Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 487/3094/17-ц
провадження № 61-11849св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: приватне акціонерне товариство «Просто-страхування», акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», філія «Варварівський ДЕД» дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_3 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, у складі судді Павлової Ж. П., від 09 січня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О., від 08 травня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (далі - ПрАТ «Просто-страхування»), акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», філії «Варварівський ДЕД» дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - філія «Варварівський ДЕД» ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»), дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України») про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 12 січня 2017 року на 69 км автодороги
М-14 Е-58 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» поблизу с. Федорівка Березанського району Миколаївської області автомобіль МДКЗ 30 60 КРАЗ 65055, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», під керуванням водія філії «Варварівський ДЕД» ДП «Миколаївський облавтодор» ОСОБА_4 , став на автодорозі, перегородивши її повністю, з виключеним освітленням, в темний час доби, в туманну погоду, що призвело до зіткнення з ним автомобіля DAEWOO NEXIA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , у якому знаходилась в якості пасажира ОСОБА_1 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) позивачі отримали тілесні ушкодження. Крім того, було пошкоджено майно ОСОБА_1 - ноутбук ASUS та мобільний телефон iPhone 5s, а зарядний пристрій до нього та шнур було загублено.
Того ж дня було розпочато кримінальне провадження № 12017150150000018 за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), досудове розслідування в якому досі не закінчено.
ОСОБА_4 , визнаючи свою провину, частково відшкодував моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Посилаючись на те, що кримінальне провадження здійснюється неповно та тривалий час, а відновлення здоров`я потребує значних витрат, відповідачі у добровільному порядку відмовились відшкодувати завдану шкоду, на підставі статей 22 1166 1187-1188 1194-1195 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20-1, 21, 22-25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), з урахуванням поданих уточнень, позивачі просили суд стягнути:
- з ПрАТ «Просто-страхування» на користь ОСОБА_2 суму завданих матеріальних збитків 23 081, 59 грн, моральну шкоду у сумі 1 154, 07 грн та пеню у сумі 282, 19 грн та на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності у сумі 148 333, 33 грн, моральну шкоду у сумі 8 585, 77 грн, майнову шкоду за пошкоджене майно в сумі 5 440 грн та пеню у сумі 2 010, 34 грн;
- з АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», ДП «Миколаївський облавтодор», філії «Варварівський ДЕД» ДП «Миколаївський облавтодор» солідарно на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі по 100 000 грн кожному;
- з ПрАТ «Просто-страхування» та АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду за лікування у розмірі
23 382, 08 грн.;
- з АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», ДП «Миколаївський облавтодор», філії «Варварівський ДЕД» ДП «Миколаївський облавтодор» на користь ОСОБА_1 вартість послуг сервісного центру у сумі 150 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 січня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 09 січня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано доказів на підтвердження наявності винного діяння, вчиненого відповідачами, як і не надано доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між вчиненим діянням та завданою шкодою. При цьому суд врахував, що у вчиненні вказаної ДТП вина жодної особи не встановлена.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 січня 2019 року залишено без змін.
Приймаючи постанову від 08 травня 2019 року, колегія суддів погодилася з висновком районного суду про відсутність підстав для задоволення позову, додатково зазначивши, що для правильного вирішення цієї справи суду необхідно встановити механізм ДТП за участі двох транспортних засобів, відповідність дій водіїв транспортних засобів технічним вимогам Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), наявність у водіїв технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідність з технічної точки зору дій водіїв вимогам ПДР України, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями водіїв та ДТП, вирішити питання про участь у справі всіх належних осіб, і лише після встановлення зазначених обставин вирішити питання щодо наявності або відсутності підстав цивільно-правової відповідальності водіїв обох транспортних засобів чи одного з них. Оскільки докази вказаних обставин судам не надані апеляційний суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду
м. Миколаєва від 09 січня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 487/3094/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що склад суду для розгляду справи в суді першої інстанції визначено з порушенням Положення про автоматизовану систему документообігу суду через втручання співробітників суду в атоматизований розподіл справи, проведений 09 червня 2018 року, а тому справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Судом першої інстанції не вирішено та не повідомлено про результат розгляду заяви позивача від 07 листопада 2017 року про відвід складу суду, клопотань від 17 липня 2017 року та від 03 квітня 2018 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, від 27 червня 2017 року про виклик свідків та від 30 червня 2017 року про витребування доказів.
Посилання суду першої інстанції, як на підставу позову перебування ОСОБА_4 в трудових відносинах з ДП «Миколаївський облавтодор» АТ ДАК «Автомобільні дороги України» не відповідає матеріалам справи.
Слідчим не надано належну правову оцінку діям водія ОСОБА_4 та обставинам ДТП, неналежним чином проведено трасологічну та автотехнічну експертизи у кримінальному провадженню, судово-медичну, автотоварознавчу та товарознавчу експертизи не було проведено взагалі, не допитано всіх свідків, не проведено слідчий експеримент, судом у кримінальному провадженні грубо порушено права потерпілої, взагалі не надано оцінку погодним умовам та часу доби, як обставинам у яких відбулась ДТП, слідчим неправильно складено документи у кримінальному провадженні, не ознайомлено з ними позивачів, фактично знищено докази по кримінальному провадженню, не витребувано всіх документів, які можуть бути доказами по кримінальному провадженню.
Заявники наполягають на тому, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає відповідальність незалежно від вини власника такого джерела. Відсутність обвинувального вироку не звільняє відповідачів від обов`язку доказування своєї невинуватості.
Вважають, що судами попередніх інстанцій безпідставно покладено на позивачів обов`язок доказування вини відповідачів у ДТП, а також призначення автотехнічної експертизи та оплати її вартості.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в якому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Зазначає, що відповідачем у даній справі не може і не повинен бути засновник ДП «Миколаївський облавтодор» - АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а вимоги позивачів про солідарне стягнення із філії підприємства, самого підприємства та його засновника майнової та моральної шкоди, шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою непрацездатності, безпідставні та необґрунтовані.
Звертає увагу касаційного суду, що зміст позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг зводиться до скарг на дії слідчих органів, судових експертів, прокурора з посиланням на порушення норм КПК України. В той же час позивачами не зазначено, які порушення допущені АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а також судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі, в чому вони полягають та чим підтверджуються.
Наголошує на тому, що відповідачами не вчинено, а позивачами не доведено вчинення жодного неправомірного винного діяння, які б порушили законні права та інтереси позивачів та завдали їм шкоди, а також відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та шкодою, завданою позивачам.
Розмір шкоди заявлений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не обґрунтований та недоведений.
Іншими учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 13 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено заяву про кримінальне правопорушення передбачене частиною першою статті 286 КК України, згідно із якою 12 січня 2017 року на 69 км автодороги М-14 Е-58 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» поблизу
с. Федорівка Березанського району Миколаївської області в темний час доби, в туманну погоду, водій транспортного засобу МДКЗ 30 60 КРАЗ 65055, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 під час здійснення розвороту на 69 км не переконався в безпеці свого маневру, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки DAEWOO NEXIA, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , у якому знаходилася в якості пасажира ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної
ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження.
Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 січня 2017 року, складений співробітником поліції, підтверджує факт ДТП, яка сталась в результаті зіткнення двох вказаних транспортних засобів.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зверталися за медичною допомогою після ДТП. ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності.
За даними Березанського відділення Очаківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області досудове розслідування за фактом ДТП 12 січня 2017 року триває. Рішення про направлення матеріалів провадження до суду з обвинувальним актом чи про закриття кримінального провадження не прийнято.
З довідки Українського гідрометеорологічного центру від 07 лютого 2017 року судами також встановлено, що 12 січня 2017 року за оперативними даними найближчого до місця ДТП пункту спостереження погодні умови
з 18 год 06 хв до 18 год 48 хв були такими: туман, метеорологічна дальність видимості 800 м, з 18 год 48 хв до 00 год 30 хв 13 січня - туман, метеорологічна дальність видимості 400 м.
Згідно з полісами про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіль DAEWOO NEXIA, реєстраційний номер НОМЕР_2 із 20 квітня 2016 року
до 19 квітня 2017 року був застрахований у ПрАТ СК «Провідна», а автомобіль МДКЗ 3006 КРАЗ 65055, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із 16 листопада 2016 року до 15 листопада 2017 року у ПрАТ «Просто-страхування».
Після ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово зверталися до
ПрАТ «Просто-страхування» із заявами про настання події, що має ознаки страхового випадку, та виплату страхового відшкодування. Однак страховою компанією їм було відмовлено у його виплаті до набрання чинності рішенням за наслідками розгляду кримінальної справи.
Відповідно до висновків інженерно-транспортних експертиз від 03 лютого 2017 року №17 та № 18 на момент дорожньо-транспортної пригоди ходова частина, рульове керування та гальмівна система автомобілів МДКЗ 3006 КРАЗ 65055 та DAEWOO NEXIA знаходились у працездатному стані. Прилади освітлення автомобіля МДКЗ 3006 КРАЗ 65055 знаходились у працездатному стані, за винятком правого заднього габаритного вогню та правого проблискового маячку, працездатність яких на момент ДТП встановити неможливо. Невідповідностей вимогам ПДР України та ДСТУ 3649:2010 щодо технічного стану транспортного засобу DAEWOO NEXIA, які могли б виникнути до ДТП та вплинути на його рух, в досліджуваних системах та механізмах не виявлено. Встановити працездатність фар головного світла автомобіля DAEWOO NEXIA неможливо.
Згідно з висновком транспортно-трасологічної експертизи від 08 лютого 2017 року № 19 первинний контакт між автомобілями DAEWOO NEXIA та НОМЕР_3 відбувся передньою частиною автомобіля DAEWOO NEXIA з правою частиною автомобіля МДКЗ 3006 КРАЗ 65055. Зіткнення автомобілів DAEWOO NEXIA та НОМЕР_3 відбувалося на смузі руху в напрямку до м. Миколаєва.
Із квитанцій, товарних чеків та актів виконаних робіт сервісного центру «Еталон» суди встановили, що у 2007 та 2014 роках ОСОБА_1 було придбано ноутбук Asus, Z99H за 3 500 грн та мобільний телефон Apple, А1533 за 6 300 грн. За заявкою ОСОБА_5 від 12 травня 2017 року здійснювалася діагностика телефону Apple, А1533 та ноутбуку Asus, Z99H, під час якої було встановлено їх пошкодження. Вартість ремонту становила 4 900 грн, а вартість діагностики 150 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і далі у редакції Кодексу, яка діяла на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).
У разі відсутності преюдиційного доказу вини особи у завданні шкоди (зокрема вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили), зазначена обставина підлягає доведенню на загальних підставах в ході розгляду цивільної справи.
Отже оскільки ДТП 12 січня 2017 року відбулось внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки - автомобіля КРАЗ під керуванням
ОСОБА_4 та автомобіля DAEWOO під керуванням ОСОБА_2 ,питання про відшкодування шкоди ОСОБА_2 має вирішуватись за правилами частини першої статті 1188 ЦК України, тобто на загальних підставах.
Дослідивши надані сторонами докази, з урахуванням їх належності та достовірності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, враховуючи, що винну у скоєнні ДТП особу, в результаті якої було завдано шкоди ОСОБА_2 на час розгляду справи не встановлено, дійшов обґрунтованого висновку про передчасність вимог щодо покладення на відповідачів відповідальності за завдану йому шкоду.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у чинній редакції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Доводи ОСОБА_2 про те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає відповідальність власника такого джерела незалежно від вини (стаття 1187 ЦК України), підлягають відхиленню, оскільки правовідносини з відшкодування шкодиОСОБА_2 врегульовані іншою нормою матеріального права, а саме частиною першою статті 1188 ЦК України, яка передбачає, що обов`язковою умовою відповідальності за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (що мало місце в даному випадку), є вина завдавача шкоди.
Судами правильно враховано, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення ДТП триває, а сама по собі фабула кримінального правопорушення внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань містить лише попередню правову кваліфікацію події за фактом якої здійснюється досудове розслідування, остаточно не встановлює її обставин та особу (осіб), винних у її настанні.
Доводи касаційної скарги щодо недоліків проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201715010000018 на правильність висновків судів за встановлених фактичних обставин справи не впливають.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не позбавлені права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора в рамках кримінального провадження в порядку, визначеному КПК України.
З урахуванням вимог статей 12 13 ЦПК України судом апеляційної інстанції було роз`яснено, зокрема і ОСОБА_2 , право заявити клопотання про проведення судової автотехнічної експертизи для встановлення відповідності дій водіїв транспортних засобів у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водіїв технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водіїв вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями водіїв та ДТП.
Однак ОСОБА_2 , реалізуючи надані йому процесуальні права на власний розсуд, таке клопотання в суді апеляційної інстанції не заявив.
Верховний Суд враховує, що відповідно до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом
Щодо інших доводів касаційної скарги, то ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2017 року, внесеною до журналу судового засідання, клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17 липня 2017 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, від 27 червня 2017 року про виклик свідків та від 30 червня 2017 року про витребування доказів були задоволені, що підтверджено записом фіксування судового засідання технічними засобами та журналом судового засідання від 03 липня 2017 року.
Крім того, згідно журналу судового засідання від 03 липня 2017 року
ОСОБА_1 була присутня на даному судовому засіданні.
Клопотання від 03 квітня 2018 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в матеріалах справи відсутнє.
Ухвалою суду від 07 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді по справі - Павлової Ж. П., при цьому судом наведено відповідні мотиви з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для їх скасування.
Тому касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а судові рішення в частині вирішення його позовних вимог необхідно залишити без змін.
Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував, що у випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовуються правила частини другої статті 1188 ЦК України, згідно з якими якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Тобто, за змістом цієї норми, обов`язок по відшкодуванню шкоди в такому випадку покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).
Отже у відносинах між володільцями джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдано шкоди та іншими особами, яким завдано такої шкоди, діє принцип відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки незалежно від їх вини.
Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
При цьому, солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов`язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов`язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов`язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.
Переглядаючи рішення місцевого суду, апеляційний суд в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 не звернув уваги, що вона є пасажиром транспортного засобу, якій завдано шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, та неправильно застосувавши норми статей 1166 1167 1172 1187 1188 1194 ЦК України, дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 реалізуючи на власний розсуд свої права, в цій справі пред`явила вимоги про відшкодування завданої їй шкоди у повному обсязі до володільця джерела підвищеної небезпеки - автомобіля КРАЗ, який у випадку відшкодування спільно завданої з володільцем автомобіля DAEWOO NEXIA шкоди, матиме право вимагати з іншого завдавача шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування, відповідно ступеню вини кожного з учасників ДТП.
Доводи касаційної скарги вказують на існування підстав для скасування оскаржених судових рішень в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , судами попередніх інстанцій не встановлені та допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення не в повній мірі відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування шкоди з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 січня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 січня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович