Постанова
Іменем України
09 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 493/1988/18
провадження № 61-10612св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа, - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Балтського районного суду Одеської області, у складі судді Ільніцької О. М., від 23 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М., від 22 червня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересована особа, - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області), про встановлення факту постійного проживання на території України у період з 05 лютого 1985 року по 22 липня 1988 року.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Вірменської РСР. В 1985 році вона разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 переїхала на територію України, де була зареєстрована та проживала до 22 липня 1988 року за адресою: АДРЕСА_1 . Однак в 1988 році заявник разом зі своєю матір`ю у зв`язку із сімейними обставинами виїхала до Республіки Вірменія.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд задовольнити подану заяву, встановити факт її постійного проживання на території України разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 05 лютого 1985 року по 22 липня 1988 року. Вказувала, що встановлення вказаного факту необхідно для отримання громадянства України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 23 грудня
2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України у період з 05 лютого 1985 року
до 22 липня 1988 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що копією довідки Васильківської сільської ради Біляївського району Одеської області № 127 від 27 травня 2019 року та копією виписки з домової книги Васильківської сільської ради Біляївського району Одеської області № 4 вих. № 126 від 27 травня 2019 року підтверджено факт реєстрації та проживання ОСОБА_1 разом зі матір`ю ОСОБА_2 у період з 05 лютого 1985 року по 22 липня 1988 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2020 року апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 грудня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення факту постійного проживання на території України, який просить встановить заявниця та який підтверджується письмовими матеріалами справи за відповідний період, а тому вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Предметом заяви ОСОБА_1 є встановлення юридичного факту її постійного проживання на території України у період з 05 лютого 1985 року по 22 липня 1988 року разом зі своєю матір`ю. При цьому, як зазначала заявниця, метою встановлення зазначеного факту є отримання в подальшому громадянства України, а тому доводи ГУ ДМС України в Одеській областіпро наявність спору про право є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ГУ ДМС України в Одеській областіпросить скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму
права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої
Заявник вважає, що відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» громадянство України за територіальним походженням набувається особами, які самі чи хоча б один з їх батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука, народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правоноступництво України». Враховуючи викладене, заявник може звернутися до органів ДМС України з заявою про набуття громадянства України, однак заявник не зверталася із відповідною заявою до органів ДМС України, а тому звернення до суду із цією заявою є передчасним.
ГУ ДМС України в Одеській областівказує, що судами не враховано, що не можуть бути встановленні у судовому порядку факти, зокрема, належності до певної національності, набуття громадянства України громадянином іншої держави. У цій справі наявний спір про право, оскільки ГУ ДМС України в Одеській області заперечує щодо встановлення факту постійного проживання заявника на законних підставах на території України у визначений заявником період.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Єреван Вірменської РСР, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Факт реєстрації та проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 05 лютого 1985 року по 22 липня 1988 року за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується копією довідки Васильківської сільської ради Біляївського району Одеської області № 127 від 27 травня 2019 року та копією виписки з домової книги Васильківської сільської ради Біляївського району Одеської області № 4 вих. № 126 від 27 травня 2019 року.
Заявник ОСОБА_1 , з метою оформлення громадянства, зверталася з відповідною заявою до Балтського районного сектору головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, на яку 08 червня 2019 року отримала відповідь про те, що на підтвердження факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року їй потрібно звернутися до суду.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, законом передбачена можливість встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти постійного проживання на території України, що можуть мати значення для виникнення права особи на набуття громадянства України.
У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.
Статтею 4 Конституції України визначено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у відповідності до яких громадянами України є громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки, є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Відповідно до пункту 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
У пункті 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Пунктом 22 Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 року, встановлювалися вимоги щодо прописки громадян СРСР за місцем проживання громадян, що мали паспорти - по паспортам, а тих, що прибули на тимчасове проживання з одної місцевості у іншу на строк більше ніж півтора місяці, прописувалися тимчасово. Зазначеним пунктом Положення також встановлювалися обмеження у праві громадян на прописку за місцем проживання в разі відсутності в паспорті громадянина відмітки про виписку. Такі громадяни не підлягали прописці.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_3 щодо встановлення факту постійного проживання на території України у період з 05 липня 1985 року по 22 липня 1988 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку що обставини, на які посилалася заявник, знайшли своє підтвердження, а її вимога ґрунтується на вимогах закону.
Факт реєстрації та проживання заявника, разом з її матір`ю ОСОБА_2 , у період з 05 лютого 1985 року по 22 липня 1988 року по АДРЕСА_1 підтверджується копією довідки Васильківської сільської ради Біляївського району Одеської області № 127 від 27 травня 2019 року та копією виписки з домової книги Васильківської сільської ради Біляївського району Одеської області № 4 вих. № 126 від 27 травня 2019 року.
Вказаним обставинам надана належна оцінка судами попередніх інстанцій, а також враховано, що заявник лише просила встановити факт її постійного проживання на території України в період з 05 лютого 1985 року по 22 липня 1988 року разом зі своєю матір`ю, оскільки на той час була малолітньою особою, а не станом на 24 серпня 1991 року.
Доводи ГУ ДМС України в Одеській області про наявність спору про право, що виключає розгляд справи в порядку окремого провадження, є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 звернулася до суду саме з метою встановлення факту постійного проживання на території України у період з 05 липня 1985 року по 22 липня 1988 року. При розгляді справи судом не вирішувалося питання щодо наявності або відсутності у ОСОБА_3 права на набуття громадянства України, а лише в межах заявлених вимог здійснювалась оцінка доводів сторін та доказів щодо постійного проживання заявника на території України у зазначений нею період.
Доводи касаційної скарги про те, що заявник не зверталася із відповідною заявою до органів ДМС України про набуття громадянства України, а тому звернення до суду із цією заявою до суду є передчасним, не заслуговують на увагу, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 з метою набуття громадянства зверталася до Балтського районного сектору головного управління ДМС України в Одеській області з відповідною заявою, але 08 червня 2019 року отримала відповідь про повернення документів із посиланням на те, що на підтвердження факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року їй потрібно звернутися до суду для встановлення цього факту.
Оскільки законом не визначено іншого, окрім судового порядку встановлення факту постійного проживання на території України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 , які визнанні доведеними.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення заяви. Судами першої та апеляційної інстанціїправильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).
Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі, висловленим у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17, а фактичні обставини цієї справи не є тотожними обставинам, встановленим в інших справ.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович