Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 489/5827/16-ц

провадження № 61-12556св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2017 рокув складі судді Кирильчука О. І. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 рокув складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Транс Груп» (далі - ТОВ «Фінанс Транс Груп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 15 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі - ВАТ «Ерсте Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/4933/2/19120, за умовами якого останньому надано кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування в сумі 399 620,00 грн, зі строком користування кредитними коштами до 09 лютого 2019 року, зі сплатою 20,5% річних. Кредитні кошти призначені для інвестування в об`єкт нерухомого майна, яким є двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору №50-06/08 про участь у Фонді фінансування будівництва від 12 червня 2008 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Телець-Капітал» та позичальником.

На забезпечення виконання боржником кредитних зобов`язань, 15 липня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_1 та поручителем ТОВ «Телец - ВАК» укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та всіх додаткових угод, що були укладені до нього.

Крім того, того ж дня, було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ВАТ «Ерсте Банк» майнові права на двокімнатну квартиру, робочий/будівельний АДРЕСА_2 .

22 червня 2010 року між банком та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору за умовами якої змінено графік погашення та передбачено право кредитора достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом.

Згідно із договором про відступлення права вимоги від 30 липня 2014 року № 3 та договору № 5 про відступлення права за договором іпотеки від 30 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 672, укладеного між публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (первісний кредитор), який є правонаступником ПАТ «Ерсте Банк», та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вендор» (новий кредитор), первісний кредитор відступив новому кредитору свої права вимоги до боржників за кредитним договором з фізичною особою від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120, договором поруки від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120/2 та договором іпотеки від 15 липня 2008 року, про що свідчать реєстр прав вимоги №1 до договору про відступлення права вимоги №3 від 30 липня 2014 року, реєстр порук та реєстр прав іпотеки.

За договором про відступлення права вимоги (факторингу) від 18 травня 2015 року № 102 та за договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 18 травня 2015 року, укладених між ТОВ «Фінансова компанія «Вендор» (первісний кредитор) та ТОВ «Фінанс Транс Груп» (новий кредитор), первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за вказаними вище договорами, про що було повідомлено відповідачів.

10 лютого 2017 року між ТОВ «Фінанс Транс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» укладено договір про відступлення прав вимоги (факторингу) № 55, відповідно до якого ТОВ «Фінанс Транс Груп» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» право вимоги, що виникло з кредитного договору з фізичною особою від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120 та усіх додаткових угод до нього, договором поруки від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120/2 та договором іпотеки від 15 липня 2008 року, що підтверджується актом приймання-передачі документації та прав до договору про відступлення прав вимоги (факторингу) від 10 лютого 2017 року №55.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 17 листопада 2016 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 859 192,26 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 393 298,97 грн, заборгованість за відсотками - 465 983,29 грн.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ТОВ «Фінанс Транс Груп» просило суд стягнути з відповідача на його користь указану заборгованість.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2017 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Інновація».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2017 року закрито провадження у справі в частині вимог до ТОВ «Телец - ВАК».

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області

від 26 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що банком було змінено строк виконання зобов`язання за договором до 06 травня 2012 року, та саме з цієї дати виникло право банку вимагати дострокового виконання всіх грошових зобов`язань. А так як строк позовної давності за висновком судів сплив, то суд відмовив в задоволенні позову за пропуском строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2018 рокуТОВ «ФК «Інновація» подалодо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить змінити рішення судів не передаючи справу на новий розгляд та задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, у зв`язку із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Висновок суду про те, що надане відповідачем повідомлення-вимога є вимогою про дострокове стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором є необґрунтованим, позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності, звернення до суду з позовною заявою було здійснено в передбачений законом строк, а тому з відповідача підлягає стягненню вся сума боргу.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 05 липня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/4933/2/19120, за умовами якого останньому надано кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування в сумі 399620,00 грн, зі строком користування кредитними коштами до 09 лютого 2019 року, зі сплатою 20,5 % річних. Кредитні кошти призначені для інвестування в об`єкт нерухомого майна, яким є двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору №50-06/08 про участь у Фонді фінансування будівництва від 12 червня 2008 року, укладеного між ТОВ «ФК «Телець-Капітал» та позичальником.

На забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 15 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І. М. та зареєстрований в реєстрі за №861.

Відповідно до договору іпотеки предметом іпотеки є майнові права на двокімнатну квартиру, робочий/будівельний АДРЕСА_2 .

За договором поруки від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120/2, укладений між ВАТ «Ерсте Банк» (кредитор), ОСОБА_1 (позичальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Телец-Вак» (поручитель), поручитель зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань, що випливають з укладеного між кредитором та позичальником кредитного договору від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120 та всіх додаткових угод до нього.

22 червня 2010 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору з фізичною особою від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120, за умовами якої повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником згідно з графіком погашення, наведеним в додатку №1 до цієї додаткової угоди та передбачено право кредитора достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом.

Згідно із договором про відступлення права вимоги від 30 липня 2014 року №3 та договору №5 про відступлення права за договором іпотеки від 30 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 672, укладених між ПАТ «Фідобанк» (первісний кредитор), який є правонаступником ПАТ «Ерсте Банк», та ТОВ «ФК «Вендор» (новий кредитор), первісний кредитор відступив новому кредитору свої права вимоги до боржників за кредитним договором з фізичною особою від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120, договором поруки від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120/2 та договором іпотеки від 15 липня 2008 року, про що свідчать реєстр прав вимоги № 1 до договору про відступлення права вимоги від 30 липня 2014 року №3, реєстр порук та реєстр прав іпотеки.

За договором про відступлення права вимоги (факторингу) від 18 травня 2015 року №102 та за договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 18 травня 2015 року, укладених між ТОВ «ФК «Вендор» (первісний кредитор) та ТОВ «Фінанс Транс Груп» (новий кредитор), первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за вказаними вище договорами, про що було повідомлено відповідачів.

10 лютого 2017 року між ТОВ «Фінанс Транс Груп» та ТОВ «ФК «Інновація» укладено договір про відступлення прав вимоги (факторингу) № 55, відповідно до якого ТОВ «Фінанс Транс Груп» відступило ТОВ «ФК «Інновація» право вимоги, що виникло з кредитного договору з фізичною особою від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120 та усіх додаткових угод до нього, договором поруки від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120/2 та договором іпотеки від 15 липня 2008 року, що підтверджується актом приймання-передачі документації та прав до договору про відступлення прав вимоги (факторингу) від 10 лютого 2017 року №55.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Положеннями частини першої статті 530 цього Кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120 підтверджено факт порушення відповідачем умов кредитного договору та невиконання зобов`язань, що випливають з нього.

Судами встановлено, що останній платіж з повернення кредитних коштів було здійснено 15 жовтня 2008 року, з погашення відсотків - 06 березня 2012 року.

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 17 листопада 2016 року становила 859192,26 грн, яка складалася із 393298,97 грн заборгованості за кредитом та 465893,29 грн заборгованості за відсотками.

Відповідно до пункту 1.7 додаткової угоди від 22 червня 2010 року №1 до кредитного договору з фізичною особою №014/4933/2/19120 від 15 липня 2008 року та додатку №1 до цієї угоди, повернення кредиту (основної позичкової заборгованості) та сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником щомісячно 15-го (п`ятнадцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, згідно з графіком погашення, наведеним в Додатку №1 до цієї додаткової угоди, починаючи з 15 січня 2010 року рівними частинами в сумі 7810,63 грн та в останній місяць 08 лютого 2019 року в сумі 7324,21 грн.

Відповідно до пункту 6.5 кредитного договору від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120 кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника у випадках порушення умов договору, зокрема порушення позичальником пункту 5.2 договору, яким передбачено обов`язок позичальника вносити щомісячно до 15 числа місяця ануїтетні платежі на погашення кредиту та відсотків. Таке стягнення здійснюється за умови попередньої(за 30 днів) надіслання відповідної вимоги позичальнику рекомендованим листом.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 28 березня 2018 року № 14-10цс18.

Судами встановлено, що 06 квітня 2012 року ВАТ «Ерсте Банк» рекомендованим листом направлено відповідачу листа від 05 квітня 2012 року за №6.3.7.3.0/36/БТ із вимогою протягом 30 днів від дати отримання повідомлення погасити прострочену заборгованість за кредитним договором від 15 липня 2008 року №014/4933/2/19120 у сумі 668 575,75 грн, а саме: основна заборгованість за кредитом - 393 298,97 грн (у тому числі прострочена основа заборгованість за кредитом - 48 613,30 грн), заборгованість за відсотками - 275 276,78 грн (у тому числі прострочена основа заборгованість за кредитом - 274502,41 грн), заборгованість з пені за прострочення строків повернення кредиту 13 606,25 грн, заборгованість з пені за прострочення строків повернення відсотків 85 111,14 грн, яку зобов`язано протягом 30-ти днів від дати отримання повідомлення погасити за адресою будь-якого відділення банку.

Отже, звернувшись до відповідача з достроковою вимогою про повернення кредиту банк змінив строк виконання основного зобов`язання.

Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як встановлено частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

За змістом частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено на 06 травня 2012 року(через 30 днів з дати направлення кредитором вимоги позичальнику), то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак первісний позивач звернувся до суду із зазначеним позовом лише 18 листопада 2016 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази і надавши їм належну оцінку, враховуючи сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2017 рокута постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун