Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 490/11934/15-ц

провадження № 61-6476св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 21 березня 2018 року в складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просила:

- усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- визнати за нею право на спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_5 на частку квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_4 право на спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 на частку квартири АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який був сином позивача.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла частка квартири АДРЕСА_1 , яка відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 06 липня 1998 року належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності разом із позивачем.

27 липня 2007 року ОСОБА_2 звернулась до Першої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті сина. 04 грудня 2007 року ОСОБА_3 , яка була дружиною ОСОБА_5 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 дочка від першого шлюбу ОСОБА_4 також звернулись до державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 вчиняла дії щодо умисного позбавлення життя спадкодавця, який хворів та потребував сторонньої допомоги, яку відповідач йому не надавала, ОСОБА_2 просила усунути відповідача ОСОБА_3 від спадкування і визначити частки у спадковому майні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині усунення ОСОБА_3 від отримання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , виходив з того, що ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняла дії щодо умисного позбавлення життя спадкодавця.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_2 права на спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_5 на частину квартири АДРЕСА_1 , місцевий суд виходив з того, позов у цій частині заявлений передчасно, оскільки відсутні докази наявності спору між сторонами.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_4 (дочкою спадкодавця) права на спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 на частину квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 до суду з самостійними вимогами не зверталась і зазначена позивачем як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору, що унеможливлює захист її прав у обраний ОСОБА_2 спосіб.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 відхилено, рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2016 року залишено без змін.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року в частині позовних вимог щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом та визначення часток скасовано і справу в цій частині направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції. Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року в частині відмови в задоволення позовних вимог про усунення ОСОБА_3 від отримання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року до участі у розгляді цієї справи залучено ОСОБА_1 - правонаступника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , задоволено частково, заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом і визначення часток скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано за ОСОБА_1 , як правонаступником ОСОБА_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/12 частини квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що спадкодавцю ОСОБА_5 належала Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 і спадщину після його смерті прийняли три спадкоємця першої черги: мати ОСОБА_2 , неповнолітня дочка ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_3 . Апеляційний суд вважав, що частка ОСОБА_2 становить 1/6 частини квартири.

Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її спадкоємцями є син ОСОБА_1 та онука ОСОБА_4 , яка відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України успадкувала ту частину спадщини, яка належала б її батьку ОСОБА_5 , апеляційний суд дійшов висновку, що частка ОСОБА_1 у спадковому майні становитиме 1/12.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не зазначив мотивів ухвалення оскаржуваного судового рішення та не взяв до уваги, що ОСОБА_3 своєю відсутністю на судових засіданнях фактично визнає позовні вимоги. Крім того, ОСОБА_4 не підтвердила родинних стосунків з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 490/11934/15-ц з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про усунення від права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом та визначення часток, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду відповідає.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який був сином ОСОБА_2 та чоловіком ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 також був батьком ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2009 року, яке набрало законної сили.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, зокрема на частку квартири АДРЕСА_1 , яка відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 06 липня 1998 року, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядження від 03 липня 1998 року № 1562, належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_2 від 27 липня 2007 року Першою миколаївською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа за № 648/2007.

04 грудня 2007 року ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5

13 жовтня 2008 року ОСОБА_4 , яка на час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 була неповнолітньою, подала заяву про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Першої миколаївської державної нотаріальної контори від 15 березня 2012 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказану квартиру.

У грудні 2015 року ОСОБА_2 , вважаючи, що її спадкові права порушені, звернулась до суду з цим позовом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла.

Згідно довідки державного нотаріуса Першої миколаївської державної нотаріальної контори від 14 серпня 2017 року № 1899/02-14 ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 . Також у спадковій справі є заява від онуки спадкодавця ОСОБА_4 про прийняття спадщини.

З відповіді державного нотаріуса Першої миколаївської державної нотаріальної контори від 15 грудня 2017 року № 3245/01-16 на запит апеляційного суду Миколаївської області вбачається, що за матеріалами спадкової справи № 264/2017 після ОСОБА_2 , спадкоємцями є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтями 1216 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Згідно зі статті 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини друга-четверта статті 1273 ЦК України).

Лише у випадках, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 ЦК України, ОСОБА_4 може вважатися такою, що не прийняла спадщину померлого батька.

Матеріали справи не містять відомостей про відмову ОСОБА_4 від прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_5 , а тому відповідно до вимог частин четвертої, п`ятої статті 1268 ЦК України ОСОБА_4 є такою, що прийняла спадщину, яка належить їй з часу її відкриття.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до статті 1261 ЦК України правильно врахував коло спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , якими є його дочка ОСОБА_4 , яка була неповнолітньою на час відкриття спадщини, дружина ОСОБА_3 та мати ОСОБА_2

Встановивши, що ОСОБА_4 , ОСОБА_3 а ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , якому належала Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , апеляційний суд дійшов правильного висновку, що частка ОСОБА_2 становить 1/6 частини квартири (Ѕ/3).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла.

Згідно з частиною першою статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Тобто під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом (та деяких інших осіб), коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини нібито заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є син ОСОБА_1 та онука ОСОБА_4 , яка відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України має право на спадкування за правом представлення тієї частини спадщини, яка належала б її батьку ОСОБА_5

Встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , вчинили дії щодо прийняття спадщини, що підтверджується відомостями, наданими держаним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що частка ОСОБА_1 у спадковому майні становить 1/12.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо незаконності судових рішень в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування за законом не приймаються до уваги Верховним Судом, оскільки законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині переглянута Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 06 вересня 2016 року, яка набрала законної сили з моменту її проголошення.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_4 не підтвердила родинних стосунків з ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд врахував рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2009 року, яким встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною дочкою ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Миколаївської області від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов