Постанова

Іменем України

17 березня 2020 року

м. Київ

справа № 481/745/18-ц

провадження № 61-13305св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство Новобузької міської ради «Добробут»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року у складі судді Ціпивко І. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства Новобузької міської ради «Добробут» (далі - КП «Добробут») про поновлення на роботі та відшкодування майнової та моральної шкоди за вимушений прогул.

Позов мотивовано тим, що з 09 лютого 2016 року працювала на посаді головного бухгалтера КП «Добробут». Наказом директора КП «Добробут» від 18 травня

2018 року № 43 її звільнено з роботи за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вимушена звернутись до суду з цим позовом.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила скасувати наказ

КП «Добробут» від 18 травня 2018 року № 43 про її звільнення з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, поновити її на посаді головного бухгалтера вказаного підприємства, виплатити їй середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 18 травня 2018 року із розрахунку 208,72 грн середньоденного заробітку та

16 909,32 грн моральної шкоди.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем доведено факт відсутності позивача на роботі 05 травня 2018 року з 10 год 00 хв та до кінця робочого дня. Поважність причин відсутності на роботі позивач не довела, тому у роботодавця були достатні підстави для застосування правил пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та розірвання трудового договору з позивачем.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині вимог про поновлення на роботі та відшкодування майнової шкоди за період вимушеного прогулу та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів не відповідають обставинам справи, оскільки наказ про перенесення вихідних днів виданий з порушенням вимог чинного законодавства, а саме менше ніж за два місяці, адже таке перенесення призводить до зміни графіку роботи підприємства, зміни істотних умов праці, тому підприємство зобов`язане дотримуватися двомісячного строку попередження.

У серпні 2019 року КП «Добробут»подало до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера КП «Добробут» із

09 лютого 2016 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 1-р «Про перенесення робочих днів у 2018 році» керівникам підприємств, установ та організацій для працівників, яким установлено п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями в суботу та неділю, рекомендовано перенести в порядку та на умовах, визначених законодавством, робочі дні, зокрема, з понеділка 30 квітня на суботу 05 травня 2018 року.

14 березня 2018 року на засіданні адмінперсоналу КП «Добробут» вирішено перенести робочі дні для працівників підприємства у 2018 році відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 1-р, зокрема, з понеділка

30 квітня на суботу 05 травня 2018 року.

Зі змісту наказу від 25 квітня 2018 року № 60 вбачається, що 30 квітня 2018 року, як у перенесений на цю дату вихідний день, встановлено чергування певної категорії працівників підприємства, що доведено їм під особистий підпис.

Режим цього дня як вихідного для адміністративного персоналу КП «Добробут» підтверджено табелем обліку робочого часу за квітень 2018 року.

Наказом від 04 травня 2018 року № 63 для всіх працівників комунального підприємства 05 травня 2019 року оголошено робочим днем. Із наказом під особистий підпис ознайомлені 19 працівників підприємства. Того ж дня (04 травня) працівниками підприємства ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) складений акт про факт відмови ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом № 63.

05 травня 2018 року ОСОБА_1 була присутня на роботі до 10 год 00 хв, після чого залишила робоче місце та була відсутня до кінця робочого дня.

07 травня 2018 ОСОБА_1 запропоновано надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі більше трьох годин 05 травня 2018 року, а у зв`язку з її відмовою проведене службове розслідування.

Наказом директора КП «Добробут» від 18 травня 2018 року № 43 ОСОБА_1 звільнена з посади головного бухгалтера з 18 травня 2018 року у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою зазначені: табель обліку робочого часу та акт комісії з службового розслідування від 16 травня 2018 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 67 КЗпП України з метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (стаття 73), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За змістом статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Згідно з статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку.

За приписами статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин та з підстав, передбачених вказаними вище нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки встановлений факт відсутності позивача на роботі 05 травня 2018 року з 10 год 00 хв і до кінця робочого дня, тобто більше трьох годин протягом робочого дня, підтвердження поважності причин відсутності на роботі у цей день ОСОБА_1 не надала, тобто вчинила прогул без поважних причин, а тому у роботодавця були правові підстави для її звільнення з посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів не відповідають обставинам справи, оскільки наказ про перенесення вихідних днів виданий з порушенням вимог чинного законодавства, а саме менше ніж за два місяці, адже таке перенесення призводить до зміни графіку роботи підприємства, зміни істотних умов праці, тому підприємство зобов`язане дотримуватися двомісячного строку попередження, не заслуговують на увагу, оскільки порушення строків видачі наказу від 04 травня 2018 року № 63 про перенесення робочих днів зокрема, робочого дня з понеділка 30 квітня на суботу 05 травня, не може бути підставою для визнання відсутності на роботі позивача з поважних причин 05 травня 2018 року, оскільки позивач була відсутня на роботі як 30 квітня 2018 року, так і з 10 години 5 травня 2018 року, що свідчить про її обізнаність щодо перенесення робочого дня.

Розглядаючи зазначений позов, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічнодослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик