ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 484/2668/22
провадження № 61-2822св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Шикері І. А., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Царюк Л. М., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки померлого у спільному сумісному майні та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається із земельних ділянок, які були придбані у шлюбі його та його дружиною ОСОБА_2 та належали їм на праві спільної сумісної власності з кадастровими номерами: 4810400000:06:024:0202, площею 0,0983 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 4810400000:06:024:0191, площею 0,0798 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 4810400000:06:024:0195, площею 0,0799 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 4825480800:02:000:0263, площею 0,06 га, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва; 4825480800:02:000:0251, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 травня 2018 року шлюб між його батьком та ОСОБА_2 розірваний.
Речові права на спірні земельні ділянки оформлені на ім`я останньої.
Вказував на те, що 1/2 частини спільно набутого майна подружжя належала його батьку.
Також його батьку за життя належав на праві спільної сумісної власності автомобіль марки «Hyundai Grandeur», легковий седан, 2007 року випуску, vin НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2020 року у справі № 484/2328/20 позов ОСОБА_2 про визнання за останньою права власності на 1/2 частини вказаного автомобіля задоволено та визнано за нею право власності на 1/2 частини зазначеного автомобіля в порядку виділу частки у спільному майні подружжя.
Вказував на те, що його батько за життя заповіт не складав, він є спадкоємцем першої черги та після смерті батька у встановлений законом строк звернувся до Першої первомайської державної нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим 07 листопада 2019 року відкрито спадкову справу за № 65017701. Окрім нього, спадкоємцем першої черги є син померлого від другого шлюбу - ОСОБА_4 , який відмовився від спадщини, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.
Зазначав, що державний нотаріус постановою від 15 серпня 2022 року відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують право власності на вказане спадкове майно та неможливістю виділення частки померлого у спільній сумісній власності.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частини в порядку виділу у спільному сумісному майні земельних ділянок за кадастровими номерами: 4810400000:06:024:0202, площею 0,0983 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 4810400000:06:024:0191, площею 0,0798 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 4810400000:06:024:0195, площею 0,0799 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 4825480800:02:000:0263, площею 0,06 га, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва; 4825480800:02:000:0251, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, а також визнати за ним право власності на 1/2 частини транспортного засобу автомобіля марки «Hyundai Grandeur», легковий седан, 2007 року випуску, vin НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
У порядку виділу частки померлого у спільному сумісному майні, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0983 га, з кадастровим номером 4810400000:06:024:0202, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 26 грудня 2016 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Мовчаном А. С.
У порядку виділу частки померлого у спільному сумісному майні, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0798 га, з кадастровим номером 4810400000:06:024:0191, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 04 червня 2018 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Мовчаном А. С.
У порядку виділу частки померлого у спільному сумісному майні, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0799 га, з кадастровим номером 4810400000:06:024:0195, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 18 грудня 2016 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Мовчаном А. С.
У порядку виділу частки померлого у спільному сумісному майні, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,06 га, з кадастровим номером 4825480800:02:000:0263, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, сільська рада Грушівська, що належить ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 25 травня 2018 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В. А.
У порядку виділу частки померлого у спільному сумісному майні, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,12 га, з кадастровим номером 4825480800:02:000:0251, цільове призначення - для ведення садівництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, сільська рада Грушівська, що належить ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 25 травня 2018 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В. А.
У порядку виділу частки померлого у спільному сумісному майні, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини транспортного засобу автомобіля марки «Hyundai Grandeur», легковий седан, 2007 року випуску, vin НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 948,90 грн та 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а всього стягнуто 13 948,90 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті батька шляхом подання відповідної заяви нотаріусу, однак не може реалізувати своє право на спадкування частки спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_5 , оскільки частка померлого ОСОБА_3 на це спадкове майно не була виділена, а також через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно нотаріус відмовила у видачі свідоцтва, тому дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виділ частки померлого у спільному сумісному майні та визнання права власності на спадкове майно.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2023 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасовано, клопотання представника позивача - адвоката Бєлоущенка А. Ж. про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу адвоката із доказами про понесені витрати на професійну правничу допомогу повернуто ОСОБА_6 без розгляду.
В іншій частині рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2023 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходив із того, що позивач допустив порушення установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме: не направив на адресу іншого учасника справи (відповідачки) клопотання про стягнення таких витрат та документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачку можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що спірні земельні ділянки були придбані ОСОБА_2 за грошові кошти, які були об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 , а тому земельні ділянки є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_3 , що є підставою для виділу ОСОБА_1 , який є спадкоємцем ОСОБА_3 , 1/2 частини у праві власності на це майно.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що спірні земельні ділянки є особистою власністю відповідачки, оскільки придбані нею після фактичного припинення сімейних відносин із ОСОБА_3 за час їх окремого проживання та за її особисті кошти, апеляційний суд зазначив, що вказані обставини не підтверджені належними та достатніми доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У лютого 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що на момент ухвалення рішення ОСОБА_3 помер і відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України його цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість визначення його 1/2 частки права власності на спірне майно. Крім того, вказаний спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статті 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Крім того, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо визнання спільним майном подружжя Мосякіних всіх спірних земельних ділянок.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) та у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18), від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19), від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19), від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), від 02 червня 2021 року у справі № 372/4004/15 (провадження № 61-18588св20), від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61- 16257св20).
Судові рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини автомобіля не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 листопада 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб, який розірванийрішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 травня 2018 року у справі № 2/484/1010/18.
Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 , за нотаріальної згоди ОСОБА_3 , придбала таке нерухоме майно:
- земельну ділянку, площею 0,0983 га, з кадастровим номером 4810400000:06:024:0202, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 26 грудня 2016 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Мовчаном А. С.;
- земельну ділянку, площею 0,0799 га, з кадастровим номером 4810400000:06:024:0195, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 18 грудня 2016 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Мовчаном А. С.;
- земельну ділянку, площею 0,0798 га, з кадастровим номером 4810400000:06:024:0191, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 04 червня 2018 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Мовчаном А. С.;
- земельну ділянку, площею 0,12 га, з кадастровим номером 4825480800:02:000:0251, цільове призначення - для ведення садівництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, сільська рада Грушівська, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 25 травня 2018 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В. А. Відповідно до пункту 2.4 цього договору грошові кошти, які були сплачені продавцю за нерухомість, є об`єктом спільної сумісної власності з чоловіком ОСОБА_3 ;
- земельну ділянку, площею 0,06 га, з кадастровим номером 4825480800:02:000:0263, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, сільська рада Грушівська, що належить ОСОБА_2 , згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 25 травня 2018 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В. А. Відповідно до пункту 2.4 вказаного договору грошові кошти, які були сплачені продавцю за нерухомість, є об`єктом спільної сумісної власності з чоловіком ОСОБА_3 ;
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_3 належав автомобіль марки «Hyundai Grandeur», легковий седан, 2007 року випуску, vin НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2020 року у справі № 484/2328/20 позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за останньою право власності на 1/2 частини автомобіля марки «Hyundai Grandeur», легковий седан, 2007 року випуску, vin НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в порядку виділу частки у спільному майні подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після смерті якого відкрилась спадщина.
ОСОБА_1 , який є сином ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги спадкування, у встановлений законом строк звернувся до Першої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про прийняття спадщини.
Інший син спадкодавця - ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини.
Державний нотаріус Першої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області постановою від 15 серпня 2022 року відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують право власності на вказане спадкове майно, та неможливістю виділення частки померлого в спільній сумісній власності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, зокрема в судовому порядку.
Якщо майно придбано під час шлюбу, реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, установивши, що спірні земельні ділянки придбано під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за грошові кошти, які були об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 , і ОСОБА_2 не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на майно, дійшли правильного висновку про те, що земельні ділянки є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_3 і їх частки у вказаному майні є рівними.
Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після смерті якого відкрилась спадщина.
Єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 за законом є його син ОСОБА_1 , який в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті батька.
Інший син спадкодавця - ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання права власності позивача на спадкове майно у порядку виділу частки померлого у спільному сумісному майні, що належало за життя його батькові та відповідачці на праві спільної сумісної власності.
ОСОБА_2 зазначає у касаційній скарзі, що суди не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, що зазначені як підстава касаційного оскарження, та не врахували, щовизначення судом частки співвласника у праві спільної власності на майно за померлим не відповідає вимогам законодавства, оскільки у такому разі буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.
Верховний Суд може застосувати лише релевантний висновок Верховного Суду, сформульований при вирішенні подібного спору у подібних правовідносинах. Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
У постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18), від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19), від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19), від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), від 02 червня 2021 року у справі № 372/4004/15 (провадження № 61-18588св20), від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61- 16257св20) викладено правовий висновок про те, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
У справі, яка переглядається, предметом позову є саме визнання права власності за спадкоємцем в порядку спадкування, а не визнання права власності на майно за померлим, тому вказані висновки не є застосовними до спірних правовідносин.
З огляду на вказане, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які обґрунтовано їх спростували.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник