Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 490/5121/17

провадження № 61-7756св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління Державної міграційної служби Миколаївської області,

треті особи: Вознесенський районний відділ Управління державної міграційної служби Миколаївської області, Румянцева Лілія Василівна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління Державної міграційної служби Миколаївської області, третя особа - Вознесенський районний відділ Управління Державної міграційної служби Миколаївської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади.

Позовна заява мотивована тим, що 21 серпня 2008 року ОСОБА_1 втратила паспорт громадянина України. Цього ж дня вона звернулась до сектору з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб у м. Вознесенську та заявила про це.

Проте, відповідач всупереч вимог законодавства жодних дій, спрямованих на видачу їй нового паспорта громадянина України не проводив, на численні звернення, як усні, так і письмові належної відповіді не надавав. У зв`язку з чим, вона була змушена звернутись за захистом свої прав до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року визнано дії Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби щодо знищення паспорта та відмови у видачі паспорту незаконними.

02 вересня 2015 року ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України.

Посилаючись на те, що такими незаконними діями органу державної влади їй спричинено моральну шкоду, яка полягає у створенні їй неабияких труднощів на протязі семи років при захисті її конституційних, цивільних, житлово-комунальних та трудових прав та на підставі статті 56 Конституції України, просила стягнути на її користь з Управління моральну шкоду в сумі

70 000 000,00 грн.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 листопада

2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено завідуючу сектором Вознесенського РВ УДМС України в Миколаївській області Румянцеву Л. В.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 04 жовтня

2018 року, з урахуванням ухвали Центрального районного суду Міста Миколаєва від 22 грудня 2018 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Управління Державної міграційної служби Миколаївської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 7 000,00 грн.

Стягнуто з Управління Державної міграційної служби Миколаївської області на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності причино-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та спричиненими її моральними стражданнями, що полягали у позбавлені можливостей реалізації її прав та ухвалив стягнути з Управління Державної міграційної служби Миколаївської області 7 000,00 грн моральної шкоди.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 04 жовтня 2018 року скасовано та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, стягуючи з Державного бюджету України кошти, розпорядником яких фактично є Державна казначейська служба України, в порядку статті 51 ЦПК України не вирішив питання щодо залучення до участі у справі як співвідповідача Державну казначейську службу України, а апеляційний суд не має повноважень вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

12 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що незалучення до участі у справі Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) не є підставою для відмови у позові. У справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, позивач не пред?являє жодних самостійних вимог до ДКСУ, а рішення суду у справі про стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) державного органу, не впливає на права чи обов?язки ДКСУ.

Доводи інших учасників справи

30 липня 2019 року Управління Державної міграційної служби Миколаївської області через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду

від 26 лютого2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Центрального районного суду міста Миколаєва.

У червні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

21 серпня 2008 року ОСОБА_1 втратила паспорт громадянина України та звернулась до Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби Миколаївської області з заявою з приводу його втрати.

Заява позивача була зареєстрована і заведена справа про втрату паспорта.

13 січня 2009 року юридичною фірмою було направлено запит до начальника СГІРФО УМВС України в Миколаївській області щодо надання інформації про підставу невидачі позивачу нового паспорту громадянина України замість втраченого. Відповідь на дане звернення не надана.

В 2010 році ОСОБА_1 звернулась в Адміністрацію Президента України з відповідною заявою, яка 24 грудня 2010 року за вихідним 22/164618-14 була направлена за належністю для розгляду в Прокуратуру Миколаївської області.

18 березня та 31 березня 2010 року ОСОБА_1 направлено повідомлення, що проведеною прокуратурою перевіркою було встановлено обставини втрати паспорту та відмовлено у подальшому розгляді заяви.

15 вересня 2014 року та 28 жовтня 2014 року позивач зверталась до відповідача з заявами, в яких просила офіційно повідомити, коли можна отримати паспорт.

30 вересня 2014 року начальник Вознесенського РВ УДМС України в Миколаївській області повідомив, що загублений паспорт знайдений та в подальшому знищений у відповідності до встановленого законом порядку.

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби Миколаївської області про визнання дій відповідача неправомірними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року дії Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби Миколаївської області щодо знищення паспорта та відмови у видачі паспорту ОСОБА_1 визнанні незаконними.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Вирішуючи спір, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову з підстав не залучення до участі у справі як співвідповідача належної сторони - Державної казначейської служби України

Разом з тим, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316цс19), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19).

Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Саме такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19).

Враховуючи викладене висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі ДКСУ як відповідача є помилковими.

Статтею 56 Конституції України закріплено право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відмовивши у задоволенні позову з формальних міркувань, апеляційний суд не розглянув справу по суті.

З огляду на положення статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2019 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун