Постанова

Іменем України

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 486/2152/21

провадження № 61-1765св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка,

відповідач - депутат Южноукраїнської міської ради Миколаївської області Пелюх Микола Олександрович,

третя особа - Южноукраїнська міська рада Миколаївської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 жовтня 2022 року у складі судді Далматової Г. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка звернулося до суду з позовом до депутата Южноукраїнської міської ради Миколаївської області Пелюха М. О. про захист ділової репутації, в якому просило визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка на недоторканість ділової репутації, інформацію, яка поширена на сайті міста Южноукраїнська 23 вересня 2021 року під час пленарного засідання сесії Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, та зобов`язати відповідача спростувати вказану інформацію.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23 вересня 2021 року під час пленарного засідання сесії Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (19 сесія VIII скликання) міський голова надав слово начальнику управління освіти Сінчуку Ю. М., який озвучив інформацію щодо реформування шкільного харчування, яке стартує з 01 січня 2022 року, та представив депутатам фотопрезентацію нового обладнання і відповідного меню на загальну суму 1 408 000, 00 грн.

З огляду на довготривалість тендерних процедур, міський голова ОСОБА_1 просив погодити внутрішній перерозподіл коштів на придбання зазначеного обладнання з ресурсу, не витраченого управлінням освіти, в сумі 700 000,00 грн і не використані кошти облаштування садочку в с. Іванівка, який не відкрився.

За участі депутатів міської ради ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 відбулось обговорення цінової політики та вартості обладнання для його придбання.

Водночас депутат Южноукраїнської міської ради Миколаївської області ОСОБА_6 висловив свої сумніви щодо правдивості слів і озвучених начальником управління цін, які вважав завищеними.

Окрім того, ОСОБА_6 вважав, що управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка не є ефективним та якісним виконавцем у вирішенні питання з надання послуг з харчування. Коментар відповідача міститься на відео онлайн-трансляції пленарного засідання сесії Южноукраїнської міської ради Вознесенського району Миколаївської області (19 сесія VIII скликання) від 23 вересня 2021 року з 1:29:09 до 1:30:20.

Оскільки це пленарне засідання транслювалося онлайн на офіційному веб-сайті міста Южноукраїнська та оприлюднено на сайті міста Южноукраїнська, вказані висловлювання відповідача були поширені серед невизначеного кола осіб.

Позивач вважає, що вказана інформація є такою, що порушує його немайнові права та завдає шкоди діловій репутації, оскільки є твердженням про факти, яких не існувало. Інформація, яка була поширена відповідачем, є негативною, а згадування прізвища ОСОБА_1 у вказаному контексті дискредитує Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка, яке, у свою чергу, є виконавчим органом Южноукраїнської міської ради, здійснює управління закладами освіти комунальної власності Южноукраїнської міської територіальної громади та сприяє їх фінансовому забезпеченню; вносить пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування закладів освіти та аналіз їх виконання, забезпечує організацію медичного обслуговування та харчування у закладах освіти.

Крім того, начальник Управління представляє інтереси громади в галузі освіти у відносинах з юридичними та фізичними особами.

Тому поширення зазначеної інформації негативно впливає на суспільну оцінку його професійної діяльності у мешканців Южноукраїнської міської територіальної громади, а, відтак, є такою, що порушує право на повагу до недоторканості ділової репутації.

Посилаючись на викладене, позивач просив:

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка на недоторканість ділової репутації, інформацію, яка поширена на сайті міста Южноукраїнська 23 вересня 2021 року, під час пленарного засідання сесії Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (19 сесія VIII скликання), депутатом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області Пелюхом М. О. про те, що озвучені ціни начальником управління на придбання обладнання, зокрема 6 шт. - пароконвектоматів; 6 шт. - овощерізок; 6 шт. - міксерів; 7 шт. - блендерів; 2 шт. - м`ясорубок тощо на загальну суму 1 408 000,00 грн, є завищеними, про здійснення закупівлі на сайті Прозорро олії, чайників, утюгів та ін. за завищеними цінами, а також те, що Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка не є ефективним в плані харчування та надає послуги з харчування не досить ефективні та неякісні;

- зобов`язати депутата Южноукраїнської міської ради Миколаївської області Пелюха М. О. спростувати поширену відносно Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка недостовірну інформацію у аналогічний спосіб: 1) шляхом розміщення на веб-сайті міста Южноукраїнська вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування»; 2) шляхом спростування недостовірної інформації, наданої на пленарному засіданні сесії Южноукраїнської міської ради Вознесенського району Миколаївської області від 23 вересня 2021 року (19 сесія VIII скликання), на пленарному засіданні чергової сесії Южноукраїнської міської ради Миколаївської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 жовтня 2022 року в задоволенні позову Управлінню освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що поширення такої інформації відповідачем на сесії Южноукраїнської міської ради Миколаївської області є лише висловлюваннями, які за своїм змістом відносяться до оціночних суджень, що виражають його суб`єктивну думку, та не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, і порушують особисті немайнові права на повагу до ділової репутації позивача.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 жовтня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

01 лютого 2022 року Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 727/8388/17, від 22 листопада 2021 року в справі № 761/32924/19-ц, від 02 червня 2021 року в справі № 369/1052/16-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 757/15364/14-ц, від 24 січня 2019 року в справі № 753/21759/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, а саме щодо застосування статей 94 201 277 302 ЦК України та статей 8, 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.

Суди не встановили характер та зміст оспорюваної інформації, не врахували, що вислови відповідача є твердженнями, які можна перевірити на предмет їх дійсності, та які є негативними.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Южноукраїнського міського суду Миколаївської області цивільну справу № 486/2152/21 за позовом Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка до депутата Южноукраїнської міської ради Миколаївської області Пелюха Миколи Олександровича, третя особа - Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, про захист ділової репутації.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що 23 вересня 2021 року відбулось засідання 19 сесії VIII скликання Южноукраїнської міської ради Миколаївської області.

За змістом протоколу засідання від 23 вересня 2021 року № 23 «міський голова надав слово начальнику управління освіти Сінчуку Ю. М., який озвучив інформацію щодо реформування шкільного харчування, яке стартує з 01 січня 2022 року. Вже розроблені норми організації харчування в закладах освіти, а це і порядок організації харчування та перелік обладнання, яке в обов`язковому порядку повинно бути на харчоблоках шкіл для забезпечення приготування по новому меню. ОСОБА_1 представив депутатам фотопрезентацію нового обладнання та відповідного меню. Для дотримання всіх норм необхідно придбати: 6 шт. - пароконвектоматів, 6 шт. - овощерізок, 6 шт. - міксерів, 7 шт. - блендерів, 2 шт. - м`ясорубок, тощо. Загальна сума для придбання обладнання становить 1 млн. 408 тис. грн. ОСОБА_1 просить кошти з ресурсу, які не були витрачені управлінням освіти, в сумі 700 тис. грн. та не використані кошти з садочку в с. Іванівка, який не відкрився, в сумі 708 тис. грн.; погодити на внутрішній перерозподіл для придбання вище зазначеного обладнання, адже тендерні процедури довготривалі, тому необхідно в цьому році встигнути здійснити закупівлю. Відбулось обговорення за участю депутатів міської ради ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , у ході якого обговорили цінову політику, вартість обладнання для його придбання. Депутат міської ради ОСОБА_6 виказав свої сумніви щодо правдивості слів і озвучених цін начальником управління та вважає їх завищеними. ОСОБА_1 заперечив щодо необґрунтованих та голослівних звинувачень з боку депутата ОСОБА_6 Запевнив, що діє в рамках чинного законодавства. В результаті численних перевірок - порушень не виявлено. Відбулося обговорення».

Згідно з флеш-носієм з відеозаписом пленарного засідання 19 сесії VIII скликання Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, починаючи з часу 01:29:01 виступав депутат ОСОБА_6 , який зазначив, що «всім відомо, яким чином проводяться закупівлі управлінням освіти, олія, чайники та праски за ціною, в декілька разів дорожчою. Для ОСОБА_1 не проблема провести закупівлю по тим цінам, які потрібні, а не по справедливим, ринковим цінам. Управління освіти не може бути ефективним в плані харчування».

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що вищезазначена інформація є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка, у зв`язку з чим просив її спростувати у той самий спосіб, яким вона була поширена.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 727/8388/17, від 22 листопада 2021 року в справі № 761/32924/19-ц, від 02 червня 2021 року в справі № 369/1052/16-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 757/15364/14-ц, від 24 січня 2019 року в справі № 753/21759/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, а саме щодо застосування статей 94 201 277 302 ЦК України та статей 8, 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частинами першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження 12-110гс19).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 381/2767/19, від 20 грудня 2021 року у справі № 134/55/19, від 28 червня 2022 року у справі № 723/4697/20.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Верховний Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (рішення ЄСПЛ від 27 лютого 2001 року у справі «Jerusalem v. Austria» № 26958/95, пункт 43).

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, проаналізувавши інформацію з засідання 19 сесії VIII скликання Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, яке відбулось 23 вересня 2021 року за участі відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про те,що висловлювання відповідача - депутата Южноукраїнської міської ради Вознесенського району Миколаївської області Пелюха М. О. - є його оціночними судженнями і стосувалися діяльності позивача, а тому відповідач не може бути притягнутий до відповідальності за їх висловлення.

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги позивача, що вказані висловлювання суттєво впливають на ділову репутацію Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка є безпідставними, оскільки вони не містять фактичних даних, а є критичними висловлюваннями стосовно ситуації, яка сталася, та є вираженням погляду відповідача на вказані події.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постанові, що зазначена заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цій справі й у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Висновок про застосування норм права в подібних правовідносинах, викладений, зокрема в постановах Верховного Судувід 27 січня 2021 року у справі № 381/2767/19, від 20 грудня 2021 року у справі № 134/55/19, від 28 червня 2022 року у справі № 723/4697/20, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка залишити без задоволення.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун