Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 495/1350/17

провадження № 61-9774св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 січня 2019 року у складі судді Прийомової О. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом доОСОБА_2 , в якому просила виділити їй у власність відповідно до другого варіанту поділу судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 14 березня 2018 року № 14/06, як першому співвласнику 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з літ. «А» житлового будинку в складі приміщень: частина 1-1 коридору площею 6, 6 кв. м; 1-2 житлова площею 27,0 кв. м; 1-3 кухні площею 19, 7 кв. м; 1-4 ванної площею 6,1 кв. м; 1-5 туалету площею 1,4 кв. м;

1-6 котельнею площею 3, 0 кв. м; літ. «Б» гаражу площею 29,01 кв. м; літ «В» майстерні площею 29, 01 кв. м; літ. «Г» сараю площею 10, 26 кв. м; літ. «г» навісу площею 29, 84 кв. м; літ. «Д» літньої кухні площею 16,61 кв. м; № 2 хвіртки; частина огорожі № 3 площею 15, 48 кв. м; загальною площею по

літ. «А» 63,8 кв. м, що складає 49/100 фактичної частки, менше ідеальної частки на 8 032 грн в ринкових цінах.

Також просила виділити ОСОБА_2 у власність відповідно до другого варіанту судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 14 березня 2018 року № 14/06, як другому співвласнику 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , що складається з літ. «А» - житлового будинку в складі приміщень: частина 1-1 коридору площею 18, 8 кв. м; 1-7 житлова площею 13,3 кв. м; 1-8 житлова площею 10,4 кв. м; 1-9 житлова площею 14, 0 кв. м; літ. «а» підвал в складі приміщень; І підвалу площею 32, 4 кв. м; II вхід в підвал площею 5, 6 кв. м;

літ «Є» душ площею 1,82 кв. м; літ. «Ж» вбиральня; літ «З» навіс площею

58, 42 кв. м; літ «І» сарай площею 20, 83 кв. м; №1 ворота; частина огорожі №3 площею 15,48 кв. м; № 4 цистерна загальною площею по літ. «А» - 56,5 кв. м, що складає 51/100 фактичної частки, більше ідеальної частки на 8 032 грн. в ринкових цінах.

Просила виділити їй в особисте користування відповідно до другого варіанту судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 14 березня 2018 року № 14/06, як першому співвласнику 1/2 частину земельної ділянки № 1-1 площею 625 кв. м (0,0625 га) та з земельної ділянки надлишку загальною площею 546 кв. м (0,0546 га); виділити їй в особисте користування земельну ділянку № 1-2 площею 273 кв. м (0,0273 га.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Виділити ОСОБА_2 в особисте користування відповідно до другого варіанту судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 14 березня 2018 року № 14/06, як другому співвласнику 1/2 частину земельної ділянки № 2-1 площею 625 кв. м

(0,0625 га) та з земельної ділянки надлишку загальною площею 546 кв. м (0,0546 га); виділити в особисте користування земельну ділянку № 2-2 площею 273 кв. м (0,0273 га), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, що складається з літ. «А» житловий будинок в складі зазначених приміщень, стягнути з ОСОБА_2 на її користь зменшену вартість ідеальної частки, що фактично складає 49/100 в житловому будинку АДРЕСА_1 у розмірі

8 032 грн; різницю вартості робіт по переплануванню приміщень у розмірі

7 045 грн, а всього 15 077 грн.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 15 грудня 1979 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2015 року було розірвано.

За період шлюбу ними було збудовано житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,125 га.

Вказує, що зазначений будинок належить сторонам на праві власності по Ѕ частині, однак усім будинком користується тільки відповідач зі своєю новою сім`єю, тому виникла необхідність виділу належної їй частки житлового будинку у її особисту приватну власність.

Рішенням виконавчого комітету Бритівської сільської ради від 14 жовтня 1993 року відповідачу надано у безкоштовну власність земельну ділянку площею 0,125 га на АДРЕСА_1 під будівництво та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських будівель.

Щодо виділу в натурі земельної ділянки вона вважає, що такий виділ базується за тими ж принципами та методичними підходами, які застосовуються до поділу житлового будинку, за виключенням того правила, що у випадку виділу в натурі частки земельної ділянки, співвласнику якому вона виділяється, надається право саме на ту частину землі, на якій розташована відокремлена частина житлового будинку, що виділяється співвласнику.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виділ в натурі майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, та, уточнивши свої позовні вимоги, просив суд виділити йому у власність як першому співвласнику ІІ варіанту запропонованого експертом поділу житлового будинку.

Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 травня 2017 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 25 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 , як першому співвласнику, та ОСОБА_2 , як другому співвласнику, у власність по 1/2 частині житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею по літ. «А» - 63,8 кв. м, вартістю 120 323,50 грн, що складає 49/100 фактичної частки, менше ідеальної частки на 8 032,00 грн в ринкових цінах та загальною площею по літ. «А» - 56,5 кв. м, вартістю 126 347,50 грн, що складає 51/100 фактичної частки, більше ідеальної частки на 8 032,00 грн в ринкових цінах, відповідно до другого варіанту висновку експерта судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 14 березня 2018 року № 14/06. Зобов`язано сторони провести перепланування приміщень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 зменшену вартість ідеальної частки, що фактично складає 49/100 у вказаному житловому будинку у розмірі 8 032,00 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку, що складає 49/100 фактичної частки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, щопорушення прав жодної із сторін є неможливим, тому при поділі будинку в натурі слід враховувати інтереси позивача щодо відновлення її підприємницької діяльності з технічного обслуговування та ремонту автомобілів за замовленням населення та відповідача на забезпечення життєвих потреб у будинку, в якому він проживає.

Узявши до уваги, що у разі задоволення позовних вимог щодо виділення позивачу 1/2 частини житлового будинку як І співвласнику ІІ варіанту поділу, запропонованого експертом сім`я відповідача буде забезпечена необхідними побутовими умовами, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виділ житлового будинку в натурі у вказаній частині та як наслідок відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

При цьому суди вважали, що в частині вирішення спору щодо земельної ділянки слід відмовити, оскільки вона ще несформована.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц. Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, зокрема щодо майна на

вул. Соборній .

Касаційна скарга мотивована тим, що проведений судами поділ будинку в натурі є несправедливим та незаконним, оскільки за варіантом поділу йому виділена та частина будинку, яка не має душу і туалету.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 15 грудня 1979 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2015 року.

Відповідно до складеного 08 липня 2005 року КП «Білгород-Дністровське БТІ» технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 його власником є ОСОБА_2 .

Розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації №631/2007 від 07 травня 2007 року затверджено акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту - житлового будинку з господарськими будівлями ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 .

30 липня 2007 року виконавчим комітетом Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок.

Рішенням Бритівської сільської ради від 14 жовтня 1993 року ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,125 га на АДРЕСА_3 під будівництво та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських будівель.

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Бритівської сільської ради 20 березня 2017 року, у зв`язку з упорядкуванням адресного господарства Бритівської сільської ради житловий будинок

АДРЕСА_4 .

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2016 року (справа № 495/6728/15-ц) у порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 виділено у власність 1/2 частину жилого будинку

АДРЕСА_1 .

Таким чином, спірний житловий будинок був поділений між сторонами, як спільна сумісна власність, та виділено у власність ОСОБА_1 його Ѕ частину. Інша Ѕ частина будинку належить відповідачу.

Відповідно до судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи від 14 березня 2018 року № 14/06 експертом запропоновано два варіанти поділу житлового будинку в натурі. Відповідно до ІІ варіанту поділу першому співвласнику пропонується виділити:

літ. «А» житловий будинок в складі приміщень: частина 1-1 коридор площею 6, 6 кв. м; 1-2 житлова площею 27,0 кв. м; 1-3 кухня площею 19, 7 кв. м;

1-4 ванна площею 6,1 кв. м; 1-5 туалет площею 1,4 кв. м; 1-6 котельня площею 3, 0 кв. м; літ. «Б» гараж площею 29,01 кв. м; літ «В» майстерня площею

29, 01 кв. м; літ. «Г» сарай площею 10, 26 кв. м; літ. «г» навіс площею

29, 84 кв. м; літ. «Д» літня кухня площею 16,61 кв. м; № 2 хвіртка; частина огорожі № 3 площею 15, 48 кв. м. Загальна площа по літ. «А» 63,8 кв. м, вартістю 120 323,50 грн, що складає 49/100 фактичної частки, менше ідеальної частки на 8 032 грн в ринкових цінах.

Другому співвласнику пропонується виділити: літ. «А» - житловий будинок в складі приміщень: частина 1-1 коридор площею 18, 8 кв. м; 1-7 житлова площею 13,3 кв. м; 1-8 житлова площею 10,4 кв. м; 1-9 житлова площею

14, 0 кв. м; літ. «а» підвал в складі приміщень; І підвалу площею 32, 4 кв. м;

II вхід в підвал площею 5, 6 кв. м; літ «Є» душ площею 1,82 кв. м; літ. «Ж» вбиральня; літ «З» навіс площею 58, 42 кв. м; літ «І» сарай площею

20, 83 кв. м; № 1 ворота; частина огорожі № 3 площею 15,48 кв. м; № 4 цистерна. Загальна площа по літ. «А» 56,5 кв. м, вартістю 126 347,50 грн, що складає 51/100 фактичної частки, більше ідеальної частки на 8 032 грн в ринкових цінах.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах

2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Оскільки касаційна скарга доводів щодо незаконності судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ земельної ділянки не містить, то відповідно до статті 400 ЦПК України судові рішення в цій частині колегією суддів не переглядаються.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно зі статтею 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Системний аналіз положень статей 183 358 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 квітня

2013 року у справі № 6-12цс13, які підтримав Верховний Суд у постанові

від 05 грудня 2018 року у справі 170/289/16-ц.

Суди встановили, що здійснення поділу спірного житлового будинку між сторонами є можливим, однак з незначним відступленням від ідеальних часток та з проведенням ремонтно-будівельних робіт по переобладнанню та переплануванню його приміщень.

Суди обґрунтовано виходили з того, що справедливим варіантом розподілу спірного житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд є запропонований експертом варіант № 2, оскільки він найбільше відповідає інтересам сторін.

При цьому правильно виходили із того, що за варіантом ІІ експертизи позивачу слід виділити в натурі частину житлового будинку як першому співвласнику, оскільки таке буде відповідати її інтересам щодо відновлення її підприємницької діяльності з технічного обслуговування та ремонту автомобілів за замовленням населення, а інтересам відповідача буде відповідати варіант поділу як другому співвласнику варіанту ІІ експертизи, оскільки цей варіант включає в себе три житлові кімнати, що забезпечить належні житлові умови для проживання його сім`ї у будинку, а також необхідні для життєвих потреб приміщення.

Доводи касаційної скарги про те, що за варіантом поділу йому виділена та частина будинку, яка не має душу і туалету, а тому проведений судами поділ будинку в натурі є несправедливим та незаконним є необґрунтованими, оскільки у будинку лише один душ та туалет, а тому у даному випадку неможливо здійснити поділ будинку таким чином, щоб у обох співвласників були однакові умови. При цьому за рішенням суду та висновком експертизи для облаштування санвузлу ОСОБА_2 необхідно провести зведення цегляної перегородки з дверним отвором в житлової 1-7 будинку літ. «А». Отже, після проведення зазначених робіт відповідач буде забезпечений умовами, про які він зазначає у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не розглянули його позовні вимоги про поділ квартири АДРЕСА_2 є помилковими, оскільки він подав до суду заяву про зменшення розміру зустрічних позовних вимог та просив лише поділити спірний житловий будинок, виділивши йому у власність як першому співвласнику ІІ варіанту запропонованого експертом поділу житлового будинку, отже відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суди розглянули справу в межах заявлених ним вимог.

Посилання касаційної скарги на те, що судами попередніх інстанції не застосовано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц є помилковими, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, яку розглядав Верховний Суд, правовідносини не є подібними та є різними встановлені судами фактичні обставини.

Касаційна скарга не містить переконливих аргументів щодо незаконності та несправедливості судових рішень у справі, а її доводи зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускаються.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович