ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 500/1224/23

адміністративне провадження № К/990/27527/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року (головуючий суддя - Баб`юк П.М.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року (головуючий суддя - Шинкар Т.І., судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М.)

у справі №500/1224/23

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту Патрульної поліції України,

третя особа: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції,

про визнання наказів протиправними, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.

I. ПРОЦЕДУРА

1. 31 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №86 від 14 лютого 2023 року «Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №224 о/с від 01 березня 2023 року «По особовому складу»;

- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0010521) на службі в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, з 01 березня 2023 року;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2023 року по 31 січня 2023 року в сумі 38080,85 грн та середній заробіток на час прийняття рішення про поновлення на роботі;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 0000 грн.

2. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення її недоліків з дня отримання ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та долучити докази на підтвердження таких обставин.

3. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року, позовну заяву повернуто без розгляду.

4. У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву без розгляду, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним, зокрема, частиною п`ятою статті 122 КАС України.

7. Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» є спеціальним Законом, яким встановлено строк для звернення до адміністративного суду поліцейського з позовом про оскарження дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Оскільки до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, він має право оскаржити таке стягнення до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

8. Позивач звернувся з вказаним позовом з пропуском встановленого строку звернення до суду. Разом з тим, вказані позивачем обставини щодо поважності пропуску строку звернення до суду, на думку суду, не є поважними.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що 01 березня 2023 року отримав оскаржувані накази та в цей же день звернувся до адвоката та уклав з ним договір про надання правової допомоги. Після чого адвокатом вживались заходи для встановлення відомостей, що мають значення для справи, серед іншого, шляхом направлення адвокатських запитів, відповідь на які отримано 17 березня 2023 року. З огляду на необхідність встановлення додаткових відомостей адвокатом зроблено додатковий запит. 29 березня 2023 року на електронну поштову адресу надійшов лист повідомлення про продовження строків надання відповіді у зв`язку з великим об`ємом оброблення інформації, внаслідок чого позивач невідкладно 31 березня 2023 року звернувся з позовом до суду на підставі тих документів та матеріалів які в нього були наявні. Ці обставини також були зазначені в заяві про поновлення строку для звернення до адміністративного суду.

10. Скаржник звертає увагу, що на момент звернення за правовою допомогою у останнього були наявні лише два накази, в яких відсутня фактична інформація про підстави їх прийняття, обставини справи, докази та мотивувальні частини прийняття рішень. Вказує, що без витребування в досудовому порядку доказів неможливе було звернення до суду. Вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

11. При цьому, скаржник погоджується з доводами судів, що право на суд не є абсолютним, однак в даному випадку до цих правовідносин суди помилково застосували вказані положення. Також судами не взято до уваги висновків Верховного Суду викладених у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20.

12. На переконання скаржника, він та його представник вжили всіх заходів, однак суди не встановили строк (який є незначний), що пропущений, не зазначили хронологію подій, що мали місце та не встановили жодних із зазначених обставин.

13. Крім того, скаржник звертає увагу, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою нічим не підтвердженні та помилкові висновки суду щодо моменту вручення копії ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху та дотримання процесуального порядку обрахування строків.

14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

16. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судових рішень, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

17. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанції норм процесуального права необхідно вказати таке.

18. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

19. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

21. У силу частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

22. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції від 14 лютого 2023 року №86 «Про застосування до працівника УПП в Тернопільській області ДПП дисциплінарного стягнення» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179, підпункту 1.1 розділу ІІ посадової інструкції інспектора взводу №2 роти тактико-оперативного реагування УПП в Тернопільській області ДПП, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13 липня 2018 року №3202 «Про затвердження посадових інструкцій», відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статут до інспектора взводу №2 роти тактико-оперативного реагування УПП і Тернопільській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

24. Відповідно до витягу з наказу від 01 березня 2023 року №224о/с «По особовому складу», відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» наказано звільнити зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу №2 роти тактико-оперативного реагування УПП і Тернопільській області, з 01 березня 2023 року.

25. Вказані накази прийняті на підставі висновку службового розслідування від 30 січня 2023 року.

26. З наказом Департаменту патрульної поліції від 14 лютого 2023 року №86 «Про застосування до працівника УПП в Тернопільській області ДПП дисциплінарного стягнення» та з витягом з наказу від 01 березня 2023 року №224о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 01 березня 2023 року.

27. Згідно з інформацією із вебсайту Укрпошти (трекінг поштового відправлення 4601301812882), позивач звернувся до суду з позовом 31 березня 2023 року.

28. Суди попередніх дійшли висновку, що до правовідносин, які склались у цій справі необхідно застосовувати положення абзацу 2 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, який передбачає оскарження наказу про звільнення протягом 15 днів з дня ознайомлення з відповідним наказом.

29. Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду із позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень, Верховний Суд зазначає таке.

30. Так, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

31. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

32. Верховний Суд зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.

33. При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

34. У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

35. Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14.

36. У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.

37. Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.

38. Тобто у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.

39. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08 лютого 2023 року у справі №120/7567/22, від 31 жовтня 2023 року у справі №400/5692/22, від 31 жовтня 2023 року у справі №340/4394/22. Вказаний підхід підтримано Верховним Судом в постанові від 31 травня 2023 року у справі №160/9356/22.

40. Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення абзацу 2 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, в редакції Закону №2123-IX, який передбачає оскарження наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з відповідним наказом.

41. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 оскаржуючи спірні накази від 14 лютого 2023 року №86 та від 01 березня 2023 року №224о/с (ознайомившись з ними 01 березня 2023 року) подавши 31 березня 2023 року, згідно з інформацією із вебсайту Укрпошти (трекінг поштового відправлення 4601301812882), вказаний позов пропустив 15-ти денний термін звернення до суду.

42. З огляду на пропуск позивачем строку для звернення до адміністративного суду, ОСОБА_1 необхідно було навести поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

43. Суд зазначає, що той факт, що відповідь на адвокатський запит було отримано 17 березня 2023 року не змінює часу, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

44. Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права.

45. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

46. Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

47. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

48. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

49. Як вбачається зі змісту заяви про поновлення строку на звернення до суду з позовом, наведені в ній обставини поважності пропуску строку зводяться до не можливості представника своєчасно зібрати письмові докази для належного обґрунтування заявлених позовних вимог (подання відповідних адвокатських запитів та очікування відповіді і матеріалів).

50. Однак, суд першої інстанції правильно зазначив, що вказані обставини не є поважними.

51. Таким чином, позивачем не надано до суду відповідних доказів та письмових пояснень із зазначенням об`єктивних та непереборних причин пропуску строку звернення до суду, а підстави пропуску, вказані позивачем визнані неповажними.

52. Разом з тим, Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

53. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.

54. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

55. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк звернення до суду.

56. Слід зазначити, що учасники справи повинні дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

57. Позивач був обізнаний щодо його порушених прав ще починаючи з 01 березня 2023 року, що не заперечується, а навіть підтверджується в позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах.

58. Крім того, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що договір про надання правової допомоги укладено позивачем з адвокатом також 01 березня 2023 року, тобто безпосередньо у день звільнення. Отже, перебіг строку для звернення до суду з вказаним позовом розпочався 02 березня 2023 року. Вказане свідчить про те, що у позивача та його адвоката були всі можливості звернутись до суду з позовною заявою у встановлений законом строк.

59. Доводи щодо неможливості звернення до суду в строк, оскільки на момент звернення за правовою допомогою у позивача в наявності були лише два накази, в яких відсутня фактична інформація про підстави їх прийняття, обставини справи, докази та мотивувальні частини їх прийняття, тому без їх витребування було неможливо звернутись до суду, є аналогічними доводам наведеним в заяві про поновлення строку звернення до суду.

60. Однак, наведені обставини не спростовують факту обізнаності про порушення прав позивача, а також не позбавляє його, звернувшись за захистом своїх прав до суду, звернутись з клопотанням про витребування доказів відповідно до статті 80 КАС України.

61. Окрім того, отримавши відповідні докази вже після подання позовної заяви, позивач вправі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог тощо.

62. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з вказаним позовом у встановлені строки.

63. Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.

64. Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачеві.

65. Що стосується доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою нічим не підтвердженні та помилкові висновки суду щодо моменту вручення копії ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху та дотримання процесуального порядку обрахування строків, то такі не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

66. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

67. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлені законні і обґрунтовані судові рішення, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

68. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі №500/1224/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду