ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 480/9736/21

адміністративне провадження № К/990/8645/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2022 року (суддя Прилипчук О.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2023 року (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Калиновський В.А., Кононенко З.О.) у справі №480/9736/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00021920706 від 29 березня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що застосовуючи до неї штрафну санкцію у розмірі 17 000,00 грн, передбачену за зберігання та реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробними марками акцизного податку, контролюючий орган діяв в порушення норм чинного законодавства України.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 4 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2023 року позов задовольнив. Скасував податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Сумській області №00021920706 від 29 березня 2021 року.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДПС у Сумській області проведено фактичну перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 у магазині, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 1 березня 2021 року №960/18/Ю/РРО/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2 та 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» та виявлено зберігання та продаж тютюнових виробів марок Strong та Marvel, щодо яких наявна інформація про необхідність встановлення відповідності маркування.

На підставі вищезазначеного акту перевірки за порушення вимог пунктів 226.9 та 226.11 статті 226 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №00021920706 від 29 березня 2021 року, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 17 000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 17000,00 грн, оскільки в акті перевірки від 1 березня 2021 року №960/18/Ю/РРО/2257905240 не відображено висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог статті 226 ПК України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР), який є підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення.

Суди відзначили про те, що контролюючим органом не було зазначено в акті перевірки виявлених порушень законодавства, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості скористатися правом надання до контролюючого органу заперечень до акта перевірки або додаткових документів на спростування порушення позивачем.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав, що податкове повідомлення-рішення не містить зазначення конкретного порушення, за яке на позивачку накладено штраф згідно статті 17 Закону №481/95-ВР. Суть порушення зазначено лише в розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до вищевказаного податкового повідомлення - рішення.

Оцінивши такі обставини та надані сторонами докази у сукупності, суди дійшли висновку, що податкове повідомлення-рішення №00021920706 від 29 березня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухваленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати з підстав, викладених в касаційній скарзі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено факту порушень ФОП ОСОБА_1 пунктів 226.9 та 226.11 статті 226 ПК України, у зв`язку з зберігання чи реалізацією тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, є помилковими.

Скаржник зазначає, що підставами для висновків контролюючого органу під час проведення перевірок, є зокрема матеріали, одержані в порядку та у спосіб, передбачені чинним податковим законодавством, та законами, контроль за дотримання яких покладено на контролюючі органи. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00021920706 від 29 березня 2021 року було прийнято на підставі матеріалів перевірки з урахуванням листа ГУ ДПС у Львівській області від 22 березня 2021 року №1825/7/13-01-09-07-04, наданого у відповідь на запит податкового органу щодо відповідності маркування тютюнових виробів, зазначених в матеріалах перевірки ФОП ОСОБА_1 , тому вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Верховний Суд ухвалою від 11 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження за цією скаргою на підставі пункту г) пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з метою перевірки доводів відповідача.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановили суди попередніх інстанцій, у податковому повідомленні-рішенні міститься посилання на те, що на підставі Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 226.9 та 226.11 статті 226 ПК України, у зв`язку з чим на підставі статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР застосовано штрафні санкції в сумі 17 000,00 грн.

Отже, предметом доказування у цій справі є обставини, які підтверджують або спростовують висновки контролюючого органу про наявність в діях позивача складу правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності на підставі статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР.

Процедуру виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів встановлено Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.107 п. 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

В п.п. 14.1.109 п. 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку ( упаковку ) алкогольного напою чи пачку ( упаковку ) тютюнового виробу в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Пунктами 226.1, 226.2 статті 226 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Згідно із пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки; сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку; рідини, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених до 1 січня 2021 року.

Відповідно до положень пункту 228.9 статті 228 Податкового кодексу України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Приписами пункту 226.11 статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, забороняються.

Згідно абзацу 19 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Отже, для застосування фінансових санкцій до суб`єкта господарювання за допущення такого порушення, як зберігання та реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, не встановленого зразка, у визначеному законодавством порядку, має бути встановлено факт відсутності акцизної марки або наявності марки невстановленого зразка та вартість товару з такими марками.

Судами установлено, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій згідно абзацу 19 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР на суму 17000,00 грн прийнято податковим органом на підставі акту фактичної перевірки №960/18/Ю/РРО/2257905240 від 1 березня 2021 року, в якому не відображено (не зафіксовано) висновки контролюючого органу щодо порушення вимог статті 226 ПК України та Закону №481/95-ВР.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій не можуть вважатися такими, що зроблені на підставі повного, безпосереднього, всебічного, та об`єктивного дослідження доказів та належного аналізу встановлених обставин у межах спірних правовідносин сторін.

Як встановлено судами, під час перевірки контролюючим органом проведено огляд приміщення - магазину, що використовується для провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого встановлено, що у реалізації в приміщенні магазину зберігаються тютюнові вироби марок Strong та Marvel. Відповідачем складено опис наявних тютюнових виробів, який є додатком до акта перевірки та невід`ємною його частиною. Зокрема, в додатку зазначено вид та назва товару, його виробник, дата виготовлення, кількість в пачці, ціна, а також інформація щодо марки акцизного податку, якою маркований виріб: вид марки, регіон виробника, серія та номер, дата випуску марки.

ГУ ДПС у Львівській області направлено запит про отримання додаткової інформації щодо марок акцизного податку, якими були обклеєні вищевказані пачки сигарет з метою з`ясування питання на яку тютюнову продукцію були видані вищеописані марки.

Контролюючий орган доводив суду, що отриманий у відповідь лист Головного управління ДПС у Львівській області від 22.03.2021 за номером №1825/7/13-01-09-07-04 свідчив про неналежне маркування тютюнових виробів, які зберігались в приміщенні магазину, оскільки марки акцизного податку, що зазначені в матеріалах перевірки ФОП ОСОБА_1 (акт перевірки від 1 березня 2021 року №960/18/Ю/РРО/2257905240) «ТВ ІНШІ» видавалися для маркування сигар включаючи сигари з відрізним кінцем, сигарил (тонкі сигари) та сигарет, цигарок з тютюном, або його замінниками: сигар з відрізним кінцем, сигарил (тонкі сигари) та сигарет, цигарок з тютюном, або його замінниками: сигар, включаючи сигари з відрізним кінцем та сигарил (тонкі сигари) з вмістом тютюну УКТЗЕД 2402100000, кількість штук в пачці 2 сигарили.

Тобто, контролюючий орган, після отримання зазначеного листа, дійшов висновку про неналежне маркування тютюнових виробів, які зберігались позивачем, що є складом правопорушення.

Спірним питанням у даних правовідносинах є наявність підстав врахування при прийнятті податкового повідомлення-рішення додаткових матеріалів (документів або інформації), які були відсутні під час перевірки.

Як вже зазначалось, марка акцизного податку підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення, виробництва та обігу підакцизних товарів на території держави.

У відповідності до п.п.19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.17,19-1.1.18, 19-1.1.19 ст. 19 ПК України прямим обов`язком контролюючого органу є здійснення контрольних і попереджувальних заходів та моніторингу у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів.

Одним із заходів податкового контролю є проведення фактичної перевірки.

Акт перевірки це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати (ч.1 ст. 86 ПК України).

Статтею 83 ПК України визначено, які матеріали є підставами для висновків під час проведення перевірок. Зокрема, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 226.3 статті 226 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 27 грудня 2010 р. № 1251 затвердив Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Зразки марок розробляються Мінфіном разом з ДПС, Мінекономіки, СБУ, МВС, Мін`юстом та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Цим Положенням встановлено вимоги до дизайну, кольору, розміру та виду марок акцизного податку, реквізитів, змісту, а також наявність голографічних захисних елементів, двомірного штрих-коду швидкого реагування (QR-код) та лінійного штрих-коду.

Тобто, очевидним є те, що без додаткової інформації неможливо встановити відповідність встановленим вимогам марок акцизного податку, які були наклеєні на тютюнові вироби, що зберігались в магазині.

Колегія суддів дійшла висновку, що саме тому, податковий орган, виявивши під час перевірки марки акцизного податку на підакцизному товарі, правомірно здійснював додаткові заходи для отримання достатньої інформації про їх належність. Такі дії податкового органу є діями, які здійснені в межах фактичної перевірки, і передбачені Податковим кодексом України, зокрема п.п.20.1.3, 20.1-1.1 ст. 20, п.п.72.1.2, 72.1.6 ст. 72, 80.2.5 ст. 80, ст. 83 ПК України.

Більш того, здійснення відповідачем висновків про порушення позивачем вимог ст. 226 ПК України лише на підставі візуального огляду товару і марок акцизного податку та не використання відповідачем всіх необхідних заходів, зокрема невитребування додаткової інформації щодо маркування підакцизних товарів, навпаки могло б свідчити про некомпетентність та свавілля суб`єкта владних повноважень.

З таких підстав, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про неврахування додаткових матеріалів (документів, інформації), оскільки, як вже зазначалось, в акті перевірки чітко відображено про наявність на зберіганні тютюнових виробів з марками акцизного податку. Тобто, в акті перевірки зафіксовано всі обставини: час, кількість та місце знаходження підакцизного товару, тощо.

Додаткова інформація, яка зазначена у листі Головного управління ДПС у Львівській області від 22.03.2021 за номером №1825/7/13-01-09-07-04, слугувала для відповідача лише підставою для висновку про невідповідність марок акцизного податку встановленим вимогам до форми, змісту і порядку їх видання.

Разом з тим судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувались запит контролюючого органу і відповідь-лист Головного управління ДПС у Львівській області від 22.03.2021 за номером №1825/7/13-01-09-07-04, які відсутні в матеріалах справи.

Отже, обставини, які згідно з актом перевірки стали підставою для висновку відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при зберіганні та реалізації тютюнових виробів, не можуть вважатися встановленими.

Суд акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Разом із тим, слід також звернути увагу на те, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, серед іншого, наголошував на порушенні контролюючим органом процедури проведення податкової перевірки оскільки, на його погляд, в наказі не зазначено підставу проведення перевірки. Проте суди попередніх інстанцій на вказане не звернули увагу та не надали відповідної оцінки.

Колегія суддів зазначає, що суди не дотрималися принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, оскільки завданням адміністративного судочинства є встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, для цього КАС України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими такі рішення судів попередніх інстанцій, оскільки ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду у цій справі.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною четвертою статті 353 КАС визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Керуючись статтями 341 345 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2023 року скасувати.

Справу 480/9736/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева І.А. Васильєва