Постанова

Іменем України

27 березня 2020 року

м. Київ

справа № 487/1002/17

провадження № 61-7297св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -Комунальне виробниче підприємство з організації харчування в навчальних закладах м. Миколаєва,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Прокопчук Л. М., Царюк Л. М., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального виробничого підприємства з організації харчування в навчальних закладах м. Миколаєва про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Позов обгрунтований тим, що наказом директора Комунального виробничого підприємства з організації харчування в навчальних закладах м. Миколаєва від 13 січня 2017 року № 6-к оголошено догану позивачу за порушення трудової і технологічної дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку.

Із вказаним наказом позивач не погоджується, оскільки вона не вчиняла жодного порушення трудової дисицпліни, про рішення щодо оголошення догани її не повідомлено у порядку та строки, встановлені законодавством, наказ видано під час її перебування на лікарняному.

Позивач просила суд скасувати наказ від 13 січня 2017 року № 6-к.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2017 року позов задоволено. Наказ директора Комунально-виробничого підприємства з організації харчування у навчальних закладах м. Миколаєва від 13 січня 2017 року № 6-к про оголошення ОСОБА_1 догани скасовано.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, щоОСОБА_1 систематично не виконувала трудові обов`язки відповідно до пунктів 3.1-3.6 Посадової інструкції кухаря в їдальнях загальноосвітніх шкіл, дитячих закладах оздоровлення і відпочинку, харчоблоках дошкільних навчальних закладів. Оскільки відповідач не повідомив її про дисциплінарне стягнення під розписку у триденний строк, відповідно до Правил внутрішнього розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань за погодженням з ВЦРПС від 20 липня 1984 року № 213, (було повідомлено під розписку 17 січня 2017 року після виходу з лікарняного, на якому вона перебувала з 12 січня 2017 року до 16 січня 2017 року), чим порушив порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства по організації харчування у навчальних закладах м. Миколаєва задоволено. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішенняпро відмову в позові.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд не надав належної правової оцінки тій обставині, що позивач ознайомлена із оскаржуваним наказом протягом двох днів після виходу на роботу після лікарняного. Законодавством не передбачено заборони щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності під час знаходження його на лікарняному.

Висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення до позивача, отже, трудових прав позивача, є неправильним і таким, що не відповідає обставинам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 року, просила оскаржуване рішення скасувати та передати справу на новий розгляд.

01 січня 2018 року засобами поштового зв`язку за межами строків апеляційного оскарження ( стаття 294 ЦПК України ) подала уточнену касаційну скаргу, яку суд касаційної інстанції до уваги не бере.

Рух справи в суді касаційної інстанції

20 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не спростував мотивів, з яких виходив суд першої інстанції задовольняючи позов, не встановив обставин, з якими законодавець пов`язує накладення дисциплінарного стягнення, не виконавши вимоги статті 147 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що відповідач не провів службових розслідувань щодо встановлених порушень, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Не досліджено оскаржуваний наказ та доповідні записки, на підставі яких він виданий, відповідач не зазначив, які саме винні дії вчинив позивач, що дають підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції вибірково оцінив докази, досліджені судом першої інстанції, не дотримавшись положень статтей 2 8 213 ЦПК України 2004 року, не дослідив та необгрунтував в ухваленому рішенні різне застосування чинних на час розгляду справи законів України, інших нормативно-правових актів.

Аргументи інших учасників справи

Відзив Комунального виробничого підприємства по організації харчування у навчальних закладахм. Миколаєва на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивований тим, що оскаржуване рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального права і процесуального права.

ОСОБА_1 неодноразово порушувала трудову і технологічну дисципліну, правила внутрішнього трудового розпорядку, вимоги нормативних актів, посадову інструкцію кухаря, що встановлено судами.

Необґрунтованими є прохання заявника у касаційній скарзі передати справу на новий розгляд.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щозгідно з наказом Комунального виробничого підприємства з організації харчування у навчальних закладах м. Миколаєва від 16 грудня 2016 року № 277-к ОСОБА_1 працювала кухарем IV розряду харчоблоку дитячого навчального закладу № 93 м. Миколаєва з 19 грудня 2016 року.

27 грудня 2016 року, 03 січня 2017 року, 04 січня 2017 року, 10 січня 2017 року та 11 січня 2017 року шеф-кухар харчоблоку та медична сестра на ім`я директора Комунального виробничого підприємства з організації харчування у навчальних закладах м. Миколаєва подали доповідні записки щодо порушення ОСОБА_1 технології при приготуванні їжі та допущення виходу готової продукції вагою меншою, ніж встановлено технологічними картами.

Факт неналежного виконання позивачем своїх обов`язків щодо дотримання вимог технології при приготуванні їжі також відображено відповідними записами у журналі бракеражу від 27 грудня 2016 року, 03 січня 2017 року, 04 січня 2017 року, 10 січня 2017 року та 11 січня 2017 року.

13 січня 2017 року директор Комунального виробничого підприємства з організації харчування у навчальних закладах м. Миколаєва видав наказ № 6-к про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення вимог пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 Посадової інструкції кухаря.

Згідно з актом від 12 січня 2017 року, складеного за підписами інспектора відділу кадрів ОСОБА_2, інженера технолога ОСОБА_3, шеф кухаря ОСОБА_4, ОСОБА_1 відмовилася надати письмові пояснення щодо фактів порушення нею трудової дисципліни, викладених у доповідних.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівник зобов`язаний працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

Згідно з статею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошуєтьсяв наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Верховний Суд зазначає, що порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов`язок. При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Суд першої інстанції встановив систематичне порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків згідно з пунктами 3.1-3.6 Посадової інструкції кухаря в їдальнях загальноосвітніх шкіл, дитячих закладах оздоровлення і відпочинку, харчоблоках дошкільних навчальних закладів.

Відповідно до пункту 4 розділу «Відповідальність працівника за порушення трудової дисципліни» Правил внутрішнього трудового розпорядку, прийнятих на підприємстві 05 квітня 2016 року як додаток № 2 до колективного договору, що були надані в суді апеляційної інстанції, з наказом про стягнення працівника ознайомлюють під розпис в триденний термін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення видано 13 січня 2017 року, а позивач ознайомлена з ним 18 січня 2017 року, з 12 січня до 16 січня 2017 року вона знаходилася на лікарняному.

Верховний Суд зазначає, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення в період його тимчасової неправцездатності, а також у період перебування у відпустці, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Відповідної заборони щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у формі догани КЗпП України не визначає. Тому єобгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що законодавством не передбачено заборони застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення під час перебування його на лікарняному.

Суд апеляційної інстанції повно встановив обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та наданим у справі доказам, правильно здійснив тлумачення норм матеріального та процесуального права і застосував їх до спірних правовідносин.

З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, які зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, власного тлумачення норм матеріального права, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд зазначає, що заява ОСОБА_1 про особисту участь у судовому засіданні не підлягає задоволенню з огляду на розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (стаття 401 ЦПК України).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко