Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 487/6529/15-ц
провадження № 61-5490св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Обарівінвест», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В.,
Прокопчук Л. М., Царюк Л. М., від 12 лютого 2019 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю «Обарівінвест» (далі - ТОВ «Обарівінвест»), ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 03 лютого 2012 року між публічним акціонерним товариством «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір про надання останньому кредиту з максимальним лімітом у розмірі 7 350 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 23 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 02 лютого 2014 року. У подальшому до договору були внесені зміни та кінцевим терміном повернення кредиту визначено 02 лютого 2015 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за спірним кредитним договором
03 лютого 2012 року між банком та ОСОБА_4 , між банком та
ТОВ «Обарівінвест» були укладені договори поруки № 024/12/CL/Р-1,
№ 024/12/CL/Р-2. Згідно договору про відступлення прав вимоги
від 12 лютого 2015 року ПАТ «Златобанк» передало, а товариство з обмеженою відповідальністю «КУА АПФ «Актив плюс» (далі - ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс»), що діяло за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції», прийняло на себе право вимоги за кредитним договором
№ 024/12/CL і договорами поруки від 03 лютого 2012 року № 024/12/CL/Р-1 та № 024/12/CL/Р-2. 12 лютого 2015 року за договором про відступлення права вимоги ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діяло за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції», передало, а ОСОБА_1 прийняв на себе право вимоги за кредитним договором від 03 лютого 2012 року
№ 024/12/CL разом з додатковими угодами до нього, а саме право вимоги повернення ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 4 862 327,37 грн - заборгованості за основною сумою за кредитним договором від 03 лютого 2012 року № 024/12/CL та виконання інших обов`язків, встановлених цим кредитним договором, а також договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за кредитним договором іпотеки від 03 лютого 2012 року та договорами поруки від 03 лютого 2012 року, укладеними між банком та ОСОБА_4 та між банком та ТОВ «Обарівінвест». 16 лютого 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов`язаний солідарно з ОСОБА_2 відповідати перед позивачем за виконання зобов`язань по кредитному договору в межах суми 100 тис. грн.
Посилаючись на те, що позичальник та поручителі не виконували прийнятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 01 серпня 2015 року виникла заборгованість, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , з ОСОБА_2 та ТОВ «Обарівінвест» 8 738 997,68 грн, з яких 4 234 802,42 грн - заборгованість за кредитом; 1 381 371,87 грн - заборгованість за відсотками, 3 % річних від простроченої суми -
79 294,73 грн, індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 1 545 702,88 грн. Також позивач просив суд стягнути солідарно з
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 100 тис. грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва, у складі судді Щербини С. В., від 06 жовтня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.Стягнуто в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 8 738 997,68 грн з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та з ОСОБА_2
і ТОВ «Обарівінвест». Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 100 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник не виконував умови кредитного договору щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів, що є підставою для стягнення з боржника і поручителів заборгованості за кредитним договором.
09 жовтня 2015 року ОСОБА_2 помер.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ТОВ «Обарівінвест» відхилено, заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 та касаційну скаргу ТОВ «Обарівінвест» відхилено, заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року касаційні скарги ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , та
ТОВ «Обарівінвест» задоволено. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд в постанові зазначив про необхідність розгляду судом питання про процесуальне правонаступництво, залучення до участі у справі спадкоємця боржника - ОСОБА_3 як правонаступника ОСОБА_2 у зв`язку з прийняттям нею спадщини після його смерті.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 09 січня 2019 року залучено до участі у справі як правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , ТОВ «Обарівінвест» задоволено частково. Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2015 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ТОВ «Обарівінвест» про стягнення кредитної заборгованості скасовано та ухвалено нове рішення. Стягнуто з правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , у межах вартості, одержаного нею у спадщину від
ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про смерть № 1634, зроблений у книзі реєстрації смертей 10 жовтня 2015 року), на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором
від 03 лютого 2012 року № 024/12/CL у сумі 239 052,50 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ТОВ «Обарівінвест» про стягнення кредитної заборгованості відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, при цьому спадкоємець несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. На поручителя може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов`язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов`язанням. Встановивши, що умови договорів поруки не передбачають згоду поручителів відповідати за правонаступників боржника за кредитним договором у разі смерті боржника, поручителі такої згоди не надали і під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з поручителів заборгованості за спірним кредитним договором. Також апеляційний суд зазначив, що в силу статті 1282 ЦК України ОСОБА_3 зобов`язана задовольнити вимогу позивача у межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційних скарг та не звернув увагу на те, що ОСОБА_3 не оскаржувала рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції послався на обставини, які не існували на момент ухвалення рішення суду першої інстанції. Заявник вказує, що апеляційний суд порушив вимоги частини третьої статті 377 ЦПК України, неправильно застосував до спірних правовідносин вимоги частини першої статті 523 ЦК України, дійшов помилкового висновку про те, що умови договорів поруки не передбачають надання згоди поручителями відповідати перед кредитором. На думку заявника, на момент настання смерті основного боржника за спірним кредитним договором судом першої інстанції вже було ухвалено рішення, тому обов`язок поручителів щодо виконання зобов`язання вже виникає з рішення суду. Суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин частину п`яту статті 543 ЦК України, не врахував, що порука не припинилась, оскільки позивач у серпні 2015 року звернувся з позовом до поручителів. Також наголошував на тому, що суд апеляційної інстанції помилково послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, оскільки у спірному кредитному договорі було погоджено його сторонами, що проценти нараховуються з дня одержання кредиту до дня його погашення.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
У відзивах на касаційну скаргу ТОВ «Обарівінвест» та ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , просять залишити касаційну скаргу
ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 лютого 2012 року між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит з максимальним лімітом у розмірі 7 350 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 23% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 02 лютого 2014 року. У подальшому до договору були внесені зміни і остаточно визначений кінцевий термін повернення кредитних коштів 02 лютого 2015 року та встановлена сукупна вартість споживчого кредиту, а також реальна процентна ставка, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищезазначеним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 в той же день було укладено договір поруки № 024/12/CL/Р-1, до якого 09 серпня 2013 року внесені зміни, а також договір поруки № 024/12/CL/Р-2 було укладено між банком та ТОВ «Обарівінвест», до якого також 09 серпня 2013 року було внесено зміни щодо кінцевого терміну повернення кредитних коштів.
Згідно пункту 1.1. вказаних договорів поруки поручителі поручились перед банком та зобов`язалися відповідати за повне і своєчасне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань.
Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 12 лютого 2015 року ПАТ «Златобанк» передало, а ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діяло за рахунок та в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Будівельні інвестиції», прийняло на себе право вимоги за кредитним договором від 03 лютого 2012 року
№ 024/12/CL разом із додатковими угодами до нього (додаткова угода № 1 від 20 липня 2012 року, додаткова угода № 2 від 09 серпня 2013 року, договір № 3 про внесення змін від 14 серпня 2013 року), а саме право вимоги щодо повернення ОСОБА_2 заборгованості за основною сумою згідно кредитного договору № 024/12/CL від 03 лютого 2012 року та інших обов`язків, встановлених цим кредитним договором; договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за кредитним договором № 024/12/CL від 03 лютого 2012 року по сплаті грошових коштів у розмірі 4 862 327,37 грн.
За договором про відступлення прав вимоги від 12 лютого 2015 року
ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діяло за рахунок та в інтересах
ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції», передало, а ОСОБА_1 прийняв на себе право вимоги за кредитним договором № 024/12/CL від 03 лютого 2012 року разом з додатковими угодами до нього (додаткова угода № 1
від 20 липня 2012 року, додаткова угода № 2 від 09 серпня 2013 року, договір № 3 про внесення змін від 14 серпня 2013 року), а саме право вимоги повернення ОСОБА_2 грошових коштів
у розмірі 4 862 327,37 грн (згідно довідки АТ «Златобанк» станом на
12 лютого 2015 року складається з: 4 234 802,42 грн - прострочена заборгованість за основним боргом та 627 524,95 грн - пені) згідно кредитного договору від 03 лютого 2012 року № 024/12/CL та договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 лютого 2012 року № 024/12/CL, а саме: за договором іпотеки (разом із додатковими договорами) від 03 лютого 2012 року за реєстровим № 144, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Обарівінвест», та договорами поруки від 03 лютого 2012 року № 024/12/CL/Р-1 і № 024/12/CL/Р-2.
16 лютого 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов`язаний солідарно з ОСОБА_2 відповідати перед позивачем за виконання зобов`язань по кредитному договору в межах суми 100 тис. грн.
Умови кредитного договору позичальником виконувались неналежним чином, у зв`язку з чим згідно наданого розрахунку кредитора станом
на 01 серпня 2015 року заборгованість по кредиту становила
4 234 802,42 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 381 372,87 грн, 3 % річних - 79 294,73 грн та 1 545 792,88 грн - інфляційні втрати.
ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 увійшла 1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , яка у рівних частках належала на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , та автомобіль марки ВАЗ 2105, 1986 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 .
Вартість вказаного домоволодіння на час набуття у власність на підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 2006 року складала 314 300 грн. Згідно наданого ОСОБА_4 звіту про оцінку майна житлового будинку, складеного ТОВ «Голдтех» станом на 19 жовтня 2017 року, його ринкова вартість становить 478 105 грн. Іншої вартості цього домоволодіння, а також будь-якої вартості автомобіля матеріали справи не містять. Наявність іншого майна, одержаного у спадщину ОСОБА_3 , та відомостей про його вартість матеріали справи не містять.
Судом апеляційної інстанції сторонам роз`яснювалось право надати суду докази про вартість спадкового майна або ініціювати призначення експертизи з метою визначення вартості майна. Проте скористатися цими правами сторони відмовились.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За положеннями статей 553 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення такого зобов`язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (частина перша статті 523 ЦК України).
Частиною третьою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
Зобов`язання поручителя за договором поруки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем після смерті позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19)
Статтями 1216 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).
Отже, у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 17квітня 2013 року у справі №6-18цс13.
Відповідно до частини першої статті 417 ЦК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2018 року зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що у договорах поруки від 03 лютого 2012 року, які укладені між банком та ОСОБА_4 і ТОВ «Обарівінвест», та від 16 лютого
2015 року, укладеному між новим кредитором ОСОБА_6 і
ОСОБА_5 з метою забезпечення кредитних зобов`язань
ОСОБА_2 , відсутня умова про згоду поручителів відповідати за правонаступників боржника, а також не взяв до уваги пояснення ОСОБА_4 про те, що після смерті боржника вона такої згоди банку не надавала.
Також судом касаційної інстанції у постанові від 05 грудня 2018 року зазначено, що суд апеляційної інстанції, установивши, що після ухвалення рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 помер, не здійснив процесуального правонаступництва, а вирішив спір і ухвалив судове рішення щодо померлого, який вже не має цивільної процесуальної правосуб`єктності і не може бути стороною у справі.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, врахувавши висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 05 грудня 2018 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення зі спадкоємця боржника заборгованості за кредитним договором у межах вартості майна, отриманого у спадщину, а також відмову у задоволенні позову до поручителів. При цьому, судом апеляційної інстанції правильно враховано, що на поручителів може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, яку поручителі за встановлених у цій справі обставин не надавали.
Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення частини п`ятої статті 543 ЦК України, якими була доповнена вказана стаття відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII, оскільки пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що ці положення застосовуються до відносин, що виникли після введення його в дію. На момент набрання чинності цим законом (04 лютого 2019 року) порука відповідачів за договорами поруки від 03 лютого 2012 року № 024/12/CL/Р-1 і № 024/12/CL/Р-2 припинилась у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Безпідставними є доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень частини третьої статті 377 ЦПК України, оскільки судом апеляційної інстанції було розглянуто справу по суті та ухвалено судове рішення після залучення спадкоємця боржника до участі у справі з урахуванням того, що спірні правовідносини допускають правонаступництво. Межі відповідальності спадкоємця за зобов`язаннями боржника визначені з урахуванням положень частини першої статті 1282 ЦК України.
Ці та інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність оскарженого судового рішення та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського апеляційного від 12 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович