Постанова

Іменем України

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 490/4184/17

провадження № 61-13809св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Держгеокадастр України, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, відділ Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області, Новоодеська міська рада Миколаївської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2020 року у складі судді Кокорєва В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держгеокадастру України, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, відділу Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області, Новоодеської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої протиправним діями, рішеннями органу державної влади.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі № 814/579/17 визнано протиправними дії Держгеокадастру України, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, відділу Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області щодо ненадання відповіді на її звернення відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зобов`язано Держгеокадастр України, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області і відділ Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області надати їй відповідь на її звернення відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Вказувала на те, що протягом 2008-2011 років відповідачі за її зверненням не усунули недоліків, що містилися у державному акті на право приватної власності на землю.

Через допущені помилки в державному акті на право приватної власності на землю в частині невірно зазначеного імені власника земельної ділянки, порушено її право власності на майно та право вільно розпоряджатись майном.

Зазначала, що протиправними діями відповідачів їй завдано майнову шкоду, яка полягає у знищенні та пошкодженні її майна, яким вона не мала права розпорядитись у період у 2008-2011 роках внаслідок недоліків державного акта на землю. Також майнова шкода полягає у витратах, пов`язаних з необхідністю відвідувати державні органи, сплачувати послуги адвокату, неотримання доходів.

Крім того, вказаними діями відповідачів їй завдана моральна шкода, оскільки вона зазнала глибоких фізичних і моральних страждань, що призвело до погіршення стану її здоров`я.

З урахуванням зазначеного та заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 , посилаючись на положення статті 56 Конституції України та статті 23 ЦК України, просила стягнути 2 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 2 500 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої протиправними діями Держгеокадастру України, Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області, відділом Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області, Новоодеською міською радою Миколаївської області, шляхом стягнення коштів за рахунок держави.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу суду у розмірі 320,00 грн, надано строк для усунення зазначених недоліків - протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду

м. Миколаєва від 14 червня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року скасовано.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2017 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2019 року справу передано на розгляд до Ленінського районного суду м. Миколаєва у зв`язку з непідсудністю справи Центральному районному суду м. Миколаєва.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2020 року відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держгеокадастру України, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, відділу Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області, Новоодеської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що є таке, що набрало законної сили рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати вказану судові рішення та ухвалити нове, яким зобов`язати суд першої інстанції розглянути її позов.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про закриття провадження у цій справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року продовжено заявнику строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року продовжено заявнику строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» зазначив, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Отже, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції 2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору».

У справі, яка переглядається, установлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2018 року у справі № 490/5584/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 02 серпня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України, Новоодеської міської ради Миколаївської області, Державної казначейської служби в Україні, Головного управління казначейської служби в Миколаївській області, Держгеокадастру України, відділу у Новоодеському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Миколаївської обласної державної адміністрації про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної протиправними діями, рішеннями органу державної влади, відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 490/5584/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 02 серпня 2018 року залишено без змін (провадження № 61-42949св18).

Установивши, що є таке, що набрало законної сили рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про закриття провадження у цій справі.

Оскаржувані судові рішення відповідають нормам процесуального права, оскільки Ne bis de adem re sit actio - нe можна двічі вчиняти позов за тією ж самою справою.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник