Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 489/4914/17

провадження № 61-10864св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду

м. Миколаєва від 18 грудня 2018 року у складі судді Рум`янцевої Н. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року

у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі -ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 16 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 646/112-К112, за умовами якого банк

надав позичальнику грошові кошти в межах максимального ліміту

до 250 000 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 12,5 % річних,

з кінцевим терміном повернення до 15 березня 2017 року.

До вказаного договору були укладені додаткові угоди та зміни, якими збільшений кредитний ліміт до 377 647,00 доларів США, а пізніше зменшений до 222 328,00 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних,

також було змінено графік погашення кредиту, встановлено суму щомісячного платежу за кредитом та відстроченими процентами:

з 01 жовтня 2014 року по 01 лютого 2017 року (до 10 числа кожного місяця включно) - по 7 410,93 доларів США та по 5 107,23 доларів США відповідно, 01 березня 2017 року - 7 410,03 доларів США та 5 107,16 доларів США відповідно, а також змінено процентну ставку та встановлено на період

з 06 червня по 04 жовтня 2014 року - 1 % річних, з 05 жовтня 2014 року - 13,5 % річних.

ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв`язку з чим станом на 04 жовтня 2017 року у нього утворилась заборгованість за кредитом та процентам за його використання у сумі 467 675,42 доларів США та 2 962 233,75 грн пені за прострочення строків повернення кредиту та сплати процентів.

Ураховуючи зазначене, ПАТ «Укрсоцбанк» просив суд стягнути

із ОСОБА_1 на користь 467 675,42 доларів США заборгованості за кредитом та процентами за його використання, а також 2 962 233,75 грн пені за прострочення строків повернення кредиту та сплати процентів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 16 березня 2007 року № 646/112-К112 станом на 10 жовтня 2017 року

у розмірі 447 877,48 доларів США, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 222 328,00 доларів США; заборгованості за відсотками -

225 549,48 доларів США, пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту за період з 05 жовтня 2016 року по 04 жовтня 2017 року - 49 117,19 доларів США, що в еквіваленті станом на 10 жовтня 2017 року - 1 304 144,65 грн,

та пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом

за період з 05 жовтня 2016 року по 04 жовтня 2017 року - 62 447,58 доларів США, що в еквіваленті станом на 10 жовтня 2017 року -

1 658 089,10 грн, а всього пені 2 962 233,75 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв`язку з чим

у нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку з урахуванням сплачених грошових сум.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах ОСОБА_2 , залишено без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2018 року залишено без змін.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави 334 218,15 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції

на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог

ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що банк не пропустив строк звернення до суду з позовом. Суди помилково вважали, що відповідач припинив сплачувати чергові платежі з 10 жовтня 2014 року, порушивши графік погашення кредиту, встановлений договором про внесення змін

від 06 червня 2014 року № 4 до договору кредиту від 16 березня 2007 року.

Вважає, що останній платіж він здійснив 11 квітня 2011 року,

а з 11 травня 2011 року платежі не здійснювалися. В останньому договорі про внесення змін до спірного кредитного договору, укладеному 06 червня

2014 року, вже зазначено про наявну заборгованість за кредитом та за процентами, а враховуючи, що банк звернувся до суду з цим позовом

у жовтні 2017 року, то позовна давність банком пропущена.

При цьому посилається на правові, висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15,

та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року

у справі № 758/6863/14-ц (провадження № 61-224цс18).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подалавідзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ПАТ «Укрсоцбанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає, що касаційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, оскільки мотиви, вказані

у скарзі, не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 березня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 646/112-К112, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти окремими частинами - траншами в межах максимального ліміту заборгованості до 250 000,00 доларів США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (споживчі потреби) зі сплатою 12,5 % річних на строк

до 15 березня 2017 року (а.с. 8-10 т. 1).

Пунктом 4.2 кредитного договору визначено, що у разі прострочення позичальником терміну сплати комісії за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, визначеного в пункті 3.3.14 цього договору, строків сплати процентів, визначених пунктом 2.4 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених пунктами 1.1, 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 5.4 цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню

у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі -НБУ) від несвоєчасної сплаченої суми за кожний день прострочки, що діє

у цей період.

Відповідно до заяв ОСОБА_1 на видачу готівки, банк відкрив

йому позичковий рахунок та надав кредитні кошти на суму

369 481,00 доларів США (а.с. 22-28, 29, 30-32 т. 1).

Додатковою угодою від 14 червня 2007 року № 1 до кредитного договору

від 16 березня 2007 року № 646/112-К112 збільшено максимальний ліміт заборгованості до 373 647,00 доларів США, а наступною додатковою угодою від 14 лютого 2008 року № 2 максимальний ліміт зменшено

до 250 000,00 доларів США (а.с. 11-12 т. 1).

06 червня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін № 3 до кредитного договору від 16 березня

2007 року № 646/112-К112, відповідно до якого кредитний договір викладено в новій редакції, зменшено максимальний ліміт заборгованості до 222 328,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних (а.с. 13-19 т. 1).

Договором про внесення змін від 06 червня 2014 року № 4 до кредитного договору від 16 березня 2007 року № 646/112-К112 змінено графік погашення кредиту, встановлено суму щомісячного платежу за кредитом та відстроченими процентами з 01 жовтня 2014 року по 01 лютого 2017 року

(до 10 числа включно кожного місяця) - по 7 410,93 доларів США та по

5 107,23 доларів США відповідно, з 01 березня 2017 року - 7 410,03 доларів США та 5 107,16 доларів США відповідно, а також змінено процентну ставку та встановлено на період з 06 червня по 04 жовтня 2014 року - 1 % річних,

а з 05 жовтня 2014 року - 13,5 % річних, погашення здійснюватиметься

до 10 числа (включно) кожного місяця (а. с. 20-21 т. 1).

У зв`язку з неналежними виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 04 жовтня 2017 року за розрахунками

ПАТ «Укрсоцбанк» у нього утворилась заборгованість у розмірі

579 240,19 доларів США, що в еквіваленті 15 379 808,86 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 222 328,00 доларів США, що в еквіваленті

5 903 185,25 грн, сума заборгованості за відсотками - 245 347,42 доларів США, що в еквіваленті 6 514 389,86 грн, пеня за несвоєчасне повернення

кредиту - 1 304 144,65 грн, пеня за несвоєчасне повернення відсотків -

1 658 089,10 грн (а.с. 4-7 т. 1).

Згідно з висновком експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Мінітерства внутрішніх справ України від 27 серпня 2018 року № 34 станом на 10 жовтня 2017 року розмір заборгованості за тілом кредиту - 222 306,09 доларів США або еквівалент

в гривнях за офіційним курсом НБУ станом на 10 жовтня 2017 року

(26,551695 грн за 1 долар США) - 5 902 603,50 грн; заборгованість за відсотками - 245 738,11 доларів США, що в еквіваленті 6 524 763,35 грн; сума пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту за період з 05 жовтня

2016 року по 04 жовтня 2017 року - 49 117,19 доларів США, що в еквіваленті 1 304 144,65 грн; сума пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом за період з 05 жовтня 2016 року по 04 жовтня

2017 року - 62 447,58 доларів США, що в еквіваленті -

1 658 089,10 грн. Згідно з наданими документами, наданий до матеріалів позовної заяви ПАТ «Укрсоцбанк» розрахунок заборгованості умовам зазначених договорів та додатків та графіку погашення кредиту та процентів, станом на 10 жовтня 2017 року відносно: заборгованості за тілом кредиту, який згідно розрахунку становить 222 328,00 доларів США, документально підтверджується частково загальною сумою

222 306,09 доларів США; заборгованості за відсотками, який згідно розрахунку становить 245 347,42 доларів США, документально підтверджується повністю та становить - 245 738,11 доларів США (відсотки за період з 04 жовтня 2017 (дата розрахунку банком) по 10 жовтня

2017 року (дата розрахунку експертом) становлять 500,19 доларів США

(а.с. 168-199 т. 4).

30 жовтня 2017 року за рахунок реалізації на електронних торгах іпотечного майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , відбулося часткове погашення процентів за кредитним договором від 16 березня 2007 року № 646/112-К112 у розмірі

19 797,94 доларів США (а.с. 17-18, 60 т. 4).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526 530 610 ЦК України, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином,

у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Застосовуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі

№ 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 16 березня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 646/112-К112, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти окремими частинами - траншами в межах максимального ліміту заборгованості до 250 000,00 доларів США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (споживчі потреби) зі сплатою 12,5 % річних на строк до 15 березня 2017 року (а.с. 8-10 т. 1).

Відповідач порушив умови кредитного договору та допустив кредитну заборгованість.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності та дійшов правильного висновку про те, що договором про внесення змін від 06 червня 2014 року № 4 сторони встановили графік погашення кредиту та відстрочених процентів, нарахування яких здійснюється починаючи з 06 жовтня 2014 року та погашаються до 10 числа (включно) кожного місяця, з кінцевим терміном повернення кредиту

до 15 березня 2017 року. Отже, саме після 10 жовтня 2014 року починається строк, з якого позивач має право на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

ПАТ «Укрсоцбанк» до суду подало позов 10 жовтня 2017 року, тобто в межах трирічного строку.

Проте, враховуючи той факт, що строк виконання зобов`язання закінчився 15 березня 2017 року, то саме із цієї дати у кредитодавця припинилося право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом.

Апеляційний суд указаного не врахував та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення процентів за кредитом із ОСОБА_1 на користь банку станом на 04 жовтня 2017 року.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог статей 263-265 382 ЦПК України не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, зазначених обставин та вимог закону не врахував, не встановив усіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи.

У зв`язку з наведеним постанову апеляційного суду не можна вважати законною й обґрунтованою.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Питання щодо відстрочення сплати судового збору врегульовано статтею

8 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж

до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній

у частині першій цієї статті.

Аналогічна за змістом норма передбачена частиною першою статті 136 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, -

у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги

у сумі 445 595,75 грн до ухвалення судового рішення у справі. Оскільки справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому зазначена сума на підставі підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на момент подачі касаційної скарги) підлягає сплаті ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 445 595 (чотириста сорок п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 75 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк