Постанова

Іменем України

24 січня 2020 року

м. Київ

справа № 495/7910/13

провадження № 61-35996св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач 1 за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»,

відповідач 1 (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач 2 - приватне підприємство «Кристал»,

відповідач 2 за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»,

відповідач за зустрічним позовом 3 - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» на постанову апеляційного суду Одеської області в складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С. від 22 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (далі - ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Кристал» (далі - ПП «Кристал»), у якому посилаючись на те, що між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11394307000 від 15 вересня 2008 року, за яким надано кредит в сумі 39 331,00 дол. США під 11,99% на строк до 15 вересня 2015 року під забезпечення заставою транспортного засобу автомобіля марки «Toyota», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . За договором факторингу № 05/12 від 20 квітня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступлено право вимоги товариству з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс»), яким за договором факторингу № 05/12-КВ від 20 квітня 2012 року відступлено право вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс». Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ТОВ «Вердикт Фінанс» та ПП «Кристал» укладено договір поруки № 11394307000/П від 01 березня 2013 року. Посилаючись на невиконання умов кредитного договору, позивач ТОВ «Вердикт Фінанс» просив:

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ПП «Кристал» заборгованість в сумі 10 грн;

звернути в рахунок погашення заборгованості в загальній сумі 385 899,22 грн стягнення на предмет застави транспортний засіб автомобіль марки «Toyota», модель «Aurion», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного автомобіля ТОВ «Вердикт Фінанс» з укладенням від її імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для подальшої його реалізації, а також з наданням ТОВ «Вердикт Фінанс» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

У червні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який у подальшому уточнила, до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Вердикт Фінанс» та ТОВ «Кредекс Фінанс», у якому просила:

визнати умови договору про надання споживчого кредиту від 15 вересня 2008 року такими, що порушують Закон України «Про захист прав споживачів»;

визнати недодержання ПАТ «УкрСиббанк» вимог, що ставляться до правочинів;

визнати недійсним укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 15 вересня 2008 року;

визнати недійсним укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 договір поруки від 15 вересня 2008 року;

застосувати наслідки недійсності кредитного договору шляхом зобов`язання АТ «УкрСиббанк» повернути ОСОБА_1 сплачені нею кошти в сумі 5 106,21 грн та 9 391,36 дол. США;

усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні транспортним засобом автомобілем марки «Toyota», модель «Aurion», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження вказаного автомобіля за № 7940858 від 19 вересня 2008 року.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивувала тим, що кредитний договір був укладений з порушенням прав споживача фінансових послуг, не відповідає чинному на момент укладення законодавству.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2016 року в задоволенні позову ТОВ «Вердикт Фінанс до ОСОБА_1 , ПП «Кристал» відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано, що умови договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 15 вересня 2008 року порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» і не відповідають чинному законодавству України. Визнано договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 15 вересня між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «УкрСиббанк» недійсним. Визнано недійсним договір поруки від 15 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк». Застосовано наслідки недійсності договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 15 вересня 2008 року, а саме: зобов`язано ПАТ «УкрСиббанк» повернути ОСОБА_1 , сплачені нею кошти за вказаним договором в розмірі 5 106,21 дол. США, які сплачувались в якості комісій, суми кредиту та процентів за користування кредитом; усунуто перешкоди в користуванні та розпорядженні автомобілем марки «TOYOTA», модель AURION, 2007 рік випуску, колір сірий, тип легковий седан, номер шасі НОМЕР_2 , шляхом виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, реєстратором якого є ДП «Ініормаційний центр» Міністерства юстиції України, запису про обтяження вказаного автомобіля за № 7940858 від 19 вересня 2008 року, контрольна сума А456ГД1Д40.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків, які завдають шкоди становищу споживача, унаслідок чого кредитний договір та договір застави є недійсними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Фінанс» задоволено частково. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2016 року в частині позовних вимог ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 , ПП «Кристал» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки - скасовано. В задоволенні позову ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 15 вересня 2008 року заборгованості в сумі 10 грн - відмовлено. Провадження в частині позовних вимог ТОВ «Вердикт Фінанс» до ПП «Кристал» про стягнення за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 15 вересня 2008 року заборгованості в сумі 10 грн - -закрито.

В задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення за договором про надання кредиту та заставу транспортного засобу від 15 вересня 2008 року стягнення на предмет застави шляхом продажу предмета застави ТОІВ «Вердикт Фінанс» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням ТОВ «Вердикт Фінанс» повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняття транспортного засобу з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для подальшої його реалізації, з наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу - відмовлено.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Вердикт Фінанс», ТОВ «Кредекс Фінанс», ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору та заставу транспортного засобу, договору поруки, застосування наслідків недійсних правочинів - скасовано. Прийнято в цій частині нову постанову про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимога про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості в сумі 10 грн не узгоджується із загальною сумою заборгованості в розмірі 358 899,82 грн; вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» до ПП «Кристал» про стягнення заборгованості в сумі 10 грн є вимогою до юридичної особи до юридичної особи, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, що має наслідком скасування рішення в цій частині із закриттям провадження; вимога ТОВ «Вердикт Фінанс» про звернення стягнення на предмет застави заявлена у спосіб, який не відповідає положенням частини першої статті 590, частини першої статті 591 ЦК України, статті 20 Закону України «Про заставу»; в задоволенні зустрічного позову відмовлено за їх безпідставністю, оскільки позивачем не доведено порушення її прав при укладенні кредитного договору.

Узагальнені доводи вимог касаційних скарг

ТОВ «Вердикт Фінанс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати в частині відмови в задоволенні первісних вимог про звернення стягнення на предмет застави та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що нормами чинного законодавства позивачу надається право на власний розсуд обирати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечуваного обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначену постанову в частині відмови в задоволенні її позовних вимог, та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про те, що позивачем не доведено недійсність договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу від 15 вересня 2008 року з підстав статей 203 215 ЦК України та недотримання при укладенні спірних правочинів норм Закону України «Про захист прав споживачів».

Судові рішення в частині закриття провадження у справі та відмови у стягненні з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 10 грн до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 і витребувано цивільну справу № 495/7910/13 з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ТОВ «Вердикт Фінанс».

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що між КІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ - «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 15 вересня 2008 року, згідно якого надано кредит в сумі 39 331 дол. США під 11,99% терміном повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, що є додатком № 1 до договору, з кінцевим терміном повернення до 15 вересня 2015 року. Для забезпечення виконання грошових зобов`язань позичальника в повному обсязі за договором надано поруку ОСОБА_2 згідно з договором поруки від 15 вересня 2008 року, а також позичальником передано в заставу рухоме майно - транспортний засіб автомобіль марки «Toyota», модель «Aurion», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12 від 20 квітня 2012 року, за яким ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кредекс Фінанс» право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11394307000 від 15 вересня 2008 року.

Між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12-КВ від 20 квітня 2012 року, за яким ТОВ «Кредекс Фінанс» відступив ТОВ «Вердикт Фінанс» право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11394307000 від 15 вересня 2008 року.

За договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11394307000 від 15 вересня 2008 року заборгованість станом на 20 березня 2013 року складає 385 899,82 грн, де заборгованість за кредитом - 276 861,49 грн, заборгованість за відсотками - 109 038,33 грн; у період з 20 квітня 2012 року по 20 березня 2013 року від ОСОБА_1 кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Вердикт Фінанс» не надходили.

ТОВ «Вердикт Фінанс» заявлено вимогу до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості в загальній сумі 385 899,82 грн., а ОСОБА_1 в свою чергу просила визнати вказані договори недійсними.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (частина друга статті 572 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.

Статтею 27 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Наведені правові норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна,

встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізація інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відповідно до забезпечуваного обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Укладеним між банком і ОСОБА_1 заставно-кредитним договором передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя одним із способів: за рішенням суду або в позасудовому порядку шляхом набуття заставодержателем предмета застави у власність чи шляхом продажу заставодержателем предмета застави третій особі-покупцю.

З огляду на викладене апеляційний суд правильно застосувавши норми матеріального права дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі-покупцю.

Також правильними є висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитно-заставного та забезпечувального договорів з огляду на таке.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено статтею 203 ЦК України, за змістом яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Недійсність договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) від 15 вересня 2008 року, забезпечувального договору поруки від 15 вересня 2008 року ОСОБА_1 заявлено з підстав статей 203 215 ЦК України та обґрунтовано недотриманням при укладенні кредитного договору вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками, при цьому споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, що виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедуру виконання умов договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання кредитного договору цей Закон не застосовується, оскільки застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, є несправедливими, укладеними з порушенням принципу добросовісності, істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Суд встановив, що договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) від 15 вересня 2008 року укладено в письмовій формі після ознайомлення позивача з усіма умовами договору, про що свідчить підпис на договорі, яким позичальник засвідчила досягнення згоди з усіх істотних умов договору. За змістом умов договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з правилами) від 15 вересня 2008 року підписанням договору позичальник підтверджує, що на дату укладення договору ознайомлена з усіма тарифами по розрахунково-касовому обслуговуванню та тарифами банку, викладеними у додатку № 3 до договору; що перед укладенням договору отримала від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів; що ознайомлена і погоджується з умовами усіх додатків до цього договору; що ознайомлена і погоджується з Правилами (договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк», які є невід`ємною частиною договору; що отримала оригінал цього договору з усіма додатками в день його підписання.

Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу містить зазначення суми кредиту, умови надання кредиту, відсоткову ставку за кредитом та інші умови, визначені законодавством; після підписання договору ОСОБА_1 одержала примірник договору, використала кредитні кошти на власні потреби (на купівлю автомобіля), протягом певного часу виконувала належним чином умови договору та сплачувала кошти в рахунок повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами. Заява ОСОБА_1 на видачу готівки від 15 вересня 2008 року підтверджує факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 .

Умови кредитно-заставного договору не містять положень, якими було б покладено на позичальника обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

Виходячи з встановлених обставин справи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довела факту порушення її прав при укладенні кредитного договору, переданні в заставу майна, укладенні іншою особою, яка не залучена до участі у справі, забезпечувального договору поруки, та відмовив в позові за його необгрунтованістю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги на судові рішення судів попередніх інстанцій

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній його частині ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків апеляційного суду по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визначає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін.

Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а скарги без задоволення, то судовий збір за подання касаційних скарг покладається на осіб, які подали касаційні скарги.

Керуючись статтями 17 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року в частині позову товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу третій особі-покупцю; та за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Вердикт Фінанс», товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, договору поруки, застосування наслідків недійсності правочину - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун