Постанова

Іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 496/1317/17

провадження № 61-36718св18

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросфера ЛТД»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Українсько-Нідерландське товариство з обмеженою відповідальністю «Ботон»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 листопада 2017 року у складі судді Трушиної О. І. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Сєвєрової О. С., Ващенко Л. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросфера ЛТД» (далі - ТОВ «Агросфера ЛТД») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Українсько-Нідерландське товариство з обмеженою відповідальністю «Ботон» (далі - УН ТОВ «Ботон»), про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 04 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросфера» (далі - ТОВ «Агросфера») та УН ТОВ «Ботон» укладений договір купівлі-продажу № 13786 (далі - основний договір) із специфікаціями № № 1, 2 до нього, відповідно до якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив.

Того ж дня ТОВ «Агросфера» та ОСОБА_1 і Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран Інвест» (далі - ТОВ «Гран Інвест») уклали договір поруки, згідно з яким поручителі зобов`язалися відповідати за невиконання боржником умов договору в тому ж розмірі, що і боржник.

20 жовтня 2015 року між ТОВ «Агросфера» та ТОВ «Агросфера ЛТД» укладений договір відступлення права вимоги за основним договором та договорами поруки, за якими ТОВ «Агросфера» відступило ТОВ «Агросфера ЛТД» свої права грошової вимоги до боржників.

У зв`язку з порушенням УН ТОВ «Ботон» умов договору купівлі-продажу в нього виникла заборгованість у розмірі 230 634 грн 35 коп.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Агросфера ЛТД» просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 230 634 грн 35 коп. та судовий збір у розмірі 3 459 грн 52 коп.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року, позов ТОВ «Агросфера ЛТД» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агросфера ЛТД» суму боргу в розмірі 230 634 грн 35 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходив з того, що відповідно до вимог статей 512 514 526 543 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року, у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, (далі - ЦПК України 2004 року) поручитель має відповідати перед кредитором за невиконання умов договору на тих самих умовах, що і боржник, оскільки боржником не виконано умови договору купівлі-продажу № 13786 від 04 квітня 2014 року кредитодавець має право вимагати від поручителя виконання умов договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на вимоги частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 не був стороною у справі № 904/10081/15 за позовом ТОВ «Агросфера ЛТД» до УН ТОВ «Гран Інвест» про стягнення заборгованості, яка розглядалась Господарським судом Дніпропетровської області. Тому рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року та постанова Дніпровського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року не можуть мати преюдиційне значення під час розгляду цієї справи. Таким чином, позовна заява не обґрунтована, оскільки в матеріалах цієї справі відсутній розрахунок боргу, відсотків і пені.

Крім того, судами стягнуто неустойку, яка перевищує розмір заборгованості.

Також судами попередніх інстанцій не враховано, що договір купівлі-продажу від 04 квітня 2014 року № 13786 за своєю природою є договором поставки, до якого не можуть бути застосовані положення, якими регулюються питання товарного кредиту.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року і витребувано з Біляївського районного суду Одеської області цивільну справу № 496/1317/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

04 квітня 2014 року між ТОВ «Агросфера» та УН ТОВ «Ботон», в особі директора ОСОБА_1, укладений договір купівлі-продажу № 13786 із специфікаціями № 1, № 2 до нього, відповідно до якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив.

Того ж дня між ТОВ «Агросфера» та ТОВ «Гран Інвест» укладений договір поруки № 13786-ПОР, згідно з яким поручитель зобов`язався відповідати за порушення боржником його зобов`язань перед кредитором за основним договором.

Також того ж дня між ТОВ «Агросфера» та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 13786/1-ПОР, згідно з яким поручитель зобов`язався відповідати за порушення боржником його зобов`язань перед кредитором за основним договором.

20 жовтня 2015 року між ТОВ «Агросфера» та ТОВ «Агросфера ЛТД» укладені договори відступлення права вимоги № 13786-ВПВ, № 13786/1-ВПВ, відповідно до яких первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги і стає кредитором за договором купівлі-продажу від 04 квітня 2014 року № 13786 та договором поруки від 04 квітня 2014 року № 13786/1-ПОР. До нового кредитора переходять усі права первісного кредитора, передбачені договорами купівлі-продажу та поруки, в повному обсязі і на умовах, що існували на дату переходу цих прав, а також переходять права, які виникнуть у майбутньому, після моменту переходу прав і будуть існувати у часі протягом строку дії договорів купівлі-продажу та поруки.

У зв`язку з порушенням УН ТОВ «Ботон» умов договору купівлі-продажу від 04 квітня 2014 року № 13786, у зв`язку із чим у останнього утворилася заборгованість, яка складалась із: суми індексації за період з 12 листопада 2014 року до 21 жовтня 2015 року в розмірі 22 703 грн 98 коп.; процентів за користування товарним кредитом за період з 12 листопада 2014 року до 21 жовтня 2015 року - в розмірі 184 512 грн 84 коп.; пені за період з 12 листопада 2014 року до 21 жовтня 2015 року в розмірі 23 417 грн 53 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року у справі № 904/10081/15 позов ТОВ «Агросфера ЛТД» до УН ТОВ «Ботон» та ТОВ «Гран Інвест» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу задоволено частково.

Стягнуто солідарно з УН ТОВ «Ботон» та ТОВ «Гран Інвест» на користь ТОВ «Агросфера ЛТД» 184 512 грн 84 коп. процентів за користування кредитом та 23 417 грн 53 коп. пені.

У іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Агросфера ЛТД» задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року скасовано частково.

Стягнуто солідарно з УН ТОВ «Ботон» та ТОВ «Гран Інвест» на користь ТОВ «Агросфера ЛТД» суму індексації за період з 12 листопада 2014 року до 17 листопада 2015 року в розмірі 22 703 грн 98 коп.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Наказ від 24 лютого 2016 року № 904/10081/15, виданий Господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року про стягнення процентів за користування товарним кредитом у розмірі 184 512 грн 84 коп., стягнення пені в розмірі 23 417 грн 53 коп., та наказ від 01 червня 2016 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області, зміненого постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року, про стягнення суми індексації у розмірі 22 703 грн 98 коп. та витрат зі сплати судового збору в розмірі 3 807 грн 02 коп. УН ТОВ «Ботон» та ТОВ «Гран Інвест» до теперішнього часу не виконані.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року (провадження 6-979цс15).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року у справі № 904/10081/15 за позовом ТОВ «Агросфера ЛТД» до УН ТОВ «Ботон» та ТОВ «Гран Інвест» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, стягнуто солідарно з УН ТОВ «Ботон» та ТОВ «Гран Інвест» на користь ТОВ «Агросфера ЛТД» 184 512 грн 84 коп. процентів за користування кредитом, 23 417 грн 53 коп. пені та суму індексації за період з 12 листопада 2014 року до 17 листопада 2015 року в розмірі 22 703 грн 98 коп., а всього: 230 634 грн 35 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року встановлено, що у зв`язку з невиконанням відповідачами своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу з них підлягають стягненню проценти та пеня; щодо стягнення індексації, то вона нарахована на підставі пунктів 4.7, 4.8 договору купівлі-продажу.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року у справі № 904/10081/15 мають преюдиційне значення для цієї справи з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

У справі, що переглядається, ТОВ «Агросфера ЛТД» просить суд стягнути з поручителя ОСОБА_1 борг у розмірі 230 634 грн 35 коп., у зв`язку з невиконанням УН ТОВ «Ботон» та ТОВ «Гран Інвест» наказів від 24 лютого 2016 року та від 01 червня 2016 року у справі № 904/10081/15, виданих Господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року у справі № 904/10081/15.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року у справі № 904/10081/15 встановлено, що між ТОВ «Агросфера» та УН ТОВ «Ботон» укладався саме договір купівлі-продажу, УН ТОВ «Ботон» порушило взяті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу, а також обґрунтовано правомірність стягнення з УН ТОВ «Ботон» проіндексованої суми вартості товару (боргу), процентів за користування товаром кредитом та пені, нарахованих на підставі договору купівлі-продажу.

За договором поруки відповідно до статті 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов`язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов`язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання боржником за те, що не було виконане останнім. Отже, порука є способом забезпечення виконання зобов`язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/29382/14 (провадження № 3-1031гс16).

Той факт, що відповідач ОСОБА_1 як фізична особа не брав участі у справі № 904/10081/15, не може бути підставою для відмови у позові ТОВ «Агросфера ЛТД» до нього про стягнення боргу, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 квітня 2014 року між ТОВ «Агросфера» та ОСОБА_1 і УН ТОВ «Ботон» був укладений договір поруки № 13786/1-ПОР, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язався відповідати за порушення УН ТОВ «Ботон» зобов`язань перед ТОВ «Агросфера», і ОСОБА_1 не спростував жодної із обставин, що були встановлені при розгляді справи № 904/10081/15.

Таким чином, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин та застосували норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин і, встановивши, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання боржником зобов`язань за договором купівлі-продажу, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення боргу.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд дав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, а тому підстав повторно відповідати на ті самі доводи немає.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк