№ 500/4204/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року

м. Київ

справа № 500/4204/24

адміністративне провадження № К/990/154/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №500/4204/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 (головуючий суддя Гінда О.М., судді: Матковська З.М., Ніколін В.В.)

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, в частині визначення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 2289714,95грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2025 відкрито касаційне провадження у справі №500/4204/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 30.06.2025 касаційний розгляд справи призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 01.07.2025.

Суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області форми «Ф» № 0063881-2407-1915-UA61040070000079091 від 26.03.2024, в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 2' 289' 714,95грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно позивачу на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, теплиці з допоміжними будівлями та спорудами. Цей об`єкт нерухомого майна належить до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесених до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 2' 452' 189,95грн щодо вказаного об`єкта нерухомого майна.

Однак, позивач з податковим повідомленням-рішенням частково не погоджується та оскаржує його в частині донарахувань на суму 2'289' 714,85грн. У частині на суму 162475,00грн позивач погоджується на сплату такого зобов`язання і вважає його правомірним. Часткове оскарження податкового повідомлення-рішення пов`язане з тим, що частина об`єктів нерухомого майна здавалися в оренду, а відтак позивач вважає, що має сплачувати податок за площу, яку передано в оренду. Водночас, щодо іншої частини нерухомого майна, зазначає, що оскільки такий об`єкт нерухомого майна позивачка використовує за функціональним призначенням для сільськогосподарського виробництва при виготовленні сільськогосподарської продукції (вирощування та реалізації квіткової продукції), то вона має право на податкову пільгу.

У свою чергу, суб`єкт владних повноважень вважає, що застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та звільнення від сплати податку можливе у разі дотримання трьох обов`язкових умов, а саме: будівля сільськогосподарського призначення має відповідати (бути класифікована) групі «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; вид діяльності суб`єкта господарювання згідно з реєстраційними даними має бути класифікований у секції А «Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство» КВЕД ДК 009:2010; будівля сільськогосподарського призначення (у т. ч. її частина) протягом звітного (податкового) періоду не має бути здана в оренду, лізинг, позичку іншим суб`єктам господарювання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню у частині, яким визначено грошове зобов`язання щодо площ, які використовуються позивачкою як сільськогосподарським товаровиробником безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не дотримано одну з умов для застосування до неї пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки позивач у 2023 році передала в оренду нежитлові приміщення. Доводи позивача, що спірні нежитлові будівлі не є об`єктом оподаткування податком згідно з вимогами підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, оскільки лише частина будівель передана в оренду, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, з огляду на те, що податкове законодавство не розмежовує застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, якщо в оренду здається лише частина цілісної будівлі.

Позивач з рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась, звернусь з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що відмінність рішень судів першої та апеляційної інстанції полягає у тому, що суд першої інстанції вважав, що позивач повинна сплачувати податок лише за передані в оренду площі нерухомого майна; натоміть, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач повинна сплачувати податок за всю площу нежитлових будівель споруд, оскільки частина з них здається з оренду. На переконання позивача, суд першої інстанції правильно вказав, що площі, які передані в оренду є базою оподаткування в розумінні приписів статті 266 ПК України, та підлягають оподаткуванню на загальних підставах. Як вважає позивач, суд апеляційної інстанції міг відокремити площу орендованих будівель та споруд і визначити по ній податкові зобов`язання. Натомість, по іншій частині нерухомості, яка не здається в оренду, а використовується позивачем у його сільськогосподарській діяльності, застосувати податкову пільгу у відповідності до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків та прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, зокрема, статті 72, частини другої статті 73, частини четвертої статті 78, частини першої статті 90, частин першої-третьої статті 242 КАС України, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.05.2024 у справі №600/5153/23.

Крім того, на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, у яких зазначається, що у справі №500/6132/23 Верховним Судом 05.02.2025 прийнято постанову, де учасники правовідносин, об`єкт оподаткування та правове регулювання є тотожними.

Відповідач правом заперечити проти доводів касаційної скарги не скористався. До суду відзив податкового органу не надійшов.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 26.03.1999 зареєстрована як фізична особа-підприємець (дата проведення державної реєстрації: 26.03.1999, номер запису: 26510170000002060), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. справи 51-52), а також копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 (арк. справи 49-50) з основним видом економічної діяльності « 01.19 Вирощування інших однорідних і дворічних культур» та додатковими видами: « 01.30 Відтворення рослин», « 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», « 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах», « 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах », « 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт», « 81.30 Надання ландшафтних послуг».

Позивачу на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, теплиці з допоміжними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 24399,90 кв.м, (описова частина: теплиці з прибудовою, А, 15099,0 кв.м; склад - ангар, Б, 542,9 кв.м; огорожа, 1-6; відмостка I, II; складське приміщення з навісом, теплицями з влаштуванням паливної та з підвалом, мансандрою, В, 7428,4 кв.м; піднавіс, Г, 88,4 кв.м; піднавіс, Д, 421,6 кв.м; котельня, Е, 162,7 кв.м; котельня, Ж, 227,3 кв.м; піднавіс, 3, 226,0 кв.м; піднавіс, И, 203,6 кв.м, водонапірна вежа К; свердловина Л), що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.09.2009, копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.06.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1486893261252), а також технічним паспортом на теплиці з допоміжними будівлями і спорудами, виготовленого станом на 16.01.2007, власником яких є ОСОБА_1 (53-54, 55-57, 58-59).

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено розрахунок податку на зазначений об`єкт нежитлового нерухомого майна за 2023 рік та винесено податкове повідомлення-рішення №0063881-2407-1915-UA61040070000079091 від 26.03.2024 форми «Ф», яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 2' 289' 714,95грн (арк. справи 7).

З матеріалів справи слідує, що позивач скористалась правом досудового оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення та оскаржила його в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України №19008/6/99-00-06-01-03-06 від 24.06.2024 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. При цьому, залишаючи без змін податкове повідомлення-рішення, ДПС України вказало, що платник податку має право згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України на проведення звірки даних щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток (арк. справи 8-9).

Позивач звернулась 27.06.2024 з заявою до Головного управління ДПС у Тернопільській області про проведення звірки даних щодо визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який слід сплатити ОСОБА_1 за 2023 рік в частині: розмірів орендованих площ нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , права користування пільгою із сплати податку та суми податку за 2023 рік; проведення перерахуну нарахованого за 2023 рік податку. Позивач просила винести нове податкове повідомлення-рішення з урахуванням оподатковуваних площ нежитлової нерухомості, а попереднє - скасувати (відкликати). До вказаної заяви позивач долучила додатки, в тому числі довідку про площі орендованих приміщень за 2023 рік, копії договорів оренди нежитлових приміщень з ФОП ОСОБА_2 , з копіями додаткових угод та актів, з ТОВ «Лобелія» з копіями додаткових угод та актів, з ТОВ «Грандеза» з копіями додаткових угод та актів, а також договір позички, докази про право власності вказаного майна, здійснення підприємницької діяльності тощо (арк. справи 10-14).

Доказів проведення звірки даних щодо об`єктів нежитлового нерухомого майна позивача за наслідками розгляду вказаної заяви, як і доказів відкликання оскарженого податкового повідомлення-рішення чи винесення нового, - сторонами не представлено.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області форми «Ф» №0063881-2407-1915-UA61040070000079091 від 26.03.2024 протиправним в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 2' 289' 714,95грн, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду про його скасування.

Часткове оскарження податкового повідомлення-рішення пов`язане з тим, що частина об`єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать позивачу на праві власності, - здавалися в оренду, а відтак позивач вважає, що має сплачувати податок за площу, яку передано в оренду.

Водночас, щодо іншої частини нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності, зазначає, що оскільки такий об`єкт нерухомого майна позивач використовує за функціональним призначенням для сільськогосподарського виробництва при виготовленні сільськогосподарської продукції (вирощування та реалізації квіткової продукції), то вона має право на податкову пільгу, встановлену підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, з огляду на що, нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на всю площу об`єкта, - вважає протиправним та безпідставним.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1, підпунктом 266.2.1 пункту 266.2, підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що cтавки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

За змістом підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 17.08.2000 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) включено клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271).

Клас «Будівлі сільськогосподарського призначення» (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше. Відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК -18-2000 до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) входить підклас «Будівлі тепличного господарства» (код 1271.6).

З матеріалів справи слідує, що позивачем надано до суду відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, основним видом діяльності позивача є « 01.19 Вирощування інших однорідних і дворічних культур», серед інших видів діяльності: « 01.30 Відтворення рослин», « 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах».

Також, позивачем надано суду податкову декларацію про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 (звітна) за 2023 рік з відомостями про отримані доходи від провадження господарської діяльності, зокрема вирощування однорічних і дворічних культур, Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2023 рік щодо вирощування інших однорічних і дворічних культур, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, податкові декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного стану за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2023 року, довідка №2 про вирощення, переробку та реалізацію квіткової продукції впродовж 2023 року, а також за цей період акти на списання товарно-матеріальних цінностей, актів на оприбуткування квітів, видаткових накладних виданих ФОП ОСОБА_1 , договорів купівлі-продажу квіткової продукції тощо.

Доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що належний позивачу на праві власності об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля - теплиці з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 24399,90 кв.м, - відноситься до нежитлових будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а саме: копією виписки з рішення В. Березовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 28.12.2000 №122, яким ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 4,0 га для ведення тепличного господарства, копією договору оренди земельної ділянки від 25.06.2001 та копією договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.09.2016, які нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Чолач Г.Д. та зареєстровано в реєстрі за №3104 та №2042 відповідно, за умовами яких ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 4,0 га, кадастровий номер 6125255200:02:002:2163, яка розташована на території Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області з цільовим призначенням - «для іншого сільськогосподарського призначення» для ведення тепличного господарства; копією висновку ТОВ «Технічна інвентаризація об`єктів нерухомості» №26/05-23 від 26.05.2023, яким встановлено, що об`єкт нерухомого майна, який належить позивачу, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 можна віднести до будівель тепличного господарства, код ДКБС 1271.6

За наведених обставин, об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля теплиці з допоміжними будівлями та спорудами, яка належить позивачу на праві приватної власності, загальною площею 24399,90 кв.м, за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесених до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, власником такої будівлі є сільськогосподарський товаровиробник.

Отже, споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності сукупності умов: така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

У цій справі сторонами не заперечується, що позивач у 2023 році передала в оренду ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Лобелія» та ТОВ «Грандеза» (сукупно) нежитлові приміщення площею 1610 кв.м на 12 місяців та 20 кв.м на 4 місяців (з вересня по грудень). Дохід від здачі майна в оренду задекларовано згідно поданої податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 (звітна) за 2023 рік.

Суд першої інстанції виснував, що позивач є самозайнятою особою та здійснює вирощування, переробку та подальшу реалізацію квіткової продукції, тобто є товаровиробником сільськогосподарської продукції в розумінні діючого законодавства, належне їй на праві власності нежитлове приміщення використовується нею у сільськогосподарській діяльності, а відтак не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в тій частині площ, які не передані в оренду.

Поряд з цим, у цій справі в частині на суму 162475,00грн позивач погоджується на сплату такого зобов`язання і вважає його правомірним. Оскільки частина об`єктів нерухомого майна здавалися в оренду, а відтак позивач вважає, що має сплачувати податок за площу, яку передано в оренду.

Як указав суд першої інстанції, зважаючи на те, що у 2023 році позивач строком на 12 місяців передала в оренду нежитлові приміщення площею 1610 кв.м (сукупно), у 2023 році строком на 4 місяці позивач передала в оренду 20 кв.м, відтак, оскільки у вказаному податковому періоді частина будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, які належать позивачу на праві приватної власності передано в оренду іншим суб`єктам господарювання, такі площі є базою оподаткування в розумінні приписів статті 266 ПК України, та підлягають до оподаткування на загальних підставах.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не може не погодитись про обґрунтованість висновку, що позивач наділена статусом сільськогосподарського товаровиробника в розумінні наведених вище норм права та використовує належні їй на праві власності нежитлові будівлі як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб, враховуючи умови надання пільги, встановлені підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (пільга надається саме на будівлю, не передану в оренду), а тому такі будівлі в силу норм підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно в тій частині площ, які не передані в оренду.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 05.02.2025 у справі №500/6132/23.

Таким чином, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд вбачає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, дають підстави для висновку, що апеляційний суд помилково вважав, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 345 349 352 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №500/4204/24 скасувати.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі №500/4204/24 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду