ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа №496/4315/16-а

адміністративне провадження №К/9901/15727/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (головуючий суддя -Лук`янчук О.В., судді - Градовський Ю.М., Кравченко К.В.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до інспектора першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Продана Василя Васильовича

про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора 1-ї роти 1-го батальйону УПП у м. Одесі ДПП лейтенанта поліції Продана Василя Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 102559 від 15 жовтня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 28 листопада 2016 року поштовим зв`язком він отримав постанову серії ПС2 № 102559, складену 15 жовтня 2016 року інспектором батальйону 1 УПП у м. Одесі ДПП лейтенантом поліції Проданом В.В., якою до нього застосовано адміністративне стягнення за, нібито, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та вказано, що 15 жовтня 2016 року о 06.30 год. в м. Одесі по вул. Гаршина - Львівська він здійснив проїзд регульованого перехрестя на червоний заборонений сигнал світлофора, чим порушено п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України. Вказує, що зазначені в постанові обставини не відповідають дійсності, оскільки 15 жовтня 2016 року він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, цього дня відносно нього не приймалася постанова серії ПС2 № 102559 та він не відмовлявся від отримання будь-яких документів. В дійсності, 15 жовтня 2016 року працівниками патрульної поліції відносно нього було складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, копія якого була ним отримана, де він зазначив, що жодних порушень Правил дорожнього руху не допускав. Будь-яких інших протоколів про вчинення ним будь-яких адміністративних правопорушень цього дня працівниками УПП у м. Одесі відносно нього складено не було. Також, 15 жовтня 2016 року працівниками патрульної поліції йому не надавалися та поштовим зв`язком не надходили матеріали, зафіксовані за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, де зафіксовано вчинення ним будь-яких порушень правил дорожнього руху 15 жовтня 2016 року. Позивач зазначає, що оскільки він заперечував проти вчинення будь-яких порушень, інспектор, згідно вимог ст. 258 КУпАП, повинен був скласти відносно нього протокол та вручити копію. При цьому, інспектором патрульної поліції було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 102559, яка в порушення вимог ч.1 ст. 285 КУпАП йому не оголошувалася, та взагалі не було повідомлено про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та складання згаданої постанови. Крім того, у постанові у справі про адміністративне правопорушення інспектором до нього застосовано два стягнення, а також не вказано, який нормативний акт він мав на увазі. Вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення ПС2 № 102559, складена інспектором батальйону 1 УПП у м. Одесі лейтенантом поліції Проданом В.В. необґрунтовано, протиправно, з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 27 січня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1-ї роти 1-го батальйону УПП у м. Одесі ДПП лейтенанта поліції Продана Василя Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишено без задоволення.

Відмовляючи в позовних вимогах, суд виходив з того, що відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля поліції, який було досліджено у судовому засіданні, підтверджується, що автомобіль «Альфа Ромео» д.н. НОМЕР_1 дійсно здійснив проїзд регульованого перехрестя на заборонений сигнал світлофору. Відеозапис є належним та допустимим доказом вчинення правопорушення. Крім того, суд вказав, що після винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 102559 позивач відмовився отримати її копію, у зв`язку з чим вона була направлена правопорушнику за адресою його проживання. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року постанову Біляївського районного суду Одеської області від 27 січня 2017 року було скасовано.

Прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора 1-ї роти 1-го батальйону УПП у м. Одесі ДПП лейтенанта поліції Продана Василя Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову у справі адміністративне правопорушення, серії ПС 2 № 102559 від 15 жовтня 2016 року інспектора 1-ї роти 1-го батальйону УПП у м. Одесі ДПП лейтенанта поліції Продана Василя Васильовича про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дослідивши відео, що наявне в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що з нього неможливо встановити порушення ПДР позивачем, зокрема, що позивач керуючи автомобілем проїхав на червоний сигнал світлофора. Також, з відео неможливо розпізнати ні державні номерні знаки автомобіля, що рухався, ні водія. Таким чином, з наданих відповідачем доказів неможливо встановити, що 15 жовтня 2016 року о 06 годині 30 хвилини в м. Одесі на перехресті вул. Гаршина - Львівська, позивач, керуючи автомобілем марки «Альфа Ромео», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора. При цьому, на відеозапису не зафіксовано, як інспектор поліції виносив спірну постанову у справі про адміністративне правопорушення. Будь-яких інших доказів щодо того, що позивач здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 ПДР, зокрема, пояснень свідків, речових доказів тощо, відповідачем не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

26 червня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, в якій просив її скасувати та залишити в силі постанову Біляївського районного суду Одеської області від 27 січня 2017 року.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Вказує, що на відеозаписі зафіксований сам факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, а також чітко видно номерний знак транспортного засобу позивача. Крім того, відповідач вказує, що згідно ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху, що й було зроблено екіпажем «Благо 105», при цьому, під час спілкування з водієм ОСОБА_1 виявилось, що він має ознаки алкогольного сп`яніння та поводить себе некоректно, а також відмовляється пред`явити документи, зазначені п.2.1 ПДР. В подальшому, водій, сівши за кермо автомобіля, та здійснивши наїзд на співробітника патрульної поліції Продана В. В . , намагався на великій швидкості залишити місце події. Неодноразові вимоги поліцейських щодо зупинки були водієм проігноровані, а автомобіль був зупинений лише після переслідування на вул. Фонтанська дорога. Внаслідок вищевказаних дій відносно водія ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії АП2 № 024699 та серії АП2 № 024447 за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та за невиконання вимог про зупинку. Крім того, скаржник вказав на те, що його не було повідомлено про час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Позивачем до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки відеозаписом не підтверджується, що саме автомобіль «Альфа Ромео» державний номер ВН НОМЕР_2 здійснив проїзд регульованого перехрестя на заборонений сигнал світлофору. Крім того, позивач вказав, що відносно нього 15.10.2016 в присутності його адвоката було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №024699 за ст.130 КУпАП. Вказаний протокол був предметом розгляду у справі №522/19672/16-ц, провадження по якій закрито. Також, зауважив, що відповідачем не складався протокол про адміністративне порушення відносно нього за порушення п.8.7.3 ПДР України.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15 жовтня 2016 року інспектором 1-ї роти 1-го батальйону УПП у м. Одесі ДПП лейтенантом поліції Проданом Василем Васильовичем відносно ОСОБА_1 винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, відповідно до якого він 15 жовтня 2016 року о 06.30 год. в м. Одесі по вул. Гаршина - Львівська здійснив проїзд регульованого перехрестя на червоний заборонений сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 Правил дорожнього руху.

Після винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 102559 позивач відмовився отримати її копію, у зв`язку з чим вона була направлена правопорушнику за адресою його проживання.

Суд першої інстанції встановив, що з відеозапису відеореєстратора службового автомобіля поліції, який було досліджено у судовому засіданні, вбачається, що автомобіль «Альфа Ромео» д.н. НОМЕР_1 дійсно здійснив проїзд регульованого перехрестя на заборонений сигнал світлофору.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши вказане відео, вказав, що з нього неможливо встановити порушення ПДР України позивачем, зокрема, що позивач керуючи автомобілем проїхав на червоний сигнал світлофора. Також, з відео не можливо розпізнати ні державні номерні знаки автомобіля, що рухався, ні водія.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зі змісту ч. 2 ст.122 КУпАП вбачається, що Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8.7.3 а, ґ, е ПДР України сигнали світлофора мають такі значення: зелений дозволяє рух; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Згідно п. 2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що у спірній ситуації позивач повинен був керуватися приписами пункту 8.7.3 «е» ПДР щодо регулювання світлофорами руху транспортних засобів, в даному випадку - при проїзді регульованого перехрестя.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що висока концентрація транспорту на перетині доріг вимагає дотримання учасниками дорожнього руху сигналів засобів регулювання і спеціальних правил роз`їзду, оскільки безвідповідальний підхід водіїв та порушення ними правил проїзду перехресть та невиконання вимог сигналів регулювання є причиною великої кількості аварій.

Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що з наданих відповідачем доказів неможливо встановити, що 15 жовтня 2016 року о 06 годині 30 хвилини в м. Одесі на перехресті вул. Гаршина - Львівська, позивач, керуючи автомобілем марки «Альфа Ромео», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора, оскільки доводи позивача про відсутність вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення, спростовуються наданою відповідачем відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що із оскаржуваної позивачем постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 102559 вбачається, що вона відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Колегія суддів не погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, що були покладені в основу висновків про відсутність в діях позивача складу правопорушення, що на відеозапису не зафіксовано, як інспектор поліції виносив спірну постанову у справі про адміністративне правопорушення, оскільки обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.

Також, не заслуговують на увагу доводи позивача в запереченнях на касаційну скаргу про те, що відносно нього не було складено протоколу про адміністративне порушення (п.8.7.3 ПДР), оскільки розглянувши справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, відповідач має право винести постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу про відповідне правопорушення.

За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 102559 від 15 жовтня 2016 року.

В межах розгляду даної справи Суд дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Згідно з частиною 1 статті 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, враховуючи те, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права, оскаржувана постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року підлягає скасуванню, а касаційна скарга Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції - задоволенню.

Керуючись статтями 341 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року - скасувати, а постанову Біляївського районного суду Одеської області від 27 січня 2017 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н.В. Шевцова