Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 495/555/21

провадження № 61-1767св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Державна установа «Ширяївський виправний центр

(№ 111)», Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 111)»,

особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу - Петровірівська сільська рада Ширяївського району Одеської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України на постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державна установа «Ширяївський виправний центр (№ 111)», Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 111)», про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява мотивована тим, що Державна установа «Ширяївський виправний центр (№ 111)» (далі - ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)») неодноразово змінювала назву за час існування, зокрема, мала назву Підприємство установа по виконанню покарань ЮГ-311/111 Управління по виконанню покарань Управління МВС України в Одеській області. Натомість в наказах державного департаменту України з питань виконання покарань, використовувалась назва «ЮГ-311/111», а в рішеннях Орджонікідзевської сільської ради та Ширяївської районної ради народних депутатів назва «Установа по виконанню покарань

№ 111 УМВС України», «Установа виправлення покарань/УИН-111 УВС області». Всі назви відносяться до одного підприємства, адже іншого підприємства або установи з виконання покарань на території Ширяївського району не створювалось, що підтверджується довідкою Армашівської сільської ради Ширяївського району Одеської області.

04 березня 1998 року Ширяївською районною радою народних депутатів Ширяївського району Одеської області Установі по виконанню покарань № 111 УМВС України на підставі рішення Ширяївської районної ради народних депутатів від 24 лютого 1998 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №004743.

04 грудня 2019 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області під час оформлення кадастрових номерів на земельні ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ОД №004743 від

04 березня 1998 року в графі «користувач» зазначило «Установа з виконання покарань № 111», тобто підприємство, яке наразі не існує, що унеможливлює реалізацію прав ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» на зазначені земельні ділянки. Встановлення факту правонаступництва прав та обов`язків Установи з виконання покарань № 111 УМВС України має для ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» юридичне значення, оскільки від цього залежить захист та наступна реалізація прав на земельну ділянку державної власності.

Підставою звернення ОСОБА_1 як в.о. начальника ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» є численні службові перевірки, проведені в 2020 році з приводу відсутності на балансі ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» земельної ділянки, площею 5769,5 га, та відсутності встановлення факту правонаступництва ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» від Установи з виконання покарань № 111 УМВС України. Чинне законодавство України не передбачає іншого порядку встановлення цього факту.

Просив суд:

- встановити факт, що Установа по виконанню покарань № 111 УМВС України, розташована в селі Орджонікідзе Ширяївського району та ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)», розташована в селі Армашівка Ширяївського району Одеської області є однією юридичною особою;

- встановити факт належності правовстановлюючого документа, а саме державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії

ІІ-ОД № 004743 від 04 березня 1998 року ДУ «Ширяївський виправний центр

(№ 111)»;

- встановити факт того, що ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» є правонаступником Установи по виконанню покарань № 111 УМВС України, розташованої в селі Орджонікідзе Ширяївського району.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

17 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)», Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 111)», про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено.

Встановлено факт того, що Установа по виконанню покарань № 111 УМВС України, розташована в селі Орджонікідзе Ширяївського району та ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» (код ЄДРПОУ - 08564216), розташована в селі Армашівка Ширяївського району Одеської області є однією і тією ж юридичною особою.

Встановлено факт належності правовстановлюючого документа, а саме Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ОД № 004743 від 04 березня 1998 року ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» (код ЄДРПОУ - 08564216).

Встановлено факт того, що ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» є правонаступником Установи по виконанню покарань № 111 УМВС України, розташованої в селі Орджонікідзе Ширяївського району.

Встановлюючи факт того, що Установа по виконанню покарань № 111 УМВС України, розташована в селі Орджонікідзе Ширяївського району та Державна установа «Ширяївський виправний центр (№111)» (код ЄДРПОУ- 08564216), розташована в селі Армашівка Ширяївського району Одеської області є однією і тією ж юридичною особою районний суд виходив з наявних документів, так як всі назви відносяться до одного підприємства, іншого підприємства або установи з виконання покарань на території Ширяївського району не створювалось.

Встановлюючи факт належності правовстановлюючого документа, а саме Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії

ІІ-ОД № 004743 від 04 березня 1998 року ДУ «Ширяївський виправний центр

(№ 111)», суд виходив з того, що 04 грудня 2019 року Управління Держгеокадастру в Одеській області під час оформлення кадастрових номерів на земельні ділянки до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ОД № 004743 від 04 березня 1998 року в «Графі» користувач зазначило «Установа з виконання покарань № 111», тобто підприємство яке не існує, що унеможливлює реалізацію прав ДУ «Ширяївський виправний центр № 111 на зазначені земельні ділянки та які є однією і тією ж юридичною особою, назва якої змінювалась.

Встановлюючи факт того, що ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» є правонаступником Установи по виконанню покарань № 111 УМВС України, розташованої в селі Орджонікідзе Ширяївського району районний суд виходив з того, що Установа по виконанню покарань № 111 УМВС України, розташована в селі Орджонікідзе Ширяївського району та Державна установа «Ширяївський виправний центр (№ 111)» та ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111) ЄДРПОУ - 08564216, розташована в селі Армашівка Ширяївського району Одеської області, є однією і тією ж юридичною особою, назва якої змінювалась багато разів за час її існування.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року апеляційну скаргу Петровірівської сільської ради Ширяївського району Одеської області задоволено частково, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2021 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)», Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 111)», про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без задоволення.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Петровірівської сільської ради Ширяївського району Одеської області судовий збір в розмірі 1 135,00 грн.

Апеляційний суд виходив із того, що юридичні факти які просить встановити ОСОБА_1 не відносяться до його особистих чи майнових прав, для нього вони не породжують юридичних наслідків, а посилання на можливе притягнення його до відповідальності не є правовою підставою для їх встановлення.

Аргументи учасників справи

У січні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, зробити розподіл судових витрат у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскарженій постанові апеляційного суду відсутнє обґрунтування порушення прав, інтересів чи обов`язків Петровірівської сільської ради як особи, яка не була учасником справи в суді першої інстанції, а тому суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.

Суд покладено обов`язок з`ясувати, чи прийнято оскаржене судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта. В тому випадку, якщо суд дійде висновку, що права та інтереси скаржника не порушуються, це є підставою для закриття апеляційного провадження у справі, в протилежному випадку - підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, що вбачається безпосередньо з положень статей 362 та 376 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції жодним чином не впливає та не може вплинути на права, інтереси та обов`язки Петровірівської сільської ради, оскільки Петровірівська сільська рада зазначає про наявність спору про право не з нею, а з іншою юридичною особою - ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

Чинне законодавство наділяє особу правом звернення до суду за захистом саме свого права, а не права третіх осіб. З доданих до апеляційної скарги Петровірівської сільської ради документів не вбачається, що вона уповноважена представляти інтереси ГУ Держгеокадастру в Одеській області або звертається в його інтересах.

Відтак, припущення Петровірівської сільської ради про наявність спору між заявником (чи ДУ Ширяївський виправний центр (№ 111)) та ГУ Держгеокадастру в Одеській області не свідчить про вплив рішення суду першої інстанції на права, інтереси та обов`язки Петровірівської сільської ради, а тому не є підставою для його скасування.

В свою чергу ГУ Держгеокадастру в Одеській області правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не скористалося.

Суд апеляційної інстанції повинен був з`ясувати, чи зачіпає оскаржене судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при' визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (подібні висновки викладені зокрема в постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 755/6545/18, від 08 вересня 2021 року у справі №522/14680/17, від 06 жовтня 2021 року у справі №2-12341/10).

Разом з тим, вказавши, що Петровірівська сільська рада є землевласником, суд апеляційної інстанції ні в ухвалі від 23 грудня 2021 року, ні в оскарженому рішенні, не обґрунтував, яким чином рішення суду першої інстанції впливає на її права або інтереси. Не вказав, про це і апелянт в апеляційній скарзі.

При цьому жодних обов`язків на Петровірівську сільську раду рішенням суду першої інстанції не покладено, а державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-Д № 004743 від 04 березня 1998 року, на підставі якого ДУ Ширяївський виправний центр (№ 111) використовувала та продовжує використовувати земельні ділянки, є чинним, ніким не скасованим чи оскарженим.

У лютому 2022 року Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Петровірської сільської ради Березівського району закрити та залишити в силі рішення суду першої інстанції, зробити розподіл судових витрат у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що з аналізу норм статей 376, 362 та 382 ЦПК України вбачається, що першочерговим завданням апеляційного суду після надходження апеляційної скарги сільської ради як особи, яка не була учасником судового розгляду у суді першої інстанції, було встановлення чи вирішував суд першої інстанції в оскарженому рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Лише після встановлення такої обставини, Одеський апеляційний суд був наділений повноваженнями здійснити перегляд по суті рішення суду першої інстанції.

Твердження сільської ради щодо належності земель вказаних у Державному акті до відання комунальної власності, оцінку якому судом апеляційної не надано, а лише процитовано в описовій частині, а також відображено в ухвалі цього ж суду про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , не відповідає дійсності, оскільки земельні ділянки, вказані в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ОД № 004743 від

07 березня 1998 року передані в постійне користування державній установі, а відтак є державною, а не комунальною власністю.

Таким чином, апеляційна скарга пред`явлена особою, прав, інтересів та обов`язків якої оскаржене рішення жодним чином не стосується.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені

у касаційній скарзі доводи містять підстави передбаченіпунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 367/7116/16, від 14 грудня 2021 року у справі № 755/6545/18, від 08 вересня 2021 року у справі

№ 522/14680/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 2-12341/10).

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 відкрито касаційне провадження в цій справіза касаційною скаргою Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права).

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 2-12341/10 (провадження № 61-6686св21) вказано, що «законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

З огляду на наведені норми закону право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їхні права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду».

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня

2020 року у справі № 755/6545/18-ц (провадження № 61-11321св21), від

23 грудня 2021 року в справі № 367/7116/16-ц (провадження № 61-11215св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 522/14680/17 (провадження № 61-5812св21).

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Переглядаючи рішення суду першої інстанції за скаргою Петровірівської сільської ради, яка не брала участі у справі; апеляційний суд не з`ясував чи вирішувалися судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки саме Петровірівської сільської ради. Тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції за скаргою Петровірівської сільської ради.

Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції(частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено висновок, що «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження

№ 12-161гс19)).

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року скасувати.

Передати справу № 495/555/21 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2021 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук