Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 484/1399/19

провадження № 61-16153св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

відповідач - фермерське господарство «Лісове»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_5 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтінової О. В., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фермерського господарства «Лісове» (далі - ФГ «Лісове») про розірвання договору оренди землі.

Позовну заяву мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки площею 9,88 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, яку за договором оренди

від 12 лютого 2007 року передав у платне користування ФГ «Лісове»

на 10 років.

30 січня 2009 року та 01 січня 2012 року він уклав з ФГ «Лісове» додаткові угоди до договору оренди землі, за умовами яких була збільшена орендна плата до 3 290 грн, а строк дії договору продовжений на 49 років.

Зазначав, що ФГ «Лісове» з 2012 року не сплачує орендну плату, що свідчить про систематичне порушення умов договору.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі, укладений між ним і ФГ «Лісове» 12 лютого 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

у складі судді Максютенко О. А. від 16 травня 2019 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі, який було укладено 12 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ФГ «Лісове», зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Тарасівській сільській раді 28 лютого 2007 року № 040702200071.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що як було встановлено, умови договору щодо виплати орендної плати не виконувались, наявна заборгованість по виплаті орендної плати за з 2012-2018 роки, що сторони не заперечують. З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку щодо систематичної несплати орендної плати в установлений договором строк, а саме за 2012-2018 роки. Систематичне невиконання відповідачем обов`язків за договором оренди землі грубо порушує права позивача, та встановлений факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки є підставою для розірвання такого договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ФГ «Лісове» задоволено. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що 11 квітня

2012 року ОСОБА_1 отримав від ФГ «Лісове» 64 000 грн, що еквівалентно

8 000 доларів США орендної плати за 2012 рік та в рахунок майбутніх платежів за договором оренди від 12 лютого 2007 року. Крім того, з наданих видаткових ордерів від 25 липня 2012 року, 25 вересня 2013 року,

15 вересня 2014 року, 13 жовтня 2015 року, 07 листопада 2016 року вбачається, що ФГ «Лісове» в рахунок належної ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди від 12 лютого 2007 року сплачувало грошові суми на погашення його зобов`язань по аліментам.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розмір орендної плати за 2012 - 2018 роки з врахуванням збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у цей період не перевищує отримані орендодавцем грошові суми в якості орендної плати. Сплата орендарем орендної плати орендодавцю наперед не суперечить ні умовам договору оренди, який не містить з цього приводу заборони, ні актам цивільного законодавства, зокрема статтями 531 762 ЦК України, статтею 93 ЗК України, статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

За таких обставин, а саме недоведеності факту систематичного порушення відповідачем умов договору по оплаті за користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за безпідставністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року, представник ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року зупинено касаційне провадження у цій справі до залучення до участі у справі правонаступника та витребувано із відділу із Первомайського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); витребувано із Першої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області та Другої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області інформацію про те, чи заводилась спадкова справа щодо спадкового майна померлого ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі № 484/1399/19 за позовом ОСОБА_1 до

ФГ «Лісове» про розірвання договору оренди землі.

Залучено до участі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 як правонаступників ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у цій справі на підставі статті 19 ЦПК України, оскільки воно відкрите у малозначній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2021 року справу за позовом

ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до ФГ «Лісове» про розірвання договору оренди землі призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у суді першої інстанції представник відповідача не заперечував, що позивачу за 2016-2017 року нарахована орендна плата у сумі 8 400 грн, а за 2018 рік - 10 000 грн. Указані суми не виплачені ОСОБА_1 і тому зазначене свідчить, що відповідач визнав заборгованість з орендної плати за 2016-2018 року у загальній сумі

16 800 грн.

Щодо розписки про отримання орендної плати наперед орендодавцем у сумі 64 000 грн за 49 років (за 2012-2061 року), то представник заявника зазначає, що розписка не доводить проведення розрахунку з орендної плати. Доказом невиплати орендної плати орендарем є надані позивачем до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів за 2012-2018 роки, відповідно до яких у рядку «106» - здача майна в оренду, відсутні дані про нарахування орендної плати та утриманих і нарахованих податків орендодавцю ОСОБА_1 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ФГ «Лісовське» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_5 , у якому воно просило зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 2002 року був власником земельної ділянки площею 9,88 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

12 лютого 2007 року ОСОБА_1 уклав з ФГ «Лісове» договір оренди землі, за умовами якого передав останньому в платне користування на 10 років вказану земельну ділянку. Розмір орендної плати - не менше

2 % нормативної грошової оцінки землі, що складає 1 748 грн або в натуральній формі, яку орендар зобов`язаний сплатити до 01 грудня щороку. Зазначений договір зареєстровано 28 лютого 2007 року у Книзі державної реєстрації договорів оренди по Тарасівській сільській раді.

За додатковою угодою до договору оренди землі, укладеною ОСОБА_1 з ФГ «Лісове» 30 січня 2009 року розмір орендної плати збільшено до

3 % нормативної грошової оцінки землі, а термін дії договору продовжено

до 12 лютого 2019 року.

01 січня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ «Лісове» укладена додаткова угода до договору оренди землі, за умовами якої сторони визначили орендну плату не менше 3 % нормативної грошової оцінки землі, що в грошовому виразі складає 3 290 грн на рік, а строк дії договору продовжили на 49 років до 01 січня 2061 року. Цей правочин зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Тарасівській сільській раді 04 квітня 2012 року.

17 травня 2018 року представник ОСОБА_1 звернулась до ФГ «Лісове» про повернення земельної ділянки.

16 липня 2018 року на адресу представника ОСОБА_1 ФГ «Лісове» надіслало запрошення про отримання орендної плати за 2016-2017 роки в сумі 16 800 грн.

За цими довідками ФГ «Лісове» за 2016 рік, 2017 рік ОСОБА_1 нараховано по 8 400 грн, а за 2018 рік - 1 000 грн орендної плати.

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_5 , задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (частина перша

статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Статтями 627 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зокрема посилався на те, що він не одержав орендну плату протягом всього часу користування відповідачем земельною ділянкою, а тому договір підлягає розірванню.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

При вирішенні спору апеляційним судом встановлено, що 11 квітня 2012 року ОСОБА_1 отримав від ФГ «Лісове» 64 000 грн, що еквівалентно

8 000 доларам США орендної плати за 2012 рік та в рахунок майбутніх платежів за договором оренди від 12 лютого 2007 року. Крім того, з наданих видаткових ордерів вбачається, що ФГ «Лісове» в рахунок належної

ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди від 12 лютого 2007 року сплачувало грошові суми на погашення його зобов`язань по аліментам.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України «Про оренду землі».

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач у цій справі не довів істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки суд правильно застосував до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та за встановлених обставин в межах заявлених позовних вимог дійшов обґрунтованого висновку про відмову в їх задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо оцінки клопотання про закриття провадження у справі

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Предметом позову у цій справі є розірвання договору оренди землі.

Таким чином, ця справа не є малозначною в силу закону, оскільки позовною вимогою є вимога немайнового характеру, а тому така справа могла лише бути визнана малозначною лише за постановлення ухвали суду про віднесення її до категорії малозначних.

Під час відкриття касаційного провадження у справі Верховний Суд не встановив наявність підстав для віднесення справи до категорії малозначних.

Таким чином, Верховний Суд не встановив підстав для закриття касаційного провадження у справі, а тому у задоволенні клопотання ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_5 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович