№ 490/1923/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 490/1923/23

провадження № 61-5751св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Берназ-Ганєва Альона Вікторівна, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В., від 25 березня 2024 рокуі виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом зобов`язання спростувати недостовірну інформацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом зобов`язання спростувати недостовірну інформацію задоволено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

3. Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва

від 02 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 109 560, 00 грн та вартість проведеної експертизи у розмірі 18 121, 92 грн.

4. Не погодившись з указаними судовими рішеннями, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Основний зміст та мотиви оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 25 березня 2024 року клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задоволено.

6. Зупинено провадження у цій справі до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.У разі припинення перебування

ОСОБА_2 у складі ЗСУ зобов`язано його повідомити про це Миколаївський апеляційний суд.

7. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що надані представником відповідача докази, а саме витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, довідка військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 11 березня 2024 року №3/39/12-460, підтверджують, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка взаємодіє зі Збройними Силами України та переведена на воєнний стан. Отже суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Узагальнені доводи касаційної скарги та її рух у суді касаційної інстанції

8. 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Берназ- Ганєва А. В., через систему «Електронний суд» звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 25 березня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у цій справі залишити без задоволення, а справу передати на розгляд до апеляційного суду.

9. Підставою касаційного оскарження ухвали Миколаївського апеляційного суду від 25 березня 2024 рокузаявник зазначає порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права. Посилається на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду про застосування норм процесуального права.

10. Заявник стверджує, що апеляційним судом не перевірено обставин, які суттєво впливають на розгляд справи. Зокрема, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 проходить військову службу у Національній гвардії України, але у підрозділі, який знаходиться у м. Миколаєві та на час ухвалення судового рішення не переведений на воєнний стан, і він не залучений до проведення бойових дій, що дозволяє йому вести активну громадську та цивільну діяльність у різних містах України, а також за повідомленням командира отримати вивільнення для участі у судових засіданнях.

11. Заявник вказує, що апеляційним судом під час постановлення оскаржуваної ухвали суду на підставі довідки від 11 березня 2024 року, яка містить формальні обставин щодо проходження відповідачем військової служби, не було враховано наявності у ОСОБА_2 у справі уповноважених представників: адвоката Скотникова О. М., що приймав участь у суді першої інстанції, та адвоката Толпекіна А. А., який також приймав участь у суді першої інстанції та безпосередньо з`являвся у судове засідання, призначене у суді апеляційної інстанції 25 березня 2024 року.

12. Згідно з доводами касаційної скарги, відповідач ОСОБА_2 регулярно перебуває у відпустках, що дає йому можливість брати безпосередню участь у судових засіданнях.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 490/1923/23.

14. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 рокусправу

№ 490/1923/23 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

16. Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом зобов`язання спростувати недостовірну інформацію задоволено. Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , зобов`язано відповідача спростувати недостовірну інформацію.

17. Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва

18. Не погодившись з указаними судовими рішеннями, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

19. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року відкрито провадження у справі.

20. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду на 25 березня 2024 року на

11:30 год.

21. 25 березня 2024 року у судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Толпекін А. А. заявив клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перебування ОСОБА_2 у складі утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

22. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_2 є солдатом, з 20 вересня 2022 року перебуває на військовій службі у зв`язку з мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, довідка військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 11 березня 2024 року №3/39/12-460.

23. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Берназ-Ганєва А. В. заперечуючи проти клопотання, посилалася на те, що матеріали справи містять докази того, що військова частина може надати відповідачу звільнення для участі у судовому засіданні. Окрім цього, зупинення провадження у справі має бути обумовлено фактом переведення на військовий стан конкретного підрозділу, у якому сторона у справі проходить військову службу. Водночас, відсутні докази на підтвердження того, що військова частина, у якій проходить військову службу відповідач, переведена на військовий стан.

Позиція Верховного Суду

24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

25. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

26. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

28. Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

29. Приписи цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

30. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

31. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

32. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

33. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України

від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.

34. Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом з Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

35. Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року № 7168, Указом Президента України від 19 квітня 2022 оку № 7300, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України

від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України

від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня

2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України 16 листопада 2022 року

№ 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX, та триває до цього часу.

36. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

37. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

38. Статтею 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

39. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

40. У частині п`ятій статті 2 Закону України «Про Національну гвардію України» визначено, що Національна гвардія України виконує покладені на неї завдання у взаємодії з правоохоронними органами, Збройними Силами України, Управлінням державної охорони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями тощо.

41. У частині першій, третій статті 6-1 Закону України «Про Національну гвардію України» визначено, що Міністр оборони України спільно з Міністром внутрішніх справ України визначає порядок забезпечення органів військового управління, з`єднань і військових частин Національної гвардії України, які в особливий період підпорядковуються органам військового управління Збройних Сил України.

42. З введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв.

43. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

44. Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

45. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України

від 01 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», введеним у дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, вирішено Начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України, керівникам інших військових формувань невідкладно привести Збройні Сили України та відповідні військові формування у бойову готовність ПОВНА згідно з уточненими планами приведення військ (сил) у бойову готовність.

46. Бойова готовність «ПОВНА» - це стан найвищого ступеня бойової готовності військ, при якій вони здатні приступити до виконання бойових завдань.

47. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

48. Воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України. Бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

49. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

50. Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленнісудового рішення.

51. Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

52. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

53. Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що солдат ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 20 вересня 2022 року по теперішній час.

54. У відповідності до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 20 вересня 2022 року № 261 солдат ОСОБА_2 призначений не посаду стрільця ІНФОРМАЦІЯ_1 (з охорони об'єкта НОМЕР_2) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з охорони об`єкта № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , НОМЕР_4) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з охорони та оборони об`єктів державного значення).

55. Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України у листі від 27 червня 2023 року № 3/39/9/2-799 надавалася інформація про те, що відповідно до бойового розпорядження ОУВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» № 4023 дск

від 03 травня 2023 року солдат ОСОБА_2 з 04 травня 2023 року був відряджений для виконання бойових (спеціальних) завдань до зведеного загону груп БпЛА.

56. Встановлені у справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка переведена у повному бойову готовність, безпосередньо брав участь у виконанні бойових завдань.

57. Виходячи з вищевказаного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі про захист честі, гідності та ділової репутації на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

58. Подібні висновки висловленні у постанові Верховного Суду

від 29 лютого 2024 року у справі № 149/9/23 (провадження № 61-10894св23), 05 червня 2024 року у справі № 317/3364/21 (провадження № 61-6041св24).

59. Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є необґрунтованими.

60. За обставин цієї справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі захист честі, гідності та ділової репутації до припинення перебування відповідача на військовій службі (про що відповідачу необхідно повідомити суд).

61. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

62. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала суду апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Апеляційним судом правильно застосовано приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

63. Статтею 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

64. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала апеляційного

суду - без змін.

Керуючись статтями 400 406 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Берназ-Ганєва Альона Вікторівна, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 25 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович