Постанова

Іменем України

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 496/3676/17

провадження № 61-12728св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2019 року у складі судді: Трушиної О. І., та постанову Одеського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 04 вересня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 2008/688-ф03.14/23, відповідно до умов якого, відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені в договорі, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачені договором та графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредитні кошти.

У порушення умов договору кредиту відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 11 вересня 2017 року виникла заборгованість за кредитом - 35 867,82 доларів США, за відсотками - 24 476,03 доларів США.

АТ «Укрсоцбанк» просило:

стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року у розмірі 60 343,85 доларів США та судовий збір у розмірі 24 267,28 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2019 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 57 169,96 доларів США, а саме: заборгованість за кредитом 33 019,65 доларів США, заборгованість по відсотках 24 150,31 доларів США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що пунктом 1.1.1. договору кредиту № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року передбачено, що погашення кредиту буде здійснюватися в наступному порядку до 10 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2008 року (останній платіж 03 вересня 2028 року) та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 03 вересня 2028 року включно, на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 7.3 договору кредиту, цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих не себе зобов`язань, з урахуванням положень пункту 7.5 цього договору. Таким чином сторони кредитного договору № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року письмово збільшили строк позовної давності та визначили, що договір діє до остаточного його виконання, а тому заява представника відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню. Відповідно до висновку експерта № 19-3394/3395 судово-економічної експертизи по цивільній справі № 496/3676/17, складеного 29 серпня 2019 року експертом Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Бочкарьовим Д. О., за даними наданими на дослідження документів, сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 11 вересня 2017 року за кредитним договором № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року складає: за сумою кредиту в розмірі 33 019,65 доларів США та суми несплачених процентів в розмірі 24 150,31 доларів США, а не як зазначено у розрахунку заборгованості за сумою кредиту в розмірі 35 867,82 доларів США та сумою процентів в розмірі 24 476,03 доларів США. У зв`язку із цим суд першої інстанції зробив висновок, що права позивача порушені, оскільки відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором. Тому вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості за договором кредиту № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року у розмірі 60 343,85 доларів США, з яких: сума заборгованості за кредитом - 35 867,82 доларів США, сума заборгованості за відсотками - 24 476,03 доларів США, в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки згідно експертного дослідження розрахована вірна сума заборгованості за зазначеним кредитним договором, яка усього становить 57 169,96 доларів США, тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2021 року заяву АТ «Альфа-Банк» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження: стягувача - АТ «Укрсоцбанк» (на його правонаступника - АТ «Альфа-Банк» по цивільній справі № 496/3676/17 за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що АТ «Альфа-Банк» є повним правонаступником всіх прав та обов`язків АКБСР «Укрсоцбанк» у кредитному договорі № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що банк мав відповідні дозволи та ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями і суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України). Таким чином, судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню за виконавчим листом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу.

У пункті 1.1.1. договору кредиту № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року передбачено, що погашення кредиту буде здійснюватися в наступному порядку до 10 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2008 року (останній платіж 03 вересня 2028 року) та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 03 вересня 2028 року включно, на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 7.3 договору кредиту, цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих не себе зобов`язань, з урахуванням положень пункту 7.5 цього договору. Висновки суду про те, що сторони кредитного договору № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року письмово збільшили строк позовної давності та визначили, що договір діє до остаточного його виконання, а тому заява представника відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Також судом першої інстанції правильно прийнято до уваги, що відповідно до висновку експерта № 19-3394/3395 судово-економічної експертизи по цивільній справі № 496/3676/17, складеного 29 серпня 2019 року експертом Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Бочкарьовим Д. О., за даними наданими на дослідження документів, сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 11 вересня 2017 року за кредитним договором № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року складає: за сумою кредиту в розмірі 33 019,65 доларів США та суми несплачених процентів в розмірі 24 150,31 доларів США, а не як зазначено у розрахунку заборгованості за сумою кредиту в розмірі 35 867,82 доларів США та сумою процентів в розмірі 24 476,03 доларів США.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем було заявлено про застосування позовної давності, однак суд відмовив у застосуванні позовної давності, є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що сторони кредитного договору письмово збільшили строк позовної давності та визначили, що договір діє до остаточного його виконання. Доводи про те, що банк не мав права надавати відповідачу кредит в іноземній валюті, оскільки банк не проінформував відповідача під час укладання кредитного договору про можливі ризики зміни валютного курсу, колегія суддів вважала необґрунтованими, оскільки банк мав відповідні дозволи та ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, тобто мав повноваження на надання кредиту в іноземній валюті.

Аргументи учасників справи

26 липня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, в якій просила: скасувати оскаржені судові рішення; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди застосували статтю 261 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Сторони у кредитному договорі не збільшували позовну давність, а у пункті 7.3 договору кредиту зазначили, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих не себе зобов`язань. Збільшення строку дії договору не свідчить про збільшення позовної давності. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Перший прострочений платіж датується 08 липня 2013 року, до суду із позовом банк звернувся 05 жовтня 2017 року.

Апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення додаткової судово-економічної експертизи. У висновку експерта № 19-3394/3395 судово-економічної експертизи, складеного 29 серпня 2019 року, не надано відповідь на частину поставлених питань. Крім того не враховано, що заборгованість необхідно обчислювати з урахуванням позовної давності.

Апеляційний суд не залучив до участі у справі правонаступника АТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-Банк». Крім того банк не повідомив відповідача про валютні ризики і в кредитному договорі відсутня інформація щодо сукупної вартості кредиту.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржуються у касаційному порядку у частині задоволених позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 57 169,96 доларів США, а саме: заборгованості за кредитом 33 019,65 доларів США, заборгованості по відсотках 24 150,31 доларів США. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року: відкрито касаційне провадження; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2019 року, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року: відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписано представником ОСОБА_2 , про відмову від касаційної скарги, закриття касаційного провадження та повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 вересня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 04 вересня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» (кредитор) і ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір кредиту № 2008/688-ф03.14/23, відповідно до умов якого остання отримала на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 41 490 доларів США зі сплатою 13,50% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених у додатку № 1 до цього договору, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 03 вересня 2028 року.

Для забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо укладеного договору між позичальником та кредитором був укладений іпотечний договір за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку майнові права на незакінчене будівництвом нерухоме майно, а саме: квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 , для придбання якого, згідно з пункту 1.2. цього договору, надається кредит, заставною вартістю 293 795,54 грн, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору (за 100 доларів США = 485,07 грн.) еквівалентно сумі 60 567,66 доларів США.

Для забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним договором кредиту, 04 вересня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1255, відповідно до якого ОСОБА_1 передала АКБСР «Укрсоцбанк» в іпотеку майнові права на незакінчену будівництвом квартиру будівельний АДРЕСА_1 .

Згідно договору від 19 вересня 2013 року про внесення змін № 1 до договору кредиту № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року, згідно якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі, яка на момент підписання цього договору про внесення змін складає 35 957,84 доларів США зі сплатою 0 % річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до договору від 19 лютого 2013 року про внесення змін № 2 до договору кредиту № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року, згідно якого сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, які викладені в договорі кредиту, зокрема:

погашення залишку заборгованості позичальника за кредитом та процентами, що нараховані станом на 19 лютого 2013 року здійснюватиметься після спливу шестимісячного строку з дати підписання цього договору про внесення змін (пункт 2.1.);

погашення кредиту в сумі 35 957,84 доларів США здійснюється позичальником не пізніше 16 серпня 2013 року (пункт 2.4.);

встановлено наступний порядок сплати процентів за користування кредитом: підпункт 2.5.1 сплата відстрочених до сплати процентів за користування кредитом, що нараховані станом на 19 серпня 2013 року в сумі 2079,95 доларів США здійснюється позичальником не пізніше 16 серпня 2013 року; підпункт 2.5.2. сплата залишкової частини відстрочених до сплати процентів за користування кредитом, що нараховані станом на 19 серпня 2013 року, в загальній сумі 4 853,22 доларів США здійснюється позичальником, починаючи з 10 вересня 2013 року кожного місяця, рівними частинами не пізніше 10 числа кожного місяця, а також в день повернення заборгованості за відстроченими до сплати процентами в повній сумі відповідно до графіку, що викладений у додатку 1 до цього договору про внесення змін; та інше (пункт 2.5.)

позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному пунктами 1.1., 2.4., 2.10. цього договору та комісії в розмірах та в порядку, передбачених цим договором. Позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктами 1.1., 2.4. цього договору (пункти 3.3.7., 3.3.8.);

у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7., 3.3.8. цього договору, протягом більш ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню) (пункт 4.5).

Вищевказані зміни також вказані у договорі про внесення змін № 1 від 19 лютого 2013 року до іпотечного договору, посвідченого 04 вересня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І., за реєстровим № 1255.

Відповідач отримала 04 вересня 2008 року грошові кошти у сумі 41 490 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 2/20 від 04 вересня 2008 року.

У порушення умов вказаних договорів, ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 11 вересня 2017 року виникла заборгованість. Розмір заборгованості становить 60 343,85 доларів США і складається із: заборгованості за кредитом - 35 867,82 доларів США, заборгованості за відсотками - 24 476,03 доларів США, згідно розрахунків. Останній платіж позичальником було здійснено 08 липня 2013 року у розмірі 20 доларів США.

Відповідно до розрахунку станом на 11 вересня 2017 року, складеного банком, ОСОБА_1 за договором кредиту № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року, в рахунок погашення заборгованості за період з 04 вересня 2008 року по 11 вересня 2017 року перерахувала заборгованість усього в сумі: 5 622,18 доларів США - кредитні кошти, 18 701,21 доларів США - проценти.

02 жовтня 2017 року АТ «Укрсоцбанк» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, якою повідомив, що станом на 11 вересня 2017 року загальна сума заборгованості становить 76 261,24 доларів США, а саме: за кредитом - 35 867,82 доларів США, за відсотками - 24 476,03 доларів США, по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 9 874,61 доларів США, по пені за несвоєчасне повернення відсотків - 6 042,78 доларів США. Банк вимагає від ОСОБА_1 у строк 30 днів з дати відправлення цієї вимоги, але не пізніше 3 днів з дати отримання, сплатити заборгованість по кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні санкції. У разі невиконання цієї вимоги, банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», шляхом подачі до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки чи вчинення виконавчого напису нотаріуса, яка не була виконана.

Відповідно до висновку експерта № 19-3394/3395 судово-економічної експертизи по цивільній справі №496/3676/17, складеного 29 серпня 2019 року експертом Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Бочкарьовим Д. О., за даними наданими на дослідження документів, сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 11 вересня 2017 року за кредитним договором № 2008/688-ф03.14/23 складає: за сумою кредиту в розмірі 33019,65 дол. США та суми несплачених процентів в розмірі 24150,31 дол. США, а не як зазначено у розрахунку заборгованості за сумою кредиту в розмірі 35 867,82 дол. США та сумою процентів в розмірі 24476,03 дол. США (т. 3 а.с.165-185).

Представник відповідача у судовому засіданні 31 жовтня 2019 року заявив про застосування позовної давності і просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки банк звернувся із позовом після спливу позовної давності (а. с. 205-207).

Позиція Верховного Суду

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що: «за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 450/2593/17 (провадження № 61-20721св19) зазначено: «касаційний суд не погоджується із розміром заборгованості, стягненої апеляційним судом з ОСОБА_1 на користь банку, виходячи з наступного. Згідно з умовами укладеного банком і ОСОБА_1 договором кредиту (пункт 1.1) позичальник зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом щомісячно до десятого числа кожного місяця згідно з графіком. Пунктом 2.4.1 договору кредиту передбачено, що сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок № НОМЕР_1 в Львівській обласній філії АКБСР «Укрсоцбанк» не пізніше десятого числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані проценти. Згідно з пунктом 3.3.7 договору кредиту позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за використання кредитом в порядку, визначеному пунктами 2.4, 2.5 цього договору. У пунктах 2.4, 2.5 договору кредиту сторони визначили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) щомісячно до 10 числа місяця, при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. У разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених процентів за його використання погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за кредитом; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитом; пеня за порушення строків повернення кредиту та процентів; інші штрафні санкції. Згідно з пунктом 4.5 договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.6, 3.3.7 цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення. Таких висновків, здійснивши тлумачення аналогічних за змістом пунктів договорів кредиту, дійшов Верховний Суд у постановах від 3 квітня 2019 року у справі № 640/7146/16-ц (провадження № 61-18880св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 523/1507/16-ц (провадження № 61-10534св18), від 9 жовтня 2019 року у справі № 752/7707/15-ц (провадження № 61-12658св18) та від 9 грудня 2020 року у справі № 760/18026/14-ц (провадження № 61-37386св18)».

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У справі, що переглядається:

сторони у пункті 4.5. договору кредиту № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року обумовили настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором у разі порушення позичальником своїх зобов`язань, а саме - сплати кредиту та відсотків, протягом більш ніж 90 календарних днів;

останній платіж позичальником було здійснено 08 липня 2013 року у розмірі 20 доларів США;

з урахуванням пункту 4.5. договору кредиту № 2008/688-ф03.14/23 від 04 вересня 2008 року строк виконання зобов`язання за договором кредиту вважається таким, що настав 09 жовтня 2013 року;

із цим позовом банк звернувся 12 жовтня 2017 року (Т. 1, а. с. 51);

представник відповідача у судовому засіданні 31 жовтня 2019 року заявив про застосування позовної давності і просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки банк звернувся із позовом після спливу позовної давності (а. с. 205-207);

оскільки позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 33 019,65 дол. США обґрунтовані, проте пред`явлені банком після спливу позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено відповідачем, то суди зробили помилковий висновок про задоволення цих позовних вимог. Тому у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 33 019,65 дол. США належить відмовити у зв`язку із пропуском банком позовної давності;

суди не врахували, що після настання строку виконання кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України;

у зв`язку із настання строку кредиту банк не мав права у подальшому нараховувати проценти за договором кредиту. У зв`язку цим у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 24 150,31 дол. США необхідно відмовити у зв`язку із необґрунтованістю зазначених позовних вимог.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок про часткове задоволення позову.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 259 ЦК України договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Домовленість про збільшення позовної давності може втілюватися як окремому договорі, так і бути умовою договору, для вимог за яким збільшується позовна давність.

Колегія суддів не погоджується із посилання судів на пункт 7.3 договору кредиту, оскільки у цьому пункті сторони обумовили строк дії договору, а не збільшили позовну давність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 450/2593/17 (провадження № 61-20721св19), колегія суддів вважає, що рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; судові рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 407,50 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 22 700 грн. Тому з АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати.

Керуючись статтями 141 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у частині задоволених позовних вимог акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 57 169,96 доларів США, а саме: заборгованість за кредитом 33 019,65 доларів США, заборгованість по відсотках 24 150,31 доларів США, скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 57 169,96 доларів США, а саме: заборгованість за кредитом 33 019,65 доларів США, заборгованість по відсотках 24 150,31 доларів США, відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерного товариства «Альфа-Банк», на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 407,50 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 22 700 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 червня 2021 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук