Постанова

Іменем України

21 січня 2020 року

м. Київ

справа № 497/1261/17

провадження № 61-13731св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Владиченська сільська рада Болградського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., від 18 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Владиченської сільської ради Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона проживала з 2004 року зі своїм братом ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_5 однією сім`єю в будинку їх з ОСОБА_4 батьків, що розташований по АДРЕСА_1 .

Оскільки брат та його дружина були особами похилого віку, постійно хворіли, вона здійснювала догляд за ними з 2004 року, готувала їм їжу, обробляла город. Оскільки вони проживали однією сім`єю, вона сплатила вартість робіт з ремонту будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , похованням яких займалась вона.

Вказувала на те, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, однак вона позбавлена можливості прийняти спадщину, у зв`язку з відсутністю документів на підтвердження того, що вона є її спадкоємцем, та у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю її з ОСОБА_5 у період з 2004 року по 15 січня 2015 року та визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Болградського районного суду Одеської області у складі судді Раца В. А. від 07 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 2004 року по день її смерті.

Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадкоємець за законом четвертої черги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 з 2004 року і до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому визнав за позивачем право власності у порядку спадкування на спадкове майно як спадкоємцем четвертої черги за законом.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не довела факт проживання з спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, пов`язаність спільним побутом, існування взаємних прав та обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказах. Докази із територіального центру соціального обслуговування Болградської РДА повинні були бути подані сторонами у строк, передбачений статтею 83 ЦПК України, або витребувані судом за клопотанням сторони у порядку статті 84 ЦПК України. Однак жодна із сторін під час розгляду справи у суді першої інстанції таких доказів не надала, правом на звернення до суду з відповідним клопотанням не скористалась. Витребуючи з власної ініціативи докази, суд апеляційної інстанції порушив вимоги процесуального законодавства, принцип змагальності сторін, диспозитивності цивільного процесу, рівності та подання доказів сторонами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з довідкою Владиченської сільської ради Болградського району № 327 від 19 травня 2016 року, яка видана на підставі записів у погосподарській книзі, станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав до типу колгоспного двору та до його складу входили члени цього двору: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Позивач є рідною сестрою ОСОБА_4 , якому за життя належало 1/2 частини спірного будинку, а інша 1/2 частина - його дружині ОСОБА_5 , як членам колишнього колгоспного двору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, згідно з яким заповів належне йому майно своїй дочці ОСОБА_3 , яка після смерті ОСОБА_4 прийняла спадщину у вигляді 1/2 частини спірного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина.

14 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою державного нотаріуса Болградської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 11 травня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю на ім`я спадкодавця правовстановлюючого документу на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтями 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1264 ЦК України особи, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом, повинні відповідати таким двом вимогам: вважатися членом сім`ї спадкодавця; проживати зі спадкодавцем однією сім`єю протягом п`яти років саме на день відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Вказана норма визначає перелік підстав створення сім`ї. Перелік цей не є вичерпним. Підставами створення сім`ї є шлюб (стаття 21 СК України), кровне споріднення, усиновлення (стаття 207 СК України). Також сім`я може створюватися на інших підставах, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем і визнання позивача спадкоємцем четвертої черги за законом є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років по день смерті спадкодавця - ОСОБА_5 .

Згідно зі статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У справі, що переглядається, установлено, що згідно з актом обстеження умов спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 від 16 грудня 2015 року, складеного Владиченською сільською радою Болградського району Одеської області, ОСОБА_1 з березня 2005 року проживала з ОСОБА_5 у будинку по АДРЕСА_1 до дня смерті ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 та вели спільне господарство.

Згідно з довідкою територіального центру соціального обслуговування Болградської РДА за № 111 від 02 серпня 2016 року ОСОБА_5 , 1940 року народження, обслуговувалася відділенням соціальної допомоги територіального центру соціального обслуговування Болградської РДА на дому на безоплатній основі з 17 вересня 2007 року по 10 січня 2015 року. Знята з обслуговування у зв`язку зі смертю.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що рішенням виконавчого комітету Владиченської сільської ради від 21 березня 2007 року, виконавчий комітет, розглянувши заяву ОСОБА_5 від 17 вересня 2007 року, клопотав перед територіальним центром соціального обслуговування Болградської РДА про взяття на обслуговування ОСОБА_5 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що вона потребує стороннього догляду за станом здоров`я.

Згідно з актом № 124707 обстеження соціальних та побуто-матеріальних умов ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , місцем проживання ОСОБА_5 є приватний будинок без зручностей, з газовим опаленням. На дворі - колодязь з питною водою, є город 0,27 га та земельний акт на 3,07 га. Також у графі додаткові відомості про рідних зазначено, що це є одинока супружна пара. В графі соціальна допомога зазначено: що потребує соціальної допомоги на дому, інші об`єми допомоги не надавалися (а. с. 237).

Договір на соціальне обслуговування на дому від 04 жовтня 2007 року, відповідно до якого надаються такі види соціальних послуг: прибирання, придбання та доставка продуктів з ринку або магазину; готування їжі, допомога в обробленні присадибної ділянки, допомога в оплаті комунальних послуг, оформлення документів на субсидію і пільги. Аналогічні договори переукладені 02 вересня 2008 року, 02 вересня 2010 року з подальшою пролонгацією до 02 вересня 2014 року і переукладення нового договору від 02 вересня 2014 року, який припинив чинність у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 10 січня 2015 року. В останніх укладених договорах додатково надавалися такі види послуг: влажне прибирання, генеральне прибирання, доставка води, виніс сміття, прибирання на дворі з чисткою сніга за необхідності, прання та прасування білизни з кількістю відвідувань - 3 рази на тиждень (а. с. 244-246).

Відповідно до довідки територіального центру соціального обслуговування Болградської РДА за № 51 від 27 березня 2018 року соціальна допомога на дому ОСОБА_5 надавалася соціальним працівником ОСОБА_6 , із заяви якої вбачається, що за весь час надання нею соціальних послуг ОСОБА_5 , вона не бачила, щоб померла вела спільне господарство з ОСОБА_1 . Кожна з них проживала у своєму власному будинку. ОСОБА_5 вела свої справи самостійно. За час її роботи ОСОБА_5 проживала зі своїм чоловіком у власному будинку (а. с. 167-169).

Установивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довела факт проживання з спадкодавцем однією сім`єю, не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, пов`язаність спільним побутом, існування взаємних прав та обов`язків, а тому відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності у порядку спадкування на спадкове майно як спадкоємця четвертої черги.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанцій встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів із територіального центру соціального обслуговування Болградської РДА, є безпідставними, з огляду на таке.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже суд апеляційної інстанції наділений відповідними повноваженнями, які дозволяють йому усунути порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що суд першої інстанції не надав оцінки всім доказам, які містяться в матеріалах справи, а саме довідці територіального центру соціального обслуговування Болградської РДА від 02 серпня 2016 року № 111, якій суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку, а тому доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи були порушені норми процесуального права та не спростовують правильного по суті судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Кривцова Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник