Постанова

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 495/9894/18

провадження № 61-10699св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Південний»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стоянов Микола Михайлович, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2020 року у складі судді Заверюхи В. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Південний» (далі - ПАТ КБ «Південний», банк), в якому просила визнати договір банківського строкового вкладу від 08 червня 2015 року укладеним та дійсним, стягнути з відповідача суми банківських вкладів у розмірі 443 978 доларів США, відсотків за договором вкладу у розмірі 155 188,03 доларів США, пеню у розмірі 17 062 074,50 доларів США та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Позовну заяву мотивовано тим, що у вересні 2014 року з належного їй рахунку, відкритому у ПАТ «Банк «Київська Русь», на належний їй рахунок

№ НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ АБ «Південний» двома частинами надійшло 243 978,00 доларів США її власних коштів.

В той же період з банку «Київська Русь» на рахунок в ПАТ АБ «Південний»

№ НОМЕР_2 були перераховані грошові кошти чоловіка позивача, ОСОБА_2 , у розмірі 200 000 доларів США.

У червні 2015 року ОСОБА_2 дав вказівку керівнику відділення

ПАТ АБ «Південний» перерахувати на рахунок ОСОБА_1 належні йому кошти у розмірі 200 000 доларів США. Через декілька днів керівник відділення повідомила про те, що кошти були перераховані на рахунок позивача.

У подальшому позивач та її чоловік ОСОБА_2 повідомили співробітникам ПАТ АБ «Південний» про те, що всі кошти бажають зарахувати на депозитні рахунки кожного. У червні 2015 року у відділенні ПАТ АБ «Південний» було складено та підписано позивачем депозитний договір від 08 червня 2015 року №10299/1005. Відповідно до умов депозитного договору на розрахунковому рахунку № НОМЕР_3 розміщувалось 443 978,00 доларів США та нараховувалась відсоткова ставка у розмірі 10% річних. Депозитний договір укладався строком на 1 рік.

У січні 2016 року чоловік позивача помер.

На звернення позивача про повідомлення щодо залишку коштів на вказаному рахунку, ПАТ АБ «Південний» повідомив, що залишок коштів складає 8,00 доларів США та надав виписки за всіма рахунками.

Ознайомившись з виписками позивачу стало відомо, що без її відома, належні їй кошти було знято або перераховано на рахунки невідомих позивачу осіб.

При цьому банк заперечує укладення депозитного договору від 08 червня 2015 року №10299/1005 та внесення на його підставі грошових коштів.

Таким чином, позивач вважає, що внаслідок незаконних дій

ПАТ АБ «Південний» з її рахунків було безпідставно списано кошти в розмірі 443 978,00 доларів США, що є грубим порушенням прав позивача та стало підставою для її звернення з цим позовом до суду.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 ні разом із позовною заявою, ні разом з уточненою позовною заявою, ні при виконанні вимог ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, не надала суду жодного належного та допустимого доказу факту внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника. Саме по собі існування примірника договору банківського строкового вкладу від 08 червня

2015 року №10299/1005 не є підтвердженням дотримання письмової форми договору банківського вкладу у разі відсутності документу, підтверджуючого факт внесення грошових коштів вкладником на депозитних рахунок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності щодо залучення останніми вкладу, порядку відкриття вкладного рахунку та залучення іноземної валюти не є підставою стверджувати, що договір не укладений. Сторонами договору банківського строкового вкладу

від 08 червня 2015 року була дотримана письмова форма договору і спірний договір було укладено. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивач внесла кошти на рахунок, який був відкритий на підставі зазначеного договору, на підставі розпорядження уповноваженим працівником банку щодо перерахування коштів з її поточного рахунку

№ НОМЕР_1 на вкладний рахунок № НОМЕР_3 . Нею надані належні та допустимі докази наявності між сторонами договірних правовідносин та невиконання відповідачем зобов`язань за такими правовідносинами.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року від ПАТ АБ «Південний» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Вважає, що позивач не надала суду жодних належних та допустимих доказів факту внесення грошової суми на вкладний рахунок, а тому відсутні підставі для задоволення позовних вимог.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 30 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 червня 2015 року між сторонами підписано договір банківського строкового вкладу № 10299/1055, відповідно до умов якого

ОСОБА_1 зобов`язалася передати банку у користування грошові кошти у розмірі 443 978,81 доларів США, строком до 15 січня 2016 року, із процентною ставкою 10% річних. Банк зобов`язався відкрити вкладнику вкладний рахунок № НОМЕР_3 , нараховувати проценти на вклад на рахунок вкладника № НОМЕР_1 та повернути суму вкладу у передбачений цим договором строк.

Доказів відкриття та закриття рахунку № НОМЕР_3 і внесення на нього грошових коштів у передбаченому договором розмірі матеріали справи не містять.

Відповідно до результатів перевірки Національним Банком України звернення ОСОБА_1 щодо повернення депозитного вкладу

від 22 листопада 2019 року на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_1 у банку, у вересні 2014 року були зараховані кошти у сумі 243 978 доларів США, що підтверджено випискою по рахунку. Банк не піддає сумніву, що позивач була власником коштів саме у такій сумі. Ці кошти могли бути виведеними з її рахунку ймовірно за підробленими документами. Питанням зникнення коштів з рахунку клієнта займаються органи досудового розслідування. ОСОБА_1 вимагає від банку повернути їй вклад за депозитним договором у сумі

443 978,81 доларів США. Однак, за інформацією банку, цей договір ймовірно підроблений та з нею не укладався, а вказаний у договорі рахунок

№ НОМЕР_3 не відкривався, що підтверджено даними з АБС Б2. Надходження на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 додаткових 200 000 доларів США не підтверджено виписками руху коштів по її поточному рахунку. Заявниця у якості підтвердження цього факту використовує лише виписку з цього ж рахунку, яка не завірена банком, а квитанції або інші документи, що є підтвердженням про внесення готівки, у неї та банку відсутні (а. с. 123-126, т. 4).

Постановою слідчого СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області від 17 липня 2020 року кримінальне провадження №12016160500000598, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 січня 2016 року, відносно посадових осіб акціонерного банку «Південний», у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, у тому числі по епізоду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , закрито на підставі пункту

2 частини першої статті 284 КПК України, за відсутності у їх діях складу злочину, передбаченого статтею 191 КК України (а. с. 225-232, т. 4).

В межах вказаного кримінального провадження було проведено судову-економічну експертизу від 09 липня 2020 року №20-1671/1672, висновком якої встановлено, що за наданими на дослідження матеріалами, первинними документами та даними бухгалтерського обліку банку не підтверджується внесення ОСОБА_1 протягом періоду з 08 червня 2015 року по 20 січня 2016 року грошових коштів у сумі 451 309, 20 доларів США за депозитним договором (договором банківського строкового вкладу) від 08 червня 2015 року №10299/1005 зі змінами та доповненнями

(а. с. 224, т. 4).

Законність закриття кримінального провадження підтверджена ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду

від 02 грудня 2020 року (справа № 522/18000/20), якою відмовлено

ОСОБА_1 у задоволенні скарги на постанову слідчого

СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області від 17 липня

2020 року.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України

від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до пункту 2.1. Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Пунктом 2.9 указаного Положення передбачено, що укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.

Згідно з пунктом 1.17 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Отже, за нормами вказаної Інструкції на квитанції повинні міститися: підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 127/11222/16,

від 14 листопада 2019 року у справі № 752/3746/15, від 19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15.

Частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач ОСОБА_1 ні разом із позовною заявою, ні разом з уточненою позовною заявою, ні при виконанні вимог ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2020 року про витребування доказів, не надала суду жодного належного та допустимого доказу факту внесення грошової суми у розмірі

443 978 доларів США на рахунок за договором вкладу від 08 червня

2015 року № 10299/1005. Саме по собі існування примірника договору банківського строкового вкладу від 08 червня 2015 року № 10299/1005, який позивач надала в якості підтвердження укладення договору банківського вкладу, не є підтвердженням дотримання письмової форми договору банківського вкладу у разі відсутності документу, підтверджуючого факт внесення грошових коштів вкладником на депозитних рахунок.

Отже, установивши, що первинними документами та даними бухгалтерського обліку банку не підтверджується внесення

ОСОБА_1 протягом періоду з 08 червня 2015 року по 20 січня

2016 року грошових коштів у сумі 443 978 доларів США за депозитним договором від 08 червня 2015 року (договором банківського строкового вкладу) № 10299/1005, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що частина коштів у розмірі

243 978 доларів США були перераховані з належного їй рахунку, відкритому у ПАТ «Банк «Київська Русь», на належний їх рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ АБ «Південний», та у подальшому зараховані на рахунок

№ НОМЕР_3 , який відкритий на підставі договору вкладу

від 08 червня 2015 року № 10299/1005.

Разом з тим, доказів відкриття рахунку № НОМЕР_3 та перерахування зазначених коштів на цей рахунок з рахунку № НОМЕР_1 матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 зверталася до суду із позовом до ПАТ АБ «Південний» про стягнення грошовий коштів у розмірі 243 978 доларів США, які розміщені на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на підставі укладеного між сторонами 13 червня 2003 року договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку фізичної особи. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси

від 04 вересня 2018 року (справа № 520/11567/18) закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 від позовних вимог (а. с. 164, 165, т. 1).

Отже, у справі № 520/11567/18 позивач зверталася до суду із позовом про стягнення коштів у розмірі 243 978 доларів США з її рахунку

№ НОМЕР_1 , відкритому на підставі укладеного між сторонами

13 червня 2003 року договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку фізичної особи.

Проте, звертаючись із цим позовом про стягнення коштів з банку на підставі договору вкладу від 08 червня 2015 року (рахунок

№ НОМЕР_3 ), позивач не надала доказів внесення коштів за цим договором, що є її процесуальним обов`язком.

Доводи касаційної скарги про те, що вона не надавала згоди на зняття готівки та перерахування коштів на користь інших осіб з її рахунку

№ НОМЕР_1 могли б бути предметом перевірки саме у справі

№ 520/11567/18, однак не можуть бути предметом розгляду у справі, яка переглядається, оскільки позивач просить стягнути кошти саме на підставі договору вкладу, внесення коштів за яким нею не доведено.

Також матеріали справи не містять доказів перерахування

ОСОБА_2 коштів у розмірі 200 000 доларів США на рахунок

№ НОМЕР_3 , про що зазначає позивач у позовній заяві.

При цьому Верховний Суд враховує, що судами попередніх інстанцій створювалися умови для реалізації сторонами процесуальних прав, зокрема ухвалою суду першої інстанції від 29 січня 2020 року витребовувалися оригінал договору банківського вкладу та первинної документації на підтвердження зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 .

Однак, ОСОБА_1 не надала до суду жодного первинного документу, який би підтверджував зарахування АБ «Південний» грошових коштів (банківського вкладу) згідно з договором банківського вкладу від 08 червня 2015 року № 10299/1005.

Отже, оскільки позивач не довела укладення і перерахування коштів за договором вкладу, суди правильно відмовили як у задоволенні основних, так і похідних від них позовних вимогах.

Відповідно до змісту пункту 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц сформульовано такий висновок: під судовим рішенням у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові

від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14, є помилковими, оскільки у справі, яка переглядається, порівняно із справою № 463/5896/14, відсутній обвинувальний вирок суду стосовно особи - працівника банку щодо умисного заволодіння майном вкладника шляхом зловживання своїм службовим становищем, складання завідомо неправдивого офіційного документа та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. Отже, встановлені судами у зазначених справах фактичні обставини є різними, тобто правовідносини не є подібними.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стоянов Микола Михайлович, залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 25 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 19 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович