ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 500/181/19

касаційне провадження № К/9901/23484/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 (головуючий суддя: Сеник Р.П., судді: Попко Я.С., Хобор Р.Б.)

у справі №500/181/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Тернопільській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Акціонерне товариство «Універсал Банк»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Універсал Банк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №00166281306 від 18.09.2018, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 15520,32 грн; №0166291306 від 18.09.2018, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 170,00 грн; № 00166321306 від 18.09.2018, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: військовий збір в сумі 1293,36 грн.

Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки був порушений порядок проведення перевірки. Крім того, відповідачем, всупереч пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України включено до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу курсову різницю між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем було порушено порядок проведення перевірки. Позивачу не був вручений наказ про проведення перевірки та письмове повідомлення, що позбавило його права приймати участь та надавати відповідні документи на перевірку, ознайомлюватись з актом перевірки та надавати відповідні зауваження. Крім того, за висновком суду першої інстанції, розмір отриманого доходу у вигляді додаткового блага, який містить курсову різницю, не може розцінюватись як дохід, який підлягає оподаткуванню. Суд дійшов висновку, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі. Позивачем не було отримано оподатковуваного доходу в тому розмірі, як зазначено в акті перевірки.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі № 500/181/19 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було збільшено суми грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та з військового збору, виходив із суми прощеного боргу, яка складалася лише із основної суми кредиту у розмірі 344896,04 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.05.2019. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано обставину щодо непереведення банком суми прощеного боргу в національну валюту та порушення відповідачем пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України. Крім того, судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки діям податкового органу щодо проведення перевірки. Позивач також стверджує, що повторне переведення банком боргу у доларовий еквівалент та акт про припинення зобов`язань є незаконним, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання протиправним та скасування акту про припинення зобов`язання.

Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області подано клопотання про заміну Головного управління ДФС у Тернопільській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.

У зв`язку з реформуванням податкової системи і реорганізацією Державної податкової служби України Суд вважає за необхідне задовольнити клопотання Головного управління ДФС у Тернопільській області та допустити процесуальну заміну Головного управління ДФС у Тернопільській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Тернопільській області відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та Акціонерним товариством «Універсал Банк» укладено кредитний договір №СL 33088 від 11.04.2008. Умови договору передбачали надання кредиту за плату: 24% річних, підвищена процентна ставка у разі прострочення платежу - 72% річних; внаслідок чого, лише станом на 15.06.2009 прострочена заборгованість за кредитом становила 3791,29 доларів США, з яких 3229,29 доларів США - сума прострочених відсотків; 116,14 доларів США - сума підвищеної відсоткової ставки.

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду щодо стягнення з позивача суми заборгованості. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.07.2021 у справі №607/17164/19 позов Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» суму боргу в розмірі 22331,86 доларів США, що еквівалентно 169976,72 грн, яка складається з: 562,83 доларів США, що еквівалентно 4283,92 грн - сума простроченої заборгованості, 18423,60 доларів США, що еквівалентно 140229,39 грн - сума кредиту, яка стягується достроково, 3229,29 доларів США, що еквівалентно 24579, 42 грн - сума простроченої відсоткової ставки та 116,14 доларів США, що еквівалентно 883,99 грн - сума підвищеної відсоткової ставки.

27.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та позивачем було укладено акт про припинення зобов`язання за кредитним договором від 11.04.2008 за № СL 33088. Згідно з даним актом сторони погодили, що станом на 27.12.2017 загальний розмір заборгованості позивача за кредитним договором перед банком становить 110033,95 доларів США. З моменту підписання даного акту, заборгованість позивача перед банком за основним договором в сумі 110033,95 доларів США буде вважатись погашеною повністю шляхом анулювання (прощення) кредитором такої заборгованості позичальнику.

Підписуючи акт про припинення зобов`язань від 27.12.2017 за кредитним договором від 11.04.2008 за № СL 33088, позивач та банк дійшли згоди про те, що прощенню підлягає сума, яка обліковується як заборгованість за кредитним договором в цілому станом на 27.12.2017 в розмірі 110033,95 доларів США. Така сума вважається прощеною повністю шляхом анулювання (прощення) кредитором заборгованості позичальнику (на підставі статті 605 Цивільного кодексу України) з дотриманням черговості погашення заборгованості, як це передбачено в основному договорі, в тому числі за основною сумою кредиту - 12342,13 доларів США, за загальною сумою процентів, комісій, винагород, інших можливих плат позичальника на користь кредитора за основним договором - 976910 доларів США, а позичальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання за основним договором в повному обсязі (пункт 2 акту).

Банком включено та відображено прошену заборгованість виключно тільки по тілу кредиту у форму № 1 ДФ за 4 квартал 2017 року в сумі 344896,04 грн, що еквівалентно 12342,15 доларів США х 27,944567 курс Національного банку України на 27.12.2017 до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2017 року.

Згідно з актом перевірки Головного управління ДФС у Тернопільській області, на підставі відомостей ДРФО ДФС про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (форма № 1 ДФ), встановлено, що ОСОБА_2 у 2017 році отримано дохід у сумі 344896,04 грн.

Як вбачається з акта перевірки, відповідно до листа Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» від 11.05.2018 №3582 ГО банком списано прострочену основну суму кредиту у 2017 році у розмірі 344896,04 грн (що еквівалентно 12342,15 доларів США основна сума кредиту), що відображено у «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма № 1ДФ) за ознакою доходу « 126» відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку у річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Податковий орган дійшов висновків про порушення позивачем:

- Пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: неподання річної декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік;

- Підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статей 167 179 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага у 2017 році в сумі 62081,29 грн;

- Пункту 162.1 статті 162, статей 163, 168, 171, 176, підпунктів 1, 2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано військовий збір за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2017 рік в сумі 1293,36 грн.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00166281306 від 18.09.2018, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 15520,32 грн;

- № 0166291306 від 18.09.2018, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 170,00 грн;

- № 00166321306 від 18.09.2018, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: військовий збір в сумі 1293,36 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 статті 79 ПК України).

У свою чергу, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Водночас, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Позивач як у позовній заяві, так і поданій ним касаційній скарзі, посилався на обставини порушення відповідачем процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Указував, що відповідач не повідомляв його про час, місце проведення перевірки та необхідність надання документів. Однак судом апеляційної інстанції вказаним доводам не було надано належної правової оцінки. Висновків щодо оцінки вказаних доводів оскаржуване судове рішення не містить. Судом також не було досліджено наявність підстав для проведення перевірки та дотримання відповідачем порядку її проведення.

Що стосується доводів позивача щодо нарахування йому податкових зобов`язань, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 28.07.2021 у справі №826/12872/17.

При цьому, Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що 07.05.2015 набрав чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» (далі - Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. При цьому, згідно з пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, обов`язковою умовою для застосування зазначеної норми є зміна валюти зобов`язання за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню.

З огляду на викладені вимоги законодавства, Суд вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції, що анульована у 2017 році основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а тому такий дохід підлягає включенню до річного оподатковуваного доходу, оскільки під час апеляційного розгляду справи суд не встановив, чи відбулась зміна валюти зобов`язання за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню, чи було анульовано (прощено) основну суму боргу (кредиту), чи суму різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України.

Крім того, судом апеляційної інстанції не встановлено різницю між прощеною (анульованою) сумою боргу та сумою курсової різниці, а також склад анульованої (прощеної) суми боргу.

Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції не вжито необхідних заходів щодо витребування доказів з власної ініціативи та, як наслідок, не встановлено склад прощеного (анульованого) платнику суми боргу, що позбавляє суд можливості надати правову оцінку законності оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суд апеляційної інстанції не забезпечив повного і всебічного розгляду адміністративної справи, не вжив визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи наведене, рішення суду апеляційної інстанції на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання Головного управління ДФС у Тернопільській області про заміну його правонаступником - задовольнити.

Замінити відповідача Головне управління ДФС у Тернопільській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 скасувати.

Справу № 500/181/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова