№ 484/2707/16-а - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа №484/2707/16-а

адміністративне провадження №К/9901/44312/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року (колегія суддів: Шляхтицький О.І., Запорожан Д.В., Романішин В.Л.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, треті особи - ОСОБА_2 , Регіональна торгово-промислова палата Миколаївської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Югземсервіс" про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати результати засідання комісії по конкурсному відбору суб`єктів оціночної дальності та виконавців робіт із землеустрою на 2016 рік (протокол № 1 від 11.02.2016 року засідання комісії по конкурсному відбору суб`єктів оціночної дальності та виконавців робіт з землеустрою).

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач відповідно до Кваліфікаційного свідоцтва МК № 00388 від 16 лютого 2008 року, являється оцінювачем з експертної грошової оцінки земельних ділянок та знаходиться в трудових відносинах з Приватним підприємством «Агентство нерухомості «Оцінщик майна», у якого є ліцензія на виконання землеоціночних робіт АГ № 583380 від 19.05.2011. Також відповідно до доручення № 12 від 10.02.2016 виданого ПП «Агентство нерухомості «Оцінщик майна» йому надано право представляти інтереси підприємства. Вказує на порушення процедури проведення конкурсу,

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2016 року визнано протиправним і скасовано рішення комісії по конкурсному відбору суб`єктів оціночної діяльності та виконавців робіт із землеустрою Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області оформлене протоколом № 1 від 11 лютого 2016 року, про визнання переможцем конкурсу Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2016 року у справі № 484/2707/16-а скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що конкурс по відбору суб`єктів оціночної дальності та виконавців робіт із землеустрою проведено з порушеннями процедури, передбаченої Положенням про конкурсний відбір суб`єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 2075 від 31.12.2015. Вказує на помилковий висновок суду апеляційної інстанції, що позивач звернувся лише у власних інтересах, оскільки діє на підставі доручення ПП «Агентство нерухомості «Оцінщик майна».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2017 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судове рішення залишити без змін.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, позивач відповідно до Кваліфікаційного свідоцтва МК № 00388 від 16 лютого 2008 року є оцінювачем з експертної грошової оцінки земельних ділянок та перебуває в трудових відносинах з Приватним підприємством «Агентство нерухомості «Оцінщик майна», яке має ліцензію на виконання землеоціночних робіт АГ № 583380 від 19.05.2011. Також відповідно до доручення № 12 від 10.02.2016 виданого ПП «Агентство нерухомості «Оцінщик майна» йому надано право представляти інтереси підприємства.

11.02.2016 у міськвиконкомі Первомайської міської ради відбулось засідання комісії по конкурсному відбору суб`єктів оціночної дальності та виконавців робіт із землеустрою на 2016 рік, у відповідності до вимог Положення про конкурсний відбір суб`єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 2075 від 31.12.2015 та згідно розпорядження міського голови № 44-р від 04.02.2016 «Про створення комісії та робочої групи для конкурсного відбору суб`єктів оціночної діяльності та виконавців робіт з землеустрою».

Для участі у конкурсі подана документація ТОВ «Югземсервіс» та Регіональна торгово-промислова палата Миколаївської області, останню і обрано переможцем.

На думку позивача конкурси були проведені з суттєвими порушеннями процедури, передбаченої Положенням № 2075, як і саме розпорядження міського голови № 44-р від 04.02.2016 суперечать вимогам вказаного Положення.

При цьому ані особисто позивач ОСОБА_1 як суб"єкт оціночної діяльності, ані Приватне підприємство «Агентство нерухомості «Оцінщик майна» участі у вказаному конкурсі не брали.

Листом від 15.04.2016 № 13/з-16 виконком Первомайської міської ради Миколаїської області повідомив позивача, що конкурсною комісією по відбору суб`єктів оціночної діяльності були дотримані вимоги Положення щодо: підготовчих дій до конкурсу, оприлюднення інформації про конкурс, проведення конкурсу та його результати, а наявність чи відсутність калькуляції витрат, а так само посилання претендентів конкурсу у конкурсній документації на звичайні ціни Фонду Державного майна України, які використовуються в його апараті, не є підставою для скасування протоколу № 1 від 11.02.2016 засідання комісії по конкурсному відбору суб`єктів оціночної діяльності. Крім того, не вбачає підстав для скасування протоколу № 1 від 11.02.2016, оскільки даний документ фіксував хід обговорення питань і прийняття рішення колегіальним органом - комісією з конкурсного відбору суб`єктів оціночної діяльності. Скасування даного протоколу не матиме жодних юридичних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Вважаючи результати засідання комісії по конкурсному відбору суб`єктів оціночної дальності та виконавців робіт із землеустрою на 2016 рік протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при проведенні конкурсу, результати якого оспорюються позивачем, порушив вимоги «Положення про конкурсний відбір суб`єктів оціночної діяльності», затвердженого наказом Фонду державного майна України № 2075 від 31.12.2015.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що оскаржуваними результатами конкурсу не порушене жодне право та інтерес позивача. При цьому наявність трудових відносин з приватним підприємством "Агентство нерухомості "Оцінщик майна" не зумовлює у позивача можливість звернення до суду за захистом порушеного, на думку позивача, права в інтересах підприємства.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги статтей 2 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Вказана правова позиція сформована в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17

При з`ясуванні статусу позивача як «потерпілого», Суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

Щодо скарг, які стосуються компаній, Суд вважає, що фізична особа не може скаржитися на порушення своїх прав під час судового розгляду, стороною якого він або вона не є, навіть якщо він або вона був акціонером і (або) директором компанії, яка є стороною судового розгляду. Незважаючи на те, що в певних обставинах єдиний власник компанії може вимагати визнання його / її «жертвою» в значенні статті 34 Конвенції у випадках, коли щодо його або її компанії були вжиті оспорювані заходи, в інших випадках ігнорування правоздатності компанії може бути виправдано тільки у виняткових обставинах, зокрема, коли явно встановлено, що компанія не має можливості звернутися до Суду через органи, засновані на підставі її статуту, або (в разі ліквідації) через своїх арбітражних керуючих (Centro Europa 7 S.r.l. та Ді Стефано проти Італії [ВП], № 38433/09, п. 92, від 7 червня 2012).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обгрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

З урахуванням вище наведених загальних підходів, Суд з такими висновками погоджується. Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається на можливе порушення в майбутньому інтересу підприємства, де перебуває в трудових відносинах

Оскаржуваними результатами конкурсу не спричинено жодне порушення прав ані позивача, ані Приватного підприємства «Агентство нерухомості «Оцінщик майна», яке не брало участь у цьому конкурсі.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наявність трудових відносин з Приватним підприємством "Агентство нерухомості "Оцінщик майна" не зумовлює у позивача можливість звернення до суду за захистом порушеного, на його думку, права в інтересах підприємства. Повноваження на звернення до суду від імені юридичної особи були передбачені ст. 58 КАС України. Позивач посилається на доручення № 12 від 10.02.2016 видане ПП «Агентство нерухомості «Оцінщик майна», яким позивачу надано право представляти інтереси підприємства, однак позивач звертається з позовом від власного імені.

Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і завдало реальної шкоди.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено очевидну відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, які давали б підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції у справі. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук