ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 490/5238/21
провадження № 61-12974св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Вавілов Антон Євгенович, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві власності на житловий будинок.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори № 1-911 від 29 жовтня 2013 року, він є власником 66/100 часток житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 . Інша частина житлового будинку належить на праві власності ОСОБА_2 . Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 913 кв. м, відведеній у користування.
3. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня
2020 року у по справі № 2-380/11 визначено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками та проведено поділ житлового будинку з господарськими спорудами в натурі. Рішення суду набрало законної сили та було виконано шляхом державної реєстрації права власності сторін.
4. Зазначав, що відповідач, не зважаючи на рішення суду про реальний поділ житлового будинку, а також законодавчі гарантії непорушності права приватної власності, продовжує чинити перешкоди йому у володінні та користуванні наступними приміщеннями: кімнатою № 2-5 житлового будинку літ. «А», площею 11,7 кв. м, вбиральнею літ. «Д», сараєм літ. «С». Зокрема, фізично не допускає його до вказаних приміщень, вчиняє сварки, провокує на бійку, викликає працівників поліції. Вирішити спір у досудовому порядку неможливо.
5. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача надати йому доступ до кімнати № 2-5 житлового будинку літера А, площею 11,7 кв .м, вбиральні літера Д, сараю літера С та у подальшому не чинити перешкоди у доступі до вказаного приміщення та будівель.
Стислий виклад позиції відповідача
6. ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність доказів можливості перепланування спірних приміщень, а також на незаконність позбавлення його права власності на приміщення 2-5.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня
2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
8. Зобов`язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 доступ до вбиральні літера «Д» та сараю літера «С», розташованих за адресою:
АДРЕСА_1 , та у подальшому не чинити перешкоди у доступі до вказаних будівель.
9. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
10. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не погоджується з визначеним судом порядком розподілу домоволодіння, чинить перешкоди позивачу у здійсненні ним права користування належними йому житловими приміщеннями та господарськими спорудами, у зв`язку із чим вимоги про усунення таких перешкод є законними та частково обґрунтованими. Зокрема, суд вважав, що в частині вимоги про зобов`язання відповідача не чинити перешкоди у користуванні вбиральнею літер Д та сараєм літер С є обґрунтованими, відповідають змісту порушеного права та характеру порушення. Водночас, вимоги про зобов`язання відповідача надати доступ до кімнати 2-5 житлового будинку літер А без визначення конкретного шляху такого доступу, з огляду на те, що він можливий лише через житлові приміщення, які перебувають у власності відповідача, не відповідають критерію ефективності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2023 року залишено без змін.
13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що право власності на вбиральню літ Д та сарай літ. С після розподілу будинку за рішенням суду належить виключно позивачу, якому чиняться перешкоди у користуванні таким майном.
14. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося в апеляційному порядку та судом апеляційної інстанції не переглядалося.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 29 серпня 2023 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат
Вавілов А. Є., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2023 року, справу передати на новий розгляд апеляційному суду.
16. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13,
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі
№ 338/180/17, та у постановах Верховного Суду від05 грудня 2018 року у справі № 170/289/16-ц, від 11 серпня 2020 рокуу справі №404/4551/19, від 24 грудня 2020 рокуу справі № 457/725/16-ц, від 27 січня 2021 рокуу справі
№ 361/2430/18-ц, від 28 січня 2021 рокуу справі №260/1888/20, від 19 лютого 2021 рокуу справі №909/541/19, від 31 березня 2021 рокуу справі
№ 240/13092/20, від 09 квітня 2021 рокуу справі №500/90/19, від 14 квітня
2021 рокуу справі №205/1129/19, від 19 травня 2021 рокуу справі
№910/16033/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували, що право власності у заявника виникло на підставі договору дарування від 09 липня 2002 року, в якому чітко визначено, які приміщення у домоволодінні ним набуто.
18. Вважає, що судовим рішенням від 16 жовтня 2020 року було фактично позбавлено його належного йому майна - припинено право власності на житлову кімнату у будинку літ «А» 2-5, площею 11,7 кв. м, що суперечить Конституції України та законодавству України щодо захисту права власності.
19. Посилається на те, що при вирішенні питання про виділ частки або поділ будинку в натурі підлягає врахованню можливість виділення співвласнику ізольованого приміщення, яке має окремий вхід, систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто окремого об`єкту нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Виділ частки має відбуватись без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
20. Посилається заявник на те, що при поділі житлового будинку судом не було технічного висновку про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки, а також погодження відповідних служб на встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.
21. Зауважує, що спірні приміщення не були оглянуті експертом, оскільки експертиза проводилась лише за наявними документами, виданими багато років тому. У приміщенні сараю літ. «С» було зроблено переобладнання за його рахунок. Крім того, позивачем не зазначено, яким чином має бути наданий доступ до приміщення сараю та вбиральні, що свідчить про неправильно обраний спосіб захисту його прав.
22. Зосереджує увагу на тому, що позбавлення його права на доступ до вбиральні літ. «Д» не відповідає санітарним нормам, встановленим законодавством України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
24. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року поновлено
ОСОБА_2 строк на касаційне оскарженняпостанови Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 490/5238/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
25. 19 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. Відповідно до договору купівлі-продажу частки житлового будинку
від 04 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О. П., ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_4 66/100 частини житлового будинку з відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових споруд і будівель по АДРЕСА_1 . Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване 15 грудня 2003 року.
27. Згідно з умовами зазначеного договору купівлі-продажу на земельній ділянці розташований один житловий кам`яний будинок, позначений на плані
літ. «А», житловою площею 93 кв. м, погріб кам`яний літ. «МДП», сарай кам`яний літ. «С», «П», «Я», душ кам`яний літ. «Р», туалет з цегли літ. «Д», сарай з цегли
літ. «3», 1/2 літньої кухні та 1/2 гаража кам`яних літ. «К», сарай з піноблока
літ. «Н», навіс, обшитий з 3-х сторін літ. «О», огорожа під № 3, 4, 8, 11, 12, будівля 1, № 7, 9.
28. Згідно з державним актом довічного успадкованого володіння землею
№ 150 від 03 лютого 1992 року ОСОБА_4 на праві довічного успадкованого володіння належала присадибна ділянка за адресою
АДРЕСА_1 , площею 730,4 кв. м. Зазначено, що домоволодіння належить ОСОБА_4 (4/5 частини) та ОСОБА_5 (1/5 частини).
29. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 отримав у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 66/100 часток житлового будинку з відповідною часткою прилеглих до нього господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
30. ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 09 липня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Захаренко І .В., отримав у дар від ОСОБА_6 34/100 частини житлового будинку, з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
31. Домоволодіння за вказаною адресою складається з: житлового будинку літ. «А-1» площею 151,1 кв. м; нежитлової прибудови літ. «А1»; вбиральні літ. «Д» 2,1 кв. м, сарая літ. «З», 5,9 кв. м; літньої кухні-гаража літ. «К», 64,5 кв. м; погреба літ. «Мпд», підвалу 13,2 кв. м; сараю літ. «Н,» 10,5 кв. м; навісу літ. «О», 8,7 кв. м; душу літ. «Р» ,4,5 кв. м; сараю літ. «С», 8,9 кв. м; сарая літ. «Я», 7,0 кв. м; замощення літ. «І»; огорожа № 11; хвіртка № 12; ворота № 3; огорожа № 4; басейн № 7; огорожа № 8; водяний кран № 9. Житловий будинок АДРЕСА_1 літ. «А-1» складається із двох квартир.
32. Квартира АДРЕСА_2 , якою користується ОСОБА_1 , має загальну площу 53,9 кв. м, житлову (основну) 42,3 кв. м та допоміжну 11,6 кв. м. Ця квартира складається з трьох житлових кімнат площами 14,7 кв. м, 10,2 кв. м та 17,4 кв. м, кухні площею 8,5 кв. м та коридора - 3,1 кв. м.
33. Квартира АДРЕСА_3 , якою користується ОСОБА_2 , має загальну площу
70,7 кв. м, житлову (основну) 51,4 кв. м та допоміжну площу 19,3 кв. м. Зазначена квартира складається з трьох житлових кімнат площами 13,6 кв. м, 19,3 кв. м,
11,7 кв. м, їдальні площею 6,8 кв. м, коридора - 2,1 кв. м, кухні - 8,9 кв. м,
ванни - 5,3 кв. м та коридора - 3,0 кв. м.
34. Рішенням від 16 жовтня 2020 року Центрального районного суду
м. Миколаєва у справі №2-380/11, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, позов
ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено.
35. Надано у користування ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 574,86 кв. м (194, 17 кв. м під забудовами, 380,69 кв. м вільна
від забудов), що відповідає його ідеальній частці 66/100, з частиною житлового будинку літ. «А-1», «а» і господарськими спорудами: вбиральня, літ «Д»; сарай літ. «З»; літня кухня - гараж літ. «К»; сарай літ. «Н»; навіс літ. «О»; сарай літ. «Я»; сарай літ. «С»; басейн літ. №7; водяний кран літ. №9; 1/2 огорожі літ. № 11,12,3,4,8; відмостки та замощення літ. №11, 12, 3, 4, 8, І з відділенням за точками по лінії земельної ділянки 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 29, 28, 27, 32, 25, 31, 30, 21, 22, 23, 24, якими позначені поворотні точки межі земельної ділянки.
36. Надано ОСОБА_1 у користування земельну ділянку під забудовами, яка становить 194,17 кв. м, під частиною житлового будинку «А-1», «а» -
82,44 кв. м, загальною площею - 65,60 кв. м у складі приміщень: «І», «1-2», «1-3», «1-5», «1-6», «2-5»; під господарськими спорудами - 111,73 кв. м. Надано у користування ОСОБА_1 земельну ділянку вільну від забудов площею 380,69 кв. м.
37. Надано у користування ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 296,14 кв. м (91,83 кв. м під забудовами, 204,31 кв. м вільною від забудов), що відповідає його ідеальній частці 34/100 з частиною житлового будинку літ. «А-1», «а» та господарськими спорудами: погріб літ. «Мпд»; сарай літ. «П»; душ літ. «Р»; 1/2 частка огорожі, відмостки та замощення літ № 11, 12, 3, 4, 8, І з відділенням за точками по лінії земельної ділянки 25, 26, 27, 28, 29, 17, 18, 19, 20, 21, 30, 31, якими позначено поворотні точки земельної ділянки (на плані позначено земельним кольором).
38. Надано у користування ОСОБА_2 земельну ділянку під забудовою площею 91,83 кв. м, а саме: під частиною житлового будинку літ. «А-1», «а» -
73,80 кв. м, загальною площею - 59,0 кв. м; у складі приміщень: «ІІ», «2-2», «2-3», «2-4», «2-6», «2-7», «2-8»; під господарськими будовами - 18,03 кв. м. Надано у користування ОСОБА_2 земельну ділянку вільну від забудов площею
204,31 кв. м.
39. Вхід (в`їзд) літ. № 3, № 12 на земельну ділянку залишено в загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
40. У загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено земельну ділянку площею 99,84 кв. м (по 49,92 кв. м кожному співвласнику) з відділенням за точками по лінії земельної ділянки 1, 2, 3, 32, 27, 26, 25, 24, 23, якими позначені поворотні точки межі земельної ділянки. Огорожі залишено у користуванні співвласників відповідно до встановленого порядку користування земельною ділянкою.
41. Зустрічний позов ОСОБА_2 в частині зміни ідеальних часток співвласників в житловому будинку АДРЕСА_1 залишено без задоволення.
42. Зустрічний позов ОСОБА_2 в частині реального поділу житлового будинку АДРЕСА_1 задоволено частково.
43. Виділено у власність ОСОБА_1 приміщення: 1-2, площею 14,70 кв. м; 1-3, площею 8,5 кв. м; 1-5, площею 10,2 кв. м; 1-6, площею 17,40 кв. м;
2-5, площею 11,7 кв. м; І, площею 3,1 кв. м.
44. Разом по частині будинку ОСОБА_1 виділено: вбиральня, літ. «Д»; сарай літ. «З» ; літня кухня - гараж літ. «К»; сарай літ. «Н»; навіс літ. «О»; сарай літ. «Я»; сарай літ. «С»; басейн літ. № 7; водяний кран літ. № 9; 1/2 огорожі літ. №11, 12, 3, 4, 8; 1/2 замощення літ. №1, що становить 60/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .
45. Виділено у власність ОСОБА_2 приміщення: 2-2, площею 13,6 кв. м;
2-3, площею 19,3 кв. м; 2-4, площею 6,8 кв. м; 2-6, площею2,1 кв. м; 2-7, площею 8,9 кв. м; 2-8, площею 5,3 кв. м; ІІ площею 3 кв. м.
46. Разом по будинку ОСОБА_2 виділено: погріб літ. «Мпд»; сарай літ. «П»; душ літ. «Р»; 1/2 огорожі літ. № 11, 12, 3, 4, 8; 1/2 замощення літ. №1, що становить 40/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .
47. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за відхилення від ідеальної частки у житловому будинку по
АДРЕСА_1 на 6/100 у розмірі у розмірі 32 868,00 грн її інвентаризаційної (дійсної) вартості.
48. Користування горищним простором та інженерними комунікаціями залишено без змін.
49. Визначаючи варіант розподілу житлового будинку по АДРЕСА_1 , суд вважав за необхідне обрати саме варіант № 5, запропонований у висновку експерта від 16 жовтня 2018 року № 115-043/078. За цим варіантом відхилення від ідеальних часток є незначним (найменшим зі всіх варіантів), тому такий варіант визнано таким, що відповідає інтересам сторін та приписам статті 41 Конституції України щодо непорушності права власності.
50. Технічна можливість проведення перепланування й ізоляції двох частин житлового будинку літ. А відповідно до п`ятого варіанту підтверджується звітом № 289 від 04 лютого 2020 року, складеним ФОП ОСОБА_7 . Відповідно до цього звіту технічний стан основних несучих конструкцій спірного житлового будинку є задовільним. Деформації будівлі відсутні, відсутні видимі пошкодження які свідчать про зниження несучої здатності конструкції. Таким чином є можливість виконати дверний отвір з приміщення 2-2 в приміщення 2-5 та закладання дверного отвору з приміщення 2-2 в приміщення 2-5. Перегородка з приміщення 2-2 в приміщення 2-5 не є несучою. Згідно переліку будівельних робіт постави Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 роботи не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Виконання дверного отвору проводиться без застосування інструменту ударної дії.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
51. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
52. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
53. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
54. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
55. У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
56. Під порушенням необхідно розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
57. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
58. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
59. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
60. Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
61. Відповідно до частин першої - третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
62. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
63. Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
64. Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
65. З урахуванням положень статей 391 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
66. Спірні правовідносини стосуються усунення порушень у володінні та користуванні належними позивачу приміщеннями та спорудами у домоволодінні, які були йому виділені на підставі судового рішення про поділ житлового будинку, господарських споруд та встановлення порядку користування земельною ділянкою, які перебували у спільній частковій власності сторін.
67. Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
68. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).
69. Відповідно до положень частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
70. Встановивши, що спірне домоволодіння перебувало у спільній частковій власності сторін спору та на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, було поділено між ними в натурі, у зв`язку із чим припинилося право спільної часткової власності і кожен з них набув право особистої приватної власності на визначену частину приміщень, а відповідач не погоджується з визначеним судом порядком розподілу домоволодіння, не виконує зазначене судове рішення та не надає позивачу доступу до виділених йому приміщень вбиральні літ. «Д» та сараю літ. «С», суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
71. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться в основному до незгоди з судовим рішенням, яке набрало законної сили, щодо поділу спірного домоволодіння в натурі.
72. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
73. Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
74. Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
75. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
76. Суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та доводам сторін, зокрема щодо переобладнання відповідачем сараю літ. «С» та позбавлення його права користування вбиральнею літ. «Д». Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено про відсутність доказів про порушення законних прав та свобод відповідача у зв'язку з виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.
77. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судовому рішенні апеляційного суду, питання вмотивованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції, зводяться в загальному до переоцінки доказів.
78. Водночас слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц).
79. Висновки апеляційного суду, з урахуванням встановлених у справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі.
80. Колегія суддів зауважує, що ця справа в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні приміщенням до кімнати № 2-5 житлового будинку літера А, площею 11,7 кв. м не переглядалася в апеляційному порядку, а тому з урахуванням положень вимог ЦПК України та вимог касаційної скарги, справа в зазначеній частині не переглядається і в касаційному порядку.
81. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
82. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції, яким залишено без змін рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Вавілов Антон Євгенович, залишити без задоволення.
2. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович