ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024року

м. Київ

справа № 487/4251/22

провадження № 51-7785 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152030001402, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Мазанка Симферопольського району АР Крим та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) вироком Симферопольського міськрайонного суду АР Крим від 21 грудня 2001 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 2) вироком Симферопольського міськрайонного суду АР Крим від 19 травня 2003 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки на підставі ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; 3) вироком Симферопольського міськрайонного суду АР Крим від 13 квітня 2006 року за ч. 3 ст. 185 КК України на підставі ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці; 4) вироком Симферопольського міськрайонного суду АР Крим від 06 лютого 2009 року за ч. 3 ст. 289, ч. 1 чт. 263 КК України на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців; 5) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2018 року за ч. 2 ст. 147 КК України до покарання у виді позбавлення на строк 8 років, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення, звільненого 28 березня 2022 року,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Вироком Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано і ухвалено свій, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок суду залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 02 жовтня2022 року, у денний час доби, будучи достовірно обізнаним, що на території України оголошено воєнний стан, перебуваючи біля квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , маючи намір направлений на заволодіння майном, повторно, шляхом відкриття зламаних внаслідок обстрілу дверей, проник у вказані квартири та викрав майно потерпілих ОСОБА_8 на загальну суму 1027, 92 грн та ОСОБА_9 на загальну суму 612, 25 грн, відповідно.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційним судом допущено неправильне застосування положень статей 50 66 69 КК України при призначенні засудженому ОСОБА_7 покарання через не врахування всіх позитивних даних, які його характеризують, наявність тяжкого захворювання та дають підстави для призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за який останнього засуджено.

Під час касаційного розгляду захисник підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважав, що вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 4 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Так, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, які згідно з вимогами ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.

Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , дотримався наведених вимог матеріального права.

Так, у своїй апеляційній скарзі прокурор наводив доводи щодо м`якості призначеного ОСОБА_7 покарання з огляду на необґрунтоване застосування місцевим судом положень ст. 69 ККУкраїни і вважав, що засудженому слід призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, без застосування положень ст. 69 КК України.

Апеляційний суд погодився із зазначеними доводами і скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання ОСОБА_7 із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому, призначаючи останньому покарання, суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчинених злочинів, виходячи не лише з визначених у ст. 12 ККУкраїни формальних критеріїв, а і з особливостей вчинення конкретних кримінальних правопорушень. Зокрема, апеляційний суд узяв до уваги те, що ОСОБА_7 раніше вже неодноразово був засуджений за злочини проти власності, відбував реальні строки покарання, на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічний злочин проти власності.

Разом із тим, виконуючи приписи ст. 65 цього Кодексу, апеляційний суд виключив встановлені судом першої інстанції обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття та вчинення злочину внаслідок тяжкого матеріального положення, викликаного військовим станом внаслідок збройної агресії РФ, оскільки ці обставини навпаки підвищують суспільну небезпеку вказаних злочині, а також врахував відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Також, апеляційним судом взято до уваги характеризуючи дані особи ОСОБА_7 , який ніде не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, після звільнення з місць позбавлення волі через незначний проміжок часу (6 місяців) знову вчинив тяжкі злочини, збитки потерпілим не відшкодував.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд апеляційної інстанції усупереч твердженням захисника, належно умотивувавши своє рішення, визнав відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, правильно призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто в мінімальних межах визначених санкцією цієї статті.

У контексті наведеного не можна визнати спроможними та переконливими доводи касаційної скарги захисника стосовно невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість.

Вирок апеляційного суду у відповідній частині є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає приписам статей 50 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, домірним вчиненому. Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість і недостатнім для досягнення його мети, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального закону чи невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були би підставою для скасування чи зміни вироку апеляційного суду, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3