№ 495/9132/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 495/9132/16-ц

провадження № 61-8856св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - виконуючий обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури,

відповідачі: Затоківська селищна рада, ОСОБА_1 ,

третя особа - виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня 2017 року у складі судді Шевчук Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від

03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року виконуючий обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що між Департаментом державної автомобільної інспекції МВС України та Затоківською селищною радою 12 жовтня

2005 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею

1,5244 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення готельного комплексу «Стрела» строком на 25 років.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 23 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0930 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178), із земель, наданих раніше у користування Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України.

Рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2685 передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32219350 щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 січня

2015 року № 18619153.

Позивач вказував, що підставою для формування земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, внаслідок чого на підставі такої технічної документації із земельної ділянки загальною площею 1,5244 га, яка раніше перебувала у користуванні Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України, сформовано 17 окремих земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка відповідача.

Натомість, виходячи з того, що цільове призначення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України, значилось як розміщення готельного комплексу, то після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала розпорядитись відповідно до цього ж цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва. У зв`язку з цим, у даному випадку має місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення такого виду документації із землеустрою як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У зв`язку з наведеним позивач просив:

- визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня

2014 року № 2685 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 »;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32219352 щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня 2017 року позов задоволено.

Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32219352 щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 2 756,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості, оскільки виходячи з того, що цільове призначення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України, значилось як розміщення готельного комплексу, то після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала розпорядитись відповідно до цього ж цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва. Таким чином, місцевий суд зробив висновок про те, що у даному випадку має місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення такого виду документації із землеустрою як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що зроблено не було.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції було винесено з порушенням норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було повідомлено ОСОБА_1 належним чином про час та місце проведення судового засідання, через що він був позбавлений можливості бути присутнім при розгляді справи, яка безпосередньо зачіпає його інтереси. Вказане було залишено поза увагою суду апеляційної інстанції.

Заявник у касаційній скарзі також вказує на порушення судами норм матеріального права.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

20 червня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини першої статті 158 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ,

від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ,

від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що судом першої інстанції на адресу

ОСОБА_1 повістки про виклик до суду в цивільній справі

№ 495/9132/16-ц, розгляд якої було призначено на 23 жовтня 2017 року не направлялися.

Тобто, ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Аналіз змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 свідчить, що в апеляційній скарзі заявник вказував про неповідомлення його судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду справи.

Проте суд апеляційної інстанції на пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України увагу не звернув.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року винесена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки постанова Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2019 рокускасовується у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права Верховним Судом не приймаються, оскільки порушення норм процесуального права є самостійною підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 409 411 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року скасувати.

Справу № 495/9132/16-ц направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун