Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 484/2934/18

провадження № 61-5813св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 листопада 2018 року у складі судді Медведєвої Н.А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Ямкової О.О., Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" (далі - ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що був укладений 28 грудня 2009 року від імені її батька ОСОБА_2 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з відповідачем та стягнення орендної плати за період з 2010 року по 2017 рік.

Позов мотивованотим, що її батькові ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) розміром 4,78 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» села Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області. Після смерті батька позивач прийняла спадщину, та 24 вересня 2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

З цього часу позивач неодноразово зверталася до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» з метою отримання копії договору оренди, яку отримала 10 травня 2016 року з відділу Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївської області.

Зі змісту цього договору їй стало відомо, що він укладений після смерті її батька, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , та від його імені представником ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю.

Договір оренди укладено строком на 50 років з щорічною сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, з моменту укладення та реєстрації договору, вона ніяких коштів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, що належала спадкодавцю не отримувала.

Посилаючись на те, що представництво за довіреністю припинилось у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , і у його представника ОСОБА_3 не було повноважень на укладення договору оренди від імені спадкодавця, просила визнати цей договір недійсним та стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену орендну плату за період з 2010 року по 2017 рік в загальному розмірі 23 614 грн.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної частки (паю) розміром 4, 78 га, умовних кадастрових гектарів, укладеного 28 грудня 2009 року та зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам`янобалківській сільській ради Первомайського району Миколаївської області 28 грудня 2010 року за №106.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 9 097 грн 94 коп. та 976 грн 34 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення коштів як орендної плати за період з 2010 року по 2014 рік - відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що на час укладання спірного договору ОСОБА_3 не мав повноважень представника, у зв`язку зі смертю довірителя, а отже такий правочин є недійсним, оскільки вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільних прав на вчинення такого правочину.

В частині стягнення орендної плати суди виходили з того, що стягненню в межах заявлених позовних вимог та строку позовної давності підлягають кошти, які нараховані відповідачем як орендна плата тільки за 2015- 2017 роки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справ.

Витребувано з Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області справу № 484/2934/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним і стягнення коштів.

Клопотання ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про зупинення виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 листопада 2018 року задоволено.

Зупинено виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 листопада 2018 року до закінчення касаційного провадження.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не вірно застосовані норми статей 256 257 261 ЦК України, оскільки позивачка могла довідатися про існування спірного договору з моменту відкриття спадщини за умерлим батьком ще у 2008 році, тому нею пропущена позовна давності для звернення з позовом до суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

22 квітня 2019 року надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому не погоджується з касаційною скаргою ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та зазначає, що вона дізналась про порушене своє право у травні 2016 року, після того як звернулась до Відділу Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївської області, де отримала копію договору оренди землі, зі змісту якого й побачила, що договір був представником батька, проте батько на час підписання спірного договору - помер. А тому представник не мав право підписувати даний договір.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» села Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області розміром 4, 78 умовних кадастрових гектарів на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , що виданий Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області 8 липня 1996 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право не земельну частку (пай) 8 липня 1996 року за №1482.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 1 липня 2008 року.

28 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» укладений договір оренди вказаної вище земельної частки (паю) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів з орендною платою в розмірі 3% від грошової оцінки, який підписаний його представником за довіреністю - ОСОБА_3 (ар.с 9).

24 вересня 2011 року позивач ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) 4, 78 умовних кадастрових гектарів, право на яку належало її померлому батьку.

20 квітня 2016 року ОСОБА_1 направила заяву до Управління Держгеокадастру у Первомайському районні Миколаївської області щодо отримання копії договору оренди від 28 грудня 2009 року, укладеного між ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та померлим ОСОБА_2 , який вона отримала 10 травня 2016 року(а.с.8-9).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 12 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено пунктом першим частиною першою статті 11 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину, серед іншого, є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені зокрема частинами першою-третьою статті 203 ЦК України, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, саме на зазначених в ній умовах, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки (частина 1 статті 30 ЦК України), в тому числі діяти через представника, який може вчиняти правочини, що створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (статі 237-239 ЦК України).

В той же час при настанні обставин, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 248 ЦК України, а саме смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності, представництво за довіреністю припиняється.

Отже, у зв`язку зі смертю 24 червня 2008 року довірителя ОСОБА_2 , повноваження ОСОБА_3 на вчинення дій від імені та в інтересах ОСОБА_2 припинились.

Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції, прийшли до вірного висновку, що на час укладання спірного договору строк дії довіреності закінчився, а тому ОСОБА_3 не мав повноважень на представництво, отже такий правочин є недійсним, оскільки вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільних прав на вчинення такого правочину.

Доводи касаційної скарги про пропуск позивачем позовної давності були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, які надали їм належну правову оцінку та правильно вважали, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише у травні 2016 року.

Відповідно до положень статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини четвертої статті 267 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що копію спірного договору оренди земельної частки (паю) позивач отримала у травні 2016 року, що вбачається з копії листа управління Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївської області, наданого позивачем.

Оскільки без копії спірного договору без зазначення дати його укладення позивачка звернутися до суду не могла, а як, вбачається з оскаржуваних судових рішень позивачка неодноразово зверталась до відповідача з вимогою надати копію договору оренди зазначеної земельної частки (паю) для того, щоб ознайомитись з його умовами, але їй було відмовлено.

Отже позивач дізналась про порушення свого права, тобто про підпис договору оренди земельної частки (паю) після смерті батька, в травні 2016 року після отримання копії такого договору, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності. Таким чином позивач звернулась до суду з позовом у межах строку позовної давності.

Таким чином судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не пропустила строк на звернення до суду.

Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року зупинено виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 листопада 2018 року до закінчення касаційного провадження, виконання судового рішення за результатами їх перегляду підлягають поновленню відповідно до вимог частини третьої статті 436 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 листопада 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 листопада 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров