ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 500/5777/23

провадження № К/990/8536/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Бучацької міської ради Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скиби Людмили Сергіївни на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, постановлену у складі головуючого судді Баб`юка П. М., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Шевчук С. М., суддів: Кухтея Р. В., Носа С. П.,

І. Обставини справи

1. 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Скибу Людмилу Сергіївну звернулась до суду з адміністративним позовом до Бучацької міської ради Тернопільської області (далі - Бучацька міська рада), в якому просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність (відмову) Бучацької міської ради щодо неприсвоєння ОСОБА_1 , головному спеціалісту служби у справах дітей Бучацької міської ради 6 рангу посадової особи органу місцевого самоврядування;

1.2. зобов`язати Бучацьку міську раду внести зміни у розпорядження міського голови м. Бучач від 04 березня 2021 року № 131-к «Про присвоєння рангу ОСОБА_1 » та присвоїти ОСОБА_1 , головному спеціалісту служби у справах дітей Бучацької міської ради 6 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування;

1.3. зобов`язати Бучацьку міську раду з урахуванням присвоєного 6 рангу посадової особи органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 , головному спеціалісту служби у справах дітей Бучацької міської ради провести перерахунок та виплату заробітної плати з 03 березня 2021 року.

2. Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 18 вересня 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

3. Від представника відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій останній вказує на те, що позивач пропустила місячний строк на звернення до суду із цим позовом, оскільки з аналогічним позовом до суду зверталась ще 09 травня 2023 року, хоча у цій позовній заяві вказує, що про порушення своїх прав вона дізналась 26 жовтня 2022 року. Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 23 травня 2023 року у справі № 500/1984/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Бучацької міської ради Тернопільської області про зобов`язання вчинити певні дії повернув у зв`язку з тим, що позивач не виконала вимог ухвали про залишення без руху позовної та не надала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із доказами поважності такого пропуску. Також представник відповідача зазначив, що вимога про перерахунок заробітної плати є похідною від основної вимоги щодо присвоєння 6 рангу посадової особи місцевого самоврядування з моменту переведення в Бучацьку міську раду - 05 березня 2021 року.

4. Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 жовтня 2023 року визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду, позов залишив без руху, надавши позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку (за наявності).

5. На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представник позивача подала клопотання про усунення недоліків та долучила позовну заяву в новій редакції, зазначивши, що в ухвалі про відкриття провадження у цій справі від 18 вересня 2023 року вказано, що позовна заява відповідає вимогам статей 160 161 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також те, що позов подано у строк, установлений законом і що з моменту надходження позовної заяви судом не здобуто нової інформації щодо предмету спірних правовідносин, проте винесено два різні процесуальні документи з одних і тих самих підстав.

6. Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 листопада 2023 року позовну заяву залишив без розгляду відповідно до пункту 7 частини першої статті 240 КАС України.

7. Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 січня 2024 року апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року в адміністративній справі № 500/5777/23 залишив без змін.

9. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звернення позивача до Національного агентства України з питань державної служби не є досудовим врегулюванням спору і очікування відповіді не змінює моменту, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у даному випадку. Окрім того, звернення позивача до Національного агентства України з питань державної служби не було непереборною обставиною, що не залежала від волі позивачки, що могла б свідчити про поважність причин такого пропуску.

10. Не погоджуючись з ухваленими у цій справі судовими рішеннями, представник позивача звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

11. У касаційній скарзі представник позивача, покликаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

12. Верховний Суд ухвалою від 22 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції.

13. Представник відповідача подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, вважаючи їх такими, що ухвалені з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

ІІІ. Нормативне регулювання

14. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

15. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

16. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

17. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

18. Статтею 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

19. Положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

20. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно з частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з частиною четвертою зазначеної статті якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

21. За правилами пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

ІV. Оцінка Верховного Суду

22. У справі, що розглядається, представник позивача оскаржує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якою позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

23. Так, приписами частини п`ятої статті 122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

24. Отже, у категорії справ, які стосуються прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, могла звернутися до суду за захистом своїх прав.

25. Варто зазначити, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

26. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

27. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

28. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

29. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

30. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, зазначає таке.

31. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

32. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

33. Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

34. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

35. Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

36. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

37. Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.

38. Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

39. Отже, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.

40. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

41. Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити день коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду.

42. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).

43. Необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

44. Предмет позову у цій справі пов`язаний із проходженням публічної служби, а саме визнання протиправною бездіяльність (відмову) Бучацької міської ради щодо не присвоєння ОСОБА_1 , головному спеціалісту служби у справах дітей Бучацької міської ради 6 рангу посадової особи органу місцевого самоврядування, зобов`язання відповідача внести зміни у розпорядження міського голови м. Бучач від 04 березня 2021 року № 131-к «Про присвоєння рангу ОСОБА_1 » та присвоїти ОСОБА_1 6 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування та зобов`язання відповідача з урахуванням присвоєного 6 рангу посадової особи органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 , головному спеціалісту служби у справах дітей Бучацької міської ради провести перерахунок та виплату заробітної плати з 03 березня 2021 року.

45. Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася 13 жовтня 2022 року до Бучацької міської ради із заявою з проханням привести до відповідності ранг посадової особи місцевого самоврядування присвоєний на посаді головного спеціаліста служби у справах дітей Бучацької міської ради відповідно до статті 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пункту 3 Розділу VII «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про органи місцевого самоврядування», в якому зазначено, що з набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України «Про державну службу».

26 жовтня 2022 року Бучацькою міською радою надано відповідь позивачу, в якій вказано, що Бучацька міська рада вважає вищевказані норми такими, що не встановлюють правових підстав для присвоєння позивачу вищого рангу посадової особи місцевого самоврядування.

46. Наведене свідчить про обізнаність позивача з порушенням її прав 26 жовтня 2022 року, що дозволяло реалізувати право на звернення з відповідним позовом до суду у межах строку, встановленого законодавством.

47. У цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

48. Аналогічна правова позицію висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 580/11259/21.

49. З урахуванням положень частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.

50. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

51. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого Королівства», заява №23452/94 і пункт 54 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі», заява №28249/95).

52. Відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

53. Оцінюючи зазначені позивачем підстави пропуску строку звернення з адміністративним позовом, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що звернення позивача за роз`ясненнями до Національного агентства України з питань державної служби і очікуванням відповіді, з метою доведення до відома Бучацької міської ради вищевказаних роз`яснень, намагалась досудово врегулювати цей спір, а тому пропустила місячний строк звернення до суду не є поважною причиною, оскільки про існування спірного розпорядження позивач була обізнана щонайменше з 04 березня 2021 року (розпорядження міського голови м. Бучач від 04. Березня 2021 року № 131-к «Про присвоєння рангу ОСОБА_1 »). Очікування відповіді роз`яснення від Національного агентства України з питань державної служби не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з відповідним позовом, як і небажання або незнання позивача про можливість такого оскарження з тих чи інших причин.

54. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що вказані позивачем причини пропуску строку не є поважними, оскільки не позбавляли його можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права в установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

55. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке б призвело до ухвалення незаконного рішення і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

56. За таких обставин, Суд констатує, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно визначив, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, а поважні підстави для його поновлення відсутні.

57. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

58. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

VІ. Судові витрати

598. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скиби Людмили Сергіївни залишити без задоволення.

2. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 500/5777/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська