна суб`єкта, уповноваженого розпоряджатися землями, у межах яких позивачка виявила бажання отримати у користування земельну ділянку, й дозвіл на розроблення землевпорядної документації на яку зобов`язано надати ГУ Держгеокадастру згідно з резолютивною частиною рішення суду першої інстанції, ухваленого у справі, що розглядається, по суті спору, то колегія суддів констатує наявність у цьому випадку передбачених законом підстав для процесуального правонаступництва.

52. Питання щодо заміни сторони її правонаступником досліджувалось Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.05.2023 у справі №200/9607/20-а, у якій колегія суддів зазначала, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

53. Така правова позиція викладена й у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 №0417/7776/2012 та від 14.06.2021 у справі №2-а-1411/11, на які наявні посилання у касаційній скарзі, а також у постановах від 24.04.2018 у справі №2а/0612/649/11, від 03.05.2018 у справі №2-а-1864/10, від 31.10.2018 у справі №2-а-3494/11, від 13.12.2018 у справі №2-а-1710/11, від 29.01.2020 у справі №815/1303/17 та від 27.08.2020 у справі №804/536/18.

54. Разом з тим викладені у вищевикладених постановах Верховного Суду висновки щодо застосування норм права свідчать про те, що на будь-якій стадії адміністративного процесу (як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа) можлива заміна саме сторони у відносинах, щодо яких виник спір, а не сторони виконавчого провадження.

55. У справі ж, яка розглядається, встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області у своїй заяві просило замінити сторону саме у виконавчому провадженні, а не сторону у справі.

56. Колегія суддів підкреслює, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, а тому заміна сторони у виконавчому провадженні можлива лише у відкритому виконавчому провадженні або при наявності виданого зацікавленій особі виконавчого листа.

57. Правова позиція такого ж змісту викладена Верховним Судом у постанові від 17.10.2023 у справі №480/2142/21 у правовідносинах, подібних до тих, що виникли й у справі, яка розглядається.

58. У касаційній скарзі скаржником згадується правова позиція про те, що у нормах статті 378 Цивільного процесуального кодексу України, які близькі за змістом нормам статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, прямо визначено правило поведінки, а саме - право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин (постанова Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №6-1355/10 та постанова Верховного Суду України від 20.11.2013 №6-122цс).

59. Проте такі висновки щодо застосування норм права зроблені Верховним Судом за інших фактичних обставин справи, а саме - у випадку, коли виконавчий лист станом на момент подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником вже було видано.

60. До того ж у жодній з вищевикладених постанов суду касаційної інстанції не вирішувалось питання щодо заміни сторони виконавчого провадження до звернення судового рішення до примусового виконання, подання заяви про видання виконавчого листа та до його фактичного видання судом, який вирішив спір по суті.

61. За наведеного колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №6-1355/10, від 29.01.2020 у справі №815/1303/17, від 14.06.2021 у справі №2-а-1411/11 та від 16.06.2021 №0417/7776/2012, оскільки вважає їх нерелевантними до спірних у справі, що розглядається, правовідносин.

62. З установлених у справі, яка розглядається, обставин та її матеріалів вбачається, що виконавчий лист у межах цього судового провадження не видавався, у зв`язку з чим відсутні й підстави для заміни сторони виконавчого провадження, яке фактично не розпочате.

63. Ураховуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про заміну сторони виконавчого провадження, а наведені у касаційній скарзі доводи такого висновку не спростовують й не зумовлюють скасування оскаржуваних судових рішень.

V.ІІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

65. Відповідно до пункту статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

66. Провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права й не допустили порушення норм процесуального права, які могли б зумовлювати скасування оскаржуваних у цій справі судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

67. Керуючись статтями 340 341 344 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

Т.Г. Стрелець