Постанова

Іменем України

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 490/5801/19

провадження № 61-8256св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2020 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 травня 2020 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Лисенка П. П., Самчишиної Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 березня 2017 року № 251 «Про розгляд звернень громадян і затвердження спільних рішень адміністрації і профспілкового комітету підприємств і організацій щодо взяття на квартирний облік, внесення змін та доповнень до облікових справ, зняття з квартирного обліку» його було взято на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов до загальної черги та списку на першочергове отримання жилих приміщень.

Відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280, він має право на отримання відповідної грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення і така компенсація виплачується в залежності від черговості взяття особи на квартирний облік за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.

Рішеннями засідань міської комісії щодо розгляду заяви про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб від 05 вересня 2018 року і від 15 лютого 2019 року йому призначено грошову компенсацію як внутрішньо переміщеній особі, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції.

Між тим Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради взято до уваги дату його постановки на квартирний облік не 27 березня 2017 року, а 10 серпня 2018 року, оскільки рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 10 серпня 2018 року за №748 вирішено вважати його таким, що перебуває на квартирному обліку як внутрішньо переміщена особа з числа учасників бойових дій відповідно до підпункту 8 пункту 13 Правил обліку громадян, та, відповідно, він має номер 13 у черзі, хоча взятий на квартирний облік раніше усіх інших осіб.

Вважав, що протиправне встановлення дати взяття його на квартирний облік 10 серпня 2018 року замість 27 березня 2017 року порушує його право на отримання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення у порядку черговості взяття на квартирний облік.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправним встановлення Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради черговості виплат грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, з урахуванням 10 серпня 2018 року, як дати взяття на квартирний облік та зобов`язання Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради здійснити йому виплату вищезазначеної компенсації з урахуванням дати 27 березня 2017 року, як дати взяття його на квартирний облік.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 травня 2020 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, закрито та роз`яснено позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вимоги позивача стосуються необмеженого кола осіб, які також мають право на отримання грошової компенсації, спір виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, такий спір не є приватноправовим, а відповідно підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 01 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував, що цей спір стосується захисту його житлових прав, оскільки пов`язаний з можливістю отримання ним грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення, право на яку визначено статтями 1 9 48-1 ЖК Української РСР, що свідчить про відсутність підстав для розгляду заявлених ним вимог у порядку адміністративного судочинства. Крім того, вказує, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 488/1176/14-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 815/2551/15, від 07 листопада 2018 року у справі № 358/460/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 685/1346/15-а, від 23 січня 2019 року у справі № 806/5217/15 і від 20 грудня 2019 року у справі № 440/1649/19.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 10 серпня 2018 року № 748 ОСОБА_1 вирішено вважати на квартирному обліку як внутрішньо переміщену особу з числа учасників бойових дій відповідно до підпункту 8 пункту13 Правил обліку громадян та внесено відповідні зміни до списку громадян, що знаходяться на квартирному обліку у загальній черзі.

05 вересня 2019 року на засіданні комісії щодо виплати грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також членів їх сімей за рахунок коштів державного бюджету - ОСОБА_1 було надано грошову компенсацію як внутрішньо переміщеній особі, учаснику бойових дій, який брав участь в антитерористичній операції, з зазначенням дати взяття на квартирний облік у пільгову чергу - 10 серпня 2018 року.

На цій же комісії було надано грошову компенсацію ОСОБА_2 , який має такий самий статус та є інвалідом війни ІІІ групи, у якого дата взяття на квартирний облік на пільгову чергу раніше, а саме - 12 травня 2017 року.

Протиправне, на думку ОСОБА_1 , встановлення відповідачем дати взяття позивача на квартирний облік 10 серпня 2018 року, а не 27 березня 2017 року, порушує його право на отримання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення у порядку черговості взяття на квартирний облік, що й стало підставою для подання цього позову.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Так, судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

За загальним правилом, передбаченим у частині першій статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У пунктах 1, 2 частини першої статті 4 КАС України вказано, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої зазначеної статті).

За змістом пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі визначальною ознакою є характер спірних правовідносин.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до суду із позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права на отримання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення в порядку черговості взяття на квартирний облік.

За правилами частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_1 , то цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 (провадження № 11-166апп18), від 03 липня 2019 року у справі № 1306/9031/2012 (провадження № 11-333апп19), від 11 вересня 2019 року у справі № 804/3718/18 (провадження № 11-470апп19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 569/2101/16-а (провадження № 11-244апп19).

У частинах третій, четвертій статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, закрив провадження у справі з порушенням вимог процесуального права, а саме статті 19, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, то це відповідно до статей 406 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 травня 2020 року скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович