Постанова

Іменем України

11 серпня 2023 року

місто Київ

справа № 493/1513/22

провадження № 61-6043св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Левчик», державний реєстратор Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Мельничук Володимир Олександрович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Левчик» на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 22 грудня 2022 року у складі судді Ільницької О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Базіль Л. В., Воронцової Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» (далі - ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива») звернулося до суду з позовом, в якому просило:

визнати недійсним договір оренди землі від 13 серпня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Левчик» (далі - ПП «Левчик»), щодо земельної ділянки площею 2,4528 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0625, право оренди якої зареєстровано державним реєстратором Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Новаком С. П. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі прийнятого ним рішення, індексний номер 64565583 від 22 серпня 2022 року (номер запису про інше речове право 47655680 від 17 серпня 2022 року);

скасувати державну реєстрацію права оренди ПП «Левчик» щодо спірної земельної ділянки;

припинити право оренди ПП «Левчик» на спірну земельну ділянку;

скасувати державну реєстрацію іншого речового права - про припинення права оренди ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» на спірну земельну ділянку, проведену на підставі заяви ОСОБА_1 від 05 жовтня 2018 року;

визнати за ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» право оренди спірної земельної на підставі договору оренди землі від 10 грудня 2015 року, укладеного між ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_1 .

У грудні 2022 року ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, просило:

заборонити ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам спірної земельної ділянки;

заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.

Заява обґрунтована тим, що 13 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ПП «Левчик» укладено спірний договір оренди землі, здійснено державну реєстрацію права оренди відповідача ПП «Левчик» на спірну земельну ділянку. За змістом інформаційної довідки ПП «Левчик» неодноразово, практично щорічно оформлює договір оренди землі, потім їх розриває, а в подальшому знову з`являються незаконні договори оренди землі щодо земельної ділянки, яка раніше було передана в оренду позивачу.

На підставі оспорюваного договору оренди землі відповідач може в будь-який час приступити до використання земельної ділянки, не виключена можливість вжиття відповідачем заходів стосовно чергового розірвання існуючого оспорюваного договору оренди землі та укладання нового незаконного договору.

Укладення ПП «Левчик» договорів оренди стосовно цієї ж земельної ділянки та проведення відповідної реєстрації унеможливлює внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право оренди ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива». Невжиття такого заходу забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 22 грудня 2022 року заяву ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки, площею 2,4528 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0625.

Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, а також призвести до порушення прав позивача, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ПП «Левчик» задоволено частково.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 22 грудня 2022 року в частині заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання спірної земельної ділянки, скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у застосуванні зазначеного виду забезпечення позову відмовлено.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), зокрема щодо співмірності, співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, дійшов висновку, що заборона ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання спірної земельної ділянки, є неспівмірним втручанням у неспростоване право відповідача користування зазначеною земельною ділянкою.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У квітні 2023 року ПП «Левчик» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в задоволеній частині заяви про забезпечення позову скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у забезпеченні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що остаточне судове рішення у цій справі не підлягатиме примусовому виконанню. Застосувавши запобіжний захід у виді заборони вчинення реєстраційних дій, пов`язаних із спірною земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій фактично обмежили право власності відповідачки ОСОБА_1 , зокрема у праві на розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Вжиті судами першої та апеляційної інстанцій заходи забезпечення позову не відповідають критеріям розумності, обґрунтованості, порушують баланс інтересів сторін, є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема статей 149 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц, від 04 травня 2022 року у справі № 570/2296/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 211/6285/20.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Левчик» на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

Встановивши, що між сторонами у справі виник спір щодо права оренди спірної земельної ділянки, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову та призвести до порушення прав і законних інтересів ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива».

Вжиті заходи забезпечення позову є необхідними та співмірними із заявленими вимогами та забезпечать поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі задоволення позову.

Тому, суд першої інстанції, з висновками якого у відповідній частині погодився апеляційний суд, правильно встановив, що ефективним заходом забезпечення позову у цій справі є заборона ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки, площею 2,4528 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0625 та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 493/1451/22 (провадження № 61-4485св23), від 18 липня 2023 року у справі № 493/1516/22 (провадження № 61-6617св23.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування при постановлення оскаржуваного судового рішення висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 є безпідставними, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать цим висновкам.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року № 361/6799/14-ц, Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 211/6285/20, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 04 травня 2022 року у справі № 570/2296/21 є необґрунтованими, оскільки в наведених справах та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, є різними встановлені фактичні обставини. Крім того, питання щодо забезпечення позову вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку доводам позивача щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги ПП «Левчик» про те, що заборона вчинення реєстраційних дій фактично обмежує право власності ОСОБА_1 , у тому числі право розпоряджатися своїм майном, є необґрунтованими, оскільки за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, а також за матеріалами цієї справи, відповідачка сама не оскаржувала ухвалу суду першої інстанції щодо забезпечення позову, тобто не заявляла про те, що у такий спосіб її право власності може бути обмежено.

Крім того, враховуючи, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 29 травня 2023 року позов ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» задоволено, а заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 22 грудня 2022 року, залишені в силі до набрання рішенням суду законної сили, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову та звертає увагу на те, що забезпечення позову є лише тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на випадок, коли відповідач діятиме недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що ухвала суду першої інстанції в нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки ухвала суду першої інстанції в нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Левчик» залишити без задоволення.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 22 грудня 2022 року у нескасованій частині та постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак