ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2024 року

Київ

справа №500/4836/23

адміністративне провадження №К/990/9658/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №500/4836/23 за позовом Приватного підприємства «АГРО-КУЛЬТУРА» до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року (головуючий суддя Пліш М.А., судді: Матковська З.М., Мікула О.І.)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АГРО-КУЛЬТУРА» звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС), Державної податкової служби України, в якому просило (а.с.1-9):

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8232403/38543563 від 08 лютого 2023 року, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 11 серпня 2022 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 11 серпня 2022 року, подану Приватним підприємством «АГРО-КУЛЬТУРА».

Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 08 листопада 2023 року, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив повністю (а.с. 142-151).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» 06 грудня 2023 року подало апеляційну скаргу. До апеляційної скарги апелянт долучив платіжну інструкцію № 1447 від 23 листопада 2023 року про сплату судового збору у розмірі 3220,80 грн (а.с.154-161, 165).

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 січня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС залишив без руху та встановив апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, а саме надання документа про доплату судового збору у розмірі 3220,80 грн (а.с.183-184).

Такий висновок апеляційного суду вмотивований тим, що адміністративний позов у цій справі містить дві вимоги немайнового характеру. Відповідно, розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, становив 5368 грн. Оскільки ГУ ДПС подало апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд», то, із урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, належний розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 6441,60 грн. Розмір недоплати судового збору становить 3220,80 грн.

23 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву про усунення недоліків, в якій звернуло увагу апеляційного суду на те, що належним розміром судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі є саме 3220,80 грн, документ про сплату якого було подано разом із скаргою. Наголошувало, що вимога про зобов`язання вчинити дії є похідною від вимоги про скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, тому під час обрахунку судового збору слід було виходити з того, що позивач заявив одну вимогу немайнового характеру. Зауважив, що правові висновки щодо застосування норм Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об`єднано декілька вимог немайнового характеру викладались Верховним Судом у постановах від 28 березня 2019 року (справа № 160/7601/18), від 12 листопада 2019 року (справа № 640/21330/18), від 05 червня 2020 року (справа № 280/5161/19), від 05 лютого 2021 року (справа № 400/2863/19). Враховуючи викладене, апелянт просив відкрити апеляційне провадження у цій справі.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 лютого 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС повернув скаржнику (а.с.200-201).

Підставою для постановлення цієї ухвали слугувало те, що хоча апелянт і подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, але документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому в ухвалі від 15 січня 2024 року, не додав.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та направити справу до Восьмого окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Касаційна скарга вмотивована тим, що суд апеляційної інстанції у цій справі неправильно визначив кількість позовних вимог, за які мав би сплачуватися судовий збір, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність недоліків апеляційної скарги і подальшого її повернення у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 листопада 2019 року (справа № 640/21330/18), від 05 червня 2020 року (справа № 280/5161/19), від 05 лютого 2021 року (справа № 400/2863/19), від 02 грудня 2021 року (справа № 280/5145/19), від 08 лютого 2022 року (справа № 400/6051/21) щодо особливостей обрахунку судового збору у справах цієї категорії.

Верховний Суд ухвалою від 09 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Копія ухвали про відкриття касаційного провадження була доставлена до Електронного кабінету Приватного підприємства «АГРО-КУЛЬТУРА» 10 квітня 2024 року о 03:39 год, проте у встановлений у вказаній ухвалі десятиденний строк позивач не скористався правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу. Враховуючи викладене та в силу положень частини першої статті 338 КАС України колегія суддів не розглядає відзив на касаційну скаргу, направлений до суду касаційної інстанції представником позивача - адвокатом Ярмусь В.Д. через підсистему "Електронний суд" 15 травня 2024 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ключовим питанням у цій справі, яке складає межі перевірки судом касаційної інстанції правильності дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, є вирішення питання щодо належного розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у спорі, в якому заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної із зобов`язанням податкового органу її зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частиною другою статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до цих положень апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а особі, яка звернулася з апеляційною скаргою, встановлюється строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, не усунуті в установлений судом строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI (тут і далі - в редакції, чинній на час вчинення відповідної процесуальної дії) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпункт 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI передбачає, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оцінюючи доводи скаржника про правильність здійсненої ним сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі як за одну вимогу немайнового характеру, суд касаційної інстанції враховує усталену практику Верховного Суду, що була сформована за наслідками вирішення такого процесуального питання (зокрема, але не виключно постанови від 12 листопада 2019 року (справа № 640/21330/18), від 05 червня 2020 року (справа № 280/5161/19), від 05 лютого 2021 року (справа № 400/2863/19), від 02 грудня 2021 року (справа № 280/5145/19), від 08 лютого 2022 року (справа № 400/6051/21).

Так, у вказаних справах Верховний Суд сформулював висновок про те, що системний аналіз частини першої статті 6 Закону № 3674-VI, частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Відповідно, вимоги про скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання її зареєструвати Верховний Суд визнає однією вимогою немайнового характеру.

Колегія суддів у цій справі погоджується із таким висновком і не вбачає підстав для відступу від нього.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу відмови податкового органу у реєстрації поданої Приватним підприємством «АГРО-КУЛЬТУРА» податкової накладної № 1 від 11 серпня 2022 року. Відповідно, вимога про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати спірну податкову накладну має похідний характер і залежить від наявності самого порушеного права платника податків внаслідок отримання відмови в її реєстрації контролюючим органом. Отже, правильною є позиція скаржника, що позивач у цій справі заявив саме одну вимогу немайнового характеру.

Позов у цій справі подано Приватним підприємством «АГРО-КУЛЬТУРА» у 2023 році.

Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.

Отже, належний розмір судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі (з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання скарги в електронній формі через підсистему «Електронний суд») становить 3220,80 грн (2684 грн х 150% х 0,8). Саме така сума коштів була сплачена ГУ ДПС при поданні апеляційної скарги, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію № 1447 від 23 листопада 2023 року. Відповідно, підстав для залишення апеляційної скарги без руху з огляду на сплату судового збору не в повному обсязі і, відповідно, повернення такої скарги у суду апеляційної інстанції не було.

Суд касаційної інстанції також зауважує, що апеляційний суд у цій справі, окрім того, що неправильно визначився із кількістю позовних вимог у цій справі, також фактично проігнорував приведені ГУ ДПС у заяві про усунення недоліків доводи. Так, апелянт звертав увагу суду на відповідну практику Верховного Суду щодо питання обрахунку судового збору у справах цієї категорії, проте, оскаржувана ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду не містить жодних мотивів, з яких виходив суд при неврахуванні таких доводів. Поряд з цим правила частини п`ятої статті 242 КАС України передбачають, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені процесуальні порушення дають підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, передчасно повернув апеляційну скаргу у цій справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року про повернення апеляційної скарги скасувати.

Справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.В. Хохуляк