Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 500/1645/16-ц

провадження № 61-13539св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», яка підписана представником Морозовою Світланою Ростиславівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» (далі - ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 317 849,00 грн.

Позов мотивований тим, що 12 квітня 2015 року відповідач, будучи працівником ПрАТ «УДП» керував рейдовим катером «Марс» (р/к «Марс») в стані алкогольного сп`яніння та здійснив навал на баржу, внаслідок чого катер отримав значні пошкодження, вартість ремонту яких склала 317 849,00 грн.

ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» про стягнення 740 000,00 грн в рахунок відшкодування шкоди завданої здоров`ю.

Зустрічний позов мотивований тим, що численні порушення трудового законодавства, незабезпечення належних та безпечних умов праці та відпочинку призвели до того, що у нього розвилася гіпертонія, хвороба хребта та інші хвороби, які загострилися після спілкування з ОСОБА_2 та юридичними посадовцями ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство».

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2017 року зустрічний позов об`єднаний в одне провадження з первісним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2018 року позов ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» суму нанесеного матеріального збитку у розмірі 317 849,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» судовий збір у розмірі 4 767,73 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріальна шкода ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» внаслідок пошкодження р/к «Марс» заподіяна винними протиправними діями працівника відповідача ОСОБА_1 , тому в силу вимог пункту 4 частини першої статті 134 КЗпП України матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної підприємству - позивачу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» покладається на нього. Встановлення судом обставин спричинення шкоди підприємству внаслідок винних протиправних дій працівника виключають можливість кваліфікувати аварійну подію р/к «Марс» як нормальний виробничо-господарський ризик.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2018 року в частині задоволення позову ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» скасовано та ухвалено в цій частині нове.

В задоволенні позову ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 317 849 грн відмовлено.

В решті рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» та відмовляючи в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що р/к «Марс» не відремонтований, має певну зношеність, а вартість ремонтних робіт є орієнтовною, при цьому доказів унеможливлення відшкодування шкоди в натурі не наведено. В той же час стягнення збитків вимагають встановлення реальної вартості майна робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, що передбачає врахування зношеності майна.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У липні 2019 року ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2019 року в частині відмови ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди та залишити в силі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2018 року.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судове рішення оскаржується лише у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди, а тому в іншій частині судове рішення у касаційному порядку не переглядається.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не були встановлені обставини справи, а саме щодо наявності у ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» збитків, завданих ОСОБА_1 внаслідок вчинення ним аварійної події. При цьому, ОСОБА_1 не надав жодного доказу, який спростовує розмір нанесеного ним збитку.

Маючи на увазі, що заподіяння шкоди працівником, який був у нетверезому стані, є одним з найгрубіших порушень трудових обов`язків, зменшення розміру відшкодування за цю шкоду не допускається. Для підтвердження факту алкогольного сп`яніння достатньо показань свідків, які не суперечать один одному і викликають довіру.

Позиція інших учасників справи

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що р/к «Марс» не відремонтований, має значну зношеність, а сума ремонтних робіт лише орієнтовна. Але відшкодування шкоди потребує встановлення реальної вартості майна, робіт. Доказів позивачем не надано. Разом з цим, посилання позивача на статтю 1166 ЦК України в договірному трудовому спорі Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважають помилкою. При цьому застосовується Глава 9 КЗпП України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У серпні 2019 року матеріали цивільної справи № 500/1645/16-ц надійшли до Верховного Суду та 19 серпня 2019 року передані судді-доповідачу Дундар І.0.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 06 липня 2010 працював в ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» на посаді змінного капітана-змінного механіка.

12 квітня 2015 року ОСОБА_1 , як капітан р/к «Марс» виконував завдання старшого зміни слідувати до баржі УДП-1748 для надання допомоги з вибірки якоря, яка знаходилась в нижній частині рейду ріки Дунай (на 90,8 км).

Під час слідування до баржі УДП - 1748 ОСОБА_1 було прийнято невірне рішення при виборі курсу, внаслідок чого сталося зіткнення р/к «Марс» з баржою NR 1223, у зв`язку з чим р/к «Марс» отримав пошкодження.

Наказом голови правління ПрАТ «УДП» від 06 травня 2015 року за перебування на робочому місці в нетверезому стані змінного помічника капітана змінного механіка рейдового катера «Марс» ОСОБА_1 звільнено з ПрАТ «УДП» відповідно до вимог п. 20 «Статуту про дисципліну працівників морського транспорту», за згодою первинної профспілкової організації ЧАО «УДП».

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «УДП», яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2016 року, встановлено обставини перебування ОСОБА_1 12 квітня 2015 року на робочому місці - р/к «Марс» в нетверезому стані.

Також встановлено, що матеріальна шкода ПрАТ «УДП» внаслідок пошкодження р/к «Марс» заподіяна винними протиправними діями працівника - відповідача ОСОБА_1 .

Позивачем вартість ремонту р/к «Марс» визначена в розмірі 317 849 грн. на підставі попередньої ремонтної відомості, складеної виконавцем - Київського суднобудівно-судноремонтного заводу (КССРЗ) та замовником - ПрАТ «УДП».

Згідно з даними довідки від 25 травня 2017 року, заступник голови Правління ПрАТ «УДП» за технічних питань повідомив, що вартість робіт по відновленню та введенню до експлуатації р/к «Марс» після аварійного випадку, що мав місце 12 квітня 2015 року, станом на сьогоднішній день не буде меншою, ніж зазначена у попередній ремонтній відомості, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до статті 138 КЗпП Українидля покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

У частині другій статті 130 КЗпП України визначено, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані (пункт 4 частина перша стаття 134 КЗпП України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 522/4619/16-ц (провадження № 14-634цс18) зроблено висновок, що «стаття 132 КЗпП передбачає матеріальну відповідальність у межах середнього місячного заробітку і не містить випадків повної матеріальної відповідальності. Вичерпний перелік випадків повної матеріальної відповідальності передбачений статтею 134 КЗпП. Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода. Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (частина друга статті 130 КЗпП). Згідно з частиною другою статті 130 КЗпП умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала. Суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130 135-3 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій. Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність. Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина, виражена у формі умислу або необережності».

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Встановивши, що позивачем не доведений розмір прямої дійсної шкоди, апеляційний суд зробив правильний висновок про скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та відмовив у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині ухвалена без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення в оскарженій частині без змін.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», яка підписана представником Морозовою Світланою Ростиславівною, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимогприватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук