Постанова
Іменем України
13 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 484/3850/18
провадження № 61-3303св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Сотська Світлана Олексіївна,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких»,
представник відповідача - адвокат Філатов Іван Леонідович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у складі судді Маржиної Т. В. від 02 листопада 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Лисенка П. П., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В. від 14 січня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі - ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 червня 2015 року у справі № 484/2134/15-ц вона в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула права приватної власності на земельні ділянки площею 1,37 га кадастровий номер 4825481800:03:000:0242; площею 0,28 га кадастровий номер 4825481800:01:000:0250; площею 3,51 га кадастровий номер 4825481800:03:000:0094; площею 0,02 га кадастровий номер 4825481800:01:000:0577, всього загальною площею 5,18 га, що розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
Вступивши в права спадкоємця, вона виявила бажання користуватися своєю землею, проте не змогла цього зробити, оскільки з повідомлення відділу Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївської області № 3587/178-18 від 16 липня 2018 року дізналася, що 10 червня 2009 року її батько за договором оренди, укладеному у письмовій формі та зареєстрованому 28 березня 2012 року за № 4825471840012226 в Кам`янобалківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області, передав зазначені земельні ділянка строком на 50 років ТОВ «Агрофірма Корнацьких».
При цьому, вказаний договір оренди підписав від імені її батька ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 07 квітня 2005 року. Проте, укладаючи договір оренди земельної ділянки у 2009 році від імені її батька ОСОБА_2 , який на той час помер, ОСОБА_3 , вже права на вчинення такої дії не мав.
Посилаючись на вказані обставини, просила визнати недійсним договір оренди зазначених земельних ділянок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельних ділянок площею 1,37 га кадастровий номер 4825481800:03:000:0242, площею 0,28 га кадастровий номер 4825481800:01:000:0250, площею 3,51 га кадастровий номер 4825481800:03:000:0094, площею 0,02 га кадастровий номер 4825481800:01:000:0577 загальною площею 5,18 га, призначених для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, укладений 10 червня 2009 року між ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких», зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді 07 квітня 2012 року за № 482548184001226.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на дату укладення оспорюваного договору оренди (10 червня 2009 року) власник спірних земельних ділянок ОСОБА_2 не міг передати їх в оренду, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_3 , який виступав у договорі його представником за довіреністю, не мав на це права, оскільки з наведених вище підстав представництво за довіреністю було припинено. Тому в силу вимог частин другої, третьої статті 203 ЦК України вказаний правочин є недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 14 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Корнацьких» залишено без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 листопада 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року ТОВ «Агрофірма Корнацьких» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звернулася до суду із позовом поза межами позовної давності, про застосування якої просило товариство, однак суди належної уваги на це не звернули.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 484/3850/18 з Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області. Зупинено виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 листопада 2018 року в частині стягнення з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 704,80 грн до закінчення касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія № 024046 за життя ОСОБА_2 був власником земельних ділянок загальною площею 5,18 га, що розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 червня 2015 року у справі № 484/2134/15-ц за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 на земельні ділянки площею 1,37 га кадастровий номер 4825481800:03:000:0242, площею 0,28 га кадастровий номер 4825481800:01:000:0250, площею 3,51 га кадастровий номер 4825481800:03:000:0094, площею 0,02 га кадастровий номер 4825481800:01:000:0577, загальною площею 5,18 га, що розташована в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
01 вересня 2015 року ОСОБА_1 зареєструвала таке право за собою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчать витяги з реєстру від 06 вересня 2015 року №№ 43358437, 43358237, 43358523, 43358317.
16 липня 2018 року позивачу із листа відділу Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївської області стало відомо, що за договором оренди, укладеному в простій письмовій формі 10 червня 2009 року та зареєстрованому 28 березня 2012 року за № 482547184001226 в Кам`янобалківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області, її батько ОСОБА_2 передав спірну земельну ділянку на 50 років в оренду відповідачу.
Підпис в договорі від імені ОСОБА_2 вчиняв ОСОБА_3 на підставі довіреності від 07 квітня 2005 року.
Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилалась на те, що на день укладення договору оренди землі та його реєстрації ОСОБА_3 не мав повноважень на представництво ОСОБА_2 , оскільки зі смертю довірителя довіреність припинила свою дію.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 листопада 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини другої та третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, саме на зазначених в ній умовах, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.
Зі змісту оспорюваного договору оренди вбачається, що від імені орендодавця ОСОБА_2 діяв його представник ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 07 квітня 2005 року № 1573, який і підписав указаний правочин.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (частина третя статті 244 ЦК України).
Стаття 248 ЦК України визначає підстави припинення представництва за довіреністю.
Пунктом 6 частини першої статті 248 ЦК України встановлено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.
Тобто, як правильно установлено судом, чинність довіреності, виданої ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , припинилася 02 квітня 2008 року у зв`язку зі смертю довірителя та припинення його цивільних прав та обов`язків.
Установивши, що ОСОБА_3 , укладаючи 10 червня 2009 року від імені ОСОБА_2 договір оренди землі із ТОВ «Агрофірма Корнацьких», не був уповноваженою особою на вчинення цих дій, з огляду на припинення чинності строку довіреності у зв`язку зі смертю довірителя, тобто не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на час вчинення правочину, дійшли обґрунтованого висновку про недійсність цього договору як такого, що укладений від імені ОСОБА_2 за відсутності його вільного волевиявлення, правильно застосувавши до спірних правовідносин положення частин другої та третьої статті 203 та статті 215 ЦК України.
Такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Висновки щодо доводів касаційної скарги
Доводи касаційної скарги про пропуск позивачем позовної давності були предметом розгляду судами попереднім інстанцій, які надали їм належну правову оцінку та правильно вважали, що про порушення своїх прав позивач дізналася у липні 2018 року з листа відділу Головного управління Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївської області, а тому, з огляду на звернення позивача до суду з указаним позовом у серпні 2018 року, суди правильно не застосували до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року було зупинено виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 листопада 2018 року в частині стягнення з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 704,80 грн до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 листопада 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 січня 2019 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 листопада 2018 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідністю «Агрофірма Корнацьких» «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 704,80 грн.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун