ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2024 року
м. Київ
справа № 490/6345/23
провадження № 61-8908св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2024 року у складі судді Шолох Л. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Самчишиної Н. В., Ямкової О. О., від 22 травня 2024 року і виходив з наступного.
Основний зміст позовних вимог
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 , заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті.
2. Свої вимоги заявниця мотивувала тим, що 01 вересня 2019 року між
ТОВ «Місто для людей Миколаїв» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в особі уповноваженої особи ОСОБА_2 укладено договір № 123 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. ОСОБА_1 вказувала, що вона є власницею квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину.
3. Згідно з доводами заявниці, вона отримала неперевірену інформацію про смерть ОСОБА_2 , яка була уповноваженою особою на підписання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Вважала, що смерть уповноваженої особи на підписання договору порушує права всіх співвласників багатоквартирного будинку.
4. Офіційне встановлення факту смерті ОСОБА_2 є необхідною та достатньою умовою припинення дії договору № 123 від 01 вересня 2019 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та проведення загальних зборів співвласників/мешканців будинку
АДРЕСА_1 для обговорення нового проєкту договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та обрання уповноваженої особи для його підписання від імені співвласників/мешканців будинку. ОСОБА_2 проживала за адресою: квартира АДРЕСА_3 . Після її смерті квартиру за вказаною адресою було продано. Більше жодних інших персональних даних відносно ОСОБА_2 не відомо.
5. Посилаючись на вказані обставини, а також на частину першу статті 317 ЦПК України, ОСОБА_1 просила встановити факт смерті уповноваженої особи на підписання договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 123 від 01 вересня 2019 року - ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня
2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявниця не надала доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, та не довела, що встановлення цього факту впливає на її будь-які особисті чи майнові права.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2024 року - без змін.
9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що досліджені судом докази не доводять факту смерті ОСОБА_2 на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, а також того, що встановлення цього факту безпосередньо породить для ОСОБА_1 юридичні наслідки.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
10. 20 червня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування
норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 644/6785/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Заявниця вважає, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції встановлені обставини, які не відповідають дійсності та наявним у матеріалах справи доказам. Судом фактично встановлено факт смерті особи, однак зроблено неправильний висновок про те, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 не має жодного відношення до суті та мети звернення до суду заявниці.
13. Вказує, що при зверненні до суду із цією заявою та під час судового розгляду справи вона зазначала, що встановлення факту смерті
ОСОБА_2 є необхідною та достатньою умовою припинення дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та проведення загальних зборів співвласників будинку для обговорення нового проєкту договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та обрання уповноваженої особи для його підписання від імені співвласників.
14. Згідно з доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій у порушення вимог положень статті 317 ЦПК України було відмовлено у встановлення факту смерті ОСОБА_2 , на підтвердження якого заявницею було надано достатньо доказів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 490/6345/23.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 .
17. Вказувала, що 01 вересня 2019 року між ТОВ «Місто для людей Миколаїв» та співвласниками багатоквартирного будинку
АДРЕСА_1 в особі уповноваженої ОСОБА_2 укладено договір № 123 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
18. Заявниця стверджувала, що вона отримала інформацію про смерть ОСОБА_2 , яка була уповноваженою особою на підписання договору про надання послуг з управління багатоквартирного будинку, а тому смерть уповноваженої особи на підписання договору порушує права всіх співвласників багатоквартирного будинку.
19. Вважала, що офіційне встановлення факту смерті ОСОБА_2 є необхідною та достатньою умовою припинення дії договору № 123 від 01 вересня 2019 року та проведення загальних зборів співвласників/мешканців будинку для обговорення нового проєкту договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та обрання уповноваженої особи для його підписання від імені співвласників/мешканців будинку. ОСОБА_2 проживала у квартирі АДРЕСА_3 . Після її смерті квартиру за вказаною адресою було продано. Більше жодних інших персональних даних відносно ОСОБА_2 не відомо.
20. На виконання вимог Центрального районного суду м. Миколаєва, Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) надано відомості про те, що в архіві відділу відсутній актовий запис про державну реєстрацію смерті складеного на ім`я ОСОБА_2 . Також у відповіді зазначено, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про смерть № 1588, складений 29 квітня 2013 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим на ім`я ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна.
21. У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила суду, що не являється родичкою ОСОБА_2 , встановлення факту смерті якої їй необхідно для укладення нового договору на обслуговування квартири у зв`язку з чим просила задовольнити заяву.
Позиція Верховного Суду
22. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
23. Згідно з приписами пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
24. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
25. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
26. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
27. За статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
28. Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
29. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
30. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
31. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
32. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
33. Частина другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
34. За частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
35. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення - позасудовий і судовий.
36. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
37. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
38. Необхідність звернення із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у цій справі заявниця обґрунтовує тим, що це буде необхідною та достатньою умовою припинення дії договору № 123 від 01 вересня 2019 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та проведення загальних зборів співвласників/мешканців будинку АДРЕСА_1 для обговорення нового проєкту договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком і обрання уповноваженої особи для його підписання від імені співвласників/мешканців будинку, оскільки такою особою була ОСОБА_2 , яка згідно з доводами заявниці померла.
39. Слід зазначити, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть особи в певний час і за певних обставин.
40. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю, тощо. Вказаний перелік не є вичерпним.
41. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
42. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
43. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, уповноваженої на підписання договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 123 від 01 вересня 2019 року, - ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку доводам заявниці, поданим і витребуваним доказам, дійшов правильних висновків про відсутність достатніх доказів, які б могли свідчити про смерть ОСОБА_2 , зокрема на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України
44. ОСОБА_1 також не довела, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 буде мати для неї юридичні наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення її особистих чи майнових прав.
45. Доводи заявниці про те, що встановлення факту смерті буде підставою для припинення дії договору № 123 від 01 вересня 2019 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, співвласником якого вона є, слід визнати безпідставними, оскільки смерть особи, яка була уповноважена діяти від імені своїх співвласників багатоквартирного будинку, не впливає на строк дії договору.
46. Окрім зазначеного, співвласники житлового будинку не позбавлені права на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку обрати уповноважену особу, яка буде діяти від їх імені та в їхніх інтересах, ініціювати розірвання договору.
47. Доводи касаційної скарги, не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанцій та апеляційного суду.
48. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
49. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.
50. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постанові від 23 січня 2020 року у справі
№ 644/6785/18, на які послалася заявниця у касаційній скарзі. Слід звернути увагу, що у вказаній справі заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини та встановлення материнства.
51. Заявниця у касаційній скарзі також просить постановити окрему ухвалу відповідно статті 262 ЦПК України.
52. Відповідно до частин першої, десятої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
53. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом реагування на виявлені під час судового розгляду порушення законодавства, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
54. Колегія суддів не встановила порушень при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали у цій справі. Як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції виклали мотиви і висновки щодо застосування норм процесуального права, сприяли забезпеченню права особи на доступ до правосуддя.
55. Заявниця не навела обґрунтованих підстав для ухвалення окремих ухвал відносно суддів судів першої та апеляційної інстанції, а її доводи фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями та впевненістю у тому, що вона довела факт смерті ОСОБА_2 .
56. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
57. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня
2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 травня
2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович