Постанова

Іменем України

06 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 489/2403/21

провадження № 61-8572св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Monobank/Universal Bank,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 листопада 2021 року у складі судді Ткач М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Верланова С. М., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розкриття банківської таємниці.

Заява обґрунтована тим, що за попередньою домовленістю зі знайомим - ОСОБА_2 , мав надати йому гроші для тимчасового користування у загальній сумі 10 000 грн. 29 березня 2021 року о 19.28 год. у м. Миколаєві у магазині «Таврія В» біля залізничного вокзалу, попередньо ідентифікувавшись, він вніс через термінал Акціонерного товариства комерційного банку (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), 5 000 грн на карту Monobank ОСОБА_2 . Оскільки переказ грошей відбувся на карту іншого банку, то ідентифікації прізвища та імені отримувача не відбулось. Згодом ОСОБА_4 повідомив йому, що гроші від вказаної операції не отримав. Він зателефонував оператору банку для з`ясування причин затримки перерахування коштів. Оператор повідомив, що переказ грошей на карту інших банків відбувається протягом трьох діб, операція була успішна, а тому причин для занепокоєння немає.

30 березня 2021 року через той самий термінал о 21.20 год. він здійснив ще один платіж у сумі 5 000 грн. ОСОБА_4 повідомив, що вночі він отримав кошти у сумі 5 000 грн. Іншу частину коштів у розмірі 5 000 грн він не отримував. Це стало підставою для його повторного звернення до банку для більш детального з`ясування даних вказаних операцій.

У подальшому він з`ясував, що номери карток, на які він здійснював переказ 29 та 30 березня 2021 року, відмінні. Так, при переказі грошей 29 березня 2021 року, замість НОМЕР_1 він помилково увів номер картки НОМЕР_2 . Як повідомив оператор, номери карток з даними прізвища ім`я та по-батькові отримувача, які заявник вводив у терміналі, не порівнюються, оскільки іншим банкам не передають дані про клієнтів, а тільки номер картки отримувача.

03 квітня 2021 року він зателефонував до оператора Monobank із заявою про помилкову операцію 29 березня 2021 року. Оператор прийняла заяву по телефону і повідомила, що вирішить це питання з клієнтом, який помилково отримав гроші, протягом 3 діб. 07 квітня 2021 року оператор Monobank повідомила йому, що спроби зв`язатись з клієнтом, який помилково отримав гроші, безрезультатні, виправлення операції неможливе, дані про клієнта повідомити відмовилась, посилаючись на банківську таємницю.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати Monobank/Universal Bank розкрити інформацію про клієнта отримувача, якому нараховані гроші згідно з операцією квитанція дублікат № BASS_12544019733 від 29 березня 2021 року, код квитанції 279-7008-9733-0120 в обсязі: номер банківської карти помилкового отримувача грошей; прізвище, ім`я та по-батькові отримувача; рік народження; місце проживання та місце його реєстрації; контактний номер телефону; виписку операцій з його рахунку після 20.00 год. 29 березня 2021 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 не належать до кола суб`єктів, які мають право вимагати від банку розкриття інформації, що містить банківську таємницю, відповідно до положень статей 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково розглянув первісно подану заяву, не врахувавши вимог уточненої заяви, в якій він просив розкрити тільки дані особи отримувача помилково надісланих коштів, що, на його думку, не вважається банківською таємницею.

Відзив на касаційну скаргу до суду не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М., Червинської М. Є., відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

25 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2023 року (підстава повторного автоматизованого розподілу судової справи - у зв`язку з відрядженням судді Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. до Вищої ради правосуддя ) справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та зазначає, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 501/1451/17. Також, підставою оскарження судових рішень вказує пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до статті 348 ЦПК України у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім`я представника заявника, коли заява подається представником; 3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; 4) обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; 5) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Порядок розкриття банківської таємниці встановлений Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Так, статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначений порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до частини першої якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду (пункт 2 частини першої статті 62 Закону).

Крім того, вказаною нормою права визначено коло суб`єктів, на запит яких можливо розкрити банківську таємницю, та підстави для її розкриття.

З аналізу зазначеної правової норми виходить, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, установивши, що заявник не належить до кола суб`єктів, які мають право вимагати від банку розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та не є особою, щодо якої така інформація на письмовий запит або з письмового дозволу може надаватися, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розкриття запитуваної позивачем банківської таємниці.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково розглянув первісно подану заяву, не врахувавши вимог уточненої заяви, в якій він просив розкрити тільки дані особи отримувача помилково надісланих коштів, що, на його думку, не вважається банківською таємницею, не впливають на правильність вирішення судами справи, оскільки положенням частини першої статті 1076 ЦК України встановлено, що банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта, а відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам, а іншим особам вона може бути надана виключно у встановлених законом про банки і банківську діяльність порядку. Тобто, суб`єктам, які визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність», до кола яких позивач не відноситься.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 501/1451/17 (провадження № 61-16533св18) не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки правові висновки судів відповідають висновкам, викладеним у цій постанові.

Верховний Суд зазначає, що заявник не позбавлений можливості захистити

своє право, якщо доведе, що воно порушене, в іншому, передбаченому законом, порядку на зазначених підставах.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник