Постанова

Іменем України

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 485/686/19

провадження № 51-4202 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018150310000666, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Миколаєві, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 09 вересня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 09 вересня 2021 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.

На підставі ч.5 ст.74 та п.1 ч.1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_6 від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року вище вказаний вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 10 листопада 2018 року, приблизно о 17 годині, перебуваючи біля Любинського водосховища, що на відстані п`яти кілометрів в південно-східному напрямку від с. Любине Баштанського (Снігурівського) району Миколаївської області, через сварку, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, кулаком правої руки умисно наніс два удари в область обличчя ОСОБА_8 , який орендує вказане водосховище, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Звертає увагу на те, що органами досудового розслідування порушені строки, передбачені ст. 219 КПКУкраїни, і за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, його не було закрито.

Вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та надану судами неправильну оцінку доказам.

Зазначає про те, що суд першої інстанції у вироку не відобразив та не надав оцінки доказам сторони захисту та допущеним, на його думку, порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Вказує, що апеляційний суд допустив істотні порушення КПК України, оскільки апеляційний розгляд проводився за відсутності обвинуваченого та його захисника, а також належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту.

Позиції учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду від захисника ОСОБА_7 надійшла заява, в якій він просить проводити касаційний розгляд без його присутності.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.

Зі змісту касаційної скарги захисника убачається, що крім іншого, він посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 411 КПК України, вказує на неповноту судового розгляду, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника, в якій він зазначав про неповноту судового розгляду, наводив доводи щодо незаконності, на його думку, вироку в зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вважав, що висновки місцевого суду про доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого діяння, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_6 .

Апеляційний суд погодився з тим, що винуватість ОСОБА_6 ,незважаючи на невизнання ним вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується наступними письмовими доказами, а саме: заявою ОСОБА_8 від 10 листопада 2018 року, рапортом старшого інспектора-чергового Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_9 від 10.11.2018 року; протоколом огляду місця події від 23 листопада 2018 року з фото таблицею; договором про сумісну діяльність Снігурівського управління зрошувальних систем та ТОВ «Сфінкс-Юг», директором якого є ОСОБА_8 , з 2001 року домовились про спільне використання Любинського водосховища для розведення риби; протоколами слідчих експериментів від 23 листопада 2018 року, 24 грудня 2018 року та 26 березня 2019 року, а також іншими доказами, зміст яких детально відображено у вироку.

Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілого, свідків та судово-медичного експерта, оскільки вони є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а також з іншими дослідженими судом доказами.

Дослідивши усі інші надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Відповідно до ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Таким чином закон вимагає від суду проаналізувати усі доводи апеляційної скарги та дати на них мотивовані відповіді.

Вказаних вимог закону, на думку колегії суддів касаційного суду, апеляційний суд дотримався.

Зокрема, перевірив доводи апеляційної скарги захисника щодо не врахування показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , та визнав їх необґрунтованими, які не відповідають фактичним обставинам, оскільки при постановленні вироку суд першої інстанції виклав зміст показань вказаних свідків та надав їм оцінку, зазначивши що вони спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Також були предметом перевірки твердження сторони захисту про відхилення судом першої інстанції клопотання про доручення органу досудового розслідування провести слідчі експерименти за участю ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також про призначення судово-медичної експертизи, та визнано їх необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений у судовому засіданні стверджував, що ударів потерпілому не наносив, а останній отримав тілесні ушкодження в результаті падіння, у т.ч. на виступаючі частини дерев`яної бесідки. При цьому можливість заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень в результаті падіння, у т.ч. на виступаючі частини дерев`яної бесідки спростовуються висновком судово-медичної експертизи та показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_16 , наданими останнім у судовому засіданні.

Як слідує з пояснень свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_12 ніхто із присутніх того дня на водосховищі потерпілому ОСОБА_8 ударів не наносив. При цьому ОСОБА_18 і ОСОБА_12 вказували, що бачили як потерпілий після сварки з обвинуваченим піднімався із землі, однак як він падав та у зв`язку із чим вони не бачили. Враховуючи, що вказані свідки надали показання про те, що не бачили за яких обставин у потерпілого утворились тілесні ушкодження, проведення за їх участю слідчих експериментів для з`ясування обставин і механізму спричинених потерпілому тілесних ушкоджень не можливо, оскільки не можливо відтворити свідками події, яких вони не бачили, за такого суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у заявленому захисником клопотанні.

Крім того, судом першої інстанції при ухваленні вироку належним чином перевірені доводи захисника про визнання недопустимим доказом висновку експерта № 118 від 29 листопада 2018 року та не прийняті до уваги, з належним обґрунтуванням мотивів прийнятого рішення, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційного суду.

За приписами ст. 405 КПКУкраїни апеляційний перегляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційним судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення учасників судового провадження про апеляційний розгляд справи, а тому доводи захисника про протилежне є неспроможними.

Щодо твердження захисника про порушення строку досудового розслідування, передбаченого ст. 219 КПК України, і наявності, на думку захисника, підстав для закриття судом провадження у кримінальній справі за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ні перед судом першої інстанції, ні перед апеляційним судом стороною захисту не ставилось питання про недотримання вимог ст. 219 КПК України. При касаційному перегляді справи вказаних порушень, про які зазначає захисник, встановлено не було. Окрім того, прокурором, в обґрунтування заперечень на касаційну скаргу захисника, відповідні доводи було спростовано.

Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 листопада 2018 року, і на час вчинення інкримінованого діяння (10 листопада 2018 року), кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, відповідно до вимог чинного законодавства, відносилось до категорії злочину невеликої тяжкості, а після внесення змін Законом України № 2617-VIII від 22.11.2018, який набрав чинності 01.07.2020 року, відповідно до статті 12 КК України - є кримінальним проступком.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України (в редакції Закону України № 2810-IX від 01.12.2022) досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 219 КПК України визначено, що досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Так, 19 лютого 2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру.

19 квітня 2019 року у вказаному провадженні закінчувався строк досудового розслідування.

18 квітня 2019 року постановою прокурора відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування.

18 квітня 2019 року слідчому СВ Снігурівського ВП ГУНП прокурором надано доручення на підставі ч. 1 ст. 290 КПК України повідомити про завершення досудового розслідування учасникам кримінального провадження: підозрюваному ОСОБА_6 , захиснику підозрюваного адвокату ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_8 та захиснику потерпілого адвокату ОСОБА_19

18 квітня 2019 року, відповідно до повідомлення про завершення досудового розслідування від № 4302 /72-2019, слідчим складено повідомлення про завершення досудового розслідування та направлення його підозрюваному та захиснику.

26 квітня 2019 року, відповідно до протоколу, підозрюваному ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_7 надано доступ до матеріалів досудового розслідування, з якими ж вони цього дня ознайомились.

Відповідно до висновку, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року (справа № 216/4805/20, провадження № 51-4684 кмо 21), відповідно до положень ч. 5 ст. 219 КПК (в редакції Закону України № 2201-IX від 14.04.2022 року) не включається у строк досудового розслідування, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування.

День направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідуваннята надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування.

З огляду на те, що у розглядуваній справі з моменту направлення повідомлення в порядку ст. 290 КПК України до закінчення строку досудового розслідування залишався 1 день, а період із 19 квітня 2019 року по 26 квітня 2019 року не включаються у строк досудового розслідування, то перебіг цього строку продовжився після ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування (тобто після 26 квітня 2019 року) на 1 день.

Таким чином, у цьому кримінальному провадженні кінцевою датою строку досудового розслідування, з урахуванням часу ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, є 27 квітня 2019 року, який припадав на вихідний день.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 115 КПК України, якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

У 2019 році 28 квітня 2019 року та 1 травня були святкові дні -Великдень та День Праці. Тобто, неробочими днями були дні з 27 квітня 2019 р. до 29 квітня 2019 р. включно.

Відповідно до розпорядження КМУ від 10 січня 2019 р. № 7-р «Про перенесення робочих днів у 2019 році» робочий день з вівторка 30 квітня перенесено на суботу 11 травня.

З урахуванням вище викладеного, останнім днем строку досудового розслідування, з урахуванням неробочих днів з 27 квітня 2019 року до 1 травня 2019 року включно, вважається наступний робочий день - 02 травня 2019 року.

26 квітня 2019 року був складений обвинувальний акт та судом першої інстанції зареєстрований в автоматизованій системі документообігу суду 02 травня 2019 року, тобто, в межах строку досудового розслідування.

З огляду на вищевикладене, доводи захисника про те, що відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту та вручення обвинувального акта 26 квітня 2019 року відбулося поза межами строку досудового розслідування, як і направлення обвинувального акту до суду 02 травня 2019 року, є безпідставними.

Даних, які б свідчили, що судові рішення щодо ОСОБА_6 прийняті з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не виявлено.

У поданій касаційній скарзі не міститься переконливих та достатніх аргументів, які би ставили під сумнів законність оспорюваних судових рішень і слугували би підставою для їх скасування, тому касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а постановлені судові рішення - без зміни.

Керуючись ст. ст. 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 09 вересня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_20