Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 489/1583/17

провадження № 61-29660св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Миколаївська міська рада,

третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Шиліна Галина Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доМиколаївської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Шиліна Г. М., в якому просив визначити додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позов мотивовано тим, що 06 квітня 2012 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Козленок С. І., згідно з яким заповіла позивачу усе належне їй майно, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, в тому числі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право за законом.

ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Про складений заповіт позивачу стало відомо у листопаді 2016 року, оскільки він не відноситься до спадкоємців першої та другої черги та постійно проживав за іншою адресою, ніж спадкодавець.

Отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом позивач не має можливості у зв`язку з пропуском визначеного законом строку для її прийняття та відсутністю документів, що підтверджують факт прийняття позивачем спадщини за заповітом, що підтверджується роз`ясненням приватного нотаріусаМиколаївського міського нотаріального округу

Шиліної Г. М.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2017 року у складі судді Кирильчука О. І. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про продовження строку на прийняття спадщини.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк - три місяця для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини та підставою для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Миколаївська міська рада, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене цим судом рішення та відмовити у позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2017 року, яке набрало законної сили 08 серпня 2017 року, частково задоволено заяву Миколаївської міської ради про визнання спадщини відумерлою - визнано спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , що відкрилася після смерті ОСОБА_2 у м. Миколаєві.

На підставі вказаного судового рішення право власності на квартиру зареєстровано за Миколаївською міською радою. Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 вересня 2017 року квартиру включено до числа службових, затверджено рішення житлово-побутової комісії ГУНП в Миколаївській області про надання службових жилих приміщень і видано спеціальний ордер на квартиру ОСОБА_3

ОСОБА_1 не є близьким родичем померлої, а отже, підстав для видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 повторно не було.

На думку заявника, ОСОБА_1 , за попередньою змовою з приватним нотаріусом Шиліною Г.М., з використанням завідомо підроблених документів намагається заволодіти майном, що перебуває у комунальній власності. На підтвердження вказаних доводів посилається на витяг з кримінального провадження № 12017150000000878, згідно із яким 18 жовтня 2017 року до СУ ГУНП в Миколаївській області надійшла інформація з приводу вказаних дій (правова кваліфікація частина 4 стаття 358 Кримінального кодексу України).

Згідно доводів касаційної скарги, вказані обставини не були враховані апеляційним судом, що призвело до неправильного вирішення спору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції. Зупинено виконання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

Щодо заяви про відмову від позову

У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, через засоби поштового зв`язку надійшла заява, підписана від імені ОСОБА_1 , у якій з посиланням на пункт 4 частини першої статті 205, частини першої статті 340, пункт 4 частини першої статті 336 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання заяви) ставилось питання про відмову позивача від заявлених у цій справі позовних вимог та скасування з цих підстав рішення апеляційного суду із закриттям провадження у справі.

Вказану заяву передано до Верховного Суду разом з цивільною справою.

Верховним Судом вживались заходи щодо отримання від позивача підтвердження дійсності наміру на вчинення процесуальної дії щодо відмови від позову.

У неодноразово направлених на його адресу листах роз`яснювались процесуальні наслідки такої відмови.

Разом з тим, на отримані від Верховного Суду листи про необхідність підтвердження наміру відмовитись від позову, позивач не відреагував, жодного підтвердження або спростування на вчинення такої процесуальної дії до суду не направив.

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд не бере до уваги заяву, за змістом якої позивач відмовляється від позову, оскільки таке волевиявлення не підтверджено позивачем, а зміст заяви викликає сумніви щодо дійсності наміру останнього на використання такого процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим повторно 30 листопада 2016 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

За життя 06 квітня 2012 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Козленок С. І. та зареєстрований в реєстрі за №767, за яким все належне їй майно, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, в тому числі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла ОСОБА_1 .

Згідно відповіді Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 30 грудня 2012 р. відповідно до паперових носіїв реєстраційної справи за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки ЖЕК №16 ЖКП ММР «Південь» від 05 січня 2017 року з ОСОБА_2 за місцем її проживання на день смерті були відсутні зареєстровані особи.

Позивач не є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом, разом зі спадкодавцем ніколи не проживав.

За результатом звернення позивача у листопаді 2016 року за прийняттям спадщини, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Шиліною Г. М. 01 грудня 2016 року йому роз`яснено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки у встановлений статтею 1270 ЦК України строк він не подав заяву про прийняття спадщини, даних про постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не надано, а тому він вважається таким, що спадщину не прийняв.

Спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, та відступати від якої Верховний Суд підстав не вбачає.

Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дав належну оцінку обставинам, на які посилався позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у нього об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки, як встановлено судом, він не є родичем спадкодавця, не проживав з останньою, про існування заповіту дізнався лише у листопаді 2016 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, що підтвердив допитаний апеляційним судом у якості свідка ОСОБА_5 , який пояснив що він особисто у листопаді 2016 року передав ОСОБА_1 текст заповіту ОСОБА_2 , який остання залишила незадовго до своєї смерті своїй сусідці - матері свідка.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, у зв`язку з чим, за встановлених у цій справі обставин щодо необізнаності позивача про наявність заповіту, обґрунтовано задовольнив позов.

Посилання у касаційній скарзі на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2017 року про визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки обставини, встановлені вказаним рішенням не є преюдиційними у справі, що є предметом перегляду в силу положень статті 82 ЦПК України, так як ОСОБА_1 не брав участь у розгляді справи про відумерлість спадщини і будь-які обставини щодо нього наведеним рішенням не встановлювалось.

Презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, щодо складеного ОСОБА_2 заповіту у встановленому порядку не спростована, вказаний заповіт не визнано недійсним (нікчемним), у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що він не створює юридичних наслідків, обумовлених цим правочином, зокрема щодо призначення спадкоємця.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на витяг з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 18 жовтня 2017 року, оскільки обставини, на які посилається заявник не були предметом перевірки і дослідження під час розгляду справи судів попередніх інстанцій, а наведені відомості були внесені в ЄРДР вже після ухвалення апеляційним судом оскаржуваного рішення.

Доводи касаційної скарги, в тому числі посилання на зареєстроване за Миколаївською міською радою право власності на спадкову квартиру, за умов не спростування презумпції правомірності правочину (заповіту) не спростовують висновків апеляційного суду про поважність пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини та підстав для його поновлення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо неповажності причин пропуску строку для прийняття спадщини зводяться до необхідності переоцінки доказів.

Разом з тим, нова оцінка доказів у справі виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2017 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2017 рокудо розгляду справи в касаційній інстанції, то виконання цього рішення, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Миколаївської міської радизалишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2017 року, зупиненого ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська